Презентація на тему:
Клініко-фармакологічна характеристика препаратів, що застосовуються при порушенні функції органів шлунково-кишкового тракту

Клініко-фармакологічна характеристика препаратів, що застосовуються при порушенні функції органів шлунково-кишкового тракту

З позиції загальної патології виразкові ураження гастродуоденальної зони розглядають як результат дисбалансу між факторами агресії та захисту. До провідних факторів агресії відносять: кислото-пептичний, бактеріальний. До інших факторів: компоненти жовчі, лікарські засоби (НПЗЗ,ГКС), термічне і механічне пошкодження слизовой оболонки ШКТ

Захисні механізми Слизовий бар’єр, мікроциркуляція і регенаторна здатність слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, секреція бікарбонатів

Виходячи з вищесказаного, фармакотерапевтична дія повинна бути зорієнтована в таких напрямах: зниження кислотно-пептичної агресії, антибактеріальна дія, посилення захисних властивостей слизової, підвищення репаративних властивостей слизової.

Препарати, що застосовуються при підвищеній секреторній функції слизової оболонки шлунка Препарати першої групи,що зменшують агресивність вмісту шлунка і 12 палої кишки: антациди ( натрію гідрокарбонат, кальцію карбонат, магнію оксид, магнію гідрооксид, алюмінію гідрооксид, комбіновані- альмагель, фосфалюгель, гастал, маалокс,магальдрат, ренні, гастралюгель); антисекреторні ( М-холінолітики – атропін, метацин, скополамін, гастроцепін. H2- гістаміноблокатори – циметидин, ранітидин, фамотидин, роксатидин,нізатидин. Інгібітори протонової помпи – омепразол, лансопразол, пантопразол, рабепразол, езомепразол).

Засоби другої групи мають протимікробну дію ( амоксицилін, кларитроміцин,тетрациклін, метронідазол, фуразолідон, де-нол) Препарати третьої групи підсилюють захисні властивості слизової , особливо в області ерозії або виразки ( гастропротектори – де-нол, сукралфат, мізопростол, карбеноксолон) Лікарські засоби 4 групи стимулюють процеси відновлення та заживлення виразок (репаранти- пентоксил, метилурацил, ретаболіл, калію оротат, солкосерил, екстракт алоє, апілак, прополіс, гастрофарм, олія шипшини, обліпихи)

Покази до призначення даних груп препаратів Гіперацидний гастрит, пептична виразка шлунка і 12 палої кишки, синдром Золінгера-Елісона, стресові виразки( при опіках, тяжких травмах), ГЕФХ, кровотечі з верхніх відділів ШКТ, діафрагмальна кила, анастомозити.

Вимоги до препаратів Вони повинні усувати симптоми захворювання (біль, печію, метеоризм) Сприяти загоєнню ерозій, виразок Мати протирецидивну дію

Критерії ефективності і безпеки застосування Лабораторні: визначення кислотності шлункового соку, бактеріологічне визначення Helicobacter pylori, аналізи крові і сечі, аналіз калу на скриту кров, визначення активності лужної фосфатази і остеокальцину в крові. Параклінічні: ФЕГДС, УЗД, денситометрія, КТ, МРТ Клінічні: врахування динаміки стану хворого ( зменшення больового синдрому, печії, нудоти, блювоти) і небажаної дії препаратів

Антациди Системні (всмоктуються в ШКТ) – натрію гідрокарбонат. Діє практично миттєво проте не тривало (15-20 хв), препарат знижує рН до 7,0 і вище,що у поєднанні з ростягуванням стінок шлунка призводить до вторинної гіперсекреції (синдром віддачі). Може викликати метаболічний алкалоз. Олужнення сечі сприяє утворенню фосфатного нефролітіазу.

Несистемні ( не всмоктуються в ШКТ) – магнію оксид і гідрооксид, кальцію карбонат, алюмінію гідрооксид. Ефекти розвиваються повільно проте діють триваліше (від 40хв. до 3-4 год). Призначають не менше 6 разів на добу через годину після їди. Магнію оксид і гідрооксид немає феномену віддачі, виявляє послаблюючу дію. Алюмінію гідрооксид має обволікаючу,адсорбуючу, антипептичну дію, цитозахисну дію. Недоліком є можливість кумуляції металу в крові і тканинах у хворих з нирковою недостатністю, закрепи, викликє гіпофосфатемію, гіперкальціурію і кальцієвий нефролітіаз Комбіновані препарати: альмагель – має послаблюючу і жовчогінну дію, гель сприяє кращому розподілу по слизовій і продовженню ефекту. Альмагель А містить анестезин і пригічує секрецію гастрину; фосфалюгель - має буферно-антацидну дію і адсорбційну (бактерії, віруси, токсичні сполуки), гельпектину агар=агару утворюють мукоїдний, антипептичний шар, можна використовувати коли протипоказано промивання шлунка

