Презентація на тему:
ПАНКРЕАТИТИ. ЗАХВОРЮВАННЯ КИШЕЧНИКА: ЕНТЕРИТИ, КОЛІТИ. ДІАГНОСТИКА. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАННЯ.

ПАНКРЕАТИТИ. ЗАХВОРЮВАННЯ КИШЕЧНИКА: ЕНТЕРИТИ, КОЛІТИ. ДІАГНОСТИКА. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ. Доц. Бутвін І.М.

ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ (ХП) - це хронічне запальне пошкодження тканини підшлункової залози тривалістю > 6 місяців з деструкцією екзокринної паренхіми, фіброзом і на пізніх стадіях - деструкцією ендокринної паренхіми.

ЕТІОЛОГІЯ ХП Первинні панкреатити: Зловживання алкоголем (70-80% всіх діагностичних випадків) Систематичне вживання жирної їжі Вплив медикаментів (азатіоприн, ізоніазид, тетрациклін, сульфаніламіди) Білководефіцитний (при квашіоркорі) Спадкові Ішемічні (при ураженні судин, які кровопостачають ПЗ) Ідіопатичні

ЕТІОЛОГІЯ ХП Вторинні панкреатити: захворювання жовчних шляхів (у 30-40 %)        захворювання ДПК    первинна (пухлини, папіліти) і вторинна (дискінезія сфінктера Одді, рубцевий стеноз) патологія фатерового сосочка        захворювання печінки        захворювання кишечника        вірусні інфекції (епідемічний паротит)        алергічні стани        гіперліпідемія        гіперпаратиреоз травми ПЗ

КЛАСИФІКАЦІЯ ХП (МКХ - 10) К86.0 Хронічний панкреатит алкогольної етіології К86.1 Інші хронічні панкреатити (хронічний панкреатит неуточненої етіології, інфекційний, рецидивуючий) К86.2 Кіста підшлункової залози К86.3 Псевдокіста підшлункової залози

Клінічна класифікація ХП Марсельсько-римська класифікація ХП (1988 p.) 1. Хронічний кальцифікуючий панкреатит. 2. Хронічний обструктивний панкреатит. 3.Хронічний фіброзно-індуративний (запальний) панкреатит. 4.Хронічні кісти і псевдокісти підшлункової залози. Класифікація ХП за Логіновим А.С. Хронічний рецидивуючий панкреатит (часті рецидиви, що нагадують клініку гострого панкреатиту) Хронічний панкреатит з постійним больовим синдромом. Латентний, безбольовий хронічний панкреатит (переважне порушення екзокринної функції ПЗ) Псевдотуморозний хронічний панкреатит

Клінічна класифікація ХП За функціональною характеристикою   1. З порушенням екзокринної функції підшлункової залози. 2. З порушенням ендокринної функції підшлункової залози. Фаза захворювання: -загострення, -ремісії. Ускладнення

КЛІНІКА В клінічній картині ХП панкреатиту ведучими є: больовий диспепсичний синдром зовнішньо-секреторної недостатності ПЗ і пов’язані з ним синдроми мальдигестії і мальабсорбції з прогресуючою втратою маси тіла Синдром ендокринної недостатності (панкреатичний цукровий діабет) астено-невротичний синдром

КЛІНІКА БОЛЬОВИЙ СИНДРОМ ТОЧКА ДЕЖАРДЕНА

ЗОНА ШОФФАРА

ТОЧКА МЕЙО-РОБСОНА

КЛІНІКА ДИСПЕПСИЧНИЙ СИНДРОМ зниження чи відсутність апетиту, слинотеча, нудота, блювання, яке не приносить полегшення, метеоризм, порушення стільця (переважають проноси чи чергування діареї та закрепів).

КЛІНІКА Синдром екзогенної недостатності - -"панкреатичні" проноси - великого об'єму (поліфекалія), сіруватого кольору, з неприємним запахом, з краплями жиру після змиву унітазу (стеаторея). Втрата маси тіла з частим розвитком остеопорозу (біль в кістках), внаслідок надлишкового виведення кальцію та дефіциту жиророзчинного вітаміну D.

