Презентація на тему:
Господарське, культурне та церковне життя в українських землях.

Історія України. 8 клас. Господарське, культурне та церковне життя в українських землях.

Господарський розвиток Запорожжя. У 60—80-ті рр. XVII ст. економічне життя Запорожжя мало змінилося порівняно з попереднім періодом. Щороку між куренями розподілялися степові угіддя, річки та озера. Там козаки займалися мисливством, бджільництвом, ловили рибу. Найбільше значення для них мав рибний промисел. Потреба в солі для цього промислу сприяла розвитку чумацтва. Крім запорожців, улітку промислами на Запорожжі займалися козаки Лівобережжя і Правобережжя, а також селяни і міщани з усіх українських земель. Основу господарства Запорожжя також складало скотарство. Ним займалися насамперед у зимівниках — хутірських господарствах, де взимку утримувалася худоба. Переважно розводили велику рогату худобу, коней та овець. Землеробство було нерозвинене через постійну воєнну загрозу й відсутність великої кількості робочих рук. До того ж запорожці, які зверхньо ставилися до селян, уважали, що землеробство — не гідне для них заняття.

На Січі працювало чимало ремісників, які виготовляли зброю, порох, ядра для гармат, амуніцію, господарський реманент, морські та річкові човни тощо. Чималу роль відігравала на Запорожжі й торгівля. Через Запорожжя пролягали важливі торговельні шляхи. Запорожці збирали з купців мито на перевозах і поромах, стягували всілякі збори за надання провідників, охорони тощо. Козаки підтримували торговельні зв'язки з Гетьманщиною, Кримом, Польщею, Московською державою. Запорожці вивозили рибу, волів, коней, овець, мед, віск, а купували зерно, сіль, зброю, тканини тощо. Але господарська діяльність козаків не забезпечувала повністю їхніх потреб. Додатковим джерелом матеріального забезпечення козаків були царські жалування і гетьманська платня грошима, сукном, військовими припасами, а також воєнна здобич.

Висновок: В Українській козацькій державі Запорозька Січ підпорядковувалася владі гетьмана, хоча й зберігала певну автономію у внутрішньому житті. Запорозька старшина прагнула відігравати самостійну роль у політичному житті козацької України. Це послаблювало владу гетьмана, дестабілізувало ситуацію в державі. Найвидатнішим кошовим отаманом Січі другої половини XVII ст. був І. Сірко, який уславився своєю боротьбою проти турків і татар.