Презентація на тему:
Кіммерійці в Україні

Кіммерійці в Україні (ІХ-VII ст. до н.е.) Кіммерійці - перший з народів на теренах України, що згадується у писемних джерелах. : В « Іліаді» їх називають «уславленими доїтелями кобилиць» і «молокоїдами» В «Одіссеї» Гомер пише: "Там кіммерійці живуть, їхнє місто та й ціле їхнє царство хмарами вкутані вічно й туманом, бо яснеє сонце не поглядає на той край гарячим промінням ніколи".

Давньогрецький поет-трагік Есхіл повідомляє: "Ти прийдеш на Кіммерійський перешийок на найвужчих вратах озера, тобто Меотійського (Азовського моря - прим. авт.). Понт має Кіммерійський Боспор(Керченська протока), який є доповненням Меотійського озера". Геродот у V ст. до н. е. пише: "І тепер ще є у Скифії Кіммерійські стіни, є Кіммерійські переправи, ще є й область, яка має назву Кімерія, є і так званий Кіммерійський Боспор".(Керченська протока)

Німрудський рельєф із зображеням кіммерійських воїнів Німрудський рельєф із зображеням кіммерійських воїнів

Зображення кіммерійських вершників на старовинній вазі ( VI ст. до н.е. )

Імена кіммерійських царів, зафіксовані в історичних джерелах- Теушпа, Тугдамме(Лігдаміс),Шандакшатра, свідчить про їхнє індоіранське походження. Більшість українських істориків вважають, що кіммерійці виокремилися з племен зрубної культури у 1600 - 1500 рр. до н. е. Існує багато думок щодо походження назви "кіммерійці". Наприклад, ассирійське "gimiri" та осетинське "gumirita" означає «велетень». Грузинське - «gmiri –богатир». Або, кіммерійці - це "чорноморські" (від давньоарійського "кір" - чорний, "мор" - море). Походження кіммерійців

Кіммерійці (реконструкція)

Сильне кіммерійське військо, що складалося з рухливих загонів вершників, озброєних чудовими сталевими і залізними мечами і кинджалами, луками і стрілами, бойовими молотами і булавами, десятиліттями наганяло жах на іонійські, фрігійські та лідійські міста в Малій Азії, воювало з царями Урарту та Ассирії. (VIII-VIIст.). Сильне кіммерійське військо, що складалося з рухливих загонів вершників, озброєних чудовими сталевими і залізними мечами і кинджалами, луками і стрілами, бойовими молотами і булавами, десятиліттями наганяло жах на іонійські, фрігійські та лідійські міста в Малій Азії, воювало з царями Урарту та Ассирії. (VIII-VIIст.).

Ось як йдеться про ці події у книзі пророка Ісайї (V: 26—29): "І ось він (тобто народ кіммерійський) легко та швидко прийде… Не буде у нього ні стомленого, ні знеможеного… Стріли його загострені, й усі луки натягнуті… ревіння його, як ревіння левиці… І зареве він, і схопить здобич, і понесе, і ніхто не забере…" Пророк Ісайя про кіммерійців

Військові походи кіммерійців Кіммерійці Лідія. VII ст. до н.е. Урарту. VIIІ ст. до н.е. Ассирія. VII ст. до н.е. Фригійске царство. VII ст. до н.е. розбили розгромили

Завоювання кіммерійців Цар закавказької країни Урарту Руса І близько 722 р. до н. е. зазнав тяжкої поразки від кіммерійців. У 705 р.до н.е. у бою з ними загинув ассирійський правитель Саргон II. У 679 р. до н.е. вони напали на Ассирію 675 р. знищили Фрігійське царство Близько 660 р. до н.е. спустошили Лідію. За Геродотом, кіммерійці осіли на південному березі Чорного моря. Тут їхня країна під назвою Гамира, за ассирійськими джерелами, проіснувала до кінця VII ст. до н. е. (188, с. 215). Грізні кочовики з півночі справили таке глибоке враження на кавказькі народи, що у давньо- грузинській мові їхнє ім'я "гмірі" означає "богатир"

«Там, де тепер (в V в. до Хр.) живуть скити — оповідає Геродот — був край кіммерійців. Коли скити напали, кіммерійці злякалися великого війська й почали радити раду. Погляди роздвоїлися. Думка народу була, що найкраще вступитися геть і не виставляти себе на небезпеку. Але кіммерійські королі станули на тому, що треба боронити краю від напасників, хоч би на життя і смерть. Та народ не хотів погодитися з думкою королів. Одна частина рішила уступити, не добуваючи меча й залишити рідну землю ворогові, а королі з другою частиною народу рішили радше згинути, як кидати рідний край на ворожу поталу. Повстало велике замішання, а що обі сторони були однаково сильні, прийшло до бою. Всі, що рішили не піддаватися ворогові, полягли до одного. Тоді кіммерійський народ поховав їх із шанобою над рікою Тирасом (Дністром). їх могилу видно ще й досі. Потім... усі вийшли з краю. Тоді прийшли скити й перейняли пустий край у посідання»... Занепад кіммерійців (за Геродотом)

Здобутки кіммерійців Кіммерійці винайшли горн (гончарну піч) оволоділи мистецтвом виготовлення сталі,виробляли високовуглецеву сталь,знали ковальську зварку Перші з причорноморських степових мешканців перейшли від осілого до кочового скотарства. Спеціалізувались на розведенні коней,яких використовували на війні

Пам’ять при кіммерійців- загадковий народ давньоукраїнської історії- збереглася. Греки-переселенці, котрі з’явились в українському Надчорноморї в VI ст. до н.е. тобто вже через сто років після перебування тут кіммерійців, називали багато місць "кіммерійськими": Боспор Кіммерійський (Керченська протока), "кіммерійські" переправи, "кіммерійські" стіни, місто і гора Кіммерік.

 Отже, кіммерійців можна вважати першими скотарями-вершниками, які вели кочовий спосіб життя і зробили війну одним зі своїх основних занять; Вони розвинули різні, види ремесел і започаткували епоху заліза в Україні; В кіммерійському суспільстві в ході майнового і соціального розшарування зародилися класи, поступово формувався рабовласницький лад; Кіммерійці стояли на порозі утворення держави, але під тиском сильніших зовнішніх ворогів зійшли з історичної арени. Висновки