КЛІНІКА Симптом «червоних крапель» (симптом Тужиліна) - на шкірі грудної клітки, спини, живота появляються червоні плями, колоподібної форми, які не зникають при натискуванні (Мікроаневризми)

ЗА КЛІНІЧНИМ ПЕРЕБІГОМ: Хронічний рецидивний панкреатит — найбільш часта форма, для якої характерні напади больових кризів, які поєднуються з підвищенням рівня панкреатичних ферментів у крові і сечі, інколи з жовтяницею. У фазі ремісії може зберігатись диспепсичний с-м Больова форма —характеризується постійним тупим болем у лівому підребер'ї і лабораторними даними, які підтверджують діагноз панкреатиту, в анамнезі є дані про перенесений панкреонекроз. Латентна форма — характеризується безбольовим перебігом, на перший план виступає диспепсичний с-м та явища зовнішньосекреторної недостатності ПЗ. Псевдотуморозна форма — характеризується поєднанням жовтяниці з порушеннями внутрішньо- і зовнішньосекреторної функцій ПЗ. Часто клінічно перебігає як рак головки ПЗ і правильний діагноз встановлюють лише під час операції.

Лабораторна діагностика: 1. Загальний аналіз крові: у 25 % хворих – лейкоцитоз, прискорення ШОЕ. 2.Результати визначення активності панкреатичних ферментів (амілази, ліпази, трипсину в крові і сечі — при загостренні захворювання відзначається підвищення їх активності). !!!підвищення активності α-амілази на 1-й день захворювання у 85-90 % хворих, на 2-й день – у 60-70 %, на 3-й день – у 40-50 %. При нормальних цифрах амілази можна використовувати навантажувальну пробу: дослідити амілазу на висоті болю, після ЕГДС, рентгенологічного дослідження

ЕХОГРАМА ХП З ПЕРЕВАЖНИМ УРАЖЕННЯМ ГОЛІВКИ ПЗ: А) КАЛЬЦИНАТИ В ГОЛІВЦІ ПЗ; Б) НЕРОЗШИРЕНА ВІРСУНГОВА ПРОТОКА; В) ПСЕВДОКІСТА ПЗ; Г) ЗБІЛЬШЕНА ГОЛІВКА ПЗ; Д) СЕЛЕЗІНКОВА ВЕНА; Інструментальна діагностика

Інструментальна діагностика УЗД. Хронічний кальцифікуючий панкреатит а) вірсунголітіаз б) розширена вірсунгова протока

Інструментальна діагностика РЕНТГЕНОГРАМА ПРАВОГО ПІДРЕБЕР’Я ПРИ ПАНКРЕОЛІТІАЗІ: 1 — БАГАТОЧИСЛЕННІ ТІНІ КАМІНЦІВ РІЗНОЇ ВЕЛИЧИНИ, ЩО МІСТЯТЬСЯ В ГОЛІВЦІ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ; 2 — ЖОВЧЕВИЙ МІХУР, ЗАПОВНЕНИЙ РЕНТГЕНОКОНТРАСТНОЮ РЕЧОВИНОЮ.

Інструментальна діагностика комп’ютерна томографія: діагностична інформація близька до ультразвукової діагностики, показана при підозрі на пухлини і кісти підшлункової залози;          магнітнорезонансна томографія: дозволяє візуалізувати нормальні і патологічно змінені панкреатичні протоки, використовується для діагностики каменів в панкреатичній протоці;

Інструментальна діагностика Комп’ютерна томограма епігастральної ділянки хворого з кістою ПЗ: стрілками вказана кіста, розміщена в ділянці хвоста органа.  

Інструментальна діагностика Комп’ютерна томограма: центральна псевдокіста ПЗ

Лікування ХП Основні принципи: 1. Дієтичне харчування (стіл N 5 п) 2. Створення функціонального спокою ПЗ 3. Ліквідація больового синдрому 4. Замісна терапія зовнішньосекреторної ферментної недостатності 5. Ліквідації дуоденостазу, дискінетичних порушень жовчевивідних, панкреатичних протоків 6. Протизапальна терапія 7. Корекція ендокринної функції підшлункової залози 8. Симптоматична терапія

Створення функціонального спокою ПЗ Голод, або дієта з значним обмеженням жиру Регуляторні пептиди: -соматостатин (гальмує секрецію гастрину і знижує секретиновий механізм стимуляції зовнішньо секреторної функції підшлункової залози) по 0,05-0,1мг 2 рази/д п/ш 5-7 днів; - даларгін (знижує шлункову і панкреатичну секрецію, має аналгезуючу дію ) 0,001 мг в/в або в/м 2 рази/добу; ІПП (омепразол 20 мг, лансопразол 30 мг, пантопразол 40 мг, рабепразол 20 мг, езомепразол 20 мг - по 2 рази на добу); Блокатори Н2-гістамінових рецепторів: (фамотидин, квамател 20 мг 2 рази на добу, ранітидин 150 мг 2 рази на добу)