Взаємодія з іншими препаратами Антациди є комплексонами тому зв’язують дігітоксин, тетрацикліни, АСК Прискорюють евакуацію вмісту шлунка до кишечника, тому зменшують засвоєння слабких кислот (барбітуратів, пеніцилінів, сульфаніламідів), всмоктування слабких основ покращується (атропін, аміназин, анаприлін, триметоприм) Не призначать одночасно з де-нолом, сукралфатом

Часові схеми дозування через 1 г після їди в період максимальної шлункової секреції Через 3 г після їди для відновлення антацидного еквівалента через евакуацію шлункового вмісту на ніч для захисту слизової від кислоти,що продукується під час нічної секреції В гострий період через кожні 1-2 год протягом 2-4 тижнів

М- холінолітики Неселективні- атропін, метацин, скополамін Селективні – гастроцепін ( специфічний М1 холіноблокатор рецепторів , які локалізуються в основному в нервових сплетеннях шлунка. Призначають парентерально і всередину, біодоступність 20-30%, практично не зазнає біотрансформації, виводиться з жовчю, період напіввиведення біля 11 годин. Призначають 2 рази на добу

Н2 гістаміноблокатори Препарати – циметидин, ранітидин, фамотидин, роксатидин,нізатидин Зв’язуються Н2 –рецепторами парієтальних клітин слизової шлунка і пригнічують базальну і стимульовану шлункову секрецію, соляної кислоти, пепсину Біодоступність при прийомі всередину 70%, період напіввиведення 1-2 години, переважно нирками 60% у незмінному вигляді, 6% з калом Побічні ефекти – діарея, метеоризм, нудота, блювота, головний біль, сонливість, депресія, парестезії міалгія, висипання на шкірі, нейтропенія, тромбоцитопенія, підвищення АСТ,АЛТ в крові, гінекомастія, імпотенція, брадикардія , зниження АТ

Протипокази до призначення – вагітність, лактація, дітям до 14 років, значні порушення функції печінки і нирок Взаємодія з іншими препаратами - циметидин і дещо менше ранітидин пригнічують мікросомальні ферменти печінки, що призволить до підвищення концентрації в крові теофіліну, еритроміцину, пропранололу, верапамілу, етмозину

Інгібітори протонової помпи Омепразол, лансопразол, пантопразол, рабепразол, езомепразол Незворотньо інгібують Н+, К+ АТФ –азу тим самим пригнічують базальну, нічну і стимульовану секрецію, мають бактеріостатичний ефект При різкій відміні без прикриття антацидами може бути синдром рикошету Вводять в/в, всередину, біодоступність 50 % для суспензії і 35% - для капсул, період напіввиведення 30-60 , ефект 24 год , а іноді 3-4 дні, призначають 1-2 рази на добу Протипокази – вагітність, лактація Побічна дія - нудота, діарея, закрепи, болі в животі, метеоризм, головний біль, слабість, шкірні висипки,кашель Взаємодія з іншими препаратами – сприяють кумуляції варфарину,діазепаму,дифеніну

Гастропротектори Де-нол, сукралфат утворюють захисну плівку, активують простагландинову систему, де-нол підвищує лужну секрецію і мікроциркуляцію, викликає фрагментацію клітинної стінки Helicobacter pylori. Сукралфат адсорбує пепсин і жовчні кислоти. Де-нол – низька біодоступність, кратність- 4 рази на добу ( 3 рази за 30 хв до їди і 1 раз через 2 год після останнього прийому їжі), період напіввиведення 4-5 діб, потрібно біля 8 тижнів для очищення організму від де-нолу. Побічна дія – нудота, блювота, діарея, язик і кал забарвлює в чорний колір, головний біль, головокріжіння, вісмутова енцефалопатія, артропатія

Сукралфат – призначають всередину до їди і на ніч, таблетки проковтують не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води. Біодоступність низька. Кратність призначення 4 рази на добу Побічна дія – сухість в роті, закрепи, нудота, дискомфорт в епігастрії

Мізопростол (цитотек) –синтетичний аналог простагландину Е1 Призначають під час їди, дія наступає через 30 хв і триває біля 3 годин, кратність 3-4 рази на день, останню дозу перед сном, виділяється в основному нирками. Побічна дія – діарея, болі в животі, нудота, артеріальна гіпер і гіпотензія, при вагітності – можливий аборт, іноді – шкірна висипка, набряки,сонливість Протипокази – вагітність, лактація, порушення функції печінки

Фармакотерапія для еридикації HELICOBACTER PYLORI Інгібітор протонової помпи (омепразол, лансопразол, пантопразол) стандартна доза – 2 рази на день Кларитроміцин по 500 мг 2 рази на день Амоксицилін 1000 мг 2 рази на день чи метронідазол 500 мг 2 рази на день. Тривалість 7 днів.

