Презентація на тему:
Кір. Краснуха. Скарлатина

Кір. Краснуха. Скарлатина. Вітряна віспа. Дифтерія та менінгококова інфекція. Принципи діагностики, лікування, профілактика

Кір Це висококонтагіозна інфекція, яка характеризується лихоманкою, симптомами інтоксикації, катаром верхніх дихальних шляхів з наявністю характерної енантеми та етапною появою з 3-5 дня хвороби плямисто-папульозної висипки на шкірі.

Епідеміологія Джерело інфекції хвора людина. Заразність – з останніх днів інкубаційного періоду, на протязі всього катарального періоду і періоду висипань. З 5-го дня висипань хворий вважається незаразним. Механізм передачі повітряно-крапельний.

Основні симптоми клінічної діагностики: гострий початок захворювання з високої температури, кон’юнктивіту, склериту, блефариту, сльозотечі, кашлю, нежиті поява на 2-й день хвороби на слизовій оболонці щік навпроти малих корінних зубів плям Бельського-Філатова-Копліка (білі утворення діаметром 1 мм, оточені зоною гіперемії). Ці плями зберігаються до 2-го дня висипань. етапність появи висипань на 3-5 день катарального періоду на шкірі обличчя (1 день), тулуба (2-й день), на кінцівках (3-й день)

Основні симптоми клінічної діагностики: висипка рясна, плямисто-папульозна, схильна до злиття, іноді з геморагічним компонентом. висипка починає згасати з 3-го дня висипань в порядку її появи на шкірних покривах, відмічається її пігментація, яка утримується на протязі 1-1,5 тижня, після чого буває висівкоподібне шелушіння.

Профілактика Ізоляція хворого на період хвороби до 5 дня від початку висипань, а при наявності пневмонії - на 10 днів від початку висипань. Дітям у віці до 1 року, що контактували з хворим на кір, не привиті та не хворіли на кір, для профілактики вводять нормальний людський імуноглобулін. Контактних не допускають в дитячі заклади на протязі 17 днів, а ті, що отримали профілактичний імуноглобулін – 21 день. В перші 7 днів від початку контакту діти роз’єднанню не підлягають. Активна імунізація живою коровою вакциною проводиться в 1 рік та ревакцинація в 6 років.

Краснуха Це захворювання вірусної етіології, що характеризується збільшенням потиличних і задньошийних лімфатичних вузлів з наступною появою дрібноплямистої висипки на шкірі.

Епідеміологія Джерелом є хвора на краснуху людина. Механізм передачі повітряно-крапельний. Найбільше число випадків захворюваності зимою та весною. Після перенесеної краснухи розвивається стійкий імунітет.

Основні симптоми клінічної діагностики протікає легко, частіше на фоні фебрильної чи субфебрильної температури тіла збільшення потиличних і задньошийних лімфатичних вузлів, це перший симптом краснухи в 1-2 день хвороби поява на шкірі блідо-рожевої дрібноплямистої висипки, яка розповсюджується по тілу на протязі декількох годин, може супроводжуватися легким свербінням, найбільше її розташування на задній поверхні рук та передній поверхні ніг, на спині, сідницях висипка згасає через 2-4 дні без пігментації та шелушіння відсутні зміни зі сторони слизових оболонок рота та зіву

Профілактика Хворого ізолюють в домашніх умовах до 5-го дня з моменту появи висипань. Контактні роз’єднанню не підлягають, але в групі встановлюється карантин на 21 день після останнього випадку захворювання. Активна імунізація проти краснухи проводиться в 1 рік, ревакцинація в 6 років та в дівчат в 15 років.

Скарлатина Це одна з клінічних форм стрептококової інфекції, яка викликається бета-гемолітичним стрептококом групи А і характеризується інтоксикацією, тонзилітом з реґіонарним лімфаденітом і дрібноточковою екзантемою.

Епідеміологія Джерело інфекції – хворий скарлатиною або іншою формою стрептококової інфекції, а також носій гемолітичного стрептококу. Механізм передачі – повітряно-крапельний. Хворі заразні на протязі 7-8 днів з моменту захворювання.

Основні симптоми клінічної діагностики: виникнення в перші години хвороби тонзиліту з вираженою гіперемією слизової оболонки зіву, що доходить до твердого піднебіння (палаючий зів) поява до кінця 1 чи 2-ї доби дрібноточкової висипки, яка має такі особливості: виявляється на фоні гіперемійованої шкіри; розташовується переважно на згинальних поверхнях, бокових частинах грудей, живота, внутрішніх та задніх поверхнях стегон і в місці природних складок шкіри; блідість носо-губного трикутника; шкірні покриви в період висипань сухі та шершаві;

Основні симптоми клінічної діагностики: стійкий білий дермографізм; дрібне висівкоподібне шелушіння або листовидне на пальцях рук і ніг після зникнення висипки зміни зі сторони язика: в 1-й день язик обкладений білою осугою, а з 2-го дня починає очищатися і стає яскраво-червоним (малиновий язик) зникнення основних симптомів в такій послідовності: лихоманка, інтоксикація (2-3 день), лімфаденіт (3-4 день), висипка (1-5 день), ангіна (6-7 день), зміни зі сторони язика (до 10 дня).

