Презентація на тему:
: НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА (РЕВОЛЮЦІЯ) СЕРЕДИНИ ХУІІ СТ. ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ.

Тема: НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА (РЕВОЛЮЦІЯ) СЕРЕДИНИ ХУІІ СТ. ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ. План: Причини, характер, рушійні сили, періодизація національно-визвольної боротьби. Скасування шляхетського режиму. Переяславська Рада та її історичне значення. Політична оцінка «Березневих статей». Формування української державності.

Причини национально-визвольної боротьби. Здійснення польською шляхтою щодо України політики соціального, національного та релігійного гноблення; Курс польського уряду на ліквідацію козацтва як стану; Стрімкий розвиток національної самосвідомості українців (усвідомлення ними своєї етнічної ідентичності, спільних інтересів, розвиток ідей єднос ті та незалежності).

Формування на основі козацтва нової української політичної еліти, яка визначила національні інтереси і сформувала цілі українського руху, розробила його політичну програму, відіграла провідну роль у процесі державотворення.

Характер визвольної боротьби. В історичній науці спостерігаються паралельне існування різних визначень боротьби 1648 р.: повстання (польська історіографія); визвольна або національно-визвольна війна (російська та радянська історіографія, частина українських істориків); революція (сучасний погляд), оскільки соціальна боротьба була спрямована на встановлення нової за своєю суттю моделі соціально-економічних відносин.

Цілі боротьби: Ліквідація польського і будь-якого іншого панування. Звільнення від національно-релігійного гноблення. Ліквідація магнатського землеволодіння, фільварково-панщинної системи господарства, кріпацтва, завоювання особистої свободи і права власності селян, міщан, козаків на землю. Утворення незалежної соборної української держави.

Рушійні сили визвольної боротьби Козацтво - керівна і провідна сила визвольної боротьби, ядро української армії. Селянство - виступало проти національного, релігійного та, насамперед, соціального гноблення - проти земельної власності як польських, так і українських феодалів, проти існуючих форм експлуатації, кріпацтва. Вимагало особистої свободи і права володіння землею. Міщанство - в окремих регіонах (Західне Поділля, Волинь, Галичина) відіграло провідну роль у національно-визвольній і соціальній боротьбі.

Частина української шляхти – сприяла формуванню української еліти, політичної програми, розбудові державності. Представники православного духовенства (особливо його низи) - брали безпосередню участь у подіях революції, у державотворчій діяльності. Виходячи із причин, цілей та складу учасників, характер боротьби визначають як: національно-визвольний; релігійний;соціальний.

Періодизація національно-визвольної війни Н.Полонська-Василенко, почасти М.Грушевський та Д.Дорошенко І етап – 1948 р., повстання українського народу проти Польщі. ІІ етап – 1649-1653 рр., перехід від повстання до народної революції

сучасні погляди на періодизацію: Перший (лютий 1648-червень 1652 рр.)-період найбільшого розмаху та інтенсив ності національно-визвольної і соціальної боротьби. Основні завоювання: виборення державної незалежності у червні 1652 р. й успішне завершення Селянської війни. Другий (червень 1652 - серпень 1657 рр.) - період погіршення економічного і геополітичного становища козацької України.

Третій (вересень 1657 - червень 1663 рр.) - період різкого загострення соціально-політичної боротьби, що вилилася в громадянську війну і призвела до розколу козацької України на два гетьманства - Правобережне і Лівобережне. Четвертий (липень 1663 - червень 1668 рр.) - період відчайдушної боротьби національ но-патріотичних сил за возз'єднання Укра їни в умовах прагнення польського й російського урядів поділити Українську державу. П'ятий (липень 1668- вересень 1676 рр.) - період кризи і поразки визвольної війни. Ліквідація державності на Правобережжі.

На початку визвольної боротьби діяльність Б.Хмельницького і його сподвижників була спрямована на вирішення трьох основних завдань: формування власних збройних сил і залучення на свій бік реєстрових козаків; залучення до боротьби широких верств українського суспільства. З цією метою Б.Хмельницький звертається з універсалами до населення, закликаючи до спільної боротьби проти Польщі.

укладення військово-політичного союзу з Кримським ханством (укладено в березні 1648р.). Висновок: первісно висувалась ідея автономії для козацького региону в складі Речі Посполитої.

