Презентація на тему:
Захворювання молочної залози та щитоподібної залози. Лікування

Захворювання молочної залози Захворювання щитоподібної залози Доцент Ю.М.Саюк

Будова молочної залози

Кровопостачання молочної залози

Двобічна аплазія молочних залоз Вроджені захворювання молочної залози.

Гіпомастія правої молочної залози

Можлива локалізація додаткових сосків та молочних залоз вздовж молочних ліній

Додаткова молочна залоза в ділянці лівої пахвинної ямки

Двобічна політелія

Двобічна ателія

Однобічна гінекомастія (хворий 18 років).

Огляд молочних залоз

Методика проведення пункційної біопсії

Рис.17 Мастограми при патології: а) тінь пухлини з нерівними контурами - мастограма характерна для злоякісної пухлини; б) тінь пухлини з точковими кальцинатами; в) оккультний (скритий) рак, виявлений за допомогою мастографії. Рис.16 Мастограми в нормі: а) молода жінка; б) жінка похилого віку.

.    Класифікація маститу.    I. 1. Лактаційний. У 82%. При цьому 65% жінок першородячі.    2. Мастит в нефункціонуючій молочній залозі.    II. За клінічним перебігом.    1. Гострий:      а) стадія серозного запалення;      б) інфільтративна (флегмонозна) форма;      в) стадія абсцедування;      г) гангренозна.    2. Хронічний:      - неспецифічний;      - специфічний.    III. За локалізацією.    1. Субареолярний.    2. Антемамарний (премамарний).    3. Інтрамамарний:      - внутрішньодольковий (паренхіматозний);      - міждольковий ( інтерстиціальний).    4. Ретромамарний.    5. Панмастит.    

Різні види гострого маститу Субареолярний абсцес Схема локалізацій маститу в молочній залозі.

Доступи для розкриття гострого маститу різних локалізацій.

Гострий мастит у новонародженої дитини

Туберкульозне ураження лівої молочної залози з утворенням нориці

Дифузна мастопатія (жінка 43 років). Підшкірна кіста при мастопатії .    Класифікація. На основі клінічних ознак виділяють слідуючі форми мастопатій:    1. Вузлова    2. Дифузна.    Вузлова форма особливо небезпечна переходом в рак.    

Етап секторальної резекції молочної залози

.    Фактори, що сприяють виникнення раку молочної залози:    1. Раннє настання менструацій і пізнє їх припинення.    2. Відсутність статевго життя і вагітностей.    3. Штучне переривання вагітності.    4. Короткочасні лактації або відмова від грудного кормління. Захисне значення лактації пояснюється тим, що під час лактації естрогенна функція яєчників гальмується.    5. Застосування гормональних і хімічних контрацептивів, особливо довготривале їх застосування (від 3 до13 років), а також у віці 13-19 років до перших пологів. Аналіз епідеміологічних досліджень показав, що серед етнічних груп населення, які традиційно вступають до шлюбу у ранньому віці, народжують багато дітей і тривало годують їх груддю, пухлини молочної залози трапляються рідше.    6. Дисфункція щитовидної залози, гіпофізу, наднирників, яєчників.    7. Значне збільшення маси тіла (понад 80 кг) в жінок менопаузального віку, оскільки в жировій тканині, завдяки ферменту ароматоза, відбувається підвищене утворення естрогену із андростендіола.    8. Запальні процеси статевих органів, пухлини яєчників, матки, захворювання печінки, цукровий діабет, гіпертонічна хвороба.    9. Травма залози, перенесений мастит (рубці).    10.Онкологічно обтяжена спадковість.    

Класифікація раку молочної залози за стадіями.    I стадія (Т1N0M0) – пухлина до 2см в діаметрі, без метастазів.    IIa стадія (T2N0M0) - пухлина до 5см в діаметрі, без метастазів.    IIб стадія (T1N1M0; T2N1M0) - пухлина до 5см в діаметрі, з поодинокими метастазами в пахвинні лімфатичні вузли.    III стадія (T1-2N2M0; N3-4N0-2M0) – пухлини від 5 до 10 см в діаметрі з множинними метастазами в пахвинні або підключичні лімфатичні вузли.    IV стадія (будь-яке T і N при M1) – пухлина будь-яких розмірів при наявності віддалених метастазів

