Презентація на тему:
Кір. Краснуха. Скарлатина

Кір. Краснуха. Скарлатина. Вітряна віспа. Епідемічний паротит. Принципи діагностики, лікування, профілактика

Кір Це висококонтагіозна інфекція, яка характеризується лихоманкою, симптомами інтоксикації, катаром верхніх дихальних шляхів з наявністю характерної енантеми та етапною появою з 3-5 дня хвороби плямисто-папульозної висипки на шкірі.

Епідеміологія Джерело інфекції хвора людина. Заразність – з останніх днів інкубаційного періоду, на протязі всього катарального періоду і періоду висипань. З 5-го дня висипань хворий вважається незаразним. Механізм передачі повітряно-крапельний.

Основні симптоми клінічної діагностики: гострий початок захворювання з високої температури, кон’юнктивіту, склериту, блефариту, сльозотечі, кашлю, нежиті поява на 2-й день хвороби на слизовій оболонці щік навпроти малих корінних зубів плям Бельського-Філатова-Копліка (білі утворення діаметром 1 мм, оточені зоною гіперемії). Ці плями зберігаються до 2-го дня висипань. етапність появи висипань на 3-5 день катарального періоду на шкірі обличчя (1 день), тулуба (2-й день), на кінцівках (3-й день)

Кір. Кон’юнктивіт, висипання на обличчі Зовнішній вигляд хворого на другий день висипань

Кір. Зміни на слизових оболонках рота

Основні симптоми клінічної діагностики: висипка рясна, плямисто-папульозна, схильна до злиття, іноді з геморагічним компонентом. висипка починає згасати з 3-го дня висипань в зворотньому порядку її появи на шкірних покривах, відмічається її пігментація, яка утримується на протязі 1-1,5 тижня, після чого буває висівкоподібне лущення.

Профілактика Ізоляція хворого на період хвороби до 5 дня від початку висипань, а при наявності пневмонії - на 10 днів від початку висипань. Дітям у віці до 1 року, що контактували з хворим на кір, не щеплені та не хворіли на кір, для профілактики вводять нормальний людський імуноглобулін. Контактних не допускають в дитячі заклади протягом 17 днів, а ті, що отримали профілактично імуноглобулін – 21 день. В перші 7 днів від початку контакту діти роз’єднанню не підлягають. Активна імунізація живою коровою вакциною проводиться в 1 рік та ревакцинація в 6 років.

Краснуха Це захворювання вірусної етіології, що характеризується збільшенням потиличних і задньошийних лімфатичних вузлів з наступною появою дрібноплямистої висипки на шкірі.

Епідеміологія Джерелом є хвора на краснуху людина. Механізм передачі повітряно-крапельний. Найбільше число випадків захворюваності взимку та навесні. Після перенесеної краснухи розвивається стійкий імунітет.

Основні симптоми клінічної діагностики перебігає легко, частіше на фоні фебрильної чи субфебрильної температури тіла збільшення потиличних і задньошийних лімфатичних вузлів - це перший симптом краснухи в 1-2 день хвороби поява на шкірі блідо-рожевої дрібноплямистої висипки, яка розповсюджується по тілу протягом декількох годин, може супроводжуватися легким свербінням, найбільше її розташування на задній поверхні рук та передній поверхні ніг, на животі, спині, сідницях висипка згасає через 2-4 дні без пігментації та лущення відсутні зміни з боку слизових оболонок рота та зіву

Краснуха. Висипання на шкірі.

Профілактика Хворого ізолюють в домашніх умовах до 5-го дня з моменту появи висипань. Контактні роз’єднанню не підлягають, але в групі встановлюється карантин на 21 день після останнього випадку захворювання. Активна імунізація проти краснухи проводиться в 1 рік, ревакцинація в 6 років та в дівчат в 15 років.

Скарлатина Це одна з клінічних форм стрептококової інфекції, яка викликається бета-гемолітичним стрептококом групи А і характеризується інтоксикацією, тонзилітом з реґіонарним лімфаденітом і дрібноцятковою екзантемою.

Епідеміологія Джерело інфекції – хворий скарлатиною або іншою формою стрептококової інфекції, а також носій гемолітичного стрептококу. Механізм передачі – повітряно-крапельний. Хворі заразні на протязі 7-8 днів з моменту захворювання.

