Презентація на тему:
Епідеміологія ТУБ.

Тема №5 Епідеміологія групи дихальних інфекцій та туберкульозу Доцент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Нікіфорова Тетяна Олексіївна

Кір – це гостре інфекційне захворювання ,що характеризується загальною інтоксикацією, катаральним ураженням верхніх дихальних шляхів, поетапною появою плямисто-папульозного висипу та специфічноюенантемою на слизовій оболонці ротової порожнини Збудник - вірус, який належить до родини Paramyxoviridae, роду Morbillivirus, РНК-вмісний. Має гемаглютинуючу і гемолізуючу активність. Має багато спільних ознак з вірусом чумки собак і чуми великої рогатої худоби. Вірус термолабільний, повна інактивації за температури 56°С - протягом кілька хвилин, чутливий до висушивання, дезрозчинів, але стійкий до низьких температур (-70°С). . Сприйнятливість до кору тих, хто нє перехворів і нещєплений, майже тотальна. Свідченням можуть бути спалахи на острівних територіях, на які кір не завозили десятиліттями. У разі завезення джерела збудника неімунізоване населення хворіло у 99,9% випадків. В природних умовах до кору сприйнятливі – мавпи.

Джерелом збудника у природі є хвора людина. Заражена людина починає виділяти вірус в останню добу інкубаційного періоду. Найбільше виділяється збудник у продро-мальний період, хворий заразний до 4 дня від початку висипань, при наявності пневмонії - до 10 дня. Механізм передачі – крапельний. Період інкубації триває 8-17 діб, у середньому 10 діб. У разі введення гамаглобуліну, період інкубації може тривати до 21 діб. Лабораторна діагностика - реакція гальмування гемаглютинації, реакція непрямої гемаглютинації, імуноферментний аналіз, культивується на клітинах нирок людини і мавп.

Імунітет після перенесеної інфекції напружений в осіб, які перехворіли на кір, потім знижується протягом 5-7 років, після щеплень -10-15 років. Кір залишаєтся одной з основних причин смерті серед дітей ранього віку у всьому світі. За оцінками, в 2011 році від кору померло 158 тисяч осіб, більшисть з котрих діти у віці до п'яти років. Занесення збудника у населені пункти до початку масових щеплень відбувалося кожних 3-5 років. У довакцинальний період показники захворюваності на кір були дуже високі (200-1500 на 100 тис. нас.). Групами ризику були діти перших років життя. Щеплення ЖКВ вакциною (з 1968 року) - ураженість дітей дошкільного віку різко зменшилася. Однак післявакцинальний імунітет з роками знижується, тому зростає захворюваність людей юнацького і молодого віку -15-19 та 20-29 років. Виникли осередки серед студентів ВМЗ і в медичних закладах. Захворюваність на кір в Україні останніми роками складає 50-100 /100 тис.

Протиепідемічні заходи Госпіталізації підлягають хворі з важким перебігом, особливо з ускладненнями. Хворий допускається в колектив після 4 дня від початку висипань. Після ускладнення пневмонією – після 10 дня від початку висипань. Посилають термінове повідомлення про всі випадки кору. Дезінфекція в осередку не проводиться, провітрювання У колективі, де виявлено хворого, забезпечують медичне спостереження. У дитячих колективах, щеплених ЖКВ термін карантину становить 17 днів, а в колективах, у яких хоча б частина дітей отримала імуноглобулін, карантин продовжується до 21 дня. Карантин не распространяется на вакцинированных, переболевших ранее корью и взрослых

Нещеплених контактних дітей, якщо немає протипоказань - терміново вакцинують (до 3 доби), за наявності протипоказань і дітям до року - вводять протикоровий імуноглобулін. У отдельных лиц на введение живой вакцины (на 4–5-й день после инъекции) возможно развитие симптомокомплекса, внешне напоминающего стертый вариант болезни (эти дети для окружающих не опасны). Альтернативный вариант профилактики после контакта с больным (первые 5 суток) – нормальный иммуноглобулин человека (0,25 мл/кг, не более 15 мл) для детей до 1 года, иммунодефицитных пациентов и беременных женщин. Введение вакцины лицам, ранее перенесшим корь, не показано (вследствие развития стойкого постинфекционного иммунитета).