1648р. Квітень - козацько-татарське військо розгромило польську армію під Жовтими Водами. Травень - поразка польської армії під Корсунем. Вересень - перемога козаків під Пилявцями. Визволення від поляків Волині й частини Поділля. Жовтень – облога Львова. 1649 - 1653 рр. Серпень 1649 – поразка козаків під Зборовом

Зборівський договір 18 серпня 1649 р: Україна у складі Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств під офіційною назвою Військо Запорізьке визнавалася автономією в межах Речі Посполитої; кількість реєстрового війська станови ла 40 тис. осіб, не записані до реєстру козаки мали повернутися у підданство до панів; шляхта отримала право повернутися до маєтків, відновлювалося феодальне землеволодіння, попередні повинності селян і міщан. липень 1651 р. поразка гетьманської армії під Берестечком.

Білоцерківська угода 28 вересня 1651 р. призвела до тяжких для України наслідків: територія автономії обмежувалася лише Київським воєводством; козацьке військо скорочувалося з 40 до 20 тис. осіб; гетьман підпорядковувася польському королю та позбавлявся права закордонних зносин;

підтверджувалися права православної церкви та української шляхти. квітень 1652 р. – перемога козаків на Брацлавщині (неподалік гори Батіг). жовтень 1653 р. – поразка козаків під Жванцем

18 січня 1654 р. в Переяславі відбулася загальна Військова рада, яка прийняла рішення про перехід України під зверхність московського царя.

Як історики оцінюють інцидент, що виник на Раді в Переяславі і як він вплинув на подальші українсько-московські відносини? Чому частина козацтва відмовилась присягати на «вірність царю?»

О. Субтельний, І.Крип’якевич Проста формальність, відмінності у поглядах на політичні цінності й традиції. М.Грушевський, Н.Полонська-Василенко. Недовіра Б.Хмельницького до дійсних намірів Москви, що хотів присягою підкреслити рівноправність сторін. О.Оглоблін. «Перша щілина в єдиному українському фронті.

Основні положення «Статтей Б.Хмельницького» ("Березневих статтей") Україна (територія колишніх Київ ського, Чернігівського і Брацлавського воє водств) переходила під протекторат Московії; влада в автономії належить гетьману, якого обирає військова рада (передбачалася пожиттєвість влади Богдана Хмельницького, але цар залишав за собою право його затвердження;

гетьман мав право вступати у дипломатичні відносини з усіма державами, за виключенням Польщі та Туреччини; зберігалися козацькі військово-адміністративні органи влади, створені в ході війни; посади в адміністративному апараті могли займати тільки представники місцевого населення та православної віри;

чисельність гетьманського війська сягала 60 тис. реєстрових козаків; залишався попередній поділ на стани - козацький, шляхетний, духовний та міщанський, права яких були затверджені царською грамотою; українське судочинство мало діяти за козацькими законами; у великих містах (Києві, Чернігові тощо) зберігалося право на само управління, але цар міг тримати в них російські війська з московськими воєводами;

за козацькою Україною зберігалося право мати свої фінанси та самостійно збирати податі, але під контролем московських чиновників; визнавалася самостійність української православної церкви; Москва брала на себе зобов’язання захищати Україну від Польщі, татар та інших держав, але й козаки повинні були виступати разом з російськими військами під час війни.

Значення угоди для України Засвідчувала правову форму її відокремлення від Речі Посполитої; Служила юридичним визнанням суверенності Української держави і козацького устрою (Україна мала право власного правління, на початку майже незалежного від царського уряду);

Підтверджувала міжнародний характер довічної влади гетьмана; Створювала умови для перемоги над Польщею і завершення об’єднання українських земель у національній державі. Навіть «Нові статті», які підписувалися гетьманами з 1659 р. і значно обмежували їх владу, доводили, що царський уряд змушений був розглядати Україну як окрему державу.

Наслідки угоди Перебування у складі православної країни сприяло національному й культурному збереженню українського народу. Було покладено край наступу католицизму, уніатству, зазіханням Речі Посполитої, Криму й Туреччини.

Україна отримала можливість розвивати свою державність. Царський уряд з самого початку взяв курс на обмеження, а далі й ліквідацію автономії України. Україна отримала можливість розвивати свою державність. Царський уряд з самого початку взяв курс на обмеження, а далі й ліквідацію автономії України.

Оцінка договору 1654 року Унія (об'єднання). Реальна унія (поглинення земель однієї держави іншою) або персональна унія (об'єднання двох держав під владою одного монарха); Васалітет (залежність слабкої держави від більш сильної) – російські історики М.Покровський, В.Мякота, українські І.Крепякевич і почасти М.Грушевський;

Протекторат (форма протегування покровительства сильнішої держави більш слабшій) – Д.Дорошенко, частково М.Грушевський та І.Крепякевич; Міліарний союз двох держав –О.Оглоблін, Тимчасовий військовий союз - В.Липинський; Возз’єднання України з Росією – радянська історіографія;