Презентація на тему:
Соціальна медицина

Соціальна медицина та організація охорони здоров'я як наука. Медико-соціальні проблеми та методологія вивчення здоров'я населення. Чинники, що впливають та обумовлюють здоров'я населення. Медико-соціальна характеристика демографічних процесів. Загальні тенденції захворюваності населення. Інвалідність та фізичний розвиток як показники здоров’я населення.

Соціальна медицина - одна з найдревніших наук. Свідчення про вплив умов життя (довкільних і громадських) та соціальну неоднорідність здоров’я дійшли до нас у письменах та інших пам’ятках матеріальної культури з часів Шумерської цивілізації, культур Древньої Греції та Риму.

Розділи соціальної медицини та організації охорони, здоров’я 1. Медична статистика (загальна статистика, статистика здоров’я, статистика охорони здоров’я); 2. Вчення про здоров’я населення (методи та критерії вивчення й оцінки здоров’я та закономірностей його змін, соціальні фактори здоров’я, методи соціальної профілактики); 3. Організація медичної допомоги населенню: планування діяльності лікувально-профілактичного закладу (з ним тісно пов’язане фінансування); облік роботи та звітність; організація та оцінка діяльності медичних закладів; економіка, фінансування та маркетинг у сфері охорони здоров’я.

Методи дослідження в соціальній медицині 1)  статистичний метод—як основний метод дослідження в соціальній медицині з допомогою якого вивчаються масові явища, що стосуються здоров’я населення та надання медичної допомоги; 2)   історичний метод, встановлює історичні закономірності розвитку громадського здоров’я і його охорони; 3)   соціологічні методи – дозволяють вивчати соціальну структуру і її вплив на здоров’я; 4) експериментальний, дозволяє вивчати переваги (недоліки) організаційних форм медичної допомоги людям; 5)  експертизи, з допомогою якої вивчається якість і ефективність медичної допомоги; 6)  економічні, що дають змогу визначити економічну ефективність системи медичної допомоги.

Основні завдання соціальної медицини вивчення стану здоров'я населення та процесів його відтворення; забезпечення всебічної характеристики зрушень (динаміки), які відбуваються в показниках здоров'я населення країни в цілому, а також на регіональних рівнях, соціально-економічних, еколого-географічних зонах, населених пунктах, окремих колективах; наукове розкриття умов і чинників, які призводять до позитивних і негативних відхилень у стані здоров'я різних соціальних, віково-статевих та інших груп населення;

Основні завдання соціальної медицини розробка напрямків оздоровлення населення та визначення принципів системи охорони здоров'я, його теоретичних та організаційних основ; аналіз діяльності органів та закладів охорони здоров'я, створення їх раціональних структур і наукове обґрунтування найбільш доцільних форм організації роботи, проведення реформування та реструктуризації; створення різнострокових прогнозів та планів розвитку системи охорони здоров'я з метою проведення цілеспрямованих заходів щодо підтримання належного рівня здоров'я населення.

“Valetudo magnum bonum est!” Життя і здоров’я - найвищі людські цінності, а саме здоров’я є найбільшим природним благом людини.

Здоров’я людини залежить від багатьох факторів, визначальними з яких є: природні суспільні генетичні. Воно є невід’ємною умовою гармонійного розвитку людей та показником рівня соціально-економічного та культурного розвитку суспільства.

Найбільш важливі детермінанти здоров’я пов’язані з соціально-економічними умовами, в яких люди народжуються, живуть, працюють і старіють У світі існують разючі відмінності в здоров’ї, пов’язані з соціально-економічними детермінантами. Ці відмінності не є вироком долі, а свідчать про неефективну політику Вони є неприйнятними і вимагають рішучих заходів від урядів країн щодо їх скорочення ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДИРЕКТОР ВООЗ МАРГАРЕТ ЧЕН

СУПЕРЕЧНОСТІ СУЧАСНОГО СВІТУ БЕЗПРЕЦЕДЕНТНИЙ РІВЕНЬ БАГАТСТВА НАЯВНІСТЬ ЗНАЧНИХ РЕСУРСІВ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ДОСВІД БАГАЖ НАУКОВИХ І МЕДИЧНИХ ЗНАНЬ ДЕМОКРАТІЯ ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА БІДНІСТЬ ЗЛИДНІ ІЗОЛЯЦІЯ ХВОРОБИ НЕРІВНІСТЬ В ДОСТУПІ ДО СОЦІАЛЬНИХ БЛАГ БЕЗРОБІТТЯ

