Презентація на тему:
Біологія старіння. Геронтологія як наука. Поняття про будинки-штернати для престарілих. Спеціальність: "Сестринська справа"

Тема: Біологія старіння. Геронтологія як наука Будинки-штернати для престарілих. Спеціальність: "Сестринська справа" Дисципліна : МЕДСЕСТРИНСТВО В ГЕРОНТОЛОГІЇ ТА ГЕРІАТРІЇ Спеціальність: 6.110100 "Сестринська справа" (бакалаври) Викладач: канд. мед. наук доцент Бугай Б.Г.

СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ ЛЕКЦІЇ 1. Актуальність теми: Проблеми геронтолгіі вимагають широкої участі громадськості, органів охорони здоров'я, соціального забезпечення та ін. Весь цей комплекс заходів при відповідній координації є важливим для організації будинків-інтернатів , пансіонатів і госпісів для людей похилого та старечого віку. В цих закладах повинні працювати спеціалісти, які в умовах поліморбідності при вікових інволютивних ураженнях могли би надати відповідну кваліфіковану мед допомогу. 2. Навчальна мета: ознайомити студентів з проблемами геронтології, законами старіння людини, організацією будинків-інтернатів для престарілих. 3. Виховна мета: сформувати у студентів систему уявлень про природність і закономірності старіння людини, усвідомлення, що догляд за геріатричним пацієнтом важкий і вимагає особливої уваги і тривалого часу.

Джерела інформації: 1. Гериатрия. Под ред. Чеботарева. М.Медицина, 1990. - С.З-18. 2.Чеботарев Д.Ф., Бойко В.И. Пособие по гериатрии для среднего медработника. К.: Здоров"я,1986.-с.25-34. Список наочних приладь: таблиці з біології старіння.

Біологія старіння, геронтологія як наука. Будинки - інтернати для престарілих. Соціальний феномен постаріння населення виник у другій половині 19 сторіччя в промислове розвинених країнах, в яких кількість літніх людей зросла майже вдвічі. Це викликало серйозні економічні, соціальні та психологічні зрушення в суспільстві та дало поштовх до розвитку нових наукових дисциплін, зокрема соціальної геронтології та геріатрії. Геронтологія це наука про старість, старіння окремої людини, його біологічні механізми, темпи, особливості, чинники та ін.

Треба чітко розрізняти поняття старіння і старості. Старість - це закономірне настання періоду вікового розвитку. Старіння -- це руйнівний процес, який настає внаслідок наростаючої з віком пошкоджуючої дії зовнішніх і внутрішніх факторів, що веде до недостатності функцій організму. Старіння призводить до обмеження пристосування організму, розвитку вікової патології.

В житті людини виділяють 3 періоди. 1. період росту - до 20 р. 2. репродуктивний (до 45 р.) 3. старіння.

Зовнішні ознаки старіння: 1) зміна форми і статури тіла 2) уповільнення і порушення координації ходи 3) швидка психічна і фізична втомлюваність 4) зниження працездатності 5) поява на лиці зморшок 6) випадання, посивіння волосся 7) зниження гостроти зору і слуху 8) пам'яті 9) адекватності сприймання ситуації

Внутрішні ознаки старіння: 1) зниження активності умовних і безумовних рефлексів 2) м’язової сили і м’язового тонусу 3) погіршення діяльності ссе, органів травлення, виділення 4) пригнічення системи імунного захисту 5) порушення адаптації організму проти дії хворобливих чинників.)

Вікові періоди (класифікація ВООЗ) 1. дитинство 2. юність 3. молодість 4. зрілий вік - 40-44 роки, 45-59 років - середній вік 60-74 років – похилий, 75-90 років - старі 90років і більше - довгожителі.

