Презентація на тему:
патофізіологія ендокринної системи

ПАТОФІЗІОЛОГІЯ ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ

Гормони синтезуються: а)епітеліальними клітинами (власне залозистий епітелій); б)нейроендокринними клітинами (клітини гіпоталамуса); в)міоендокринними клітинами (м'язові волокна передсердь серця).

Секреція гормонів здійснюється: а) ендокринними органами, що складаються із залозистих клітин одного типу (щитовидна залоза); б) ендокринними органами, що складаються із залозистих клітин різних типів (аденогіпофіз, кора наднирників); в) групами ендокринних клітин у неендокринних органах (підшлункова залоза).

Основні властивості гормонів: 1) утворюються спеціалізованими клітинами ендокринних залоз; 2) володіють високою і специфічною біологічною активністю. Специфічність дії гормонів пов’язана з існуванням “клітин-мішеней”, що мають особливі рецептори до гормону; 3) секретуються в кров (чи інші циркулюючі рідини);

За хімічною природі виділяють: а) стероїдні гормони (мінерало- і глюкокортикоїди, жіночі і чоловічі статеві гормони); б) похідні амінокислот (тиреоїдні гормони, катехоламіни, мелатонін); в) білково-пептидні гормони (рилізинг-гормони, вазопресин, окситоцин, гормони аденогіпофіза, інсулін, глюкагон, паратирин, кальцитонін).

За функціональними ефектами гормони бувають: а) афекторними (діють безпосередньо на органи-мішені); б) тропними (регулюють синтез ефекторних гормонів); в) рилізинг-гормонами (регулюють синтез і секрецію тропних гормонів).

За значенням для організму виділяють: а) гормони, що забезпечують фізичний, статевий і розумовий розвиток організму (соматотропний, гонадотропні, статеві гормони, нейропептиди); б) адаптивні гормони, що забезпечують довгострокову адаптацію організму до змін зовнішнього середовища (тиреоїдні гормони, АКТГ, глюкокортикоїди); в) гомеостатичні гормони, що беруть участь у підтримці сталості внутрішнього середовища організму (альдостерон, вазопрессин, паратирин, інсулін).

Причини ендокринних розладів: 1. Пухлина 2. Некроз 3. Запалення 4. Інтоксикація 5. Крововилив 6. Тромбоз 7. Іонізуюча радіація

Розрізняють три варіанти порушень ендокринних функцій: Гіперфункція ендокринних залоз Гіпофункція ендокринних залоз Дисфункція ендокринних залоз Дисфункція характеризується різноспрямованими змінами продукції гормонів і фізіологічно активних попередників їх біосинтезу в одній і тій же ендокринній залозі чи утворенням і надходженням у кров атипових гормональних продуктів.

Патогенетичні механізми розвитку ендокринопатій 1. Цереброгляндулярні – надзалозисті (Розлад регуляції ендокринних залоз ) 2. Первинногляндулярні – залозисті (Розлад біосинтезу гормонів і їхньої секреції ) 3. Субгляндулярні – підзалозисті (Розлад транспорту, рецепції і метаболізму гормонів – периферичні порушення)

Регуляція діяльності ендокринних залоз Нервова (імпульсно-медіаторна) чи парагіпофізарна регуляція. За допомогою прямих нервових впливів регулюється діяльність: а) мозкового шару наднирників; б) нейроендокринних структур гіпоталамуса; в) епіфіза Нейроендокринна або трансгіпофізарна регуляція. Здійснюється нейроендокринними клітинами гіпоталамуса, які трансформують нервові імпульси в специфічний ендокринний процес. При цьому утворюються і секретуються в систему портальних судин гіпофіза рилізинг-гормони, які регулюють діяльність аденогіпофіза Ендокринна регуляція. Вона полягає в тому, що одні гормони впливають на синтез і секрецію інших. Прикладом цього механізму є вплив тропних гормонів аденогіпофіза на діяльність кори наднирників, щитовидної залози, статевих залоз. Неендокринна гуморальна регуляція здійснюється неспецифічними гуморальними факторами, зокрема метаболітами, іонами. Так, концентрація глюкози в крові безпосередньо впливає на синтез і секрецію інсуліну і глюкагону, склад і рівень амінокислот – на утворення соматотропного гормону, вміст іонів калію – на виділення в кров альдостерону, концентрація кальцію – на секрецію паратирину і кальцитоніну

Принцип зворотного зв’язку А. Ультракоротка петля Б. Коротка петля В. Довга петля

Наприклад, при хворобі Іценка-Кушінга знижується чутливість гіпоталамічних центрів, які сприймають коливання концентрації кортизолу в крові. У даному випадку звичайна концентрація кортизолу не гальмує утворення кортиколіберину. Це веде до підвищеної його секреції і як наслідок – до збільшення продукції АКТГ.

