Презентація на тему:
Голокост у західній Україні

( Розстріли і знищення євреїв на Рівненщині та Волині у 1941-1944 рр.)

Початок війни. Зростання антиєврейських настроїв Напад фашистської Німеччини на СРСР супроводжувався швидкою поразкою радянських військ. Вже 25 червня 1941 р. вони залишили Луцьк, 28 червня – Рівне. На початку липня того ж року Волинська та Рівненська області були окуповані німецько-фашистськими загарбниками. В умовах безвладдя, коли на місцях ще не була встановлена німецька окупаційна адміністрація, євреї стали об’єктом агресії місцевого населення. Цьому, очевидно, сприяли антиєврейські настрої, які стрімко зростали на Волині починаючи з другої половини 1930-х рр.

Винищування євреївПограбування відбулися в багатьох місцях компактного проживання євреїв – у містечках Березно, Дубровиці, Людвиполі, Сарнах, Степані та ін. У час погромів, які пройшли на початку липня 1941 р., загинуло чимало євреїв. Зокрема, у містечку Тучин, селах Ланівці та Гориньград Перший вбито по 60 євреїв]. Особливою жорстокістю відрізнявся погром у м. Крем’янець. Тут загинули 100 осіб]. Десятки євреїв постраждали в селах. Нечисленне єврейське населення, що проживало в них, виявилося в особливо невигідному становищі. Серед сіл, де вбито євреїв, – Любязь, Певно, Олика та ін.

Самооборона В окремих населених пунктах, як, наприклад, у Рокитно, Луцьку, Серниках євреї утворили групи самооборони. Так, у Троянівці, п’ятнадцятьом євреям вдалося розігнати численну юрбу погромників.

Припиненню хвилі погромів (кінець липня 1941 р.) сприяло й встановлення німецької влади в окупованих місцевостях (в наказі німецько-фашистських окупантів від 11 липня 1941 р., який поширювався в Західній Волині, зокрема, у м. Корець, стверджувалося: “Під загрозою розстрілу забороняються грабунки і грабежі” ). Водночас у деяких містах німецько-фашистські окупанти провели масові вбивства євреїв. В окремих випадках їх страчували як відплату за смерть німецьких вояків (напр., у с. Озютичі за смерть німецького льотчика вбито 80 євреїв ). Припиненню хвилі погромів (кінець липня 1941 р.) сприяло й встановлення німецької влади в окупованих місцевостях (в наказі німецько-фашистських окупантів від 11 липня 1941 р., який поширювався в Західній Волині, зокрема, у м. Корець, стверджувалося: “Під загрозою розстрілу забороняються грабунки і грабежі” ). Водночас у деяких містах німецько-фашистські окупанти провели масові вбивства євреїв. В окремих випадках їх страчували як відплату за смерть німецьких вояків (напр., у с. Озютичі за смерть німецького льотчика вбито 80 євреїв ).

Закатовані Протягом останніх днів червня – 5 липня 1941 р. у Волинській і Рівненській областях розстріляно тисячі євреїв. Серед закатованих – євреї Дубно, Клевані, Млинова, Турійська, Тучина, Устилуга, Червоноармійська, інших сіл і містечок. Найчисельніших втрат у перші ж дні німецько-фашистської окупації зазнали общини Луцька (де 30 червня та 2 липня 1941 р. розстріляно 1460 євреїв), Володимир-Волинського і Клевані (відповідно 150 і 170 осіб).

Акції масового знищення євреївПротягом літа 1941 р. акції масового знищення євреїв відбулися в багатьох місцевостях. Лише в липні на Рівненщині вбито понад тисячу чоловік (серед них 400 євреїв Рівного, яких розстріляно 9 липня 1941 р. на околиці міста8). Протягом серпня в області загинуло ще понад 3,5 тис. чоловік. Серед них – 957 євреїв Острога (4 серпня 1941 р.), 575 євреїв Дубно (22 серпня), 460 костопільчан (16 серпня), 450 мешканців Здолбунова (7 серпня). В той же час – у серпні 1941 р. – у Волинській області німецько-фашистські окупанти стратили ще близько 3 тисяч євреїв.

Наймасовіша акція Наймасовіша акція “остаточного розв”язання єврейського питання” 1941 року в Західній Волині відбулася 7-8 листопада. Жертвами нацистів стали євреї Рівного. Неподалік міста, в урочищі Сосонки, німецько-фашистські злочинці розстріляли 17,5 тис. євреїв. Разом з підрозділами фашистської армії участь у розстрілах євреїв брали й члени української поліції.

“Я, єврей…”

Заборона життя Серед обмежень, які регламентували життя євреїв, – комендантські години. В багатьох містах і містечках євреям заборонили виходити поза межі єврейських кварталів, в окремих, як, наприклад, у Дубровиці, – ходити тротуарами. 5 жовтня 1941 р. у рейхскомісаріаті “Україна” євреям заборонено користуватися поштою, 15 жовтня того ж року – змінювати місце проживання.

