Презентація на тему:
Антибіотики

Антибіотики

Монобактами Азтреонам Спектр дії – грамнегативні бактерії, у тому числі кишечна паличка, клебсієли, протей, синьогнійна паличка (активність прирівнюється до активності цефалоспоринів ІІІ генерації) Використовують: всередину (всмоктується 20%), в/м, в/в Показання: сепсис, інфекції сечовивідних шляхів, м'яких тканин, менінгіт та ін. (часто у поєднанні з аміноглікозидами, кліндаміцином, метронідазолом, ванкоміцином)

Карбапенеми (тієнаміцини) Тієнам (іміпенем + циластатин) Меропенем Найширший спектр антибактеріальної дії – більшість аеробних і анаеробних грампозитивних і грамнегативних бактерій, у тому числі ті, які виробляють бета-лактамази

Показання до застосування та режим дозування іміпенему Примітка: * – внутрішньом’язове введення іміпенему проводять при інфекціях середньої важкості; ** – іміпенем комбінують з парентеральними макролідами; *** – іміпенем комбінують з амікацином. Показання до засто-сування Режим дозування Показання до засто-сування Режим Дозування Нозокоміальна Пневмонія Внутрішньо- венно: по 0,5 г 3-4 рази/добу* Внутрішньо- м’язово: по 0,5 г 2-3 рази/ добу * Вентилятор-асоційована пневмонія Внутрішньо- венно: по 1 г 3-4 рази /добу Позалікарняна пнев-монія тяжкого перебі-гу, яка потребує гос-піталізації у ВІТ ** Тяжкі інфекції у хворих у ВІТ (абдомінальний, післяпологовий сепсис) Інтраабдомінальна інфекція Інфекції у хворих із фебрильною нейтропе-нією Інфекція гінекологічна Пневмонія у хворих на муковісцидоз Інфекція шкіри та м’яких тканин Остеомієліт Інфекції, які спричинені P. aeruginosa ***

Класифікація макролідів І. Природні сполуки: еритроміцин, олеандоміцин, спіраміцин, джозаміцин (йозаміцин), мідекаміцин. ІІ. Напівсинтетичні сполуки: рокситроміцин, кларитроміцин, флуритроміцин, диритроміцин, міокаміцин, рокітаміцин. III. Азаліди (у лактонне кільце введений атом азоту): азитроміцин.

Еритроміцин

Еритроміцин

Макропен (мідекаміцин)

Сумамед (азитроміцин)

Спектр дії макролідів та азалідів cтафіло-, стрепто-, гоно-, анаеробні коки ентеробактерії H. influenzae (кларитроміцин, азитроміцин) внутрішньоклітинно розміщені збудники (штами Helicobacter, Chlamydia, Legionellа, M. pneumoniae, U. urealyticum та ін.)

Фармакокінетика макролідів Швидко і повно розподіляються по тканинах (через ГЕБ не проникають) Співвідношення тканини / кров: Еритроміцин – (5-10) : 1 Азитроміцин – (100-500) : 1 Всередині фагоцитуючих клітин їх концентрація у 13-20 разів перевищує концентрацію у плазмі крові, накопичуються у вогнищі запалення – парадокс макролідів

Показання до застосування макролідів й азалідів ЛОР-інфекції, верхніх і нижніх дихальних шляхів, гінекологічні інфекції, шкіри та м'яких тканин; виразкова хвороба; дифтерія, кашлюк; гонорея; сифіліс; черевний тиф (азитроміцин); зоонозні інфекції Препарати вибору: при мікоплазменній, хламідійній, легіонельозній пневмонії

Побічні ефекти макролідів Диспепсичні розлади, дисбактеріоз, суперінфекція Холестаз, холестатична жовтяниця (еритроміцин) Пригнічення активності ферментів мікросом печінки (еритроміцин, олеандоміцин не можна комбінувати з теофіліном, алкалоїдами маткових ріжків, карбамазепіном) Розвиток резистентності у процесі лікування

Лінкозаміди Лінкоміцин Кліндаміцин Спектр дії: грампозитивні аеробні коки, грампозитивні та грамнегативні анаероби Проникають у всі тканини (через ГЕБ не проходять) в т.ч. внутрішньоклітинно Застосування: здебільшого при тяжких інфекція, викликаних анаеробними збудниками Тяжкі побічні ефекти

Лінкоміцину гідрохлорид

Далацин С (кліндаміцину гідрохлорид)

ТЕТРАЦИКЛІНИ 1. Природні – біосинтетичні: хлортетрациклін, окситетрациклін, тетрациклін, деметилхлортетрациклін. 2. Напівсинтетичні – доксициклін (вібраміцин), метациклін (рондоміцин), міноциклін.