Інгібітор протонової помпи, стандартна доза 2 рази на день Де-нол 120 мг 4 рази на день Метронідазол 500 мг 3 рази на день Тетрациклін 500 4 рази на день Тривалість мінімум 7 днів Альтернативою метронідазолу може бути фуразолідон 200 мг 3-4 рази на день

Ферментні препарати в гастроентерології Підшлункова залоза щодоби виділяє біля 2,5 л панкреатичного соку ,який містить три групи травних ферментів: протеази, ліпази і амілази. Протеази (трипсин,хімотрипсин,еластаза, карбоксипептидаза А і В) є ендопептидазами тобто розривають внутрішні звя’зки між амінокислотами.Ліпази (ліпаза,фосфоліпаза А2, карбоксилестераза, коліпаза).Ліпаза розщеплює тригліцериди,коліпаза є її каталізатором.Фосфоліпаза гідролізує фосфатидилхолін.Субстратом карбоксилестерази є ефіри холестерину. Α-аміліза розщеплює крохмаль і глікоген

Міжнародні вимоги до ферментних препаратів Стійкість до соляної кислоти Оптимальна дія в діапазоні рН 4-7 Вміст достатньої кількості активних ферментів Ферменти повинні бути тваринного (оптимально свинячого) походження (більш стійкі до дії соляної кислоти) Рівномірне і швидке перемішування з їжею Одночасний пасаж з їжею через пілоричний сфінктер до дванадцятипалої кишки Безпечність, відсутність токсичності

Вибір ферментного препарату для замісної терапії визначається такими факторами: Складом препарату Формою випуску (таблетки,мікротаблетки, драже,мікросфери ,мінімікросфери, безоболонкові, двооболонкові) Рівнем РН,станом моторики дванадцятипалої кишки Адекватністю дози і тривалістю лікування

Вибір ферментного препарату Провідним ферментом під час вибору препарату для замісної терапії є ліпаза. Це пов’язано з тим, що при захворюваннях підшлункової залози продукція і секреція ліпази страждає раніше, ніж амілолітичних і протеолітичних ферментів. Для поповненння мінімальних потреб організму одна структурна одиниця препарату (таблетка,драже, мікротаблетка та інші) повинна вміщати не менше 8000 МЕ ліпази і 800-1000 МЕ протеаз

Види ферментних препаратів За формаю випуску класифікують на нативні безоболонкові (панкреон,панкреатин) Оболонкові (фестал, панкреатин,мезим) Двооболонкові (пангрол 20000, креон 10000) За складом поділяють препарати на моноферментні (ораза, солізим, нігедаза), комбіновані, до складу яких входять компоненти жовчі(фестал, панзинорм форте), поліферментні (мезим форте 10000, панкреатин)

Порівняльний склад ферментних препаратів (МЕ)

Форми зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози Первинна, яку поділяють на а) абсолютну (резекція залози, резекція шлунку, атрофія залози, недостатність ентерокінази)ю За цих умов відбувається зниження синтезу ферментів і бікарбонатів панкреатичного соку. б) відносну – за повної або часткової обструкції панкреатичних протоків, внаслідок чого відбувається порушення наджодження соку в дванадцятипалу кишку (хронічний панкреатит, муковісцидоз) Вторинна – обумовлена патологією інших органів і порушенням дії ферментів на відповідні субстрати за нормального синтезу і надходження соку в дванадцятипалу кишку .Розрізняють гепатогенну (холегенну), гастрогенну, ентерогенну і судинну.

