Презентація на тему:
Французькі шансоньє

1. Розселення східнослов'янських племінних союзів. Куявія. 2. Внутрішньо- та зовнішньополітична діяльність князів: Олега, Ігоря, Ольги, Святослава. 3. Князювання Володимира Великого та Ярослава Мудрого. 4. Запровадження християнства. Тема 2. Виникнення та розквіт Київської Русі План

Племенний  союз – об'єднання племен, які мали спільну теріторію, мову, звичаї, управління. Поляни розтошовувалися в Середньому Подніпров'ї: “…в лісах на горах понад річкою Дніпром…”.

1.Північний центр м.Новгород. Арабські автори називали Славією. 2.Південний центр м. Київ. Називали Куявією. Об'єднані у 882 р. Олегом.

Понад одинадцять століть тому східні слов'яни створили свою першу державу. Літописи та інші пам'ятки давньоруської літератури називають її Руссю, або Руською землею, вчені-історики - Київською, або Давньою Руссю. Вона належала до найбільших, найкультурніших, найрозвиненіших економічно й політично держав середньовіччя.

Київська Русь – могутня середньовічна держава, що існувала з IX до XIII століття нашої ери. Історія про те, коли утворилась Київська Русь, охоплює драматичні події, пов’язані з державним переворотом та захопленням влади на цій території династією Рюриковичів. До виникнення давньоруської держави на її майбутній території існували розрізнені племінні утворення. Тоді в Києві правили Аскольд і Дір, а в Новгороді – Рюрик. У 879 році князь Рюрик помирає і оскільки його син Ігор через неповноліття не міг наслідувати княжий престол, до влади приходить Олег. У 882 році Олег із дружиною та найманцями під виглядом купців проникають до Києва і підступно вбивають Аскольда та Діра. Так Олег стає князем київської землі і починає об’єднання місцевих князівств у єдину державу. Отже, рік заснування Київської Русі, на думку вчених, варто співвідносити з роком захоплення влади Рюриковичами – 882.

Перші слов'янські князі: князь Кий (напівлегендарний) - вождь союзу племен полян, засновник м. Києва (за легендою, разом з братами Щеком, Хоривом та сестрою Либідь у V-VІ ст.); князь Рюрик - літописна згадка про нього в «Повісті минулих літ», йдеться про призвання у 862 р. новгородцями «варягів» Рюрика з дружиною; князі Аскольд і Дір завоювали Київ у другій половині IX ст., за літописними даними Аскольд і Дір були боярами князя Рюрика; після смерті новгородського князя Рюрика (879 р.) до повноліття його сина Ігоря фактичним правителем новгородської землі став Олег; у 882 р. Олег захопив Київ, за його наказом було вбито київських братів Аскольда і Діра; початок правління у Києві династії Рюриковичів; князя Олега багато дослідників вважають безпосереднім засновником Київської Русі

4. Економічний розвиток Київської Русі. Провідне місце в економіціКиївської держави посідало сільське господарство, яке розвивалося відповідно до природних умов. У лісостеповій зоні Київської Русі застосовувалась вогнево-підсічна система обробки землі, а у степовій перелогова. Землероби використовували досконалі знаряддя праці: плуг, борони. заступи, коси, серпи; вони сіяли злакові й технічні культури. Значного розвитку досягло скотарство. Зберігали своє значення мисливство, рибальство, бортництво. Спочатку в Давньоруській державі переважало землеволодіння вільних общинників, а з XI ст. поступово формується і посилюється феодальне землеволодіння - вотчина, що передавалася у спадок. Важливе місце у господарстві Київської Русі займало ремесло. Цього часу було відомо понад 60 видів ремісничих спеціальностей. Через Давньоруську державу пролягали торговельні шляхи: наприклад, «із варяг в греки», що з'єднували Русь із Скандинавією і країнами чорноморського басейну. У Київській Русі було розпочато карбування монет - срібників і злотників. У Руській державі зростала кількість міст - від 20 (ІХ-Х ст.), 32 (XI ст.) до 300 (XIII ст.).

