Презентація на тему:
Тенденції та особливості окремих видів захворюваності в різних регіонах світу, країнах (соціально-значущі та небезпечні пандемії: хвороби системи кровообігу, злоякісні новоутворення, СНІД).

Тенденції та особливості окремих видів захворюваності в різних регіонах світу, країнах (соціально-значущі та небезпечні захворювання: хвороби системи кровообігу, злоякісні новоутворення, СНІД).

Серцево-судинні захворювання – одні з найпоширеніших. В структурі загальної захворюваності по звертальності вони займають друге-третє місця (після хвороб органів дихання), в структурі захворюваності, яка виявляється під час профоглядів - перше.

Хвороби системи кровообігу невпинно зростають з віком. Смертність від серцево-судинних захворювань у віці 60 років і старше в 670-740 разів вища у порівнянні з віком до 20 років.

Значно повільніше у порівнянні зі смертністю зростає загальна захворюваність: у віці 70 років і старше вона в 30 разів перевищує захворюваність у віці 15-19 років. Що стосується ішемічної хвороби серця, то тут ріст захворюваності значно стрімкіший: в 70 років і старше вона в 750 разів більша, ніж в 25-29 років.

Динаміка серцево-судинних захворювань Питома частка померлих від серцево-судинних хвороб зростає: із 60,7% у 1999 р. до 61,3% у 2001 р. Саме з цих причин Україна за показниками смертності займає перше місце серед країн Європи. Цереброваскулярні хвороби — 184 випадки щорічно на 100 000 осіб, що cтановить 9% тягаря хвороб і 13% усіх смертей (184 смерті на 100 000 населення), тоді як у країнах Європейського регіону ця цифра скла-дає лише 68 випадків смерті на 100 000 населення

Європейський конгрес кардіологів у Мюнхені відмітив негативні особливості стилю життя українців. Результат — найвища у Європі, за даними Інституту кардіології ім. М.Д. Стражеско та Інституту терапії АМН України, смертність від серцево-судинних захворювань. Хворих на серцево-судинну патологію у країні зареєстровано понад 20 млн. осіб, гіпертонічну хворобу — 10 млн. (23% населення), ішемічну хвробу серця — 7,6 млн. Щорічно реєструється більш ніж 50 тис. інфарктів міокарда і близько 120 тис. інсультів. Половина хворих — люди працездатного віку.

Соціальні особливості. У віці 20-39 років захворюваність гіпертонічною хворобою серед сільських мешканців складає 38 ‰, міських – 13.8 (в 2.8 рази вища), в віці 40-59 років у сільських мешканців зустрічаються в з рази частіше у порівнянні з міським.

Соціальні особливості. Захворюваність системи кровообігу серед матерів неповних сімей в 2.1 рази вища у порівнянні з повними, в тому числі стосовно ревматизму – в 4.9, ішемічної хвороби серця – в 2.7. судинних уражень мозку – в 2.0 , хвороб артерій і вен – в 2.1, гіпертонічної хвороби – в 1.9 рази вища.

Регіональні особливості. У східно-центральному регіоні України, що вирізняється найгіршим інтегрованим показником здоров’я, смертність від цієї причини найвища і за останнє десятиліття на 28.2 % переважала смертність в найбільш сприятливому, західному регіоні. Це стосувалось і окремих причин, наприклад, з гіпертонічної хвороби (на 15.7 %), судинних уражень мозку (на 172.7 %).

Проблемою № 2 громадського здоров’я є злоякісні новоутворення. Загалом серед 50 млн. людей, які щороку вмирають у світі, 5 млн. припадає на злоякісні новоутворення. В розвинених країнах частка злоякісних новоутворень серед причин смертності сягає 15 % або 326 смертей на 100 000 населення та 25% інвалідизації населення .

За даними міжнародного агентства з вивчення раку у світі прогнозується до 2020 р. збільшення кількості вперше виявленого раку до 16 млн. випадків. За прогнозними оцінками в Україні до 2020 року онкозахворюваність збільшиться на 25%. Щорічно реєструється 326 нових випадків раку на 100 000 тис. населення, з них 18,4 нових випадків раку шийки матки, що значно перевищує частоту цієї патології в ЄС, яка складає 3,2.