20% ВВП 80% ВВП ДИСПРОПОРЦІЇ В РОЗПОДІЛІ ЕКОНОМІЧНИХ БЛАГ 5 млрд. населення 1 млрд. населення КРАЇНИ, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ РОЗВИНЕНІ КРАЇНИ

ДИСПРОПОРЦІЇ В РОЗПОДІЛІ ЕКОНОМІЧНИХ БЛАГ 20% 60% 20% 86% 13% 1% НАЙБАГАТШІ З СЕРЕДНІМИ ДОСТАТКАМИ НАЙБІДНІШІ ЧИСЕЛЬНІСТЬ СПОЖИВАННЯ

Здоров’я визначається 2-ма групами чинників (факторів): внутрішніми (генетичні особливості організму, його конституція – фенотип у широкому розумінні цього слова) зовнішніми, обумовленими впливом клімату, етнічними традиціями, харчовими звичками, екологічним благополуччям довкілля, впливом шкідливих факторів виробництва і іншими.

* * Знижена маса тіла Небезпечний секс Високий кров’яний тиск Тютюн Алкоголь Небезпечна вода, погані санітарно-гігієнічні умови Високий рівень холестерину Дим всередині приміщень від згорання твердого палива Дефіцит заліза Надлишкова маса тіла / ожиріння

ВПЛИВ РІВНЯ ДОХОДІВ НА ЗДОРОВ’Я БІДНІ КРАЇНИ БАГАТІ КРАЇНИ 170 млн. дітей мають знижену вагу тіла понад 3 млн дітей помирає від недоїдання 1 млрд з надмірною вагою тіла 300 млн – ожиріння 0,5 млн помирають від причин, пов’язаних з ожирінням

РЕГІОНАЛЬНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ДОХОДІВ (грн) Харків Луганськ Суми Чернігів КИЇВ Полтава Черкаси Кіровоград Миколаїв Дніпропетровськ Донецьк Запоріжжя Херсон Сімферополь Житомир Вінниця Одеса Тернопіль Луцьк Рівне Хмельницький Львів Івано-Франківськ Ужгород Чернівці понад 1000 < 1000 < 900 < 800 < 700 < 600

Повна відповідність зовнішніх і внутрішніх факторів – ідеальна основа для формування та збереження здоров’я. Постійно виникаючі порушення цієї рівноваги і є причинами порушення здоров’я, особливо в тих випадках, коли відхилення у зовнішньому середовищі виходять за межі пристосувальних, компенсаторних можливостей організму або популяції.

Фактори, що визначають здоров’я спосіб життя – 50-55% вплив зовнішнього оточуючого середовища – 20-25 %; дія спадкових факторів – 20 %; функціонування охорони здоров’я – 8-10 %

Соціальні умови: 1. Суспільно-політичний лад: його інститути (держава, законодавство, в т.ч. і законодавство про охорону здоров’я, система медичної допомоги населенню, тощо): 2.    Політико-економічні умови: рівень розвитку демократії і відкритості суспільства, чим більше демократії у даному суспільстві, тим більша залежність тих, хто при владі, від волевиявлення народу, хочуть того вони чи ні; цим забезпечується вільний доступ до інформації та її вірогідність); наявність національної конвертованої валюти (як гарант розвитку власної бази, виробництва медичного обладнання та підвищення кваліфікації медичних кадрів); економічні свободи (незалежність) виробничої сфери (підприємств) лише за цієї умови можливі інвестиції з її боку на охорону здоров’я 3.   Спосіб життя – це історично зумовлений, відносно стабільний в часі спосіб життєдіяльності людей в матеріальній та духовній сферах.

Складники способу життя рівень життя (можливість придбання матеріальних благ та користування ними); уклад життя (традиції, рівень та прояви суспільної культури, певний порядок суспільного життя в країні /регіоні/); стиль життя (його активність – виробнича, суспільно-політична, культурна /просвітня/, побутова, і т.д.); якість життя (здоров’я, умови побуту, праці, харчування, відпочинок і т.д.).

