Презентація на тему:
Історія Погребищенського району

Історія Погребищанського району Підготувала: Студентка групи П – 21 КФЕК НУДПСУ Манілець Аліна

Історія краю Перші згадки про древній Надросянський край датуються 1148 роком. Погребищани є нащадками слов’янського племені “росичів”, які згадуються в “Слове о полку Игореве”, що кочували по мальовничих берегах річки Рось.

На початку ХIII століття після монголо-татарської навали на пожарську, де було поселення Рокитня, залишилися одні погреби та підземні ходи , де вдалось уціліти небагатьом мешканцям краю. Звідси і походить сучасна назва районного центру - Погребище.

В середині ХVІ століття місто користувалося Магдебурським правом. В 1629 році воно налічує понад 6 тис. жителів. В той час як у Вінниці - 9 тис. В 1653 році його було вдруге вщент зруйновано князем Вишневецьким , що відступав разом з поляками із-за Дніпра під натиском Б.Хмельницького. Магдебурське право. XIII ст. Князь Дмитро Іванович Вишневецький (Байда)

Антифеодальні повстання, визвольні війни та жорстокі розправи неодноразово ставали справжнім випробуванням для мешканців нашого краю. Погребищани були безпосередніми учасниками Коліївщини, народних повстань під проводом Семена Палія, Івана Медведя, боролися за кращу долю в загонах Устима Кармелюка. Семен Палій Устим Кармелюк

На початку ХХ століття містечко нараховувало : дворів –943, жителів – 5807 чол., 2 церковно-приходські школи, 6 круподерень, завод “шипучих вод”, 2 водяних млини, 10 мануфактур, 30 бакалійних і м’ясних лавок, розпочато будівництво цукрового заводу. Млин в селі Збаржівка. Побудований в 1903р. Цукровий завод.

Радянську владу в Погребищі встановлено в січні 1918 року. Та містечко не уникнуло потрясінь громадянської війни. Спочатку його захоплюють німці, потім петлюрівці, банда Зеленого, денікінці, білополяки. І лише 6 червня 1920 року Червона Армія визволила його від інтервентів. До Другої світової війни - в 1921 році було відкрито агрошколу. В 1923 році – організовано перше колективне господарство ім. Т. Шевченка. З 1927 року в місті працює маслозавод, який на сучасному етапі виробляє масло, твердий сир, морозиво та іншу продукцію, яку знають не тільки в Україні, а й в Європі і навіть у далеких В’єтнамі, Кубі , Нікарагуа.

Постановою ВУЦВК від 7 березня 1923 року №309 «Про адміністративно-територіальний поділ Київської губернії» було утворено Погребищенський район, що з 27 лютого 1932 року ввійшов до складу Вінницької області. В районі проживало 70 400 чоловік, входило 40 сільських і 1 селищна рада, створено 47 колгоспів. Головна площа міста Погребище. 1930 рік.

Німецько – фашистські війська окупували місто 21 липня 1941 року. В часи окупації тут діяла підпільна група опору, яку очолював 18 – річний юнак М. Д. Копецький. 30 грудня 1943 року місто звільнила 65 мотобригада І-ї танкової армії генерала М.Ю.Катукова. В пам’ять про цю подію в місті встановлено танк часів війни “ИС”. Катуков Михайло Юхимович. Пам’ятник присвячений визволенню міста Погребище.

Понад 6 тисяч воїнів-погребищан залишились на полях битв. Семеро уродженців району удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу. Це А.Бурлачук, В.Кравченко, А.Москальчук, О. Полін, М.Сьомак, І. Слободянюк,А. Касян. В братській могилі, що знаходиться в центрі міста, поховано 653 захисники Вітчизни.

Майже із 100 воїнів - ітернаціоналістів, що проходили службу в різних гарячих точках світу, з афганської війни живими додому не повернулось 6 погребищан: І.Кумчак, В. Іващук, О.Харченко, Є.Мельник, О.Шевчук, В.Іщук. Свято бережеться пам’ять про полеглих земляків . В міському парку встановлено обеліск пам’яті, іх іменами названо солдатські поля.

В 1966 році запросило в аудиторії своїх перших учнів медичне училище ( з 2006 року - медичний коледж ), що є одним із кращих в Україні.

У 1985 році відкрило двері професійно - технічне училище (нині –вище професійне училище-42).

Історія свідчить, що влітку 1708 року під час російсько-шведської Північної війни Петра І та Карла ХІІ неподалік від с. Борщагівка стояв військовий табір українського гетьмана І.Мазепи, де прилюдно були страчені високопосадові особи того часу - В.Кочубей та І.Іскра, тіла яких пізніше, за наказом Петра І , було перепоховано на території Києво-Печерської лаври. Через 200 років у центрі села їм встановлено пам’ятний знак. Хрест на могилі Іскрі та Кочубею. Пам’ятник в с. Борщагівка

На землях графа Ржевуського, що знаходяться на території теперішнього Погребища, в кінці ХІХ століття збудовано залізницю та станцію, яку названо на честь графа –“ Ржевуська”. Донька графа Ржевуського Евеліна Ганська була другою дружиною знаменитого француза Оноре де Бальзака. Граф Ржевуський. Евеліна Ганська та Оноре де Бальзак.

Дякую за увагу!