Профілактика Ізоляція хворого вдома чи в стаціонарі до клінічного одужання, але не раніше 10-го дня від початку хвороби Специфічна профілактика не розроблена. Контактних ізолюють на 7 днів з дня роз’єднання.

Вітряна віспа Це висококонтагіозне захворювання, яке характеризується помірними явищами інтоксикації з появою на шкірі характерної везикулярної висипки. Епідеміологія. Джерелом є хворі з 10-го дня інкубаційного періоду і до 5-го дня з моменту появи останніх елементів висипки. Механізм передачі – повітряно-крапельний.

Основні симптоми клінічної діагностики поява однокамерної везикулярної висипки на шкірі і слизових оболонках висипання на волосистій частині голови несправжній поліморфізм висипань з наявністю на певних ділянках шкіри елементів на різних стадіях розвитку підвищення температури з появою свіжих елементів висипки свербіж шкірних покривів

Профілактика Ізоляція хворих терміном до 5-го дня після останнього підсипання. Контактні ізолюються з 11-го по 21-й день контакту.

Дифтерія Це захворювання бактеріальної природи, яке характеризується фібринозним запаленням в місці проникнення збудника і вираженим симптомокомплексом інтоксикації, викликаної дією екзотоксину дифтерійної палички. Епідеміологія. Джерелом є хворий на дифтерію або носій. Механізм передачі повітряно-крапельний. Інкубаційний період 2-10 днів.

Основні симптоми клінічної діагностики: поява фібринозних, сірувато-білого кольору, плівок, спаяних з нижчележачими тканинами в місці розмноження збудника наявність набряку підшкірної клітковини в ділянці шиї при токсичних формах хвороби порушення дихання при ураженні слизової оболонки гортані з охриплістю голосу, аж до афонії, грубим гавкаючим кашлем виділення токсичного штаму дифтерійної палички наявність симптомів інтоксикації у вигляді підвищення температури тіла до 38-39 С, блідості, в’ялості, швидкої втомлюваності гіперемія зіву з ціанотичним відтінком на фоні набряклості навколишніх тканин

ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА: Загальний аналіз крові – лейкоцитоз, нейтрофльоз, зсув формули вліво, прискорення ШОЕ. Бактеріоскопія секрету ротоглотки і носових ходів – наявність або відсутність бактерій морфологічно подібних до коринебактерій дифтерії. Бактеріологічна діагностика слизу з ротоглотки, з носу та інших місць ураження – виділення культури коринебактерії дифтерії та визначення її токсигенних властивостей. РПГА крові з дифтерійним діагностикумом – зростання титру антитоксичних антитіл у сироватці крові у динаміці хвороби.

РНА з комерційним дифтерійним антигеном – виявлення дифтерійного токсину у сироватці крові. РПГА крові з еритроцитарним діагностикумом до введення ПДС - визначення рівню дифтерійного токсину в сироватці крові. Дослідження для діагностики ускладнень: Коагулограма – гіперкоагуляція або коагулопатія. Загальний аналіз сечі – можлива протеінурія, циліндрурія, мікрогематурія, підвищена питома вага. Ниркові тести – підвищення рівню залишкового азоту, сечовини, азоту сечовини. ЕКГ – дослідження у динаміці. Огляд отоларингологом, кардіологом та неврологом у динаміці.

ЛІКУВАННЯ Госпіталізації підлягають усі хворі в залежності від тяжкості до боксованого або реанімаційного відділення інфекційного стаціонару. Дієта – вітамінізована, калорійна, щадно оброблена їжа. Етіотропна терапія – введення протидифтерійної сиворотки (ПДС), доза та кратність введення залежить від ступеню тяжкості та клінічної форми дифтерії. Після встановлення діагнозу дифтерії чи вірогідній підозрі на неї ПДС вводиться в перші дві години після госпіталізації. ПДС не вводиться дітям, у яких діагноз дифтерії встановлений після 7-го дня захворювання і відсутні симптоми інтоксикації та нашарування на мигдаликах. ПДС вводиться тільки після постановки внутрішньошкірної проби.

ЛІКУВАННЯ Антибактеріальна терапія: при легких формах: еритроміцин, рифампіцин в середину, при середньотяжких та тяжких - парентерально напівсинтетичні антибіотики пеніцилінового та цефалоспоринового ряду. Тривалість курсу антибактеріальної терапії складає 10-14 днів. Препарати призначають у вікових дозах. Місцева санація ротоглотки – полоскання та орошення ротоглотки дезинфікуючими розчинами.

ЛІКУВАННЯ Дезінтоксикаційну терапію глюкозо-сольовими та колоїдними розчинами при середньотяжкій та тяжкій формах з обліком добової потреби в рідині і патологічних витрат. Глюкокортикостероїди – при середньотяжкій формі у дозі 2-3 мг/кг по преднізолону та тяжкій формі у дозі 10-20 мг/кг по преднізолону.