Епідемічний паротит -характеризується ураженням білявушних та інших слинних залоз, іноді статевих залоз, підшлункової залози, нервової системи. Збудник - РНК – вмісний вірус, який відноситься до родини Paramіхоvirіdae, має гемаглютинін і нейромінідазу. Популяція вірусу паротиту однорідна за антигенною структурою, але не однорідна за вірулентністю. Первинна репродукція вірусу відбувається в клітинах епітелію респіраторного тракту звідки проникає у кров, слинні та інші залози зовнішньої секреції. Нестійкій у зовнішньому середовищі, чутливий до високих температур, УФО, дезсередників. Тривало зберігається при низьких температурах(-20 - -70°С), до 10 міс.

Епідемічний паротит “Свинка” вірус огляд хворої

Маніфестні форми складають 70 %, у третини хворих епідемічний паротит перебігає безсимптомно. Захворювання приводить до розвитку стійкого імунітету. Повторні випадки зустрічаються рідко (1,5 - 3,0 % випадків). Джерело інфекції - хвора людина з останніх днів інкубаційного періоду до перших днів хвороби. Вірус виділяється зі слиною аерозольним шляхом (крапельна передача). Інкубаційний період 12 – 26 днів (у середньому - 18 днів). Хворий заразний-6-9 днів від початку захворювання. Епідемічний паротит вважається дитячою інфекцією (95% всіх захворювань). Хлопчики хворіють в 1,5 рази частіше, ніж дівчата. Але в 20 років і старше спостерігається порівняне збільшення захворювань серед жінок (контакти з дітьми).

Прояви епідемічного процесу Інтенсивні показники захворюваності у доприщепний період коливались у межах 180-460/ 100 тис. нас. Періодичність складала 3-4 роки. У річній динаміці була сезонність – осінньо-зимова. Хворіли, в основному, діти, міське населення. Вакцинація (з 1982 року) знизила захворюваність у 10 разів. У 2011 р.вона склала -2,09/100 тис.нас. Зміщення захворюваності на старші вікові групи із організованих колективів (підлітки і дорослі), у них інфекція перебігає тяжче. Сезонність змістилась на квітень. Лабораторна діагностика – виділення вірусу із біологічних рідин застосовується рідко. Для виявлення антитіл –ІФА за нявності тест –систем.

Протиепідемічні заходи Ізоляція хворого за клінічними показаннями на 10 днів від початку захворювання. Організованих дітей до 10 років, які контактували, не хворіли на паротит та не були щеплені, підлягають роз‘єднаню на 21 день (можна з11 по21). До 5 дня від контакту можливе проведення екстренної вакцинації. Карантин у ДДЗ 25 днів, дезинфекцію не проводять,провітрювання, вологе прибірання, миття посуду, іграшок. Вакцинація ЖПВ в 12 місяців одночасно з вакциною проти кору і краснухи, ревакцинація у 6 років Завдання ВООЗ – знизити захворюваність у Європейському регіоні менш ніж 1 на 100 тис. нас.

Кашлюк - це захворювання, яке викликається бактеріями кашлюка Bordetella pertussis. Початкові ознаки характеризуються гарячкою, нежиттю, незначним кашлем. Пізніше з’являється спастичний кашель, який затягується до 6 тижнів. Інкубаційний період 7-10 днів. Популяція бактерій кашлюка гетерогенна за вірулентністю, яку вона швидко втрачає на простих поживних середовищах. У вірулентних мікробів є свої видоспецифічні та типоспецифічні антигени: 1, 2, 3; 1, 2; 1, 3. Іноді виділяють деградований варіант, який має тільки антиген 1. Вважається, що В. parapertussis – це нетоксигенний штам палички кашлюка.

Детям первого года жизни и непривитым, общавшихся с больным, с целью предотвращения заболевания вводят нормальный человеческий иммуноглобулин по 3 мл 2 дня подряд. 

Хворий заразний найбільше в катаральній стадії і стадії спастичного кашлю, всього до 4 тижнів. Зустрічаються легкі, атипові і безсимптомні форми захворювання – носійство. Передача інфекції повітряно-крапельним механізмом. Сприйнятливість до кашлюка висока від народження, немає пасивного імунітету від матері. Захворюваність висока, після введення в медичну практику щеплень - суттєво змінилася і стабілізувалася на показниках 11 – 15 на 100 тис. населення. В багаторічній динаміці є підйоми через 3 – 4 роки. Сезонність досить характерна – осінньо-зимова. Найбільше хворіють діти до року, серед дорослих виникає дуже рідко.