Статеві особливості смертності та захворюваності злоякісними новоутвореннями Смертність серед чоловіків вища у порівнянні з жінками у всіх вікових групах, причому це перевищення з віком наростає. У віці до 30-ти років вона складає майже 20 5, то у віці 70 років і старші – майже 100 %. Захворюваність чоловіків і жінок співвідносяться дещо по-іншому. До 50 років переважає захворюваність серед жінок (20-30 %) за рахунок хвороб жіночих статевих органів, після 60 років захворюваність чоловіків значно перевищує таку ж у жінок (на 70-100 %).

Захворюваність цукровим діабетом За даними ВООЗ, в останні десятиріччя поширеність ЦД у країнах світу зросла в 1,5-2 рази й коливається в середньому від 1,5 до 3-4%, а в розвинутих країнах світу — до 8-10%. Кожні 10-15 років кількість хворих на ЦД подвоюється. Нині у світі близько 180 млн. хворих на ЦД, а за прогнозами, у 2025 р. ця цифра досягне — 334 млн. хворих. В Україні, як і в інших країнах світу, показники захворюваності на ЦД щорічно зростають.

Нещасні випадки (левову частку їх складають самогубства), отруєння (в основному алкоголем) та травми є третьою причиною смерті. У 2002 р. у світі рівень травматизму в загальній структурі захворюваності складав 14%, а в деяких штатах Америки, Східній Європі, Східному Середземномор'ї в понад 30% чоловіків у віці 15-44 років були зареєстровані випадки травматизму. Кожний 10-й чоловік у віці 15-44 років гине від дорожніх травм (у країнах ЄС — 297 чоловік на 100 000 населення) Травми є однією з основних причин інвалідності на їх долю випадає 8-9 % усіх випадків стійкої втрати працездатності.

Рівень самогубства в Україні досяг 30 випадків на 100 тис. людності. В структурі травм переважають побутові травми. Їхня частка складає від половини до двох третин усіх травм. Далі йде дорожньо-транспортний травматизм (приблизно п’ята частина травм), потім виробничий (у дорослих та підлітків, 15-20 %) та шкільний (у дітей, 6-8 %).

Рівень хвороб, пов'язаних із травмами, отруєннями й нещасними випадками, в Україні має тенденцію до зростання. У порівнянні з деякими країнами ЄС показник дорожньо-транспортного травматизму в Україні значно нижчий і складає 89 чоловік на 100 000 населення, тоді як у Росії — 146 випадків, Сербії і Чорногорії — 739, Хорватії — 384, Боснії і Герцеговині — 574 випадків на 100 000 населення.

Смертність від нещасних випадків, травм та отруєнь, вища серед сільських жителів у порівнянні з міським, але в останнє десятиліття ця перевага зменшується.

На 51-й сесії ВООЗ було оголошено, що психічні розлади, зокрема депресивні стани, вийшли на перше місце у світі серед причин неявки на роботу, на друге — серед хвороб, що призводять до втрати працездатності. За даними епідеміологічних досліджень, близько 450 млн. людей у світі страждають на психічні й неврологічні розлади або мають психосоціальні проблеми, пов'язані з алкоголізмом і наркоманією. Порушення психічного здоров'я призводить до розвитку певних хвороб, зниження якості життя, зростання інвалідності та смертності. За даними ВООЗ, 45% усіх захворювань пов'язані зі стресом, а деякі спеціалісти вважають, що ця цифра вдвічі більша.