Тетрациклін

Доксициклін

Вібраміцин (доксициклін)

Показання до застосування тетрациклінів Препарат першого вибору Альтернативний препарат Бруцельоз (у комбінації із стрептоміцином) Холера Мікоплазменна пневмонія Рикетсіози: – висипний тиф – кліщова плямиста лихоманка скелястих гір – везикулярний рикетсіоз – лихоманка Ку Поворотний тиф Туляремія Пситакоз Венерична лімфогранульома Трахома Хламідійний сальпінгіт Неспецифічний уретрит Шанкроїд Пахвинна лімфогранульома Меліоїдоз Запалення сальних залоз (акне) Тропічна спру Гострі і хронічні бронхіти Інфекції жовчних шляхів Синусит Бубонна форма чуми Гонорея Сифіліс Фрамбезія Актиномікоз Сибірка Лептоспіроз Менінгіт, викликаний гемофільною паличкою. Носійство менінгококів (тільки міноциклін) Дизентерія, викликана шигелами Ієрсиніозний ентероколіт Хвороба Содоку (хвороба укусу щура) Хвороба Уіпла Блискавична триденна малярія (разом із хініном)

Схеми призначення тетрациклінів Тетрациклін – по 0,25-0,5 г 4 рази на добу Метациклін – по 0,3-0,6 г 2 рази на добу Доксициклін – 0,2 г (1-й день), по 0,1 г (наступні дні) 1 раз на добу

Вплив різних препаратів на фармакокінетику доксицикліну при їх поєднаному застосуванні Препарати Результат взаємодії Етанол Антациди Залізовмісні препарати Протиепілептичні засоби Теофілін Рифампіцин Сповільнення всмоктування Зниження всмоктування Зменшення всмоктування Зменшення Т ½ Фармакокінетична взаємодія відсутня Збільшення швидкості виведення

Побічна дія тетрациклінів Диспепсичні розлади стоматит, глосит, езофагіт, прурит та ін.). Дисбактеріоз та суперінфекція грибами Candida, протеєм, псевдомонадами або стафілококами. Фотодерматози. Гепатотоксичність. Поглинання тканинами кісток і зубів плода і дітей: гіпоплазія дентальної емалі, спотворення формування зубів, схильність до карієсу. Антианаболічна дія, ураження нирок (при використанні препаратів тетрациклінів, які довго зберігаються, при застосуванні великих доз). Тетрацикліни протипоказані дітям до 8 років, при вагітності, захворюваннях печінки, нирковій недостатності, міастенії.

Олететрин (олеандоміцин + тетрациклін

АМІНОГЛІКОЗИДИ І покоління: стрептоміцин, неоміцин, мономіцин, канаміцин. ІІ покоління: гентаміцин (гараміцин), тобраміцин, сизоміцин. ІІІ покоління: нетилміцин (нетроміцин), амікацин.

Гентаміцин

Спектр дії аміноглікозидів широкий грамнегативні бактерії (кишкова паличка, сальмонели, клебсієли, особливо K. рneumoniae, протей, ієрсінії, бруцели, кампілобактери, гелікобактери, серації, шигели тощо), деякі грампозитивні мікроорганізми, зокрема стафілококи, які резистентні до інших антибіотиків.

Показання для застосування аміноглікозидів - на початковій стадії інфекційних процесів невідомої етіології при їх тяжкому перебігу (у поєднанні з бета-лактамами); - при значному гнійно-запальному компоненті тяжких інфекцій (перитоніт, сепсис, медіастиніт, абсцеси та флегмони м’яких тканин); - при загостренні хронічних гнійно-запальних захворювань, в тому числі при вторинному імунодефіциті; - на ранній стадії розвитку вторинних бактерійних менінгітів; - при бактерійному ендокардиті; - інфекції сечовивідних шляхів; - для профілактики післяопераційних гнійних ускладнень (у поєднанні з бета-лактамними антибіотиками, метронідазолом або іншими антианаеробними препаратами); -при інфекціях шкіри та підшкірної клітковини при опіках.

Концентрація аміноглікозидів у крові не повинна перевищувати: Амікацин, канаміцин – 35-40 мкг/мл Гентаміцин, тобраміцин – 10-12 мкг/мл

Ускладнення при застосуванні аміноглікозидів Ототоксичність Нефротоксичність Нейротоксичність За ступенем зростання токсичності нетилміцин < гентаміцин < тобраміцин < амікацин < неоміцин < стрептоміцин < мономіцин < канаміцин Лейко-, тромбоцитопенія, геморагії, гемоліз Алергічні реакції

Хлорамфенікол – левоміцетин Показання: менінгіт, черевний тиф, паратиф, бруцельоз, туляремія Побічна дія: Гіпохромна й апластична анемія Гранулоцитопенія, тромбоцитопенія «Сірий синдром плода» Дисбактеріоз, суперінфекція

Глікопептидні антибіотики Ванкоміцин Тейкопланін Активні відносно МRS і MRCNS

Дякую за увагу! Допобачення !