Профілактика кашлюка забезпечується активною імунізацією за допомогою асоційованого препарата – адсорбованої кашлюко-дифтерійно-правцевої(АКДП,АаКДП) вакцини, яка містить інактивовану вбиту вакцину проти кашлюка і анатоксини дифтерії і правця. Проводиться з 3-ох місячного віку, 3- кратно 0,5 мл з інтервалом 30 діб, через 1,5 року - однократна ревакцинація. Важність захворювання у щеплених знижується. Реактогенна вакцина, приблизно у 64% випадків дає місцеві реакції, у 50% - загальні. Ведуться пошуки отримання хімічної вакцини. Хворі діти підлягають ізоляції до 25 дня від початку захворювання. Бактеріоносії допускаються в колектив після 2 кратного від’ємного посіву не раніше ніж через 14 днів. Для контактних дітей до 7 років карантин 14 днів в домашніх умовах, спостереження 14 днів.

Туберкульоз - це інфекційна хвороба, збудником якої є мікобактерії туберкульозу, характеризується гранулематозно – казеозним та деструктивним ураженням різних тканин і органів, перебігає з загостреннями, рецидивами та ремісіями. Вражає переважно соціально дезадаптовані групи населення (мігранти, біженці, позбавлені волі, алкоголіки, наркомани), спричиняє стійку втрату працездатності, вимагає тривалого комплексного лікування і реабілітації хворих. Термін туберкульоз – походить від лат. слова tuberkulum – бугорок і по суті відображає морфологічні зміни. Слово фтиза (phthisis) – має грецьке походження і переводиться як сухоти, чахотка, кахексія.

Туберкульоз, як хвороба, був відомий понад 5 тис. років у древньоіндуській цивілізації, яка знала інфекційний характер хвороби, знали властивості її збудника і роль спадковості в розвитку хвороби, що давало підстави в законодавчому порядку проводити заходи соціального захисту вищих каст арійців. Клінічна характеристика фтизи була зроблена Гіпократом 2500 років тому Фракастро в ХVI ст. висловив думку про заразність туберкульозу. Р. Лаєнек – вивчив на собі клініку. М.І.Пирогов описав морфологічні зміни. Р.Кох відкрив збудника, отримав туберкулін. К.Пірке-проба. Кальметт і Герен отримали вакцину БЦЖ. К.Рентген, Пулій - графія легень

Актуальність В 1990 р. ВООЗ оголосила, що захворюваність на ТБ у світі набула характеру глобальної епідемії. На протязі багатьoх років у світі щорічно реєструються біля 10 млн.вперше діагностованих випадків ТБ, із яких у 5 млн. діагноз підтверджений бактеріоскопічно (масивні бактеріовиділювачі), і ще у 5 млн.- культурально (невелике бактеріовиділення). Біля 3 млн. хворих на ТБ у світі щорічно помирають. У країнах з слабо розвинутою економікою сконцентровано 95% випадків світової захворюваності на ТБ, 98% смертності від нього, причому 75% хворих складають люди 15-50 літнього віку.

Етіологія Збудник туберкульозу відносится до родини (Actinomycetale) роду мікобактерій (Micobacterium). Група мікобактерій налічує понад 30 патогенних, умовно патогенних і сапрофітних форм які належать до нетуберкульозних, але деякі з них здатні викликати рідкісні захворювання людини -мікобактеріози. Патогенними для людини є 3 типи МБТ – людський, бичачий і африканський. На живильних середовищах МБТ ростуть повільно (від 3 тижнів до 3 міс). Мають продовгувату, пряму або дещо вигнуту паличкоподібну форму, довжиною 1-6 мкм і товщиною – 0,2-0,5 мкм, гомогенні або зернисті. Не утворюють спор, кислото-, луго- і спиртостійкі. Для збудників туберкульозу характерна висока стійкість у довкіллі. У харкотинні хворого вони зберігають життєздатність до 10 міс, у жирних харчових продуктах - 8-10 міс., у грунті - 1-2 роки. Збудник добре переносить висушування. При температурі 70 °С зберігається 30 хв., при 100 °С - 5 хв. Стійкий до низьких температур: при -20 °С зберігає життєздатність протягом 7 років. Швидко (через 3-5 хв) гинє під дією сонячних і ультрафіолетових променів. З дезінфекційних засобів найефективніші хлорвмісні препарати. Значну епідеміологічну роль має властивість мікобактерій туберкульозу виробляти стійкість до протитуберкульозних препаратів.