Основні симптоми клінічної діагностики: виникнення в перші години хвороби тонзиліту з вираженою гіперемією слизової оболонки зіву, що доходить до твердого піднебіння (“палаючий” зів); поява до кінця 1-ї чи 2-ї доби дрібноцяткової висипки, яка має такі особливості: виявляється на фоні гіперемійованої шкіри; розташовується переважно на згинальних поверхнях, бокових частинах грудей, живота, внутрішніх та задніх поверхнях стегон і в місці природних складок шкіри; шкірні покриви в період висипань сухі та шершаві; виражена блідість носо-губного трикутника;

Скарлатина, згущення висипань в природних складках.

Основні симптоми клінічної діагностики (продовження): стійкий білий дермографізм; дрібне висівкоподібне лущення або частіше – крупне листовидне на пальцях рук і ніг (долонях, підошвах) після зникнення висипки зміни з боку язика: в 1-й день язик обкладений білою осугою, а з 2-го дня починає очищатися і стає яскраво-червоним (“малиновий” язик) зникнення основних симптомів в такій послідовності: лихоманка, інтоксикація (2-3 день), лімфаденіт (3-4 день), висипка (1-5 день), ангіна (6-7 день), зміни зі сторони язика (до 10 дня).

“Малиновий” язик при скарлатині.

Скарлатина, лущення шкіри на долонях.

Профілактика Ізоляція хворого вдома чи в стаціонарі до клінічного одужання, але не раніше 10-го дня від початку хвороби Специфічна профілактика не розроблена. Контактних ізолюють на 7 днів з дня роз’єднання.

Вітряна віспа Це висококонтагіозне захворювання, яке характеризується помірними явищами інтоксикації з появою на шкірі характерної везикулярної висипки з подальшим її поліморфізмом. Епідеміологія. Джерелом є хворі з 10-го дня інкубаційного періоду і до 5-го дня з моменту появи останніх елементів висипки. Механізм передачі – повітряно-крапельний.

Основні симптоми клінічної діагностики поява однокамерної везикулярної висипки на шкірі і слизових оболонках висипання на волосистій частині голови несправжній поліморфізм висипань з наявністю на певних ділянках шкіри елементів на різних стадіях розвитку підвищення температури з появою свіжих елементів висипки свербіж шкірних покривів

Вітряна віспа. Висипання на слизових оболонках рота Висипання на шкірі.

Висипання при вітряній віспі тяжкого ступеня

Профілактика Ізоляція хворих терміном до 5-го дня після останнього підсипання. Контактні ізолюються з 11-го по 21-й день контакту.

Епідемічний паротит Паротитна інфекція – гостре інфекційне захворювання вірусної етіології з повітряно-краплинним механізмом передачі з переважним ураженням залозистих органів та нервової системи.

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ: КЛІНІЧНІ: Початок гострий з підвищення температури тіла; Припухлість привушної слинної залози в 1-й день хвороби. В наступні дні теж з`являється припухлість інших слинних залоз; Припухлість тістуватої консистенції, щільна при пальпації (особливо при відкриванні рота), шкіра над нею незмінена; Збільшення та інфільтрація вихідного отвору протоку привушної залози з вінчиком гіперемії – симптом Мурсона; Слабкість, головний біль, шум та біль у вухах, зниження слуху, сухість в роті.

Інші прояви паротитної інфекції: Панкреатит: на фоні підвищення температури з’являється постійний біль у животі, зниження апетиту, нудота, блювота; Орхіт: виникає на 5 – 8 день хвороби, гостро з підвищення температури до 38-40ºС, симптомів інтоксикації, набряк та різкий біль в яєчках, що посилюється під час руху, відчуття важкості внизу живота, шкіра на калитці гіперемійована, натягнута, блищить; Менінгіт: розвивається на 3–6 день захворювання, гостро з підвищення температури до 38 - 39ºС, головного болю, блювоти, сонливості, адинамії, менінгеальних симптомів; Оофорит, бартолініт, мастит.

Профілактика ізоляція хворого до 9 дня від початку хвороби контактні - ізоляція до 21 дня з моменту контакту активна імунізація – вакцинація в 12-15 міс, друга вакцинація – в 6 років