Презентація на тему:
Іван Виговський, його внутрішня та зовнішня політика

Українські землі в 60-80 – ті роки XVII ст. Українські землі в 60-80 – ті роки XVII ст. період, який ввійшов в історію під назвою „ Руїни ”. Це були складні для України часи. Долю України вирішували її сусіди – Московська держава, Річ Посполита, Османська імперія.

… На безсмертну славу заслужив, гетьман наш. Ні, вона у забутті, певно не постане; не впадеш у глибину забуття безличну, не загинеш у літах – маєш славу вічну…   Тема уроку. Іван Виговський, його внутрішня та зовнішня політика.

Постановка проблемного питання Які соціально-економічні проблеми спричинили громадянську війну, яка переросла в знищення молодої держави?

У якому становищі перебувала Українська держава на момент смерті Б. Хмельницького? Бесіда

1. Московсько-українські відносини загострилися внаслідок ігнорування царським урядом інтересів України. 2. Унаслідок невдалої україно-трансільванської воєнної кампанії 1657 р. проти Речі Посполитої не вдалося об’- єднати всі українські землі в межах козацької України.

Якими були соціальні наслідки національно- визвольної війни?

Тривала війна викликала різке погіршення матеріального становища селянства і козаків. Чимало козаків, що не отримували платні за службу, зосереджувалися на Запорозькій Січі, яка перетворилася на осередок можливого соціального вибуху.

Завдання для новообраного гетьмана Ліквідувати соціальне напруження в українському суспільстві. Продовжити боротьбу за національне визволення українських земель та об’єднання їх в одній державі.

Обрання Івана Виговського гетьманом В Переяславі нова козацька рада підтвердила обрання Івана Виговського на посаді гетьмана України. Козацька Рада в Корсуні обрала повноправним гетьманом Івана Виговського. Представники від Запорозької Січі були відсутні. Старшинська рада в Чигирині обрала до повноліття Юрія Хмельницького гетьманом Івана Виговського. 26 серпня 1657 року 21 жовтня 1657 року 7 лютого 1658 року

Рішення Корсунської козацької ради від 21 жовтня 1657 року в сфері зовнішньої політики На Корсунську раду прибули посли від Швеції, Польщі, Австрії, Туреччини, Криму, Семигороду, Молдавії, Волощини. Було оформлено союзний договір із Швецією, підготовлений ще за Богдана Хмельницького. З Польщею, від якої Україну відділяла нейтральна смуга між Случчю і Горинню, було укладено перемир'я. Одночасно Виговський поновив союз із Кримським ханством і Туреччиною, продовжуючи політику Богдана Хмельницького щодо Кримського ханства. З Московською державою політика І. Виговського сформульована лаконічно: „Нехай Великоросія буде Великоросією, Україна — Україною, ми є військо непереможне”. Звичайно, таке ставлення і така політика не могли сподобатись Москві.

Стосунки з Московською державою 1. Гетьман Виговський намагався уникнути ускладнень у відносинах із Москвою. 2. До царя було відправлено посольство з повідомленням про обрання нового гетьмана. 3. У Москві довго зволікали з визнанням Виговського гетьманом, вимагаючи від нього багатьох поступок, насамперед введення до найбільших міст - Переяслава, Ніжина й Чернігова московських залог на чолі з воєводами. 4. Це дало б змогу Москві втручатися у внутрішні справи України та обмежило б її не залежність. Вимагалося також проведення повторних виборів за участю царських представників. 5. Виговський мусив погодитися з царськими вимогами, сподіваючись, що на тому зазіхання Москви припиняться. 6. Після лютневої ради 1658 р. у Переяславі, яка підтвердила обрання Виговського гетьманом, воєводи отримали дозвіл прибути в Україну.

Внутрішня політика Івана Виговського Гетьман усіляко підтримував козацьку старшину і шляхту, нехтуючи при цьому інтересами простих козаків, селян, міщан. 2. Щедрі дарунки земельних наділів і привілеїв можновладцям спричинили невдоволення незаможного козацтва й селянства. Зростанням внутрішнього напруження скористалися полтавський полковник Мартин Пушкар, який сам прагнув гетьманської булави та запорозький отаман Яків Барабаш.

- Громадянська війна організована збройна боротьба за державну владу між класами і соціальними групами усередині країни, найбільш гостра форма класової боротьби.

Руїна – період в історії України після смерті Б. Хмельницького, який характеризується розколом України на дві частини,занепадом й спустошенням українських земель в результаті громадянської війни, гострої боротьби старшини за владу й постійної агресії сусідніх держав.