Лабораторна діагностика туберкульозу Збудники туберкульозу мають продовгувату, пряму або дещо вигнуту паличкоподібну форму, довжиною 1-6 мкм і товщиною – 0,2-0,5 мкм, гомогенні або зернисті. Не утворюють спор, кислото-, луго- і спиртостійкі. Матеріал від хворого – харкотиння, гній із лімфовузлів, змив з бронхів та інші біологічні рідини. Бактеріоскопія мазків, забарвлення по Цілю-Нільсену, посів на середовище Левенштейна. На живильних середовищах МБТ ростуть повільно (від 3 тижнів до 3 міс).

Джерело збудника Основним джерелом є хворі на легеневі форми туберкульозу, які виділяють мікобактерії під час кашлю з харкотинням. Період заразності хворого на відкриту форму туберкульозу може тривати роками. Встановлено, що протягом року один невиявлений хворий, що виділяє бактерії, може заразити у середньому 10-12 людей і навіть спричинити мікроепідемію. Хворі на туберкульоз кишок і сечостатевих органів менш небезпечні. Велика рогата худоба, кози, свині, що виділяють збудників Із сечею і калом, і хоча їхня епідеміологічна роль другорядна, корови при туберкульозі вимені створюють серйозну небезпеку, позаяк виділяють мікобактерії разом з молоком. Домашні птахи - мікобактерії виявляють у їх M‘ЯCі та яйцях.

Механізм і шляхи передачі Краплинний механізм: під час кашлю, харкання, голосної розмови, повітряно-пилевий шлях при висушиванні харкотиння. Аліментарний шлях - передача інфекції через молоко і молочні продукти від хворих на туберкульоз корів. Молоко забруднюється мікобактеріями не лише тваринами, але й іноді - хворою людиною. Побутова передача інфекції збудники часто виявляються на посуді, білизні, книгах. Внутрішньоутробне зараження плоду (вертикальний шлях). Сприйнятливість організму людини до тубінфекції невисока. При тривалому контакті з хворим, що видяляє палички, інфікується 25-50% людей. Тільки 5-15% інфікованих – занедужують, інші виробляють нестерильний імунітет. Він формується через 4-8 тижнів після інфікування або БЦЖ-вакцинації.

Прояви епідемічного процесу Роль соціальних факторів у виникненні і розповсюдженні туберкульозу настільки значна, що його відносять до соціально небезпечних хвороб, які є індикатором соціального благополуччя населення будь якої країни. Інфікованість – це % показник, який відображає кількість вперше виявлених туберкулін-позитивних людей із числа обстежених на протязі року.ВООЗ вважає, що захворюваність серед інфікованих складає до 10 %.і Захворюваність – це статистичний показник кількості хворих вперше виявлених напротязі року в розрахунку на 100 тис. населення. Низька захворюваність у США, Канаді, Західній Европі -10-17/100 тис. населення,Центральна і Східна Европа – 35-78/100 тис населення. В Україні – 22-53,3/100 тис. Найвища – в Індії -400 /100 тис.

Станом на 2011 рік Україна посідає 7-ме місце у Європі за рівнем захворюваності на туберкульоз. ВООЗ віднесла Україну у 2011 році до третьої категорії країн Європи — це країни з високим показником захворюваності на туберкульоз.

Смертність від туберкульозу - це показник кількості померлих від туберкульозу від захворілих на протязі року в розрахунку на 100 тис. населення. В Україні цей показник з 7,8/100 тис. до 2000 року виріс до 22,3 /100 –1 місце в Европі. Смерть від туберкульозу складає 80 % від смертей при всіх інфекційних хворобах. Значний вплив на смертність від туберкульозу проявляє: бездіяльність державних і місцевих органів управління, нерозуміння або ігнорування реальної і потенціальної загрози розповсюдження туберкульозу і його наслідків; одночасне зростання туберкульозу і СНІДу; розповсюдження полірезистентних штамів мікобактерій туберкульозу до ліків, які вважають найбільш ефективними в лікуванні цієї хвороби. недостатня професійна обізнаність медичних працівників у всьому світі з клінічними проявами, діагностикою і лікуванням туберкульозу, що обумовлює зростання його деструктивних і полірезистентних форм.

Рання діагностика туберкульозу Оскільки на початковому етапі недуги не виникає жодних хворобливих відчуттів, застосувуються специфічні методи дослідження (рентгенологічні, туберкулінодіагностика, інструментальні). Важливо не нехтувати загальним правилом: коли кашель триває більш ніж 21 день — обов'язковим є рентгенологічне обстеження. Позачергово обстежуватись необхідно особам з бронхо-легеневими симптомами, з тривалою інтоксикацією невідомої причини. Раз на рік повинні флюорографічно обстежуватись особи з, так званої, «групи ризику» щодо туберкульозу: хворі на часті пневмонії, цукровий діабет, виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки.