Бешихоподібний рак Початкова стадія карциноми Педжета Маститоподібний рак з проростанням м'язів грудної стінки, ерозіями на шкірі

Панцирний рак з двобічним лімфостазом верхніх кінцівок

Хірургічна анатомія щитовидної залози

Хірургічна анатомія щитовидної залози. Шляхи лімфовідтоку Хірургічна анатомія щитовидної залози. Бокова поверхня

Зоб (воло, струма) означає будь яке збільшення щитовидної залози незалежно від її функціонального стану, морфологічних змін та причин.     За формою збільшення щитовидної залози розрізняють зоб:    1) дифузний,    2) вузловий,    3) змішаний.    Для визначення ступеня збільшення щитовидної залози використовують наступну шкалу:    0 — щитовидна залоза не пальпується;    I — пальпується перешийок залози, який помітний при ковтанні;    II — пальпується вся залоза, її помітно при ковтанні;    III — збільшення залози призводить до помітного рівномірного потовщення шиї (“товста шия“);    IV — залоза значно збільшена, різко деформує шию;    V — збільшення досягає великих розмірів (зоб великих розмірів).    

.    За функціональним станом щитовидної залози розрізняють зоб:    1) еутироїдний (нормальна функція);    2) гіпертироїдний (підвищена функція);    3) гіпотироїдний (знижена функція).    Дифузне збільшення щитовидної залози I-II ступеня без порушення функції та вузлової трансформації розцінюють як компенсаторне і називають гіперплазією щитовидної залози.    За локалізацією зоб розрізняють:    1) типову локалізацію (передня поверхня шиї);    2) шийно-загрудинний зоб;    3) зоб при ектопії щитовидної залози (зоб кореня язика, внутрішньогрудний зоб);    4) зоб додаткових залоз (аберантний зоб);    5) попередугрудинний зоб    

Антестернальний зоб. Схема локалізації аберантного внутрішньогрудного і шийно-загрудинного зоба.

Пальпація щитовидної залози ( ліва доля). Пальпація щитовидної залози ( перешийок). Пальпація щитовидної залози ( права доля).

   Дифузний токсичний зоб (базедова хвороба, хвороба Грейвса, хвороба Парі, хвороба Флаяні, тиротоксикоз, гіпертироз) — важке автоімунне і нейроендокринне захворювання, зумовлене підвищеною секрецією тироїдних гормонів, дифузно збільшеною щитовидною залозою з ураженням усіх органів і систем людини.     .    Класифікація.    За клінічним перебігом розрізняють легку, середню і тяжку форми захворювання.    Згідно з класифікацією Ш. Мілку, є чотири стадії перебігу дифузного токсичного зоба.    I стадія — невротична, початок розвитку тиротоксикозу, збільшення щитовидної залози мало помітне.    II стадія — нейрогормональна, яскраво виражені ознаки тиротоксикозу, щитовидна залоза помітно збільшена в розмірах.    III стадія — вісцеропатична, характеризується тиротоксичним ураженням внутрішніх органів.    IV стадія — кахектична, починаються необоротні дистрофічні зміни органів і систем

Дифузний токсичний зоб

Злоякісний екзофтальм

.    Лабораторні та інструментальні методи діагностики.    1. Визначення основного обміну, вмісту ліпідів у сироватці крові, часу рефлексу з ахілового сухожилка, запис ЕКГ.    2. Дослідження концентрації гормонів щитовидної залози (загальний, вільний тироксин — Т4, загальний вільний трийодтиронін — Т3), йодованих компонентів сироватки крові (білковозв’язаний йод, бутанолестрагований йод), тиротропного (ТТГ) гормону гіпофізу.    3. Визначення тироїдостимулюючих антитіл - імуноглобулінів, антитироїдних антитіл.    4. Сонографія щитовидної залози.    

Лікувальна тактика та вибір методу лікування    Лікування дифузного токсичного зоба, особливо виявленого вперше, а також тяжкої і середньої тяжкості форм тиротоксикозу необхідно проводити в стаціонарних умовах. Існує три методи лікування ДТЗ:      а) медикаментозне лікування;      б) лікування радіоактивним йодом;      в) хірургічне лікування.    

1\source\video\glan1.mpg 1\source\video\glan2.mpg 1\source\video\glan3.mpg 1\source\video\glan4.mpg