Нервово-психічні розлади займають 19% у структурі захворюваності населення України. Це кожен 10-й випадок непрацездатності, кожен 5-й громадянин страждає на психічні розлади: депресію, алкоголізм, шизофренію. В Україні щорічно реєструється 628 нових випадків психічних розладів на 100 000 населення, у країнах ЄС — 777. Депресивні стани складають 4,1% у структурі захворюваності, за прогнозними оцінками, до 2020 р. очікується, що вони займуть 2 місце після ішемічної хвороби серця (ІХС,). У Європейському регіоні частка населення з такими розладами коливається від 1% до 6% В Україні щорічно реєструється 24 випадки смерті на 100 000 населення від самогубств або навмисних ушкоджень, тоді як у країнах ЄС — 25

Економічні збитки, пов'язані з проблемами психічного здоров'я, досить великі. За даними Міжнародної організації праці, у країнах-членах ЄС ці збитки складають 3—4% валового національного продукту. Зокрема, у Німеччині затрати, пов'язані зі всіма психічними й поведінковими розладами, склали у 2002 р. 22,44 млрд. євро, у середньому 270 євро на людину. В Англії — 15,46 млрд. євро або 309,2 євро на душу населення. У Франції — 31,9 млн. робочих днів щорічно. В Україні на лікування таких хворих витрачається близько 20% усіх коштів, призначених для надання медичної допомоги.

У 1995 р. Всесвітня організація охорони здоров'я визнала туберкульоз в Україні епідемією. Щороку на туберкульоз хворіють понад 40 тис. українців, помирають від цієї недуги більш як 10 тис. За офіційними даними, загальна кількість хворих на туберкульоз в Україні становить 1,4% чисельності населення, що за абсолютним показником становить майже 700 тис. осіб. Туберкульоз став реальною загрозою національній безпеці України.

Причини росту захворюваності на туберкульоз — належність значної кількості хворих до категорії соціально незахищених верств населення (понад 60% хворих ); — стрімкий розвиток епідемії ВІЛ/СНІДу, а отже, і збільшення кількості хворих із поєднаними захворюваннями туберкульозу і СНІДу (ВІЛ-асоційований туберкульоз). У структурі хворих на СНІД та померлих від нього близько 50% становить супутній туберкульоз, а з-поміж контингенту хворих на туберкульоз у деяких регіонах частка ВІЛ-інфікованих серед хворих на туберкульоз сягає 10-12%. Значною проблемою залишається вживання ін'єкційних наркотиків зазначеним контингентом хворих, що стає основною причиною смерті хворих на ВІЛ-асоційований туберкульоз.

На XIV Міжнародної конференції з проблем СНІДу (Барселона, 2002) в одній із програмних доповідей було сказано: «Якщо ми не зробимо все можливе сьогодні і завтра, потім — буде пізно, епідемія СНІДу призведе до катастрофи».

Безпосередні наслідки стрімкого розвитку епідемії ВІЛ/СШДу підвищення показників смертності; збільшення кількості сиріт на тлі зниження народжуваності; загальне зменшення чисельності населення України; погіршення якості продуктивних сил суспільства. Україна посідає одне з провідних місць у Східноєвропейському регіоні за темпами поширення епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу.

Відповідно до останніх оцінок Об'єднаної програми ООН з ВІЛ/ СНІД (ЮНЕЙДС) показник поширеності ВІЛ значно коливається в різних країнах. Найбільшу загрозу хвороба становить для країн Південної Африки, Південної Америки, Південно-Східної Азії. У регіонах Східної Європи та Центральної Азії темпи розвитку епідемії також продовжують зростати, число інфікованих досягло 1,5 млн. осіб. У Російській Федерації, Україні, країнах Балтії, Білорусі та Казахстані показники поширеності ВІЛ перевищили 1% населення у віці 15-49 років, що з погляду епідеміології дає змогу характеризувати ситуацію в цих країнах як концентровану стадію епідемії. У глобальному масштабі ВІЛ/СНІД займає четверте місце серед причин смертності, насамперед серед осіб молодого віку.

У 2001 р. на спеціальній сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй 189 держав-членів ООН, у тому числі й Україна, прийняли Декларацію про відданість справі боротьби з ВІЛ/СНІДом і цим підтвердила свої зобов'язання. З метою створення потужної загальнодержавної кампанії протидії епідемії СНІДу в Україні створена і діє Національна координаційна рада з питань запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, до якої ввійшли провідні інституції в цій сферіздійснюється співпраця із світовим банком, урядами Німеччини, США.

