Презентація на тему:
ЧЕРЕВНИЙ ТИФ. ШИГЕЛЬОЗ. ХАРЧОВІ ТОКСИКОІНФЕКЦІЇ. САЛЬМОНЕЛЬОЗ. БОТУЛІЗМ

ЧЕРЕВНИЙ ТИФ. ШИГЕЛЬОЗ. ХАРЧОВІ ТОКСИКОІНФЕКЦІЇ. САЛЬМОНЕЛЬОЗ. БОТУЛІЗМ Епідеміологія, клініка, діагностика, лікування, профілактика

Хвороби належать до групи гострих кишкових інфекцій, передаються за допомогою фекально-орального механізму передачі, характеризуються гарячкою, симптомами загальної інтоксикації, ураженням травної системи у вигляді гастро-, ентеро-, коліту окремо або їх поєднання, а також деяких систем і органів (нервової системи – при ботулізмі, лімфатичних утворень кишечника, гепатоспленомегалією, висипаннями – при черевному тифі).

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ Джерело збудника: при черевному тифі, шигельозі, паратифі А, деяких ХТІ — хвора людина або бактеріоносій при паратифі В, сальмонельозі, ботулізмі – частіше тварини. Бактеріоносійство: гостре, хронічне, транзиторне Механізм передачі – фекально-оральний Шляхи передачі – через воду, харчові продукти (при ботулізмі – переважно консерви домашнього приготування), предмети побуту, забруднені руки, мух Епідемії – контактні, водні, харчові Сезонність - літньо-осіння

КЛІНІКА ЧЕРЕВНОГО ТИФУ Інкубаційний період — від 7 до 25 діб 1-й тиждень (навідні симптоми) - поступовий початок хвороби, біль голови, втомлюваність, безсоння, відсутність апетиту, запор чи пронос, тривала гарячка, блідість шкірних покривів, «тифозний» язик, брадикардія, дикротія пульсу, гіпотонія, симптоми бронхіту, метеоризм, позитивний симптом Падалки 2-й тиждень (опірні симптоми) - висипка – roseola elevata, нерясна, локалізована на передній черевній стінці і бокових поверхнях тулуба («жилетка»), може підсипати, «переживає» гарячку; сплено(гепато)мегалия, status typhosus, серологічні реакції Рецидив черевного тифу Провокуючі чинники – грубе порушення дієти, раннє вставання з ліжка, емоційні потрясіння, інтеркурентні захворювання Клінічні передвісники – субфебрилітет, тахікардія, висипання, не скорочуються розміри селезінки, анеозинофілія

УСКЛАДНЕННЯ ЧЕРЕВНОГО ТИФУ Специфічні Перфорація кишечника – болі в животі (будь-якої інтенсивності), напруження м’язів черевної стінки, симптоми подразнення очеревини, зникнення печінкової тупості, повітря під куполом діафрагми (Ro-логічно), нейтрофільний лейкоцитоз Кишкова кровотеча – падіння температури тіла до (суб)нормальної, тахікардія («чортів хрест», «ножиці»), прояснення свідомості, гіпотонія, наявність крові в калі, наростаюча анемія Інфекційно-токсичний шок Неспецифічні Пневмонія, менінгіт, міокардит, тромбофлебіт, паротит й ін.

КЛІНІКА ШИГЕЛЬОЗУ Інкубаційний період – від 12 год до 7 діб Початок хвороби гострий, з ознобу, гарячки, явищ інтоксикації, болю в животі, проносу Біль переймоподібний, частіше в лівій здухвинній ділянці, посилюється при дефекації (тенезми), несправжні поклики на дефекацію Сигмоподібна кишка щільна, болюча, спазмована Випорожнення рідкі, мізерні, з домішками слизу і крові, іноді втрачають каловий характер (“ректальний плювок”)

ХАРЧОВІ ТОКСИКОІНФЕКЦІЇ Захворювання, безпосередньо пов’язані з харчами, поділяються на: Харчові отруєння (гриби, наявність певних хімічних речовин) Харчові інтоксикації - ботулізм, мікотоксикози Харчові токсикоінфекції Епідеміологічні критерії діагнозу Груповий характер захворювань (спалах) Вживання їжі недоброякісної або сумнівної якості