Для виявлення туберкульозу в дітей віком до 14 років проводять пробу Манту. Вона ставиться за допомогою розчину туберкуліну (фільтрат знешкодженої культури мікобактерій туберкульозу) 0,1 мл якого містить 2 міжнародні туберкулінові одиниці (ТО). 0,1 мл препарату вводять внутрішкірно у передпліччя (у парні роки - правого у непарні - лівого). Результат проби оцінюють через 72 год. Позитивна, якщо діаметр папули 5 мм і більше, сумнівна - при меншому діаметрі. Зона гіперемії не враховується. Цю пробу ставлять усім щепленим проти туберкульозу дітям з 12-місячного віку щороку незалежно від попереднього результату. Дітям, нещепленим через медичні протипоказання, проба Манту проводиться двічі на рік починаючи з 6-місячного віку аж до вакцинації проти туберкульозу. Дітей з «віражем» (поява вперше в житті позитивної проби або збільшення діаметру папули при повторному дослідженні більше ніж на 6 мм) ретельна обстежують клінічно і рентгенологічно.

Результати проби Манту у дітей фіксуються: карті профілактичних щеплень (форма № 063/о) медичній карті дитини (форма № 026/о), історії розвитку дитини (форма № 112/о). Зазначають: а) установу яка випустила стандартний туберкулін, його серію, контрольний номер і термін його придатності; б) дату здійснення проби; в) на правій чи лівій руці вона проводилася; г) результат у мм «Креатив МП-Туберкулез» — тест набор для диагностики Туберкулеза в домашних условиях Москва, Росія

Протиепідемічні заходи спрямовані на нейтралізацію джерела збудника, такі: виявлення, госпіталізація і лікування хворих на активні форми туберкульозу; недопущення хворих на активні форми туберкульозу до роботи у дитячих закладах, на підприємствах харчової промисловості, громадського харчування, у тваринницьких комплексах; проведення амбулаторним хворим контрольованої хіміотерапії. План оздоровлення осередку включає: проведення поточної та заключної дезінфекції: знезараження виділень хворого, посуду, залишків їжі, вологе прибирання, ультрафіолетове опромінення кімнати, обробка 0,5 % активованим розчином хлораміну; санітарно-гігієнічне виховання хворого і членів його сім'ї, поліпшення житлових умов тощо. Вплив на третю ланку: Обстеження контактних і організація їх хіміопрофілактики. Тимчасова ізоляція дітей, які перебувають в осередку, вакцинація Ревакцинація неінфікованих контактних осіб віком до 30 років.

Специфічна профілактика. Для активної імунізації проти туберкульозу застосовують живу суху вакцину БЦЖ (БЦЖ - Bacilla Calmette-Guerin) Безпосередньо перед використанням вакцину розводять стерильним ізотонічним розчином хлориду натрію, який додається до вакцини БЦЖ в ампулах. Одна щепна доза (0,05 мг) міститься в 0,1 мл розведеної вакцини. Первинна вакцинація здійснюється внутрішньошкірно у пологовому будинку на 3-5-й день життя дитини.Через 4-6 тижнів утворюється вузлик, через 2-4 міс. – рубець, який свідчить про вдале щеплення. Ревакцинацію БЦЖ здійснюють у віці 7 років тим дітям, які не інфіковані туберкульозом (з негативною пргобою Манту). Специфічну хіміопрофілактику : ізоніазид у добовій дозі 8-10 мг/кг на добу протягом 2 -3 міс. (2 курси на рік) призначають контактним особам, з великою реакцією на пробу Манту, хворим на неактивний туберкульоз з ризиком загострення.

ЛІТЕРАТУРА 1. Б.М. Дикий, Т.О. Нікіфорова. Епідеміологія. - Івано-Франківськ, 2006. - С. 84-87, 91-94;С. 87-91; С. 81-84. 2. Епідеміологія: підручник для студ. вищих мед. навч. закладів / А.М. Андрейчин, З.П. Василишин, Н.О. Виноград; за ред. І.П. Колеснікової. – Вінниця: Нова Книга, 2012. – 576 с. 3. Епідеміологія /За ред. К.М. Синяка. – К.,1998. – С. 151-161, 169-179; С.161-169; С. 209-216.

Дякую за увагу! Будьте здорові!