* ВІДМІННОСТІ В СПОСОБІ ЖИТТЯ БІДНИХ І ЗАМОЖНИХ ПРОШАРКІВ НАСЕЛЕННЯ ПОКАЗНИК БІДНІ ЗАМОЖНІ Фізична активність (%) 14,6 35,8 Тютюнопаління (%) 66,2 32,5 Вживання алкоголю 1-2 рази на тиждень (%) 43,0 25,0 Відпочинок в санаторіях, пансіонатах, будинках відпочинку (%) 5-18 64,0

Здоров’я людини у статуті ВООЗ трактується як стан повного соціального, психічного та біологічного благополуччя, а не лише відсутність хвороб та фізичних дефектів, як таких!

Охорона здоров’я – система державних, громадських та індивідуальних заходів та засобів, що сприяють здоров’ю, запобіганню захворювань та попередженню передчасної смерті, забезпеченню активної життєдіяльності та працездатності людини. Вона включає комплекс заходів та засобів, що мають відношення до здоров’я населення. Медична допомога – система спеціальних медичних заходів та засобів, що сприяють здоров’ю, забезпеченню активної життєдіяльності та працездатності людини.

Основні принципи охорони здоров'я діяльності суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України; дотримання прав і свобод людини та громадянина в галузі охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних з ними державних гарантій; гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритетних загальнолюдських цінностей надкласовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний захист найбільш вразливих верств населення; рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг в галузі охорони здоров'я; відповідність завданням і рівню соціально-економічного та культурного розвитку суспільства, наукова обґрунтованість, матеріально-технічна і фінансова забезпеченість; орієнтація на сучасні стандарти здоров'я та медичної допомоги, поєднання вітчизняних традицій і досягнень із світовим досвідом в галузі охорони здоров'я; випереджально-профілактичний характер, комплексний, соціальний, екологічний та медичний підхід до охорони здоров'я; багатоукладність економіки охорони здоров'я і багатоканальність її фінансування, поєднання деревних гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції; децентралізація державного управління, розвиток самоврядування закладів та самостійності працівників охорони здоров’я на правовій і договірній основі.

Демографія - наука про населення (від "демос" - народ, "графо" - описувати), або інакше статистика населення.

Статистичне вивчення населення проводиться за двома основними напрямками: 1. Характеристика населення на певний час (його чисельність, склад, особливості розселення тощо) - так звана статика населення; 2. Характеристика процесів зміни чисельності населення - динаміка чи рух населення. Останній у свою чергу поділяється на механічний рух населення (зміни, що відбуваються під впливом переселень — міграційних процесів) і так званий природний рух населення (зміни, що відбуваються внаслідок народжуваності та смертності і характеризують процеси відтворення населення).

Найбільші за чисельністю населення країни світу: Китай (1млрд. 313 млн.); Індія (1 млрд. 29 млн. ); Сполучені Штати Америки (278 млн.); Індонезія (228 млн.); Бразилія (176 млн.); Росія (145 млн.); Пакистан (144 млн.); Бангладеш (131 млн.); Японія (126 млн.); Нігерія (110 млн.).

ЧИСЕЛЬНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ Постійне населення (кількість осіб) На 1 листопада 2011 року На 1 грудня 2010 року Все населення міське сільське Все населення міське сільське Україна 45.724.242 31.432.584 14.327.467 45.795.911 31.444.100 14.378.100 Тернопільська область 1.081.306 474.785 606.521 1.090.081 469.370 620.711

Статево-вікова піраміда населення України у 2010 році

Статево-вікові піраміди міського та сільського населення України у 2010 р.

Повікова структура постійного населення України (тис. осіб)

Населення України за віком : 0-14 років – 14,07 %; 15-49 років – 43,97 %; 50 років і старше – 41,96 %.

Типи вікової структури населення При прогресивному типі вікової структури частка дітей (0-14 років) перевищує частку населення у віці 50 років і старше. Для регресивного типу вікової структури характерно, що частка людей старшого віку переважає частку осіб 0-14 років. Стаціонарним вважається тип вікової структури населення, в якій частка осіб у віці 0-14 років приблизно дорівнює частці осіб у віці 50 років і старше.

Національний склад населення України за даними переписів населення

Розподіл населення України за рівнем освіти

Міграція населення За територіальним принципом: а) міждержавну (в межах одного континенту, між сусідніми державами); б) у межах однієї держави. За тривалістю : постійна, коли мігранти залишаються на новому місці на постійне проживання чи тривалий час; сезонною (переїзд на нетривалий час, часто в зв'язку з сезонними роботами); "маятниковою" (щоденний від'їзд сільських жителів на роботу, на навчання в міста та повернення ввечері до свого постійного місця проживання).