КЛІНІКА ХАРЧОВИХ ТОКСИКОІНФЕКЦІЙ Інкубаційний період — від 30 хв до 24 год. Симптоми хвороби виникають раптово, швидко зростають - озноб, гарячка, нудота, блювання, переймоподібні болі в животі, частіше в епігастрії і навколо пупка. Блювання багаторазове. Випорожнення рідкі чи водянисті, смердючі, до 10 разів за добу, іноді з домішками слизу. При стафілококовому токсикозі - біль голови, нудота, нестримне блювання, сильні різі в верхній половині живота, швидкий розвиток симптомів зневоднення. Проносу може не бути. Гарячка невисока. У тяжких випадках - ціаноз, судоми, колапс.

КЛІНІКА САЛЬМОНЕЛЬОЗУ Гастроінтестинальна форма – гострий початок, виражена інтоксикація (висока гарячка, біль голови, загальна слабість, озноб, міалгії), нудота, блювання, болі в животі (“сальмонельозний трикутник”), пронос (кал рясний, смердючий, у вигляді “баговиння” чи “жаб’ячої ікри”), можливі різні ступені дегідратації (І-ІV), herpes labialis Генералізована форма: тифоподібний варіант - гострий початок, озноб, підвищення температури тіла, явища гастроентериту, далі – зростання інтоксикації, гарячка стає тривалою, гепатоспленомегалія, здуття живота, висипання септикопіємічний варіант – клініка сепсису (септичний ендокардит, холецистохолангіт, гломерулонефрит, гнійний менінгіт) Бактеріоносійство – транзиторне, гостре, хронічне Нозопаразитизм

КРИТЕРІЇ ТЯЖКОСТІ ГОСТРИХ КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙ Виразність інтоксикації (у т.ч. гарячка – субфебрильна, фебрильна, висока) Блювання (одноразове, повторне, нестримне) Пронос - частота (до 10 разів, 11-20, більше 20 разів за добу) і характер випорожнень (наявність патологічних домішків – слизу, крові) Дегідратація (I-IV ступеня)

Ступені зневоднення: І ступінь – втрата 1-3 % маси тіла; ІІ ступінь – втрата 4-6 % маси тіла (сухість шкіри та слизових оболонок, зниження еластичності й тургору тканин; помірна тахікардія, гіпотонія; олігурія; посмикування м’язів; охриплість голосу, акро- й періоральний ціаноз); ІІІ ступінь – втрата 7-9 % маси тіла (афонія, анурія, “руки пралі”, симптом окулярів; шум тертя плеври або/і перикарду, поширені судоми, тотальний ціаноз); ІV ступінь – втрата 10 % і більше маси тіла (гіповолемічний шок, алгід)

КЛІНІКА БОТУЛІЗМУ Диспепсичний синдром Неврологічні порушення: розлади зору: зниження гостроти, “туман” або “сітка” перед очима, двоїння предметів, погіршення акомодації, ністагм, розширення зіниць з втратою реакції на світло, анізокорія (різна величина зіниць), косоокість, птоз повік; порушення ковтання: неможливість ковтати тверду їжу, поперхування, виливання рідини через ніс; розлади мови: гугнявість голосу, хриплість, афонія; вегетативні розлади – сухість в роті, зменшення слиновиділення, запори, затримка сечовипускання. Ускладнення – пневмонія, інфекційно-токсичний міокардит, раптова зупинка серця і дихання, динамічна кишкова непрохідність, парези, паралічі

ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙ Виділення збудника з випорожнень, блювотиння, промивних вод, залишків їжі (при черевному тифі і сальмонельозі додатково з крові – гемокультура, з сечі - уринокультура, з елементів висипки, з ліквору, з жовчі - білікультура, мієлокультура (стернальна пункція) Серологічні реакції (наявність антитіл до відповідного збудника і зростання титру у динаміці захворювання, при ХТІ – до автоштаму) Реакція нейтралізації ботулотоксину (біологічна проба на лабораторних тваринах)