Конфіскація майна євреїв З листопада 1941 р. євреїв позбавляли власності. Зокрема, закривалися та конфісковувалися їхні ремісничі майстерні й магазини. В першій половині 1942 р. в євреїв конфісковано сільськогосподарський інвентар, вози, домашню худобу та птицю; їм наказано здавати кольорові метали (зокрема – вироби з бронзи, міді, цинку). На євреїв накладалися контрибуції, їх працю масово викорис-товували на примусових роботах.

Юденрати В умовах фашистського “нового порядку” представницькими органами єврейської громадськості стали юденрати, які утворювалися окупаційною владою. Їхня реальна функція зводилася до виконання розпоряджень загарбників. Зокрема – проведення перепису єврейського населення, реєстрація працездатних, забезпечення виконання євреями примусових робіт тощо (в окремих містах, напр., при юденратах діяли комісії, які відповідали за те, щоб євреї в час переселення в гетто залишали свої будинки неушкодженими та впорядкованими ). До компетенції юденратів входили також завдання, пов’язані з організацією життєзабезпечення гетто. Юденрати очолювали голови та їхні заступники. Ці посади займали здебільшого відомі серед євреїв громадські діячі. Так, юденрат у Луцьку очолювали Й.Ройтман і А.Куперман, у Рівному – М.Бергман і Я.Сухарчук, у Ковелі – Б.Мороз і Й.Сандлер, Володимирі-Волинському – С.Моргенштерн, Острозі – Я.Блюм, Рокитно – Й.Шульман

“ГЕТТО”Восени 1941 – влітку 1942 рр. територія генерального округу “Волинь-Поділля” вкрилася щільною мережею гетто. Вони створювалися в два етапи. Серед перших – восени – взимку 1941 р. – сформовані гетто в Луцьку (19 тис. чол.), Рівному (понад 5 тис. чол., з них 1182 дітей віком до 14 років ), Степані (за свідченням очевидців, тут локалізовано від двох до трьох тисяч євреїв ). Гетто утворено також у Волидимирці, Дубно, Дубровиці, Людвиполі, Мізочі, Тучині інших містечках і, навіть, деяких селах (напр., с. Киселін Озютичівського району).

Розмноження геттоНайінтенсивніше гетто утворювалися навесні – влітку 1942 р. У цей час вони постали в Березно, Варковичах, Корці, Олександрії, Олиці та інших населених пунктах. Найбільшими з-поміж гетто, утворених в цей час на території колишньої Волинської області, були Володимир-Волинське (19 тис. чол.) і Ковельське (15 тис.); на території Рівненщини – здолбуновівське (3 тис.) та гетто в Новій Рафалівці (2 тис. осіб) .

Розмноження геттоВ окремих містах Волині створювалися по два гетто або ж гетто поділяли на дві частини. Їхня структуризація відбувалася за фаховою приналежністю євреїв. Так, у Ковелі в новій частині міста сконцентровано 8 тисяч євреїв-спеціалістів, які працювали на підприємствах, що належали німцям. У другому ковельському гетто (утворене в квітні 1942 р.) сконцентровано тисячі “непотрібних” (тобто – непрацездатних): старики, діти, жінки.

Умови в геттоГетто створювалися в найбільш занедбаних частинах міст і містечок. Їхні невеликі розміри, мізерний житловий фонд у них, призводили до катастрофічної нестачі житла та перенаселеності помешкань: у середньому на людину в гетто Волині припадало 1-2 м.

Поділ геттоВ інших випадках (як, напр., у Дубно) розмежування районів гетто “корисних” (членів юденратів, єврейської міліції), євреїв-фахівців – з одного боку, і “непотрібних” євреїв – з другого, відбувалося в результаті внутрішнього поділу гетто на дві частини, які розмежовував високий паркан. В частині гетто Волині (напр., у Костополі) “корисні” євреї та члени їхніх сімей селилися ззовні вздовж забору гетто чи поруч із брамами, що вели в них

Становище жебраківДоведення жертв до становища жебраків, отже, – до голодної смерті, - було складовою нацистської полі-тики “остаточного вирішен-ня єврейського питання”.Власність євреїв (зокрема, будинки, майно, що залишалося в них) націона-лізовувалася. Приса-дибні ділянки подекуди розда-валися місцевому населенню. Земля ж, яка належала євреям, передавалася у розпоряд-ження “віртшафтскоманд”. Одяг, що залишався в оселях євреїв, сортувався і реалізовувався через мережу торгівлі

Презентацію підготувавзаступник директора з навчально-виховної роботи,вчитель української мови та літератури, інформатики С’єдін Ігор Михайлович