Повстання 1658 року Барабаш і Пушкар підняли заколот проти законно обраного гетьмана. Пушкар зібрав на Полтавщині у великій кількості так званих «дейнеків». До повстанців приєдналися запорожці на чолі з Барабашем. Виговський спочатку шукав мирного порозуміння з опозицією, казав, що не хоче проливати крові. Однак це не вгамувало повстанців. Заколот поширився на все Подністров'я. 40 тисяч повстанців на чолі з Пушкарем і Барабашем виступили проти Виговського. Вони розбили направлені гетьманом війська під проводом полковників Івана Богуна та Івана Сербина. Тоді Виговський мобілізував полки, в яких було 20 тисяч козаків, приєднавши до них своїх нових союзників — татар (40-тисячну орду на чолі з Карачбеєм). В облогу була взята Полтава, біля якої два тижні велися бої. 15 травня бунтівників розбили. З їхнього боку полягло 15 тисяч, серед них і Мартин Пушкар. Якова Барабаша повісили. Полтава була спалена.

Причини Гадяцького договору Подвійна гра Москви, яка задля власних інтересів розпалювала заколот Пушкаря продемонструвала прагнення московського уряду підкорити Україну. Це змусило Виговського вкотре замислитися над пошуком іншого союзника. Після довгих вагань він вирішив звернутися до Речі Посполитої. У м. Гадячі 16 вересня 1658 р. між Гетьманською Україною та Польщею було укладено договір, що дістав назву Гадяцького.

Юрій Немирич Автор програми об'єднання України на державних засадах з Польщею - Гадяцького договору

Основною причиною україно - московської війни 1658-1659 рр. була несумісність підходів гетьманського та царського урядів щодо подальшого розвитку двосторонніх відносин. Причина московсько – української війни 1658 – 1659 рр.

Україно – московська війна 1658 – 1659 рр. Конотопська битва Росія, прагнучи стати наймогутнішою потугою на сході Європи та у православному світі в цілому, бажала загарбати Україну, а Україна - навпаки, прагнула зміцнити свою власну державність під захистом Москви, але без реального включення в російський владний простір. Основні події московсько-української війни 1658-1659 рр. розгортались навесні-влітку 1659 р. Наприкінці березня 1659 р. понад 100-тисячна російська армія на чолі з князем О.Трубецьким рушила на Україну. 20 квітня її було зупинено під Конотопом, який боронили козаки Чернігівського і Ніжинського полку під командуванням ніжинського полковника Григорія Гуляницького. Майже два місяці козаки тримали облогу. Виговський протягом цього часу готувався до вирішального бою. Гетьман домовився з кримським ханом про допомогу 40-тисячної орди і загалом мав близько 60 тис. вояків. Незабаром союзницьке військо виступило на допомогу оточеним. Головна битва відбулася 28 червня 1659 р. в районі с. Соснівки під Конотопом. Вона закінчилася нищівною поразкою московського війська.

Конотопська битва 1659 року

Старшинський літописець Самійло Величко, описуючи шанси порятунку московської армії у цій битві, підкреслив: «З тої поразки міг утекти хіба той, хто мав ...крилаті коні». «Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи 1654 і 1655 років, загинув за один день…, – зазначав російський історик Сергій Соловйов. – У жалібній одежі вийшов цар Олексій Михайлович до народу й жах охопив Москву...». Описуючи резонанс, який спричинила у столиці поразка московської армії у цьому побоїщі, вищезгаданий історик писав: «царська Москва затремтіла за власну безпеку; з наказу царя люди всіх станів поспішали на земляні роботи для укріплення Москви… пішла чутка, що цар виїздить за Волгу, у Ярославль...». Самійло Величко про Конотопську битву

Кінець гетьманування Івана Виговського Гучна перемога під Конотопом не поклала край розбратові в Україні. Поміж українців не було єдності щодо подальшої долі Батьківщини. Незалежну Україну кожне угрупування розуміло по-своєму, обстоюючи передусім власні інтереси. Отож одразу після Конотопської битви вибухнуло нове антиурядове повстання, на чолі якого було поставлено Юрія Хмельницького.

Рядові козаки й селяни підтримали його, боячись, що разом із запровадженням Гадяцького трактату повернуться національно-релігійні утиски і панщина. Лави повстанців збільшували й ті, хто не хотів послаблення Москви як ймовірного союзника в боротьбі проти Польщі. До повстанців прилучалися мешканці Лівобережжя, бо їх лякала можлива війна проти Московії, яка розгорталася б на їхній землі. У вересні 1659 р. під Германівкою на Київщині зібралася козацька рада. Козаки відмовилися визнати Гадяцький трактат, виступили проти союзу з польським королем і висловили недовіру Виговському. Після ради Виговський, не бажаючи Україні нового лиха, що заподіяла б громадянська війна, зрікся булави й подався на рідну Волинь, яка тоді перебувала під владою польського короля, а гетьманом було обрано Юрія Хмельницького. Причини повстання в Переяславі 1659 року

Останні роки життя І. Виговського Кількох родичів І. Виговського ( братів, племінників) Відправили на заслання до Сибіру. І Виговський утік під захист польського короля. Деякий час жив у м. Барі на Поділлі. Коли ж на правобережній Україні вибухнуло повстання проти шляхетської Польщі та гетьмана П. Тетері, І. Виговського було звинувачено у зв'язках з повстанцями, а отже, у державній зраді, Заарештовано і розстріляно у березні 1664 року