Презентація на тему:
Українські культурно-освітні товариства в Галичині та Закарпатті

Українські культурно-освітні товариства в Галичині та Закарпатті

Товариство “Просвіта” в Галичині У 1939 році налічувала понад 360 тис.членів. Охоплювала 85% українців. Основне завдання товариства - сприяння просвіті українського народу в культурному, національно-політичному та економічному напрямках. Джерело прибутків: членські внески (бл. 30%), пожертви громадян, прибутки з власних установ.

Керівники “Просвіти” М. Галущинський І. Брик В.Мудрий

Найважливіші акції “Просвіти” у 20-30-х рр. Відзначення визначних подій: 29 травня 1921р. - перенесення праху І. Франка до збудованої товариством на Личаківському цвинтарі гробниці; 1922— 23рр. - відзначення 40-річчя артистично-літературної праці М.Заньковецької, 40-річчя літ. праці О.Кобилянської; 1933 р. - організація «Комітету будови пам’ятника І.Франку»

Видавнича діяльність “Просвіти” Серійні видання: "Руська Письменність" (пізніше "Українське Письменство", 1904-28, 25 томів, загальний тираж 172 тис. прим.); "Просвітні Листки" (1907-27, 8 книжок, 23 тис. прим.); "Народна бібліотека"" (1920-27,38 книг, 203 тис. прим.), "Загальна бібліотека" (1920-25, 8 книг); "Учітеся, брати мої..." (1921-29, 9 книг, 45 тис. прим.); "Історична бібліотека" (1928-25, 10 книг, 48 тис. прим.); "Бібліотека "Життя і Знання" (1925-39, 53 книг, 158 тис. прим.). Періодичні видання: "Письмо з "Просвіти" (1876-79, 1891-94, 1907-14, 1921-33), "Аматорський театр" (1925-27), Бібліотечний порадник" (1925-26), "Народна Просвіта" (1922-27), "Життя і Знання" (1927-39), "Просвіта" (1936-39).

«Рідна Школа» — українське Педагогічне Товариство (1881-1939 рр.) Мета: вирішення проблем навчання українського населення; надання моральної і матеріальної допомоги учням і студентам. Напрями діяльності: опіка приватними школами Галичини; видавнича діяльність; культурно-просвітницька діяльність Масштаби діяльності:

Форми роботи “Рідної школи” Дошкільне виховання (сезонові садки (1930 — 41, 1938 — 605 з 22100 дітьми); постійних садків було мало — 3 (120 дітей) і З світлиці (100 дітей). Організація шкільництва: Народні школи (у них вчилося бл. 2 % українських дітей); «збірні лекції» — школи без урядової концесії; «домашнє навчання» (не більше 10 дітей разом); середні школи (навчалося понад 20 % української молоді, яка ходила до середніх шкіл). Робота з молоддю: фахові школи (торгова гімназія у Львові) і 5 фахово — доповнюючих; гуртки доросту (1935 — 16 000 молоді, 1936 — 873 гуртків з 6 188 учнями).

Форми роботи “Рідної школи” Виховно-освітня діяльність для старших: за допомогою рефератів (1937 їх було 1761, а слухало — 24524 особи); концертів (306); аматорських і театральних вистав (1560) та прилюдних виступів шкільної молоді виховних установ «Р. III.» (4 208); курси (українознавства, для неписьменних, керівниць садків і рідношкільних керівників, плетіння, куховарства тощо) — разом 64 з 1480 учасниками. Бібліотечна та видавнича справа: діяли бібліотеки (653 з 72 207 книжками і 17 097 читачами, у тому числі 11 176 молоді), а при Головній Управі «Р. Ш.» педагогічна бібліотека з 2580 книг (всі числа на 193738); з 1932 р. «Р. Ш.» видавала ілюстрований журнал «Рідна Школа», що виходив двічі на місяць.

Пласт (діє з 1911 р.) Із 1921 р. – масовий рух (підручник “Життя у Пласті” за ред. О.Тисовського); Система виховання: а) духовне – вивчення історії, традицій, культури рідного народу; б) фізичне – загартування, змагання, здоровий спосіб життя. Головне гасло: “Бути вірним Богові і Україні!” Святий Юрій — Патрон Пласту

“Пласт” в Галичині До 1924 року утворилося близько 30 юнацьких пластових полків та декілька окремих для старших пластунів; силами стрийського та львівського «Пласту» було відновлено та впорядковано могилу УСС на горі Маківці; митрополит Андрей Шептицький надав пластунам площу на горі «Сокіл»; З початку 30-х рр. – активніша співпраця з ОУН (антипольська боротьба) Андрей Шептицький на Соколі Пластові символи

Союз українок Мета: активізація жінок, піднесення освітнього й економічного рівня (зокрема, фахового досвіду у ділянці хатнього господарства), суспільної гігієни, суспільної праці, участь у світовому жіночому русі тощо. Масштаби: кількість членів близько 45 000 (5% українського жіноцтва); 25% українських сіл у Галичині мали кружки Союзу українок. Значення: Випускниці (їх було понад 200) курсів працювали здебільша по філіях Союзу українок, що значно спричинилося до гром. та госп. піднесення жінки-селянки.

