Презентація на тему:
Гострі хірургічні захворювання травної системи

Гострі хірургічні захворювання травної системи Виконала студентка 403 групи Відділення «Сестринська справа» Поліщук Вікторія

Гостра хірургічна патологія органів черевної порожнини - група захворювань, які потребують термінових невідкладних заходів, спрямованих на врятування життя хворого. Це зумовлено клінічним перебігом хірургічних захворювань і характеризується тим, що кожної миті, з моменту захворювання, постає реальна загроза життю хворого в разі ненадання невідкладної допомоги

Найпоширенішими захворюваннями цієї групи є: гострий апендицит гострий холецистит гострий панкреатит

Гострий апендицит – запалення червоподібного відростка, викликане гнійними мікробами: кишковою паличкою, стафілококом, стрептококом, ентерококом

Основні клінічні ознаки гострого апендициту: біль в животі (симптом Кохера), нудота, блювота; болючість при пальпації в правій клубовій ділянці, позитивний кахлевий симптом, напруження м'язів передньої черевної стінки; позитивні симптоми Боткіна-Блюмберга, Воскресенського, Бартолом'є-Міхельсона, Ровзінга, Сітковського, Образцова, Роздольського. Єдиним ефективним методом лікування гострого апендициту є апендектомія. Лише за наявності апендикулярного інфільтрату застосовують консервативну терапію.

Гострий холецистит – запалення жовчного міхура, займає друге місце після апендициту і складає близько 10% всіх гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини. Фактори, які призводять до холециститу: інфекція: кишкова паличка, стафілокок, ентерокок; дискоординація пасажу жовчі; порушення обміну речовин, що у 85-95% хворих зумовлює утворення конкрементів.

Клінічні синдроми В залежності від розповсюдження запального процесу: больовий, диспептичний, холецистокардіальний, холецистопанкреатичний,, обтурацйний (механічна жовтяниця), печінково-ниркова недостатність, холецистит ускладнений перитонітом.

Діагностика Лабораторні дані: підвищення лейкоцитів та нейтрофільний зсув в периферичній крові, зміни в протеїнограмі, функціональних пробах печінки, підвищення кількості білірубіну, АСТ,АЛТ, лужної фосфатази ( при холецистохолангіогепатитах), сечовини та креатині ну (при печінково-нирковій недостатності), діастази сечі (при холецистопанкреатитах).

Діагностика Інструментальні дослідження: ЕКГ – для виключення інфаркту міокарда при холецистокардіальному синдромі; Оглядова рентгенографія органів черевної порожнини – для виключення перфоративної виразки шлунка та ДПК; Ендоскопічні – для виключення патології шлунка та ДПК, наявності змін в ділянці фатерового сосочка; УЗД – з метою виявлення збільшених розмірів міхура, гідрофільності стінки, конкрементів; МРТ та КТ – з метою виявлення змін у печінці, жовчному міхурі, жовчних шляхах; Лапароскопія – діагностичний метод при тяжких формах диференційно діагностики захворювань органів черевної порожнини.

Невідкладна допомога на до госпітальному етапі: введення но-шпи тільки для зняття нападу печінкової коліки за відсутності симптомів перитоніту та термінове направлення хворого в хірургічне відділення.

Госпітальний етап: Знеболюючі та спазмолітики (промедол, трамадол, анальгін, баралгін) правобічна паранефральна новокаїнова блокада; двобічна поперекова блокада по Роману-Столяру та новокаїнова блокада круглої зв'язки печінки по Благовидову при холецистопанкреатиті; антибактеріальна терапія: ампіокс, гентаміцин , клафоран, цефтріаксон, інфузійна терапія: фізіологічний розчин хлориду натрію, полііонні суміші, глюкозо-інсулінова суміш, плазма, альбумін; детоксикаційна терапія: застосування методики форсованого діурезу, неогемодез, ентеросгель; корекція гомеостазу при наявності супутньої патології; інгібітор на терапія при холецистопанкреатиті; вітаміни групи В та гепатопротектори; симптоматична терапія.

Хірургічне лікування: Лапароскопічна холецистектомія – оптимальний варіант операції при відсутності ускладнень (перитоніт, панкреатит, інфільтрат, холангілгепатит, обтураційна жовтяниця); Лапаротомна холецистектомія з ревізією жовчних шляхів при ускладненнях; При обтураційній жовтяниці виконується двохетапна операція: 1-ий етап – лапароскопічна холецистостомія, а 2-ий етап – лапаротомна холецистектомія. Зовнішнє дренування жовчних шляхів застосовується при холангітах, холангіогепатитах, холецистопанкреатитах.

Гострий панкреатит – захворювання підшлункової залози, викликане аутолізом тканин власними ферментами, займає 3 місце після гострого апендициту та холециститу. Захворювання поліетіологічне, особливе значення в патогенезі панкреатиті мають жовчнокам'яна хвороба, аліментарний фактор, вживання алкоголю, ураження аорти та її гілок, травми, патологія шлунка та ДПК, ендокринні та алергічні захворювання.

Періоди захворювання панкреатиту: період гемодинамічних порушень і панкреатогенного шоку; період функціональної недостатності паренхіматозних органів; період дегенеративних і гнійних ускладнень.

Основні клінічні ознаки панкреатиту: біль в епігастральній ділянці та лівому підребер'ї, нудота, гикавка, блювота, відрижка та сухість в роті; розвиток явищ динамічної кишкової непрохідності; симптом Кондора – фіолетові плями на обличчі та тулубі; симптом Лагермфа – різкий ціаноз обличчя; симптом Холстеда – ціаноз шкіри живота; симптом Грея-Турненра – ціаноз бокових стінок живота;

Основні клінічні ознаки панкреатиту: симптом Куплена – жовте забарвлення шкіри біля пупка; симптом Керте – болюча поперечна резистентність в епігастрії; симптом Воскресенського – відсутність пульсації черевної аорти в епігастрії; симптом Мейо-Робсона – відчуття болю при натискуванні пальцями в лівому реберно-хребтовому куті; симптом Роздольського – болючість при перкусії над підшлунковою залозою; симптом Боткіна-Блюмберга буває слабо вираженим; ознаки порушення центральної гемодинаміки, зменшення ОЦК та розлади мікроциркуляції;

Діагностика із лабораторних даних - лейкоцитоз, зсув лейкоформули вліво, підвищення рівня амілази в крові та діастази в сечі. УЗД та КТ вказують на збільшення розмірів ураженої частини залози. Лапароскопія та лапароцентез застосовується при сумнівному діагнозі. Диференційна діагностика проводиться з перфоративною виразкою шлунка та ДПК, гострою кишковою непрохідністю, гострим холециститом, тромбоемболією брижових судин.

Лікування гострого панкреатиту консервативне: термінова госпіталізація в хірургічне відділення із введенням на догоспітальному етапі лише спазмолітиків. До консервативного лікування повинні входити: голод, ліжковий режим, боротьба з болем та ферментною токсемією, проведення адекватної корекції полемічних, гідроіонних порушень і кислотно-лужного стану, профілактика гнійної інфекції та гострих виразок травного каналу, дезінтоксикаційна терапія, покращення реологічних властивостей крові при тяжких випадках лікування в палатах інтенсивної терапії з використанням барокамери. Оперативне лікування лише при перитонітах, біліарному панкреатиті та гнійних ускладненнях.

Дякую за увагу