Біологія старіння: старіння людини - це закономірний біологічний процес, що визначається його індивідуальною, генетичне обумовленою програмою розвитку. Протягом життя у людини відбувається старіння одних складових елементів його організму і виникнення нових. Загальний розвиток організму людини можна поділити на 2 періоди: висхідний (він закінчується з періодом повної зрілості людини) і низхідний (він починається вже в 30-35 років). З цього часу поступово змінюються різні види обміну, стан функціональних систем організму, що невблаганно веде до обмеження його можливостей пристосовуватись, збільшується вірогідність патологічних процесів, гострих захворювань і смерті.

2 види старіння: Фізіологічного збереження розумових здібностей, фізичного здоров'я, працездатності, контактности зацікавленості до оточуючого сучасного. В організмі при цьому поступово і рівномірно наступають зміни у всіх фізіологічних системах з пристосуванням до його зменшених можливостей, передчасного (патологічного прискореного).- Воно спостерігається \ більшості людей. Характеризується більш раннім розвитком вікових змін. наявністю вираженої неоднорідності, гетерохронності в старінні різних систем і органів. Передчасне старіння обумовлено перенесеними хворобами, дією від'ємних факторів довкілля, значними фізичними і розумовими навантаженнями. Крім того прискорює старіння: гіподинамія, ожиріння, куріння, зловживання алкоголем, грубі порушення режиму праці і відпочинку недосипання, переїдання, порушення регулярності прийому їжі. психоемоційні фактори, депресія, соціальна пасивність, невдоволення життям, порушення усталеного режиму трудової діяльності, втрата звичних зв'язків з колективом. Проявами передчасного старіння є легка втома. зниження працездатності, зниження пам'яті, емоційної сфери, репродуктивної здатності, зниження адаптаційних можливостей серцево-судинної і дихальної систем.

поняття календарного і біологічного віку. Біологічний може передувати календарному тоді ми говоримо про передчасне старіння. Біологічний вік визначається комплексною характеристикою функціонального стану різних систем, але чітких критеріїв для його визначення, на жаль, немає.

Загальні закономірності старіння Старіння обумовлено змінами, що відбуваються на рівні молекул, клітин, систем організму і всього організму в цілому. Окремі органи і системи старіють неодночасно. Наприклад, тимус починає старіти вже в 13-15 р, а яєчники у жінок в 40-50р. Вікові зміни розвиваються з різною швидкістю: опірно-руховий апарат змінюється повільно, а мозок старіє пізно, але швидко. Зниження адаптаційне - регуляторних можливостей (тобто надійності) -це одна з основних закономірностей старіння. Ці зміни носять етапний характер. На 1 етапі втрачається здатність адаптуватись до значних навантажень, на 2 - знижуються можливості пристосування при збереженні основного обміну функцій, на 3 змінюються вже і функції і основний обмін.

Теорії старіння. 1. Старіння генетично запрограмований процес. Вплив довкілля і внутрішнього середовища незначно впливає на темпи старіння. 2. Старіння - руйнування організму внаслідок пошкоджуючої дії різних зрушень, які виникають в ході самого життя.

Механізм старіння: Молекулярні і клітинні механізми старіння. 1. Зміни клітин. Виникають порушення синтезу білка, структури, ДНК, хроматину. 2. Порушення клітинної біоенергетики; знижується потреба в кисні, зменшується активність дихальних ферментів, змінюється обмін ліпідів. В крові зростає вміст холестерину, тригліцеридів, знижується активність ліпази. Все це сприяє розвитку атеросклерозу. 3. Зменшення клітинної маси. Число нейронів в мозку зменшується на 10-50%, нефронів в нирках на 30-50%; альвеол легень - на 30-50%. Загибель частини клітин веде до підвищення навантаження на клітини, що залишились. Це сприяє їх гіперфункції і швидкій зношуваності. 4. Цитоморфологічні зміни: в клітинах збільшується кількість ядер, зменшується кількість мітохондрій. 5. Функціональні зміни: змінюється функція клітин, нейрони гірше сприймають інформацію, секреторні клітини менше декретують речовини, знижується збудливість клітин, падає активність водія ритму серця. 6. Неодночасність старіння клітин різних типів.