основні причини порушення синтезу білково-пептидних гормонів: порушення транскрипції; порушення трансляції; дефіцит необхідних амінокислот; дефіцит АТФ; порушення посттрансляційної модифікації й активації.

Причини розладів синтезу стероїдних гормонів: 1) порушення надходження в клітини, синтезу і депонування холестерину – вихідної речовини для синтезу стероїдів; 2) набуті або спадково обумовлені дефекти ферментів, які беруть участь у реакціях біосинтезу стероїдних гормонів; 3) дефіцит кисню (гіпоксія), необхідного для реакцій гідроксилювання стероїдів; 4) дефіцит віднівленого НАДФ (НАДФН) – основного джерела електронів і протонів у реакціях гідроксилювання стероїдів

механізми секреції гормонів ендокринними клітинами: вивільнення гормону з клітинних секреторних гранул (секреція білково-пептидних гормонів і катехоламінів); вивільнення гормону з білковозв’язаної форми (секреція тиреоїдних гормонів); відносно вільна дифузія гормонів через клітинні мембрани (секреція стероїдних гормонів).

Розлади секреції гормонів: а) порушення депонування гормонів. Страждає утворення комплексів гормонів з речовинами – факторами депонування (білками – нейрофізинами для вазопресину та окситоцину, АТФ – для катехоламінів, цинком – для інсуліну), не здатними дифундувати через мембрану секреторних гранул; б) порушення передачі сигналів, які стимулюють секрецію. в) ушкодження контрактильних елементів (мікрофіламентів, мікротрубочок), що приймають участь у процесах екзо- і ендоцитозу. г) дефіцит АТФ, що забезпечує енергозалежні процеси транспорту гормонів.

Порушення транспорту, рецепції і метаболізму гормонів 1.     Порушення транспорту гормонів в організмі. 2.     Розлади метаболічної інактивації гормонів. 3.     Порушення взаємодії гормонів з периферичними клітинами-мішенями

форми транспорту гормонів в організмі: 1. Транспорт вільного гормону (розчиненого у воді). Від концентрації вільної форми гормону залежать його функціональні, структурні і біохімічні ефекти. 2. Комплекси гормонів зі специфічними транспортними білками плазми крові. Вміст цієї транспортної форми в крові складає 80 % і більше від сумарної концентрації даного гормону. 3. Неспецифічні комплекси гормонів з білками плазми крові (альбумінами, 1-глобулінами). 4.  Адсорбція гормонів на поверхні формених елементів крові (еритроцитів, лімфоцитів, моноцитів).

Розлади ендокринних функцій, пов’язані з порушенням взаємодії гормонів з периферичними клітинами Вплив гормонів на клітиниі-мішені здійснюється через їхню дію на специфічні білки – рецептори і реалізується трьома напрямками: 1) вплив на проникність біологічних мембран; 2) стимуляція або пригнічення активності ферментів; 3) вплив на генетичний апарат клітини

типи циторецепції гормонів Мембранний тип циторецепції. Є основним механізмом дії білково-пептидних гормонів і катехоламінів. При цьому гормони не проникають усередину клітини, а зв'язуються з білками-рецепторами на поверхні плазматичної мембрани. В даний час відомі вторинні посередники, представлені наступними сполуками: 1) циклічні нуклеотиди – цАМФ, цГМФ; 2) іони Са++; 3) фосфоліпідні месенджери – діацилгліцерол (ДАГ) і іонозитолтрифосфат (ІФз). Внутрішньоклітинний тип циторецепції. Він лежить в основі механізму дії стероїдних і тиреоїдних гормонів. Пов’язаний з вільним проходженням гормону через плазматичну мембрану в клітину, де відбувається взаємодія з внутрішньоклітинними білками – рецепторами.

