Презентація на тему:
Давні слов'яни

Тема. Падіння Західної Римської імперії

Як у період республіки, так і за часів імперії, Рим мав багато ворогів. Та йому завжди вдавалося їх перемагати або стримувати. Але в умовах ослаблення імперії стримування просування у її межі сусідніх народів («варварів») стало серйозною проблемою.

Вперше римляни зрозуміли небезпечність варварів у II ст. до н. е., коли зіткнулися на північних кордонах імперії з тевтонами й кімрами

РИМСЬКІ ВОЇНИ БУЛИ НАЙКРАЩЕ НАВЧЕНИМИ МАЙСТРАМИ СВОЄЇ СПРАВИ ТИХ ЧАСІВ. КАРТИНА-РЕКОНСТРУКЦІЯ 

Варвари – племена завойовників (германці, готи, гуни).

Вестготи- готи західні Тея-король остготів-східних готів Із часом готи розділилися на дві групи: вестготів, які жили на захід від Дніпра, й остґотів, які жили в нижній течії Дніпра.

Варварські племена Вандали Гуни Остготи

Робота з текстом: Текст «Римляни та варвари» - уривок з історії Давнього Риму, складеного в наш час. Дати відповіді на питання до тексту. Римляни поступово припинили протиставляти себе варварам, як це було за часів Цезаря та Тацита. Багато варварських народів увійшли до складу населення імперії, навіть отримали римське громадянство, але не ставали «справжніми римлянами». Вони зберігали власну мову, традиції, релігію та вбрання. Рим наповнили германці, яких можна було упізнати за білявим волоссям, високим зростом та міцною статурою. Варвари складали основу римської армії на Заході та Сході. У IV столітті слова «варвар» і «воїн» часто вживалися як синоніми. Змінилося й ставлення до германців: тих, кого протягом багатьох століть називали варварами, стали наслідувати. Навіть справжні римляни намагалися вбиратися та поводитися наче германці.

У ІV ст. н. е. на всій території майбутньої Європи починається рух великих груп варварських народів та переселення їх на нові землі. Це явище, яке тривало до VІІ ст., дістало назву Великого переселення народів. найбільш активну участь у цьому взяли германські, слов’янські та тюркські племена.

Захоплення Риму Аларіхом

У 401 р. Західна Римська імперія вже не змогла дати відсіч вестготам на чолі з їхнім вождем Аларіхом (бл. 370-410 pp.) і змушена була відкуплятися від варварів. А коли в 410 р. Рим відмовився платити, Аларіх 24 серпня з допомогою рабів, що відчинили вночі міську браму, захопив «вічне місто» і піддав його нищівному пограбуванню. Вестготи три доби грабували Рим, але не залишилися в ньому, а пішли в римські провінції. Тим часом інші варварські племена - вандали, свеви й алани захопили інші провінції колись могутньої імперії. Під владою варварів опинилися південь Іспанії, а в 429 р. - африканські провінції.

Якими були наслідки вторгнення гунів ?

Через 40 років після нашестя племен вестготів на територію Західної Римської імперії вторглися племена гунів. Ще у 377 р. ці кочові племена отаборилися в провінції Паннонія. Римська імперія певний час тримала гунів у покорі, сплачуючи їхньому вождю чималу данину (близько 120 кг золота щороку) та утримуючи заручників.

У 40-х рр. V ст. вождем гунів став Аттіла (?-453 p.). Він був заручником у римлян і добре вивчив життя Риму. Хоробрий і талановитий полководець, гунський володар мріяв про завоювання світу. Він прославився грабунками та насиллям, тому християни прозвали його «бичем божим». Аттіла об’єднав під своєю владою племена гунів і напав спочатку на Східну Римську імперію. У 447 р. його війська підійшли до Константинополя і змусили імператора заплатити величезний викуп (400 кг золота). Західна імперія після розмови Папи Римського Лева І з Аттілою погодилась на викуп у 1400 кг золота.

ВІЙСЬКО ГУНІВ У ПОХОДІ. КАРТИНА-РЕКОНСТРУКЦІЯ

Щоб дати відсіч могутньому супротивникові, свої сили об’єднали римляни, франки, вестготи, бургунди, алани, сакси. Вирішальна битва між союзниками і гунами, на боці яких виступали остготи й сармати, відбулася на Каталаунських полях. Вона була однією з найкривавіших битв давнини в Європі. У ній загинуло близько 62 тис. воїнів. Завдяки мужності вестготського короля Теодоріха та стійкості римської піхоти битву було виграно. Розгромлена армія Аттіли залишила межі Римської імперії. У 453 р. Аттіла несподівано помер після власного весілля. Його держава розпалася.

Із часом влада імператорів у Західній Римській імперії дедалі слабшала. Це сталося через поєднання зовнішніх та внутрішніх факторів: - повна залежність імператорів від германських військ та їхніх командирів, які фактично почали керувати усіма справами держави; - союз римської знаті з германськими вождями; - втеча до германців колонів, селян, рабів, які шукали захисту від сваволі держави і власних хазяїв.

Золота римська монета із зображенням Ромула Августа