Основні напрями роботи Курси громадського вишколу для жінок: ознайомлення з засадами Союзу українок та з ідеєю кооперації, ведення дитячих садків; вивчення хатнього і городнього господарства, основ гігієни. Фахові курси по містечках і селах (1937 — 177; у тому числі 81 куховарський, 13 — хатнього господарства, 53 — трикотажно-в'язальні, 21 крою та шиття, 7 вишивання).

Основні напрями роботи Культурно-освітня робота (літературні вечори, доповіді, виставки, відзначення різних річниць). Бібліотечна справа (1936р. при 36 філіях і 203 кружках існували бібліотеки). Гуртки доросту для дівчат 14 — 18 pp. (вивчення українознавства, основних відомостей про кооперацію, народне мистецтво, хатнє господарство тощо). Опікування літніми дитячими садками. Видавнича справа (двотижневик «Жінка» (з 1935) і популярний журнал для селянок «Українка» (з 1937).

Громадські акції Союзу українок Встановлення зв'язків із міжнародними жіночими організаціями. (1923р. – членство у Міжнародному Жіночому Союзі). Участь у Лізі Миру і Свободи. Заходи проти терору окупантів на українських землях: - 1924 р. вдалося М. Рудницькій піднести в закордонній пресі справу вбивства польською поліцією Ольги Басараб; - 1930 р. поставили перед Радою Ліги Націй і міжнародними жіночими організаціями справу пацифікації в Галичині; - 1933 р. поставили справу штучно організованого голоду в радянській Україні.

Культурно-освітні товариства в Закарпатті Товариство “Просвіта” –провідник української національної ідеї (Засноване 9 травня 1920 р.) Активісти: Ю.Бращайко, А. Волошин, В. Гаджега, В. Желтвай, М. Стрипський, І. Панькевич, С. Клочурак, М. Творидло, В. Пачовський, А. Штефан) Станом на 31 грудня 1928 р. „Просвіта” мала в краї: 101 читальню, 103 бібліотеки, 43 театральні гуртки „Руссское культурно-просветительное общество имени Александра Духновича” (1923 р.) Лідери: С.Фенцик, Є.Сабов, Й.Камінський, О.Бескид, Ю.Гаджега 168 читалень по селах, 152 бібліотеки, 79 театральних гуртків

“Пласт” на Закарпатті Заснований в 1921 році в Ужгороді. Організатори пластових гуртків були К. Заклинський, А. Дідик, Л. Бачинський. Випускали різні часописи («Пластун», «Карпати», «На стійці» та «Скоб») Найбільші осередки «Пласту» -Хуст, Ужгород, Мукачеве, Берегове, Рахів. У 1934 році створено старшопластунський мистецький курінь “Нова сцена”(згодом перетворився на професійний театр, а за часів Карпатської України став державним). Участь пластунів у боротьбі за незалежність: “Пласт” – основа Карпатської Січі. Під угорською окупацією діяльність «Пласту» та інших українських патріотичних організацій була заборонена.

Питання для обговорення Що спонукало українську спільноту засновувати культурно-освітні товариства? У яких регіонах громадський рух був більш активним, а у яких ні? Чому? Якими проблемами опікувалися громадські організації та товариства? У чому полягає позитивний досвід культурно-просвітницького руху Галичини та Закарпаття у 20-30-х рр.? Чим зумовлено відсутність культурно-освітніх товариств у Північній Буковині? У чому полягає історичне значення діяльності культурно-освітніх установ?

Використані джерела Довідник з історії України (А-Я)/ За заг. ред. І.Підкови, Р.Шуста. – К.: Генеза, 2001. – 1136 с. Турченко Ф.Г. Новітня історія України. Частина перша. 1917 – 1945. – К.: Генеза, 2000. – 384 с. Хрестоматія з історії України. Практичний довідник/ Уклад. Воропаєва В.В. – Харків: ФОП Співак В.Л., 2010. – 464 с. www. wikipedia. com. ua