Природний рух або відтворення населення показує, чи забезпечують існуючі рівні народжуваності та смертності приріст населення. Різниця між показниками народжуваності та смертності одержала назву природний приріст.

Динаміка загальних коефіцієнтів народжуваності й смертності населення України у 1989–2008 рр. (‰)

Негативний природний приріст населення в Україні є результатом сукупної дії: низької народжуваності; високої смертності; несприятливої вікової структури.

Основні демографічні показники народжуваність смертність природний приріст середня очікувана тривалість життя смертність немовлят

Згідно зі ст. 163 Кодексу, реєстрація народження проводиться за місцем народження дитини чи за місцем проживання її батьків, або одного з них, за письмовою чи усною заявою батьків або одного з них, а в разі хвороби, смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження - за заявою родичів або інших осіб чи адміністрації лікувального закладу, в якому перебувала мати під час народження дитини.

ТИПИ ДОКУМЕНТІВ, ЯКІ ОФОРМЛЯЮТЬ ПРИ НАРОДЖЕННІ ДИТИНИ "Медичне свідоцтво про народження“(форма № 103/о-95) "Медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу" (форма №103-1/о-96) Журнал обліку новонароджених (форма № 152/о) Свідоцтво про народження (ЗАГС)

Загальний показник народжуваності частота народжуваності = Число народжених живими за рік × 1000 Середньорічна чисельність населення Спеціальний показник народжуваності = Число народжених живими за рік × 1000 Число жінок у віці 15-49 років

Спеціальні показники народжуваності сумарний показник відтворення населення - число дітей, народжених жінкою протягом фертильного періоду її життя (15-49 років); брутто-коефіцієнт відтворення - число дівчаток, народжених жінкою у віці 15-49 років; нетто-коефіцієнт, або очищений показник відтворення - кількість дівчаток, народжених у середньому однією жінкою за весь репродуктивний період її життя, що досягли віку, в якому була жінка при їх народженні.

Заява про реєстрацію повинна бути зроблена не пізніше трьох діб з дня смерті чи виявлення трупа, а в разі неможливості одержання довідки лікувального закладу або висновку судово-медичної експертизи чи прокурора - не пізніше п'яти. Підставою для реєстрації є видані лікувальним закладом "Лікарське свідоцтво про смерть" (форма № 106/о-95) або "Фельдшерська довідка про смерть" (форма № 106-1/о-95), рішення суду про встановлення факту смерті чи оголошення громадянина померлим, а також повідомлення з місць позбавлення волі.

У випадках смерті дитини в період 0-6 діб заповнюється "Медичне свідоцтво про народження" дитини - форма № 103/о-95 і "Лікарське свідоцтво про перинатальну смерть" - форма № 106-2/о-95. Останній документ заповнюється також у випадках народження мертвої дитини. Всі лікувально-профілактичні заклади МОЗ України, які заповнюють "Лікарське свідоцтво про перинатальну смерть", ведуть журнал обліку перинатальної смертності (ф. № 153/о). Запис у журналі робиться паралельно з заповненням вищевказаного свідоцтва.

Загальний показник смертності = Число осіб, які померли за рік × 1000 Середньорічна чисельність населення

Спеціальні показники смертності смертність за статтю (у чоловіків і жінок) за віком (в окремих вікових групах) за причинами (від окремих класів, груп і нозологічних форм захворювань)

Структура загальної смертності серед населення України Перше місце займають хвороби системи кровообігу - 63,6 % Друге місце — злоякісні новоутворення - 11,8 % Третє місце - нещасні випадки, отруєння та травми - 8,1 % Четверте місце - хвороби органів травлення - 4,4 %. Разом вони становлять від 85 до 95 % усіх випадків смерті.

Смертність населення в країнах Європейського регіону ВООЗ (на 1000 населення) (за даними бази ЗДВ 2010 р.)

Структура смертності дитячого населення (0-14 років) Перше місце посідають стани, які виникли в перинатальному періоді (48,3 ‰). Друге місце в структурі загальної смертності дітей - вроджені аномалії (25,6 ‰). Третє місце - нещасні випадки, травми та отруєння (6,2 ‰). Серед цих причин більшу частину становлять випадки загибелі дітей в авто катастрофах. Інфекційні та паразитарні хвороби Хвороби органів дихання Хвороби нервової системи та органів чуття

Материнська смертність – це статистичне поняття, пов'язане зі смертю жінки під час вагітності чи протягом 42 діб після її закінчення, незалежно від тривалості та локалізації вагітності, від будь-якої причини, пов'язаної з вагітністю чи обтяженою нею, чи з її веденням, але не від нещасного випадку чи інших випадкових причин.