За даними Євробюро ВООЗ, в Україні за показником утрачених років здорового життя найбільш значна частка тягаря хвороб серед осіб обох статей припадає на серцево-судинні захворювання. На другому місці за значенням для чоловіків — ненавмисні травми, для жінок — нервово-психічні розлади. При визначенні цього показника максимальний тягар хвороб серед чоловіків пов'язаний із вживанням тютюну та алкоголю, серед жінок — з підвищеним артеріальним тиском та високим рівнем холестерину.

Згідно даних ВООЗ, алкоголь в надмірних кількостях вживають мешканці західного і центрального регіонів Європи, перш за все в таких країнах як Італія, Франція, Іспанія, Португалія. Ці ж країни займають перші місця в світі по виробництву вина. Тут пересічно на кожного мешканця протягом року випивається від 10 до 20 літрів чистого алкоголю.

Згідно даних ВООЗ, в західних країнах 15 % і 5 % жінок вживають алкоголь регулярно та у надмірних кількостях. Із кожних 5-и тих, що зловживають, 1-2 стають хронічними алкоголіками, отже приблизно 5 % від тих, що вживають алкоголь, стають алкоголіками. Розповсюдженість хронічного алкоголізму у розвинених країнах коливається від 11 до 44 випадків на кожну 1000 людей.

Динаміка поширення тютюнопаління, вживання алкоголю та наркотичних речовин серед учнівської молоді України на основі Європейського опитування молодого покоління щодо вживання алкоголю та наркотичних речовин У свої 15-16 років кожна п'ята дівчина та кожний четвертий юнак вживали алкогольні напої вже 40 разів і більше. Частка хлопців і дівчат віком 13-17 років, які за останні 12 міс. вживали алкоголь 20 разів і більше, зросла за 4 роки відповідно на 6% і 3%. Вживають пиво частіше, ніж щотижня, 15-25% підлітків, вино 7% підлітків 13-17 років. Майже 3% хлопців та 1% дівчат вже можна зарахувати до залежних від алкоголю, оскільки вони його вживають практично щодня.

Динаміка поширення тютюнопаління, вживання алкоголю та наркотичних речовин серед учнівської молоді України на основі Європейського опитування молодого покоління щодо вживання алкоголю та наркотичних речовин Питома вага підлітків, які вживали протягом життя будь-які наркотики, зросла за 7 років серед хлопців на 9%, серед дівчат — на 4%. Частка підлітків, які протягом життя вживали марихуану або гашиш, збільшилася на 12%.

Загалом можна виділити 4 групи чинників (основних ланок), що утворюють єдиний замкнений ланцюг або генезис зловживання алкоголем.

Першою ланкою в тому ланцюгу є чинники, що сприяють вживанню алкоголю до 15 років. 95% усіх алкоголіків саме в цьому віці вперше долучаються до спиртних напоїв. Це т. з. „пускові” чинники: несприятливі родинні стосунки, родинні традиції (майже у 60% випадків першу чарку синові чи доньці наливають тато чи мама), незадовільна організація відпочинку, раннє залучення до алкоголю. В 16-19 років підтримують вживання алкоголю „питтєві” звичаї, алкогольні забобони, вплив оточуючого середовища, незадовільна організація відпочинку.

В наступній віковій групі (20-25) років розвиткові пияцтва сприяють даний вік і пов’язані з ним певні психологічні установки, ті ж „питтєві” звичаї, вплив мікросередовища, а також зростаюча частота та кількість випитого алкоголю. Нарешті, у віці старше 26 років остаточно закріплюють вживання алкоголю і розвиток алкоголізму психологічна, психічна, а далі фізична залежність на фоні конфліктів в сім’ї (інколи важко розібратись, що чому передує – сімейні конфлікти вживанню алкоголю чи навпаки), низького культурного рівня, „питтєвих” звичаїв та впливу мікросередовища.

До найбільш суттєвих економічних наслідків зловживання алкоголем відноситься: зниження працездатності, продуктивності праці, погіршення трудової дисципліни, виробничий травматизм, збільшення втрат робочого часу внаслідок підвищеної плинності кадрів, брак в роботі

Дякую за увагу!