Презентація на тему:
Постмодернізм - визначальний напрям розвитку культури

Постмодернізм - визначальний напрям розвитку культури.

Постмодернізм — напрям, що в останні десятиліття XX ст. приходить на зміну модернізмові. Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних.

Літературний процес та літературна критика Сучасна молода література виникла на вакуумі після розпаду СРСР. Творча свобода, жадання віднайти власний стиль та світ, задиркуватість стали ґрунтом для нового покоління письменництва:

майстер постмодернізму Юрій Андрухович З ним пов’язані перші паростки зацікавлення українською культурою на Заході, а також виникнення «станіславського феномену» (вплив мистецької еліти Івано-Франківська на культурницький рух).

Сергій Жадан, що перетворює нудьгу повсякденного соціального дна на цікавий ритм-енд-блюз

Перший автор українського детективу Андрій Кокотюха

Юрій Покальчук жадібність до життя якого проривається крізь всі твори

Ардрій Курков Він – єдиний на пострадянсь- кому просторі, чиї книги потрапили в десятку європейських бестселерів. А. Курков написав 13 романів та 5 книг для дітей

Сучасна музична культура. Початок ХХ ст. приніс значне пожвавлення в українське музичне життя. Народжується нова професійна музика, часто сповнена характерних для цієї епохи революційних мотивів. З’являється плеяда талановитих композиторів – Я.Степовий, К.Стеценко, М.Леонтович, С.Людкевич.

Продовжують діяти різні музичні товариства, гуртки, хорові капели, ставлячи музичні п’єси, оперети, опери. Серед них особливою активністю відзначались Київське літературно-артистичне товариство, “Український клуб”, музичне товариство ім. М.Лисенка у Львові, при якому в 1907 р. організовано Вищий музичний інститут ім. Лисенка. Правління Київського літературно- артистичного товариства

Значний вклад у популяризацію української музики зробив перший на Україні стаціонарний музично-драматичний театр, заснований 1907 р. М.Садовським у Києві, де крім драматичних вистав ставились опери й оперети.

До театрального репертуару включені опери «Мойсей» М. Скорика, «Лісова пісня» В. Кирейка та «Палата №6» В.Зубицького, балети О. Костіна та «Різдвяна ніч» Є. Станковича.

Експериментальна електронна музика представлена у творчості А. Загайкевич, І.Небесного та ін. Сучасні оперні співаки – В.Лук'янець, В. Гришко, В. Пивоваров, Р.Майборода, М. Дідик – вдосконалюють традиції українського оперного співу.

Активно розвивається джаз, проходять міжнародні фестивалі. Серед найвідоміших — Jazz Bez та Jazz Koktebel. Значний внесок у популяризацію джазу зробили Володимир Симоненко та Олексій Коган.

Особливе значення мало проведення фестивалів «Червона рута», «Таврійські ігри», «Чайка» та ін., на яких було відкрито таланти І.Білик, О. Пономарьова, Ані Лорак. Виразною тенденцію стало використання фольклору. Одним з перших народні мотиви у рок-музиці використовував гурт «Воплі Відоплясова».

На фольклорному підґрунті самобутню музику творять «Скрябін», «Мандри», «Гайдамаки», Марійка Бурмака та ін. Руслана, яка синтезувала мотиви карпатського регіону, перемогла на Євробаченні-2004.

Популярність С. Ротару, І. Білик, О.Пономарьова, «ВІА Гра», Ані Лорак, Вєрки Сердючки перетнула кордони України. Українські виконавці гідно представляли Україну на конкурсах Євробачення (у 2007-2008 рр. Вєрка Сердючка та Ані Лорак посідали другі сходинки), «Нова хвиля».

Розвивається рок-музика, серед найвідоміших гуртів: «Океан Ельзи», «Танок на майдані Конго», «Крихітка Цахес», «Плач Єремії», «Кому Вниз». Регулярно проводяться рок-фестивалі «Рок-екзистенція», «Тарас Бульба» та інші

Основні напрями образотворчого мистецтва в Україні. Українських художників сьогодні знає весь світ, вони зробили величезний внесок в розвиток мистецтва, серед них – визнаний геній І. Марчук, Ф. Гуменюк, А. Чебикін, О. Бородай та ін.

Іванові Марчукові свого часу не дали знайти свободу творчості на батьківщині, і у 1989 р. він емігрував до Австралії, потім до Канади та США. Він віднайшов унікальну техніку, яку назвав жартома пльонтанізм (від слова «пльонтати»).

Його портрети, абстрактні композиції вражають неймовірною глибиною духовного світу, вмінням переживати людські чесноти та гріховність, розумінням неоднозначності кожного мікрокосму, його величі та ницості. У 2001 р. майстер повернувся на батьківщину вже лауреатом Держпремії ім. Шевченка

Феодосій Гуменюк теж має світове ім’я. Любов до українського бароко була втілена в портретах гетьманів Дорошенка, Виговського, Наливайка, в історичних полотнах для Переяслав-Хмельниць- кого музею.

Андрій Чєбикін ректор академії мистецтв і архітектури, який який очолює в ній також майстерню графіки, графіки прославився в 1970-ті рр. циклами праць «Космічні офорти» та «Космос – земля». Є визнаним майстром зображення оголеного тіла.