Блокада гормонального рецептора – це досить розповсюджений механізм, що приводить до гормональної недостатності: активний гормон не знаходить свого рецептора на клітині або в ній у зв'язку із втратою рецептора або у зв'язку з фіксацією на його поверхні антагоністів, конформаційними змінами його, які перешкоджають з'єднанню з гормоном. Звичайно концентрація гормону в таких випадках нормальна або збільшена. Введення гормонів з лікувальною метою не супроводжується відповідним ефектом.

Розлади ендокринних функцій, пов’язані з порушеннями метаболізму гормонів Руйнування білково-пептидних гормонів відбувається в печінці під дією ферментів пептидаз. Інактивація стероїдних гормонів здійснюється в печінці, кишках, нирках – практично у всіх органах і тканинах, за винятком тіміко-лімфатичної системи. У реакціях перетворення стероїдів бере участь НАДФН-залежні ферменти. Інактивовані форми стероїдних гормонів, які утворилися в різних органах, надходять у печінку, де відбувається їхня кон'югація із сірчаною і глюкуроновою кислотами з подальшим виведенням з організму в складі сечі і калу.

Патофізіологія гіпофіза

Гормони гіпофіза Аденогіпофіз: 1. Соматотропний гормон 2. Адренокортикотропний гормон 3. Тиреотропний гормон 4. Лютеїнізуючий гормон 5. Фолікулостимулюючий гормон 6. Пролактин 7. Меланоцитстимулюючий гормон Нейрогіпофіз: 1. Вазопресин 2. Окситоцин

Гіпофункція аденогіпофіза 1. Гіпофізарна карликовість – дефіцит соматотропного гормону 2. Гіпофізарний інфантилізм – дефіцит гонадотропних гормонів

Недостатність СТГ приводить до: 1) зниження інтенсивності синтезу білка, що веде до затримки і зупинки росту (більш ніж на 30 % від середнього) і розвитку кісток, внутрішніх органів, м'язів. Порушення синтезу білків сполучної тканини приводить до втрати її еластичності і розвитку дряблості; 2) зменшення інгібуючої дії СТГ на поглинання глюкози, переважання інсулінівого ефекту і розвитком гіпоглікемії; 3) випадіння жиромобілізуючої дії і тенденція до ожиріння.

Гіперфункція аденогіпофіза Еозинофільні аденоми 1. Гігантизм - гіперпродукція СТГ у дітей 2. Акромегалія – гіперпродукція СТГ а) збільшення рук, ніг, носа, щелеп б) вісцеромегалія в) огрубіння рис обличчя г) низький голос д) гіперглікемія е) кетоз

Базофільні аденоми хвороба Іценко-Кушінга а) вторинний гіперкортицизмом; б) посилена пігментацією шкіри. Рідше зустрічаються пухлини, продукуючі інші гормони аденогіпофіза: ТТГ, гонадотропні гормони, пролактин, МСГ. Позанаднирниковий ефект приводить до збільшення активності тирозинази в меланоцитах, що приводить до гіперпігментації. Однак, підсилюючи утворення кортизолу, АКТГ виявляє такі впливи: а) гальмує мобілізацію жиру; б) активує глюконеогенез і тим сприяє утворенню жиру; в) гальмує дію СТГ, який активує окислювання жиру

Хвороба Іценка-Кушінга - симптоми а) повнокрів’я б) акроціаноз в) багрові смуги на животі г) гірсутизм д) гіперглікемія е) гіпертензія є) остеопороз ж) аменорея з) гіперпігментація шкіри

Хвороба Іценка-Кушінга у хлопчика

Хвороба Іценка-Кушінга у жінки

Хвороба Іценка-Кушінга Хворий до і після операції

Патофізіологія нейрогіпофіза

Патофізіологія нейрогіпофіза 1. Нецукровий діабет – дефіцит вазопресину (антидіуретичного гормону) 2. Хвороба Пархона – надлишок вазопресину (антидіуретичного гормону)

Вазопресин (антидіуретичний гормон) проявляє наступні впливи через V1 і V2 рецептори: 1)  діючи на дистальні звивисті канальці і збірні трубочки нирок, підсилює реабсорбцію води; 2) викликає скорочення гладких м'язів кровоносних судин; 3) підсилює глікогеноліз і глюконеогенез у печінці; 4) сприяє консолідації слідів пам'яті і мобілізації інформації, що зберігається, (гормони пам'яті); 5) є ендогенним аналгетиком (пригнічує біль).