Покази до призначення ферментних препаратів Хвороби підшлункової залози ( хронічний панкреатит з больовим та диспепсичним синдромами,зовнішньосекреторною та внутрішньосекреторною недостатністю, стан після резекції залози, кісти і пухлини, що зменшують об”єм функціонально активної паренхіми,обструкція протоків залози, цукровий діабет, синдром Золінгера Елісона, муковісцидоз, генетично обумовлений ізольований ферментний дефіцит, гіпоплазія або атрофія залози) Захворювання шлунка (хронічний гастрит зі зниженою шлунковою секрецією, стан після резекції шлунка, демпінг-синдром) Хвороби тонкої і товстої кишки (хронічний ентерит, надлишковий бактеріальний ріст)

Хвороби печінки і жовчевих шляхів (холестатичні хвороби печінки, стан після холецистектомії, хронічний холецистит з гіпомоторною функцією жовчевого міхура) Порушення моторики травного каналу функціонального або іншого походження (функціональна диспепсія, гастро і дуоденостаз, дисфункція жовчевого міхура або сфінктера Одді) Інші покази (стан після опромінення, ферментна недостатність у людей похилого віку, переїдання, одноманітне харчування, тривалий ліжковий режим, малорухомий спосіб життя, підготовка до УЗД)

Причини неефективності замісної терапії Неадекватне призначення (з метою зниження вартості лікування призначають малу дозу) Неправильний час прийому (до або після їди, а потрібно під час або зразу ж після їди) Порушення моторики кишечника (цукровий діабет, після ваготомії) Неправильно вибрана схема лікування (призначення звичайних ферментів, які не мають кислотостійкої оболонки, використання препаратів, які через великі розміги гранул надходять до дванадцятипалої кишки не одночасно з їжею).

Порівняльна характеристика гепатопротекторів, представлених на ринку України

Урсодезоксихолева кислота Фармакологічні ефекти: Антихолестатичний: стимуляція гепатобіліарної секреції та пригнічення всмоктування токсичних жовчних кислот, виведення токсичних жовчних кислот із організму Гепатопротекторний: відновлення структури клітин і захист їх від уражень, покращення плинності фосфоліпідного бішару мембран гепатоцитів Літолітичний: зниження холато-холестеринового індексу, розчинення холестеринових камінців і попередження їх утворення Гіпохолестеринемічний: зниження синтезу холестерину в печінці, перешкода його всмоктуванню у кишечнику Антиапоптотичний: зниження концентрації Са2+ у клітинах, блокування виходу цитохрому С з мітохондрій, що в свою чергу попереджує активацію каспаз і апоптоз гепатоцитів Імуномодулюючий: зниження експресії антигенів гістосумісності HLA-1 і HLA-2 на гепато- і холангіоцитах і пригнічення патологічних імунних реакцій Холеретичний При поєднаному застосуванні з інтерферонами значно покращує результати лікування вірусних гепатитів

Урсодезоксихолева кислота Протипокази: гострі запалення жовчного міхура і жовчевивідних шляхів, обтурація жовчевивідних шляхів. Залежність дози від маси тіла (капсула) Маса, кг Добова доза Ранок Обід Вечір 34-50 2 1 - 1 51-65 3 1 1 1 66-85 4 1 1 2 86-110 5 1 2 2 >110 6 2 2 2

ГЛУТАРГІН Механізм: Стабілізація клітинних мембран гепатоцитів Нормалізація перекисного окислення ліпідів у клітинах печінки Відновлення енергетичного обміну Стимуляція репаративних процесів у клітинах печінки Відновлення активності мікросомальних форм гепатоцитів (система цитохром Р-450) Нормалізація жовчевиділення Покази: Гострі і хронічні гепатити різної етіології Інтоксикація гепатотропними отрутами (грибами, хіміч. І медикам. речовинами) Цироз печінки Печінкова енцефалопатія, прекома і кома на фоні гіперамоніємії Лептоспіроз Призначення: 4 % р-н по 5 мл (по 50-100 мл на добу на фіз.р-ні в/в крап. з швидк. 40-60 крап/хв). 5-15 днів. Табл. 0,25 – 3 табл. 3 рази на добу, 1-2 міс.

Берлітіон (Берлін-Хемі АГ) Фармакологічні ефекти: детоксикуюча, антиоксидантна дія, попереджує розвиток фібротизації печінки, підвищує стійкість клітин до гіпоксії, інгібує активність NO, що призводить до підвищення внутрішньопечінкового кровотоку на 10-20 %, радіопротекторна, жовчогінна, спазмолітична дії, прискорює утилізацію аміаку в циклі Кребса. Застосування: по 300 мг у 250 мл ізотон. р-ну хлориду натрію в/в 2 рази на добу протягом 1-го тиж. з 2-го тиж. вечірня ін’єкція замінюється таблеткою 300 мг. З 3-го тиж. переходять на прийом таблетованої форми 2 рази на добу. Тривалість лікування 1,5-2 міс.

Особливості використання гепатопротекторів у хворих із ХГ