Нейрогуморальні механізми старіння. 1 Порушення гормональної регуляції. У чоловіків зменшується концентрація тестостерону крові, у жінок - естрадіолу і прогестерону. Знижується активність системи гіпоталамус-гіпофіз-щитовадна залоза. В процесі старіння спостерігається інсулінова недостатність. В той же час змінюється реакція нервових центрів на дію гормонів. Це сприяє порушенню регуляції внутрішнього середовища організму. Таким чином, механізми старіння достатньо різноманітні, але вони тісно пов'язані між собою і є різними ланками одного ж і того процесу.

Попередження передчасного старіння. 1. Достатня фізична активність людини. 2. Усунення психоемоційних перевантажень. 3. Збалансоване харчування, відмова від переїдання. 4. Відмова від шкідливих звичок (лікування зловживання алкоголем). 5. Первинна і вторинна профілактика хронічних захворювань (атеросклероз ГХ, бронхіти, хвороба ШКТ). 6. Використання геріатричних середників. 7. Забезпечення достатньої тривалості сну (не менше 7 год.). 8. Дотримання раціонального режиму праці і відпочинку.

Важливе значення у формуванні активного довголіття відіграє характер харчування. З метою профілактики передчасного старіння необхідно дотримуватись таких його принципів: 1) Вживання їжі енергетична ємкість якої не перевищує енерговитрат організму. 2) Неперевищення в харчовому раціоні гігієнічно обґрунтованих норм споживання їжі, насамперед, білкових продуктів. 3) Забезпечення якісної повноцінності харчування за рахунок забезпечення вітамінами, мінеральними солями, мікроелементами. 4) Систематичне дотримання тактики комбінованого харчування з використанням продуктів рослинного і тваринного походження, віддаючи перевагу молочно-рослинній їжі. 5) Аскетична відмова від численних продуктів гсистематичне недоїдання, або тривале голодування так само як і перевантаження однаково шкідливі v формуванні активного довголіття.

До обов'язкових закладів геріатричної допомоги відносять: 1. Амбулаторно-поліклінічні: геріатричний центр, поліклініка кабінети 2. Стаціонарно-замінюючі: - денна геріатрична лікарня (при НДІ геронтології.), домашній стаціонар 3. Стаціонарні заклади: геріатричне відділення для довгострокового лікування хронічно хворих геріатрична лікарня пансіонат в системі закладів соціального захисту населення. 4. Геріатрична аптека.

Види допомоги Первинну допомогу літнім людям надає дільничний (сімейний) лікар. За даними досліджень переважна більшість літніх людей - це амбулаторні хворі (82%). Менша кількість старих людей потребує допомоги в домашніх умовах. Стаціонар вдома організує діл. терапевт і медсестра. Стаціонарна допомога геріатричним хворим надається мережею багатопрофільних і спеціалізованих лікарень. Висококваліфікована гаріатрична допомога надається інститутом геріатрії. На базі цього закладу функціонує консультативна геріатрична поліклініка, денний стаціонар, клінічні відділення, а також кафедра Академії післядипломної підготовки лікарів. Соціальне обслуговування проводиться відповідними територіальними центрами, будинками милосердя, інтернатами. Найбільш розповсюдженими в Україні є будинки-інтернати.

В даний час функціонують такі типи будинків-інтернатів: 1) будинки загального типу для старих людей, які можуть самостійно пересуватись та частково обслуговують самі себе. 2) Будинки лікувального типу - для людей з хронічними захворюваннями, що потребують постійного догляду і систематичної медичної допомоги. 3) Будинки для хронічних хворих з порушенням психіки.

Висновки Проблеми геронтолгіі вимагають широкої участі громадськості, органів охорони здоров'я, соціального забезпечення та ін. Весь цей комплекс заходів при відповідній координації є важливим для організації будинків-інтернатів , пансіонатів і госпісів для людей похилого та старечого віку. В цих закладах повинні працювати спеціалісти, які в умовах поліморбідності при вікових інволютивних ураженнях могли би надати відповідну кваліфіковану медичну допомогу.