ЛІКУВАННЯ ГОСТРИХ КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙ Режим – відповідно ступеню тяжкості хвороби (при черевному тифі - суворий ліжковий до 6-7-го дня нормальної температури) Дієта – стіл 4, 4б (механічне і хімічне щадіння, виключення свіжо-молочних продуктів) Етіотропні засоби (при черевному тифі – левоміцетин 2-3 г/добу (весь гарячковий період + 10 днів нормальної температури), ампіцилін, гентаміцин, рифампіцин, бісептол; при дизентерії - нітрофурани, сульфаніламіди, оксихіноліни; при ботулізмі – антибіотики; при сальмонельозі – бактеріофаг, фторхінолони; ХТІ – без антибактерійних препаратів) Специфічні засоби (протиботулінічна сироватка відповідного типу, бактеріофаги ) Патогенетична терапія (при ХТІ, ботулізмі, сальмонельозі – промивання шлунка і кишечника, ентеросорбенти, дезінтоксикація, регідратація, про- і пребіотики, вітаміни, ферменти, імуномодулятори) Лікування ускладнень

ЛІКУВАННЯ ХАРЧОВИХ ТОКСИКОІНФЕКЦИЙ При зневодненні І та ІІ ступеню адекватна пероральна регідратація з допомогою стандартизованих сольових розчинів – ораліт (орасоль, перораль) і регідрону. Ораліт: натрію хлорид– 3,5 каліюя хлорид – 1,5 натрію гідрокарбонат (сода) – 2,5 глюкоза – 20,0 вода кипячена – 1 літр Регідрон: натрий хлористий – 3,5 натрій лимоннокислий – 2,9 калій хлористий – 2,5 глюкоза – 17,0 вода кипячена – 1 літр

Загальний об`єм випитої рідини при зневодненні І ступеню – 30 мл/кг, при зневодненні І І ступеню - 60–70 мл/кг При зневодненні ІІІ-IV степеню (зрідка) регідратація в 2 етапи: І (первинна) - в/в введение стандартних сольових розчинів (трисоль, квартасоль, ацесоль, хлосоль, лактасоль та інш.) в об`ємі 10 % маси тіла за 1,5-2 год (під контролем вмісту калію, натрію та кислотно-лужної рівноваги крові) ІІ (компенсаторна) – поповнення втрат, що тривають

УМОВИ ВИПИСКИ РЕКОНВАЛЕСЦЕНТІВ ЧЕРЕВНОГО ТИФУ Клінічне одужання Не раніше 21-го дня нормальної температури (якщо хворого лікували антибіотиками) або 14-го дня (якщо антибіотики не призначались) Контрольні посіви калу і сечі на наявність збудника (з негативним результатом) на 5-, 10-й дні, жовчі (для декретованої групи) – на 11-й день нормальної температури тіла Поява в крові еозинофілів («рожева зоря» одужання) ДИЗЕНТЕРІЇ, САЛЬМОНЕЛЬОЗУ Клінічне одужання Контрольні посіви калу на наявність збудника ХТІ, БОТУЛІЗМ Клінічне одужання

ЗАХОДИ В ЕПІДЕМІЧНОМУ ОСЕРЕДКУ Медичне спостереження за контактними (при черевному тифі 21 день з щоденною термометрією, при дизентерії, сальмонельозі – 7 днів, при ботулізмі – 12 днів) Бактеріологічне дослідження калу (при дизентерії – лише декретованих груп; при черевному тифі також сечі - однократно для контактних, при наявності в анамнезі хвороби – двічі + дуоденальне зондування з посівом жовчі) Серологічне обстеження (в осередку черевного тифу при будь-якому недавно перенесеному захворюванні) Специфічна профілактика: при черевному тифі фагування (триразово з інтервалом 3 дні), при ботулізмі – введення 1-2 тис. МО протиботулінічної сироватки особам, які вживали підозрілий продукт Дезінфекція – поточна, заключна

ПРОФІЛАКТИКА ГОСТРИХ КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙ Забезпечення населення доброякісною водою Санітарно-гігієнічний контроль за об’єктами громадського харчування і торгівлею харчовими продуктами Виявлення хворих і бактеріоносіїв Диспансеризація реконвалесцентів Специфічна профілактика за епідемічними показаннями (за наявності розроблених вакцин, сироваток, фагів)