Олександр Бородай Техніка гарячої емалі виникла ще за часів Стародавнього Єгипту і застосовувалась для оздоблення ювелірних прикрас як імітація коштовного каміння. О. Бородай досягнув значних професійних висот у цьому виді мистецтва.

Народний живопис. Поряд із академічним малярством в Україні розвивається унікальний жанр «народної картини». Образи «Козака Мамая» та «Козака з бандурою» стали знаковими. Як елемент народного побуту, вони відображують характер та світогляд простого народу.

Сьогодні цей вид мистецтва розвивають І.Скицюк, О. Скицюк, Ф. Панко, Г.Самарська, В. Тезик, В. Клименко та ін.

Сучасний театр у пошуках глядача: знахідки та втрати. Сьогодні в Україні діє 131 професійний театр, у тому числі кілька театрів-студій. Три театри країни мають найвищий статус —національних: Національна опера України, Національний академічний драматичний театр ім. І.Франка, Національний академічний театр російської драми ім. Л.Українки. Академічними театрами є Львівські, Харківські, Одеський театри опери й балету, Львівський драматичний театр ім. М.Заньковецької, Харківський український драматичний театр ім. Т. Шевченко, Харківський російський драматичний театр ім.О.Пушкіна, Кримський російський драматичний театр ім. М. Горького.

Серед видатних діячів театрального мистецтва сучасної України слід назвати провідного актора Київського українського драматичного театру ім.І.Франка, засновника Академії мистецтв України, міністр культури й мистецтва України (1999-2001) Богдана Ступку,

режисера-новатора Романа Віктюка

театрального режисера, актора, сценариста, музредактора, лауреата Національної премії України ім. Т.Шевченка та міжнародної премії ім. Л.Курбаса Михайла Мельника.

Проблеми сучасного кіновиробництва Оператор та режисер, художник та педагог Ю.Іллєнко (помер у 2010 р.) залишається однією з найцікавіших постатей в українській культурі. Славу він здобув як оператор картини С. Параджанова «Тіні забутих предків» (1964). Як самостійний режисер дебютував з картиною «Десь є син» (1962). Найвидатнішим його досягненням стала «Белая птица с черной отметиной» (1971).

Кіра Муратова Режисер майстерно володіє мистецтвом передавати особливості внутрішнього світу людини, її найпекучіші проблеми та реакції у процесі спілкування зі світом.

Р. Балаян – український режисер, що народився в Азербайджанській ССР, режисерську освіту отримав в Києві і залишився працювати на кіностудії ім. О. Довженко. Роман Балаян

Сергій Параджанов вірменський і український кінорежисер, народний артист УРСР (з 1990), лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка (1991, посмертно).

Нарешті, слід сказати, що в Україні отримала поширення властива мас-культурі тенденція виробництва телевізійних серіалів. Зокрема, у 1990-2000-ті рр. на телеекрани вийшли українські серіали «Роксолана», «Гетсиманський Сад», «Обручка» та ін.

Сучасні проблеми розвитку архітектури. В архітектурі початку ХХ ст. утверджуються ідеї модернізму, пов’язані з використанням нових будівельних матеріалів і мистецьких форм (залізничні вокзали Львова, Жмеринки та Харкова), а поряд з ним – неокласицизму (Педагогічний музей у Києві, Громадська бібліотека у Харкові). Однак розвиток національного руху стимулював відродження українського стилю – звичайно, на новій основі.

На цій основі творять львівські будівничі Василь Нагірний, автор численних церков у Галичині,

Іван Левитський, якому належать проекти будинків товариства “Дністер”, готелю Жоржа та Академічного дому у Львові.

Кращим витвором у національному українському стилі вважається будинок Полтавського земства (1901-1908), спроектований Василем Кричевським

Українська скульптура поповнюється набутками прихильників імпресіонізму, які сформували свій талант у мистецьких школах Європи. Михайло Гаврилко, автор погруддя Т.Шевченка; Михайло Паращук, якому належать скульптурні портрети І.Франка, В.Стефаника,

а також пам’ятник А.Міцкевичу у Львові, виконаний спільно з А.Попелем; Петро Війтович, який здійснив скульптурне оформлення фасаду та інтер’єру Львівського оперного театру.

У ХХ столітті через високий попит на рекламу утворились найрізноманітніші її види:  рекламу в масштабі країни, місцеву, споживацьку, промислову, рекламу послуг (побутових, юридичних, банківських тощо), пропагандистську і т. д. Мистецтво у рекламі.

Український концептуалізм, бодіарт, хепенінг

Список використаних джерел http://osvita.ua/vnz/reports/culture/10386/ http://kimo.univ.kiev.ua/EcCiv/53.htm http://otrok-ua.ru/ua/sections/art/show/kachanie_majatnika-1.html Перегуда Є.В. Історія української культури: навчальний посібник /Є.В. Перегуда, В.Ф.Панібудьласка, А.В.Тороп, В.П.Макогон, П.О. Дьомкін,В.Ф. Деревінський, С.В. Савойська, С.В. Стеценко, В.В. Бабич, Т.В.Шевельова, П.П. Оксюковський. – К.: КНУБА, 2010. – 149 с. Висоцький О.Ю. Історія української культури: Навчальний посібник. — Дніпропетровськ : НМетАУ, 2009. – 130 c.