Політична й адміністративна система Київської Русі. Політична й адміністративна система Київської Русі базувалася на князівсько-дружинному устрої за тривалого збереження органів самоврядування міських і сільських громад. Громади об'єднувалися у волості - адміністративно-територіальні одиниці, до яких входили міста та сільські округи навколо них. Групи волостей об'єднувалися в землі. Київська Русь сформувалася як одноосібна монархія. На чолі держави стояв великий князь київський, який зосередив в своїх руках усю повноту законодавчої, виконавчої, судової та військової влади. Радниками князя були «княжі мужі» з верхівки його дружини, які діставали титул воєвод, а з XI ст. їх називали боярами. Згодом виникли династії бояр, що обіймали важливі державні посади. Внутрішнє управління державою здійснювали численні княжі управителі (посадники, тисяцькі, дворецькі, тивуни та ін.). Князівська влада спиралася на постійну військову організацію - дружину. Дружинникам-посадникам доручалися в управління окремі волості, міста і землі. Народне ополчення формувалося за десятковим принципом. На чолі окремих підрозділів стояли десятник, соцький, тисяцький. «Тисяча» становила військово-адміністративну одиницю. У ХН-ХІІІ ст. форма держави змінилася. Відносини між окремими князівствами розвивалися на засадах федерації або конфедерації.

Соціальна структура Київської Русі. Соціальна структура Київської Русі відповідала її економічній системі. До панівного стану входили воєводи (бояри), тисяцькі, соцькі, тивуни, огнищани, сільські старости, міська верхівка. Вільна категорія сільських виробників називалася смердами, Феодально залежним населенням у Київській Русі були рядовичі, закупи та ізгої. Холопи і челядь перебували на становищі рабів.

Київська Русь була однією з могутніх держав свого часу, що значно вплинула на розвиток європейської цивілізації, однак після смерті сина Володимира Мономаха Мстислава Володимировича (1132 р.) вона почала втрачати свою політичну єдність і розділилася на 15 князівств і земель. Серед них великими й впливовими були Київська, Чернігівська, Володимиро-Суздальська, Новгородська, Смоленська, Полоцька та Галицька землі й князівства. Політичні передумови роздрібненості були такими: - престолонаслідування серед князів Київської Русі було різним: в одних землях влада передавалася від батька до сина, в інших - від старшого брата до молодшого; , - були ослаблені політичні зв'язки між окремими феодальними володіннями й окремими землями, розвиток окремих земель спричинив виникнення місцевого сепаратизму; - в окремих землях місцеве боярство для забезпечення захисту своїх прав вимагало сильної влади князя; з другого боку - посилювалася реальна влада удільних князів і бояр, влада київського князя була ослаблена; багато бояр ставили місцеві інтереси вище за загальнодержавні; - у Київському князівстві не була створена власна династія, тому що ' Боротьбу за володіння Києвом вели представники всіх княжих родів; - посилилась експансія кочовиків на руські землі.

Соціально-економічні передумови роздрібненості: - натуральний характер господарства Киівської держави призводив до ослаблення економічних, торговельних зв'язків між окремими землями; - стрімко розвивалися міста, що ставали політичними, економічними і культурними центрами князівств; - перетворення умовного землеволодіння удільного боярства на спадкове значно підсилювало економічну роль місцевої знаті, яка не бажала ділитися своєю владою; - зміна торгівельної кон'юнктури, унаслідок чого Київ утратив роль центру торгівлі, а Західна Європа стала безпосередньо торгувати з близьким сходом.

Значення Київської Держави полягає в наступному: а) Київська Русь стала першою державою в східних слов'ян, що прискорила переростання останньої стадії розвитку первіснообщинного ладу в більш прогресивний феодальний; цей процес створив сприятливі умови для розвитку господарства та культури; М. Грушевський стверджував: «Київська Русь є першою формою української державності»; б) утворення держави Київської Русі сприяло зміцненню обороноздатності східнослов'янського населення, запобігши його фізичному знищенню з боку кочівників (печенігів, половців тощо); в) сформувалася давньоруська народність на основі спільності території, мови, культури, психічного складу; г) Київська Русь піднесла авторитет східних слов'ян у Європі; міжнародне значення Київської. Русі полягає в тому, що вона впливала на політичні події та міжнародні відносини в Європі й Азії, на Близькому Сході; руські князі підтримували політичні, економічні, династичні зв'язки з Францією, Швецією, Англією, Польщею, Угорщиною, Норвегією, Візантією; д) Київська Русь започаткувала державність не тільки слов'янських, але й неслов'янських народів (угро-фінського населення Півночі та ін.); е) Київська Русь виступала східним форпостом європейського християнського світу; вона стримала просування орд степових кочівників, послабила їхній натиск на Візантію та країни Центральної Європи.

В історичний період Київської Русі на Подніпров'ї, у Галичині та на Волині, у Причорномор'ї та Приазов'ї закладалися традиції незалежної державності на території України. Історичним центром формування української народності була територія Київщини, Переяславщини, Чернігово-Сіверщини, Поділля, Галичини та Волині. 3 XII ст. на цій території поширюється назва «Україна». У процесі роздроблення Київської держави українська народність стала етнічною основою земель-князівств Південно-Західної Русі в ХІІ-ХІП ст.: Київського, Переяславського, Чернігівського, Сіверського, Галицького, Волинського. Отже, Київська Русь була формою соціально-економічного та державного розвитку українського етносу. Безпосереднім спадкоємцем Київської Русі стало Галицько-Волинське князівство.