Профілактика Хворі - ізоляція їх припиняється після клінічного одужання, а також від’ємного результату двохразового бактеріологічного дослідження, проведеного з інтервалом 1-2 дня, але не раніше ніж через 3 дня після відміни антибіотиків контактні - спостереження на протязі 7 днів, проводять бактеріологічне дослідження на дифтерійне носійство. Активна імунізація проводиться АКДП-вакциною в 3, 4, 5 місяців (інтервал 30 днів), у 18 місяців, перша ревакцинація – в 6 років, друга, третя, четверта – у віці 11, 14, 18 років АДП-М-анатоксином, в подальшому 1 раз в 10 років.

Менінгококова інфекція Це гостре захворювання, викликане менінгококом. Характеризується різноманітними клінічними проявами: від безсимптомного носійства і назофарингіту до менінгококцемії, гнійного менінгіту і менінгоенцефаліту. Епідеміологія. Джерело інфекції носії і хворі. Механізм передачі повітряно-крапельний. Характерна періодичність із збільшенням числа захворювань через 10-15 років. Інкубаційний період 2-10 днів.

Назофарингіт КЛІНІЧНІ ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ: початок захворювання гострий, температура від нормальної до фебрильних цифр, триває до 3-х днів; помірні симптоми загальної інтоксикації; гіперемія слизових оболонок, зернистість задньої стінки горла, на задній стінці горла слиз. ПАРАКЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ: Загальний аналіз крові (помірний нейтрофільний лейкоцитоз). Бактеріологічне дослідження слизу з носогорла.

ЛІКУВАННЯ Антибактеріальна терапія: рифампіцин 10 мг/кг/добу 3-5 днів, або макроліди (еритроміцин, спіраміцин, азітроміцин), або левоміцетин. Місцеві засоби: УФО, полоскання горла дезінфікуючими засобами.

Гнійний менінгіт КЛІНІЧНІ ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ: захворювання частіше починається гостро, раптово, з різкого підвищення температури, сильного головного болю, характерна повторна блювота, виражена гіперестезія; відмічаються симптоми Керніга, Брудзинського; у дітей раннього віку - симптом підвішування (Лесажа), стійке вибухання та напруженість тім’ячка, закидання голови назад; у дітей раннього віку часто спостерігаються загальномозкові симптоми: порушення свідомості, збудження, яке потім змінюється в’ялістю, адинамією, сопором; судоми частіше - клоніко-тонічного характеру. Вогнищеві ураження ЦНС спостерігаються рідко, частіше уражаються VIII, III, VI та VII пари черепних нервів.

Гнійний менінгіт ПАРАКЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ: Виділення культури менінгокока з: носогорла, крові, спиномозкової рідини. Візуальна мікроскопія мазку крові та ліквору – “товста крапля” крові та ліквору. Латекс-аглютинація крові та ліквору (антигени менінгокока). Загальний аналіз крові (нейтрофільоз із зсувом уліво, підвищена ШОЕ). Дослідження спиномозкової рідини (плеоцитоз нейтрофільний, збільшення рівня білка, позитивні реакції Панді, Нонне-Апельта, зниження рівня глюкози, підвищений тиск.

Менінгококцемія Клінічні діагностичні критерії: гострий початок, раптово, з підвищення температури до 38-40С; виражений інтоксикаційний синдром: загальна слабкість, головний біль, біль у м’язах, блідість шкіряних покривів; через декілька годин з’являється плямисто-папульозний, а потім геморагічний висип на шкірі, переважно на сідницях, стегнах, гомілках, тулубі. Згодом у центрі елементів висипу з’являється поверхневий і більш глибокий некроз;

Менінгококцемія можуть спостерігатися крововиливи в склеру, слизову оболонку ротогорла, носові, шлункові кровотечі; - при блискавичних формах – швидко наростають прояви інфекційно-токсичного шоку.

Менінгококцемія ПАРАКЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ: Бактеріоскопія “товстої” краплі крові (грамнегативні диплококи). Бактеріологічне дослідження крові, слизу з носогорла (культура менінгокока). Латекс-аглютинація крові (антигени менінгокока). Загальний аналіз крові (нейтрофільний лейкоцитоз із зсувом уліво, підвищена ШОЕ). Коагулограма (гіперкоагуляція або коагулопатія).

Догоспітальний етап лікування: 50 % р-н анальгіну в разовій дозі 0,1 мл на рік життя в\м. Антибактеріальна терапія - левоміцетин сукцинат натрію по 25 мг/кг (разова доза) в/м. Глюкокортикоїди 1-3мг/кг по преднізолону в\м. 1% лазикс в разовій дозі 1-2 мг/кг в\м. При судомах – 0,5% р-н седуксену в разовій дозі 0,1 мл\кг маси в\м

Профілактика за контактними спостереження протягом 10 днів, з двохкратним бактеріоскопічним дослідженням слизу з носоглотки з інтервалом 3-7 днів реконвалесцентки допускаються в дитячі заклади після однократного негативного бактеріологічного дослідження, проведеного не раніше, чим через 5 днів після виписки із стаціонару.