Окситоцин проявляє наступні функціональні впливи: 1) стимулює виділення молока (лактацію), викликаючи скорочення міоепітеліальних клітин дрібних проток молочних залоз; 2)  ініціює і підсилює скорочення вагітної матки; 3) погіршує запам'ятівування і мобілізацію інформації (амнестичний гормон).

Надлишкова секреція вазопресину виникає при пухлинах різних тканин, які утворюють вазопресин, а також при розладах регуляції ендокринної функції гіпоталамуса. Основним його проявом є гіперволемія, що приводить до розвитку стійкої артеріальної гіпертензії

Патофізіологія наднирників

Гормони кори наднирників 1. Глюкортикоїди – пучкова зона 2. Мінералокортикоїди – клубочкова зона 3. Андрогени – сітчаста зона

Порушення функцій наднирників гіпофункція кори наднирників – гіпокортицизм; гіперфункція пучкової зони – синдром Іценка-Кушинга; гіперфункція клубочковой зони – гіперальдостеронізм; дисфункція кори наднирників – адреногенітальний синдром

первинну недостатність кори наднирників власне ураження наднирників

вторинна недостатність кори наднирників пов’язана з ураженням гіпоталамуса (дефіцит кортиколіберину) з гіпофункцією аденогіпофіза (дефіцит АКТГ).

Кортикостероїдна недостатність може бути тотальною, коли випадає дія всіх гормонів, і частковою – при випаданні активності одного з гормонів кори наднирників. Прикладами гострої недостатності є: а) стан після видалення наднирників; б) крововиливи в наднирники, які виникають при сепсисі, менінгококовій інфекції (синдром Уотерхауза-Фридериксена); в) синдром відміни глкокортикоїдних препаратів

Причини хронічної недостатності наднирників (хвороби Адісона) 1. 40 % - туберкульоз 2. 55 % - важкі інфекції або аутоагресія 3. 5 % - пухлина, емболія, крововилив, жирова дегенерація, сифіліс

І. Прояви, пов’язані з випадінням мінералокортикоїдних функцій кори наднирників: 1)     зневоднення (дегідратація). Розвивається внаслідок втрати іонів натрію (зменшується реабсорбція) з наступною втратою води (поліурія); 2)     артеріальна гіпотензія. Обумовлена зменшенням об’єму циркулюючої крові; 3)     гемоконцентрація (згущення крові). Пов’язана з втратою рідини. Приводить до розладів мікроциркуляції і гіпоксії; 4)     зменшення ниркового кровотоку (обумовлене падінням артеріального тиску) з порушенням клубочкової фільтрації і розвитком інтоксикації (азотемії); 5)     гіперкаліємія. Обумовлена зменшенням канальцевої секреції іонів калію і виходом їх з ушкоджених клітин. Викликає порушення функції збудливих тканин; 6)     дистальний канальцевий ацидоз. Пов’язаний з порушенням ацидогенезу в дистальних звитих канальцях нефронів; 7)     шлунково-кишкові порушення (нудота, блювота, поноси). Має значення втрата натрію (осмотична діарея) і інтоксикація. Дані порушення без відповідної корекції приводять до смерті.

ІІ. Прояви, обумовлені порушеннями глюкокортикоїдної функції кори наднирників: 1) гіпоглікемія, що виникає в результаті голодування; 2) артеріальна гіпотензія; 3) зменшення реакції жирової тканини на ліпотропні стимули; 4) зниження опірності організму до дії різних патогенних факторів; 5) зменшення здатності виводити воду при водяному навантаженні (водяне отруєння); 6) м'язова слабість і швидка втомлюваність; 7) емоційні розлади (депресія); 8) затримка росту і розвитку дітей; 9) сенсорні порушення – втрата здатності розрізняти окремі відтінки смакових, нюхових, слухових відчуттів;

Симптоми хвороби Адісона 1. Фізична втома 2. Психічна втома (астенія) 3. Шлунково-кишкові розлади: а) анорексія б) нудота в) блювота г) проноси д) біль у животі 4. Гіперпігментація шкіри

Хвороба Аддісона Туберкульоз наднирників

Хвороба Адісона

Підвищення функції кори наднирників Гіперальдостеронізм. Виникає при гіперфункції клубочковій зони кори наднирників, яка продукує мінералокортикоїди. Розрізняють первинний і вторинний гіперальдостеронізм. Первинний гіперальдостеронізм (синдром Конна) виникає при аденомі клубочкової зони, яка утворює велику кількість альдостерону.