Створення функціонального спокою ПЗ М-холінолітики - знижують шлункову і панкреатичну секрецію, мають спазмолітичний ефект (платифілін 0,2% 1-2 мл п/ш чи в/м 1-2 рази/добу, гастроцепін 50 мг 3 рази/ добу ) Антациди - показані в усіх випадках, крім ахілії. (Маалокс,Фосфолюгель по 1 пак. між прийомами іжі) Небажані препарати, які містять карбонат кальцію Ферментні препарати - пригнічують продукцію власних ферментів ПЗ за механізмом зворотнього зв'язку. Показані препарати з кислотостійкою оболонкою, які не містять пепсин і жовчні кислоти (Пангрол 10-20тис. ОД х 3 р/д, Креон 10-25-40 тис.ОД х3 р/д, Мезим- форте 10 тис 1-2 таб х 3р/д).

Антиферментні препарати (інгібітори протеаз) – тільки при феномені “відхиленні”ферментів у кров Природні: - Контрікал 20-40 тис. ОД/д - Трасілол 50-100 тис. ОД/д - Гордокс до 1,2 млн Од/д в/в крапл. в 2 прийоми 2-3 дні Штучні: Амінокапронова кислота 5 % р-н 150-200 мл в/в , 1 г 3 рази/д перорально Метилурацил пентоксил

Зменшення больового синдрому Холод на живіт міотропні спазмолітики (папаверін 2% 2 мл, но-шпа 2% 2 мл в/м - 2 рази на добу, мебеверін (дуспаталін) 200мг 2 рази на добу); Р-н новокаїну 0,25% 200 мл в/в крап. Антигістамінні препарати Наркотичні аналгетики, крім морфіну ((промедол 1-2 % 1 мл п/к чи в/м 1-3 рази на добу, трамадол 1-2 амп. по 50 мг в/м чи в/в чи по 1-2 капсули по 50 мг всередину 1-3 рази на добу - не більше 3-х днів (пересторога привикання) ненаркотичні аналгетики (аналгін 50% 2-5 мл в/м 2-3 рази на добу, баралгін 5 мл в/м ); Блокада сонячного сплетіння

З метою ліквідації дуоденостазу, дискінетичних порушень жовчевивідних, панкреатичних протоків: домперидон (мотіліум 10 мг 3 рази на добу), цизаприд (препульсид, перистіл по 10 мг З рази на добу); тримебутин малеат по 100-200 мг 3 рази на день.

Хронічний ентерит - поліетіологічне захворювання, в основі якого лежить дистрофічний процес в тонкій кишці, що призводить до зниження бар’єрної функції, перетравлювання і всмоктування, заселення її верхніх відділів великою кількістю мікроорганізмів, вторинних метаболічних і імунних порушень, розладів функції нервової системи

Етіологія Інфекції: перенесена дизентерія, мікроспорідіоз, циклоспори, сальмонельоз, стафілококова інфекція, ієрсинії, кампілобактерії, протей, синьогнійна паличка, віруси (ротавіруси, ентеральний аденовірус), протозойні і глистні інвазії (лямблії, опісторхії криптоспоридії, аскариди, стронгілоїди, широкий лентець аліментарні фактори іонізуюче випромінювання токсична дія Медикаментів Оперативні втручання Хронічні хвороби Порушення кровопостачання

Клінічна картина 1). місцевий ентеральний синдром; Серед симптомів місцевого ентерального синдрому: - проноси - метеоризм - болі в животі, переважно навколо пупка - здуття живота - вурчання, переливання - стеаторея з великою кількістю калових мас (поліфекалія) - пальпаторна болючість в середній частині живота і зліва, вище пупка на рівні ХІІ гр. - І поперекового хребця (симптом Поргеса) 2).загальний ентеральний синдром Загальний ентеральний синдром характеризується, в першу чергу, розладами білкового метаболізму. В результаті цього розвиваються зміни ряду органів і систем, зокрема ендокринної, кровотворної, гепатобіліарної

ХРОНІЧНИЙ КОЛІТ Визначення. Хронічний коліт (ХК) - морфологічно підтверджений запальний або запально-дистрофічний процес слизової, що захоплює всю товсту кишку (панколіт) чи її окремі відрізки (сегментарний коліт).