Материнська смертність на 100000 живонароджених становить 14,9

Розрахунок рівня смертності немовлят Рівень смертності немовлят = Число померлих у віці до 1 року з покоління поточного року × 1000 + Число померлих у віці до 1 року з покоління минулого року × 1000 Число дітей, що народилися живими в поточному році Число дітей, що народилися живими в минулому році Рівень неонатальної смертності Число дітей, що померли протягом перших 28 повних днів життя • 1000 Число народжених живими в поточному році Рівень ранньої неонатальної смертності Число померлих протягом 7 днів (168 годин життя) • 1000 Число народжених живими в поточному році

Мертвонароджуваність – 6,44 ‰, Перинатальна смертність – 11,07 ‰, Неонатальна смертність – 4,47 ‰.

Структура смертності немовлят перше місце посідають стани, що виникли в перинатальному періоді, на другому - вроджені вади розвитку, на третьому - нещасні випадки, отруєння,травми, на четвертому — інфекційні та паразитарні хвороби, хвороби органів дихання.

ПРИРОДНИЙ РУХ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ (на 1000 нас.) Показник все населення міське сільське Народжуваність 10,5 10,4 11,9 Смертність 15,6 13,7 18,6 Природний приріст (-5,1) - 3,3 - 6,7 Смертність немовлят 9,1 10,6 11,8

РІВНІ НАРОДЖУВАНОСТІ ЗА ВООЗ

РІВНІ ЗАГАЛЬНОЇ СМЕРТНОСТІ ЗА ВООЗ

РІВНІ СМЕРТНОСТІ НЕМОВЛЯТ ЗА ВООЗ

Середня очікувана тривалість життя - це середнє число років, що належить прожити поколінню, яке народилося (ровесникам певного віку) при умові, якщо протягом наступного життя показники смертності будуть такими ж, як і в роки, для яких робились розрахунки.

середня очікувана тривалість життя, років

Причини, що обумовлюють погіршення демографічної ситуації в Україні економічна дестабілізація; зниження життєвого рівня переважної більшості населення; деградація соціальної сфери; катастрофічне погіршення стану довкілля; загострення криміногенної ситуації

Захворюваність населення це збірне поняття, що включає в себе показники, які характеризують рівень різних захворювань та їх структури серед усього населення або окремих його груп на даній території.

Основними методами вивчення захворюваності є методи, що передбачають використання таких даних: звертань за лікарською допомогою в медичні заклади; медичних оглядів окремих груп населення; про причини смерті; опитування населення; спеціальних вибіркових досліджень.

При вивченні захворюваності за даними звертань за медичною допомогою розрізняють такі її види: 1. Загальна захворюваність — облік всіх захворювань (гострих і них), які зареєстровані у населення певної території за певний період; 2. Інфекційна захворюваність - спеціальний облік гострих захворювань, пов'язаний з необхідністю оперативного проведення протиепідемічних заходів; 3. Захворюваність на найважливіші неепідемічні захворювання підтягає спеціальному обліку внаслідок їх епідеміологічного та соціального значення (злоякісні новоутворення, туберкульоз, венеричні, психічні захворювання тощо): 4. Госпітальна чи "госпіталізована1" захворюваність дає можливість вивчити склад хворих, що лікувались у стаціонарі; 5. Захворюваність з тимчасовою втратою працездатності робітників і службовців виділяється внаслідок її соціального та економічного значення.

Розрізняють такі основні показники загальної захворюваності: первинна захворюваність (Іпсіdепсе) - рівень вперше зареєстрова них захворювань за календарний рік на даній території; при цьому враховуються всі гострі та вперше встановлені протягом року хронічні захворювання: загальна захворюваність, або поширеність захворювань (Рrеvаlепce) - рівень усіх зареєстрованих захворювань за календарний рік: гострих і хронічних (зареєстрованих при першому звертанні в поточному році, а виявле них як в поточному, так і в попередні роки); структура первинної та загальної захворюваності населення.