синдром Конна 1) артеріальна гіпертензія. Пов’язана із збільшенням вмісту натрію в крові і стінці кровоносних судин, внаслідок чого підвищується чутливість їхніх гладких м'язів до дії пресорних факторів, зокрема катехоламінів 2) гіпокаліємія (результат посиленої секреції іонів калію в канальцях нирок). Вона приводить до порушення діяльності збудливих органів і тканин (порушення роботи серця, міастенія, парези); 3) негазовий алкалоз. Пов’язаний з посиленням ацидогенезу в дистальних звивистих канальцях нефронів; 4) поліурія. Виникає як наслідок втрати чутливості епітелію ниркових канальцев до дії вазопресину. Цим пояснюється відсутність збільшення об’єму циркулюючої крові і набряків.

Адреногенітальний синдром виникає в результаті спадково обумовленої блокади синтезу кортизолу і посиленого утворення андрогенів із загальних проміжних продуктів. У залежності від рівня блокади синтезу кортизолу розрізняють три варіанти адреногенітального синдрому. І. Порушення ранніх етапів синтезу – дефіцит глюкокортикоїдів, мінералокортикоїдів і гіперпродукція андрогенів. ІІ. Порушення проміжних етапів – дефіцит глюкокортикоїдів, надлишок андрогенів, утворення мінералокортикоїдів не порушене (класичний андрогенітальний синдром). ІІІ. Порушення на кінцевих етапах синтезу кортизолу – дефіцит глюкокортикоїдів, гіперпродукція андрогенів і мінералокортикоїдів.

Гіперфункція мозкового шару наднирників виникає при пухлині хромафінних клітин – феохромоцитомі. Проявляється артеріальною гіпертензією, тахікардією, екстрасистолією, мерехтінням передсердь, гіперглікемією, гіперліпацидемією, гіпертермією. Можливий розвиток нерізко вираженого діабету, тиреотоксикозу. Під час пароксизмів проявляється запамороченням, головним болем, галюцінаціями, підвищеною збудливістю нервової системи, судорогами

Патофізіологія щитовидної залози

Регуляція ЩЗ

Гормони щитовидної залози 1. Тироксин – Т4 2. Трийодтиронін Т3 3. Кальцитонін

Біосинтез тиреоїдних гормонів

Транспорт тиреоїдних гормонів 1. Тироксинзв’язуючий глобулін 2. Тироксинзв’язуючий преальбумін 3. Тироксинзв’язуючий альбумін

Органели-мішені Т3 1. Ядро – регуляція синтезу білка 2. Мітохондрії – калоригенний ефект 3. Мембрана клітини – стимуляція транспорту глюкози і амінокислот

Кретинізм Причини: а) вроджений атиреоз б) введення тиреостатиків вагітній В) спадкові дефекти синтезу гормонів Симптоми: а) карликовість б) імбецільність в) інфантилізм

Мікседема Симптоми мікседеми 1. Бліда, суха, товста шкіра 2. Слизовий набряк 3. Товстий ніс 4. Товсті губи 5. Звислі щоки 6. Набрякле лице 7. Збільшений язик 8. Повільна мова 9. Сиплий голос 10. Тупий вигляд 11. Бідна міміка 12. Загальмованість 13. Сонливість 14. Часто – безпліддя 15. Втрата пам’яті 16. Безтолковість 17. Відсутність живих інтересів 18.Зниження обміну речовин 19. Гіперхолестеринемія 20. Брадикардія

ДТЗ

Симптоми ДТЗ 1. Зоб 2. Тахікардія 3. Аритмії 4. Серцева недостатність 5. Підвищення основного обміну 6. Підвищення температури 7. Схуднення 8. М’язова слабість аж до міастенії 9. Екзофтальм 10. Дратівливість 11. Нестійкість настрою 12. Непослідовність вчинків 13. Тремор

ДТЗ – екзофтальм

Ендемічний зоб Рівненська область