В клінічній картині ХК ведучими є: 1. больовий синдром 2. кишкової диспепсії 3. синдром дизбактеріозу

Синдром кишкової диспепсії проявляється різними варіантами порушення стільця. Зокрема, вранці нерідко бувають проноси. Вони також можуть бути після їди. При цьому стілець переважно невеликими порціями, частий, водянистий зі слизом. Характерні несправжні позови, а також відчуття неповного звільнення кишківника. Нерідко проноси чергуються із закрепами. При останніх фекальні маси є фрагментованими, бобовидними, шнуркоподібними. Часто при закрепах випорожнення можуть бути рідкими, оскільки фекальні маси розводяться слизом, ексудатом, які утворюються при запальному процесі в товстій кишці. Поява проносів при ХК може бути спровокована вживанням масних або надмірно холодних страв, молока, гострих приправ, підлив, продуктів із значним вмістом клітковини. Досить характерними для ХНК є періоди так званого "закрепного проносу", при якому після перших щільних порцій калу з'являється рідкий стілець, що має дуже поганий запах.

Синдром дизбактеріозу при ХНК проявляється пригніченням нормальної сапрофітної флори, зокрема біфідо- і лактобактерій, кишкової палички і надмірним ростом різних патогенних мікроорганізмів. Зокрема, в фекаліях нерідко виявляється кишкова паличка з гемолітичними властивостями, протей, дріжджові та дріжджеподібні грибки, цитобактер, клебсієла, синьогнійна паличка, клостридії. Одночасно відмічаються кількісні зміни нормальної мікрофлори - поява лактозонегативних, ентеропатогенних, гемолізуючих і інших штамів, збільшення кількості бактероїдів. Як результат порушення мікробіоценозу в товстій кишці з розвитком гнильних і бродильних процесів є метеоризм і здуття живота, діарея.

Діагностика. 1. Запідозрити хронічний невиразковий коліт дозволяє добре зібраний анамнез, зокрема, вказівка на перенесені гострі кишкові інфекції (дизентерія, сальмонельоз), порушення режиму харчування, тривалий прийом антибіотиків, отруєння грибами, тривалий контакт з хімічними речовинами Копрологічне дослідження Посів калу Ендоскопічні методи дослідження Іригоскопія

Захворювання товстої кишки

Синдром подразненої кишки

СПК – це комплекс функціональних розладів кишечника, що триває більше 3-х місяців на протязі 6 місяців. Під час яких абдомінальний біль поєднується з порушенням акту дефекації та кишкового транзиту.

Епідеміологія Хворіє до 20 % населення У жінок СПК зустрічається у 2 рази частіше, ніж у чоловіків. Вік хворих - 30-50 років

Фактори ризику СПК Генетичний фактор Роль стресу Психологічні аспекти Психосоціальні розлади Вплив харчування Перенесена інфекційна діарея Імунологічний фактор

СПК Патогенез Порушення моторної функції кишечника Вісцеральна гіпералгезія

Форми СПК 1. З переважанням абдомінального болю та метеоризму 2. З переважанням діареї 3. З переважанням закрепів

Основні клінічні прояви СПК Біль/дискомфорт в животі Метеоризм Порушення стільця (закрепи/проноси)

Основні клінічні прояви СПК Біль різної інтенсивності: від неприємних відчуттів до симптомів “гострого живота” Біль зменшується після стільця/відходження газів Супроводжується позакишечними симптомами

Діарейний синдром виникає, як правило, зранку, імперативного характеру, після сніданку – “синдром ранкової бурі”. Частота стільця не більше 2-4 разів на день, але з невеликим інтервалом.

Закрепи Стілець менше 3 разів на тиждень Характерне натужування при дефекації Відчуття неповного випорожнення кишечника Виділення слизу при дефекації Кал у вигляді стрічки, олівця або “овечого калу”

Обстеження клінічні та біохімічні дослідження крові; аналіз калу на приховану кров; колоноскопія з прицільною біопсією для виключення поліпів та пухлин;

обстеження УЗД органів черевної порожнини; ірігоскопія або пасаж барію по тонкій кишці; за показами – КТ органів черевної порожнини; відеокапсульна ендоскопія тонкої кишки.