Назва показників Методика розрахунку Первинна захворюваність Кількість захворювань, які зареєстровані вперше в залому році (всі гострі + вперше виявлені хронічні захворювання) х 1000 Середньорічна чисельність населення Загальна захворюваність (поширеність усіх зареєстрованих захворювань) Кількість усіх зареєстрованих протягом даного року захворював (гострі + хронічні, виявлені як у поточному, так і в попередніх роках) • 1000 Середньорічна чисельність населення Структура первинної, загальної захворюваності (поширеності) Кількість усіх зареєстрованих протягом року захворювань даного класу, групи, нозологічної форми (вперше зареєстрованих) х 100 Кількість усіх (вперше) зареєстрованих протягом року захворювань

Структура первинної захворюваності серед всього населення України (%)

Структура загальної захворюваності серед всього населення України (%)

Інфекційна захворюваність Обов'язковій реєстрації та обліку підлягають такі захворювання: черевний тиф, паратифи, інші інфекції, викликані сальмонельозами, бруцельоз, всі форми дизентерії та ряд інших. Перелік захворювань, який періодично змінюється, регламентує МОЗ України. Особливий облік передбачено також для виявлених інфікованих і хворих на СНІД, що регламентується спеціальними інструктивно-методичними доку ментами.

Для аналізу інфекційної захворюваності застосовуються такі показники: частота виявлених захворювань (співвідношення їх числа до чисельності населення даної території; показники розраховуються на 100 тисяч населення); сезонність (за основу беруться дані про число захворювань по місяцях. показники сезонних коливань - це співвідношення даних за місяць до середньо річних); частота госпіталізації та повнота охоплення нею (в першому вкладку — це відношення числа госпіталізованих до чисельності населення, в другому — до числа виявлених захворювань, у відсотках); частота захворювань за віком, статтю, професією (співвідношення числа захворювань у відповідній групі до чисельності населення даної групи): число виявлених бацилоносіїв на 1000 обстежених.

Захворюваність на найважливіші неепідемічні захворювання Спеціальному обліку підлягають деякі неепідемічні захворювання: злоякісні новоутворення; психічні хвороби; венеричні хвороби; активний туберкульоз; важкі мікози. Необхідність спеціального обліку вказаних захворювань обумовлена: високим рівнем розповсюдження; значною частотою смертності при деяких із них епідеміологічною значимістю; соціальною обумовленістю.

Захворюваність госпіталізованих хворих вивчається за такими показниками: частота госпіталізації (відношення числа госпіталізованих з приводу певного захворювання чи всіх госпіталізованих у розрахунку на чисельність населення, що мешкає на даній території); рівень госпіталізації за віком, статтю, місцем проживання (відношення числа госпіталізованих хворих даної групи в розрахунку на чисельність населення цієї групи); структура госпіталізації (питома вага кожного захворювання серед загальної кількості госпіталізованих хворих; можливо розраховувати структуру госпіталізованих за віком, статтю, місцем проживання); середня тривалість лікування (відношення числа ліжко-днів, провезе них хворими в стаціонарі, до числа вибулих хворих): цей показник доцільно пов'язувати з віком хворих, діагнозами, результатами лікування та аналізувати окремо для виписаних зі стаціонару та померлих хворих.

Захворюваність із тимчасовою втратою працездатності Одиницею обліку є випадок втрати працездатності. Обліковим документом для реєстрації кожного випадку тимчасової непраце здатності працівника протягом року є листок непрацездатності.

Найбільш поширені захворювання у чоловіків та жінок Чоловіки Жінки Хронічний бронхіт Травми та отруєння Виразкова хвороба шлунка Психічні розлади Хвороби периферичної нервової системи Тиреотоксикоз Діабет Гіпертонічна хвороба Холецистит Хвороби сечостатевої системи Мозковаскулярні хвороби

Сучасний стан здоров'я населення України, який досить суттєво відтворюють показники захворюваності, характеризується такими основними тенденціями: Зростає поширеність та первинна захворюваність за більшістю класів хвороб. Зростає частота переходу гострих захворювань у хронічні. Домінуюче місце в структурі посідають хронічні неінфекційні захворювання» передусім хвороби органів дихання, системи кровообігу, органів травлення, Підвищується частота вроджених вад і спадкових захворювань. Значно збільшується інфекційна захворюваність, і в першу чергу туберкульоз, кишкові інфекції, дифтерія, вірусний гепатит. Зростає поширеність соціально обумовлених хвороб, насамперед венеричних, СНІДу, туберкульозу. Відбувається диференціація рівнів захворюваності в основних соціальних групах, зокрема підвищення захворюваності серед малозабезпечених верств населення.

Дякую за увагу!