План 1.Міжусобна боротьба Князь Ігор 912 - 945 рр. підкорив деревлян і уличів, зміцнив владу київського князя, здійснив походи на Візантію: 941 р. (невдалий) 943 - 944 рр. (укладенням мирної угоди), загинув під час повторного збирання данини з деревлян. Полю ддя  — щорічне збирання данини у формі натурального оброку з підлеглого населення.

Княгиня Ольга (945 - 964) Внутрішня: Зовнішня: Провела реформу системи збору данини: - точно встановлювались норми данини,податків, повинностей, ”уроків”, “оброків”; - засновані центри збору данини- погости - опорні пункти верховної влади на місцях. Використовувала нові підходи у зміцненні міжнародного авторитету Київської Русі, віддавала перевагу мирним способам, а не воєнним: - у 946 р. та 957 р. здійснила дипломатичних візити до Константинополя, уклала угоди; - встановила мирні відносин з германським імператором Отоном.

Політика князя Святослава (964 - 972) Внутрішня : Зовнішня : Посилив владу Великого князя, зосередевши всю повноту влади в руках єдиної династії. 969 р. – розділив князівства між своїми синами: намісником у Києві став старший син Ярополк. розширення теріторії Київської Русі : підкоряє в’ятичив; перемогає хозарських союзників – волзьких булгар; завдає поразки Хозарському каганату. 968 р. вдалий похід проти Болгарії; 968-972 рр. боротьба з печенігами ; 969 р. другій не вдалий похід на Балкани;

План 1.Міжусобна боротьба Князь Володимир Великий (980-1015) остаточно закріпив кордони Русі. провів адміністративну реформу - землі князівства, де правили залежні від нього правителі, передавалися синам князя та боярам. провів військову реформу. у 988 р. охрестив Київську Русь. першим з руських князів розпочав карбувати власну монету з зображенням тризуба.

Язичництво – поклоніння силам природи і багатьом богам Перші християни на Русі – грецькі поселення, але до утвердження християнства як офіційної релігії значного впливу не мали 988 р. - реформа запровадження християнства як державної релігії. “Повість минулих літ” хрещення висвітлює в рожевих тонах, але опір християнству був великий. 980 р. - Володимир запровадив пантеон язичницьких богів. Реформа не була підтримана населенням

Монети Володимира: зображенння Христа, самого князя, тризуба. Напис: «Володимир на столі» або «Володимир на столі, а се його срібло».

Свято-слав Мсти-слав Гліб Борис Свято-полк Борис і Гліб Ікона 13 ст. 1015 рік по смерті Володимира київський престол за заповітом опинився в руках Бориса; владу в Києві захоплює Святополк; літописець стверджує, що він вбив Бориса, Гліба й Святослава. Ярослав

ЯРОСЛАВ МУДРИЙ (1019 -1054) 1036 р. – розгромив печенігів; розбудовував Київ; 1051 р. - призначив першого митрополита з русичів – Іларіона; подбав про новий принцип пристолонаслідування, що ґрунтувався на старшинстві. Київ віддав старшому синові Ізяславу. “Руська Пpавда” – збіpник законів.

«Шлях із варягів у греки»(синій колір); Волзький торговий шлях (червоний колір); інші торгові маршрути VIII–XI ст. (помаранчевий).

Десятинна церква - перший кам'яний храм Київської Русі (989-996 рр.)

Софіївський собор в Києві 1037 р. «посадження» на великокняжий престол, прийоми послів, затвердження політичних угод, створені перші на Русі бібліотека та школа.

Мозаїка – вид образотворчого мистецтва, зображення, викладене з різнокольорової смальти (шматочків непрозорого скла). Техніка мозаїки в Київську Русь прийшла з Візантії. «Христос-Пантократор (Вседержитель)» Головний купол Софіївського Собору

ОРÁНТА – давньохристиянська Богоматір. Майже 10 століть це зображення Богородиці залишалося непошкодженим.

Успенська соборна церква Києво-Печерського монастиря 1073-1078 рр.

Золотоверхий Михайлівський собор - споруджений на межі XI - XII ст. внуком Ярослава Мудрого князем Святополком

Золоті воро та - головна брама стародавнього Києва.

Спасо-Преображенський собор. Чернігів 1036 р.