Діагноз СПК виключається при наявності лихоманки домішок свіжої крові в калових масах; появи вперше симптомів СПК у похилому віці; появи кишкових розладів у нічний час; немотивованої втрати ваги тіла; прогресуючого перебігу захворювання;

Діагноз СПК виключається при наявності анемії; лейкоцитозу; збільшення ШОЕ; стеатореї та поліфекалії

Лікування СПК Дієта Нормалізація режиму праці і відпочинку Психотерапія Медикаментозна терапія

Дієта При діареї: обмежити вміст грубих харчових волокон в їжі виключити вживання фруктози, сорбіту, кави, алкоголю, газованих напоїв уникати вживання продуктів, що посилюють газоутворення в кишечнику (молоко, капуста, бобові)

Дієта При закрепах: дієта з високим вмістом харчових волокон (овочі, фрукти, висівки, хліб грубого помолу) фізкультурні вправи, що посилюють рухову активність м’язів живота і, відповідно, перистальтику кишечника

Медикаментозна терапія Для зняття больового синдрому спазмолітичні засоби з антихолінергічною дією: - дуспаталін – 1 капс. 2 р/д до досягнення клінічного ефекту з поступовим зменшенням дози протягом кількох тижнів.

Медикаментозна терапія Для зняття больового синдрому дицетел 2 др. 3 р/д під час прийому їжі 14 днів, 1 др. 3 р/д до зняття симптоматики

При діареї: Лоперамід (імодіум) – по 1 капс. після кожного рідкого стільця / 1 капс 2-3 р/д; Смекта по 1 пор. 3-4 р/д між прийомами їжі

При закрепах: Лактулоза – по 20-60 мг/добу (дозу підбирають індивідуально) Мукофальк – 1 пор. 2-3 р/д тегасерод – по 2-6 мг 2 рази на добу, селективний агоніст 5-НТ4-рецепторів

Неспецифічний виразковий коліт хронічне рецидивуюче запальне захворювання неясного походження, що клінічно проявляється періодами кривавої діареї і патоморфологічно-дифузним запальним процесом в стінці товстої кишки. Уражаються слизова і підслизова оболонки кишкової стінки, для гострих форм – характерно втягнення в процес м’язевої та серозної оболонок

Критерії діагностики неспецифічного виразкового коліту І Клінічні Кишкові симптоми Домішки крові у калі (кількість крові різна – від прожилків до профузних кишкових кровотеч); діарея (3-5-10 і більше разів на добу); тенезми – хибні поклики з виділенням крові, слизу і гною („ректальний плювок”), практично без калових мас; виділення калу переважно в нічний час; закреп у поєднанні з тенезмами, зумовлений спазмом кишкового сегменту, що знаходиться вище зони ураження

ІІ Лабораторні Заг. ан. крові: анемія, нейтрофільний лейкоцитоз, підвищення ШОЕ. Заг. ан. сечі: протеїнурія помірна. Біохім. ан. крові: гіпопротеїнемія, гіпоальбумінемія, збільшення γ-глобулінів, трансаміназ, серомукоїда, сіалових кислот, фібрину. Копрограма: еритроцити, лейкоцити, слиз у великій кількості. Морфологічне дослідження біоптатів: виявляє запальну інфільтрацію переважно слизової оболонки, іноді - підслизової основи, набряк слизової оболонки та крововиливи у її строму, крипт-абсцеси, поверхневі виразки, зникнення бокалоподібних клітин

Рентгенологічні ознаки: Оглядова рентгенограма: ознаки токсичного розширення товстої кишки; витончення стінок; зникнення гаустрацій; поява на фоні повітря пристінкових додаткових тіней, зумовлених потовщеними складками слизової Ірігоскопія - проводиться при хронічній формі у фазі затухання загострення. Спостерігається: звуження просвіту кишки на ураженій ділянці; відсутність та нерівномірність гаустр; наявність глибоких виразок – депо барію. Капсульна ендоскопія: наявність ерозій, виразок, вкритих слизом, фібрином, гноєм

Лікування Виразковий коліт у фазі загострення, легкий перебіг: дієтичне харчування, стіл № 4а, 4б; сульфаніламідні препарати: сульфасалазін 3-4 г/добу або салофальк 3 г/добу перорально, при дистальному ураженні месалазін ректально 2-4 г; вітаміни групи В, С, К та їх аналоги (в/м крапельно, п/о); ферментні препарати, антидіарейні препарати.

МІЦНОГО ВАМ ЗДОРОВ’Я!

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!