Київська Русь за правління Ярослава Мудрого

Боротьба синів Володимира за Київ Після смерті князя Володимира між його синами почалася боротьба за Київський престіл. Його успадкував старший син Святополк, одружений з донькою польського короля Болеслава. Побоюючись суперництва, він наказав убити своїх молодших братів Бориса і Гліба, які княжили у північних містах Ростові та Муромі, а потім і третього брата - Святослава. Проти князя-братовбивці пішов походом князь Ярослав, що князював у Новгороді. Суперники покликали собі на допомогу у війні чужинців: Святополк — поляків, на чолі з королем Болеславом Хоробрим, а потім печенігів; Ярослав - варягів. У війні переміг князь Ярослав. Святополка за його злочини народ прозвав "окаянним" і вигнав з Руси разом із союзниками-поляками. Після цього ще три роки боролися за владу князі Ярослав і Мстислав, але потім помирилися і поділили між собою Русь. У 1036р. князь Мстислав помер, і Ярослав, як і його батько Володимир, знову став єдиним володарем усієї Київської держави.

Ярослав Мудрий (1019-1054) Правління Ярослава Мудрого

у 1018 році він програв битву з польським військом на Бузі; у 1020 році Ярослав карає свого племінника Брячислава за розгром Новгорода; у 1022 році не має успіху в поході на Брест; у 1023 році брат Ярослава Мстислав відвойовує Чернігів і Лівий берег Дніпра; у 1029 році разом зі Мстиславом виганяє із Тмутаракані ясів; 1030 року перемагає чудь (фіно-угорські народи); 1030 —1031 роках відвойовує Червенські городи, захоплені поляками; 1036 року остаточно розбиває печенігів, у 1038 році підкорює литовські племена ятвягів; 1042 році підкорює фінські племена ям; у 1043 році війська Ярослава Мудрого, що виступили проти Константинополя, були розгромлені. Правління Ярослава Мудрого

У 1050 побудував золоті ворота У 1051 заклав Печерський Монастир Правління Ярослава Мудрого

У 1037 заклав Софіївський собор на честь перемоги над печенігами 1039р.Руська Правда — найвизначніший збірник стародавнього руського права, важливе джерело для дослідження середньовічної історії права та суспільних відносин Русі-України і суміжних слов'янських народів. Оригіналу Руської Правди не знайдено, натомість збереглася значна кількість її списків з ХІІІ—XVIII ст. Досі відкрито їх 106. Правління Ярослава Мудрого

ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ Упродовж періоду володарювання Володимира Великого  та Ярослава Мудрого завершується розбудова держави. Завдяки їхнім зусиллям було зламано спротив місцевої племінної знаті. Вся повнота влади в центрі й на місцях зосереджувалася в руках родини Рюриковичів.  Діяльність великих князів спрямовувалася на зміцнення един владдя (одноосібної влади) та централізацію держави. Утвердж валася ідея старійшинства котрогось із князів роду Рюриковичів, и надавало йому право на верховну владу (київський стіл) Русі. Заповіт Ярослава передбачав передачу верховної влади старшої» з його синів, тобто київським князем мав послідовно ставати кожен братів у порядку старшинства. Важливу роль в управлінні державс продовжувала відігравати князівська рада; досить помітним зал шався вплив дружини. Політичний розвиток Русі в 11 ст.

ФОРМУВАННЯ ОСНОВНИХ СУСПІЛЬНИХ ВЕРСТВ ТА ПОСИЛЕННЯ ЗАЛЕЖНОСТІ СЕЛЯН З прийняттям християнства и утвердженням Київської митрополії започатковується процес фомування нової верстви суспільства - духовенст Спочатку його більшість становили вихідці з Балканських країн, котрі могли правити літургію, початку правління Ярослава значно зросла час священиків з місцевого населення. З утворенням монастирів на ї з'являються монахи. Декотрі з них ішли у «затвор» - усамітнилися в земляних печерах. Духовенство переважно утримувалось рахунок десятини, що збиралася на користь церкви. Зміцнювал позиції «людей війни», які становили еліту суспільства. Набуває рис середньовічної верстви селянство, а з розвитком міст формується соціальна група міщан. Основні верстви населення

Основним заняттям русичів (за винятком лісової смуги) залишалося рільництво. На зміну підсічній і перелоговій системам землекористування приходять дво- і трипільна. У техніці обробки землі відбуваються істотні зміни. При оранці він підрізав і перевертав ґрунт. Плуг міг використовуватися й для заорювання добрива - гною Важливою галуззю сільського господарсті було тваринництво. Помітну роль господарстві відігравали промисли: переробі продуктів сільського господарства (зерна, льону, конопель, м'яса, м лока тощо), збиральництво, полювання, рибальство, лісохімічні пр мисли (виробництво смоли, дьогтю, деревного вугілля), бортництво. СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО