Презентація на тему:
Сухопутній транспорт

Cухопутний транспорт Виконали учениці 9-А класу Богоцька Ліза та Ясельська Юля

Залізничний транспорт Залізни чний тра нспорт — вид транспорту, що здійснює перевезення пасажирів і вантажів в колісних екіпажах, що рухаються залізничною колією. Залізничний транспорт є частиною логістичних ланцюгів, які сприяють міжнародній торгівлі і економічному зростанню. Головними складовими залізничного транспорту є: матеріальна (власне залізниця), що ділиться на інфраструктуру: залізнична колія і штучні споруди (мости, тунелі, вокзали, станції, депо), пристрої сигналізації, централізації і блокування (СЦБ), контактна мережа (прилади електропостачання, тягові підстанції) рухомий склад: тяговий (локомотиви) і не тяговий (вагони) — вантажні і пасажирські експлуатаційна, що в свою чергу ділится на: технічну експлуатацію — диспетчерське керування, розробка оптимальних прийомів керування процесом перевезень; комерційну експлуатацію — відносини з вантажовідправниками / вантажоотримувачами / вантажовласниками і пасажирами.

Історія залізничного транспорту Англійські інженери Джеймс Ватт і Джордж Стефенсон створили першу залізницю, по якій ходили паровози зі Стоктона в Дарлінгтон у 1825 р. Після цього почалося інтенсивне будівництво залізниць в Англії, континентальній Європі і Північній Америці як заощадливого і швидкого виду транспорту та зв'язку. Після Другої світової війни паровози були замінені електровозами і тепловозами. У, той же час розвивалися інші види транспорту: автомобільний, повітряний і ін., і залізниці перестали бути основним способом пересування на великі відстані. З 1970-х почалося інвестування швидкісних залізниць, в Англії почав експлуатуватися високошвидкісний дизельний локомотив, спеціальні лінії були побудовані в Японії і Франції. У багатьох країнах довжина залізничної мережі скорочується. Так, у США колись було більше 400 000 км залізниць.

Залізничний транспорт в Україні Першими залізницями в Україні стали Перемишль — Львів (1861) на заході й Одеса — Балта (1865) на півдні країни. Вже з 1868 р. будувалися багато залізниць. Залізнична мережа України в основному сформувалася до кінця XIX ст. Щільність залізничних шляхів сполучення в Україні становить 38 км на 1 тис. км, у Франції, наприклад, 65 км на 1 тис. км (1983 р.). Мережа залізниць найщільніша на південному сході (Донбас), а також на заході країни. Загальна довжина залізничних шляхів загального користування— 22,7 тис. км, із них 8,3 тис. км, або 37%, електрифіковано, 8,0 тис. км, або 35%, є дво- і багатоколійними. Історія будівництва залізниць України Найважливішими залізничними магістралями України є: Київ — Фастів — Козятин — Здолбунів — Львів, Козятин — Жмеринка — Одеса, Київ — Конотоп — Шостка, Київ — Полтава — Харків — Дебальцеве, Фастів — Сміла — Дніпропетровськ, Кривий Ріг — Дніпропетровськ — Донецьк, Харків — Дніпропетровськ — Запоріжжя — Сімферополь — Севастополь, Львів — Мукачеве — Чоп та ін. Найбільшими залізничними вузлами з розвиненим станційним господарством є Київ, Львів, Харків, Дніпропетровськ, Фастів, Козятин,Дебальцеве, Жмеринка, Сміла та ін. Організаційно залізничний транспорт України загального користування підпорядкований Державній адміністрації залізничного транспорту України, до сфери управління якої належить шість залізниць: Південно-Західна (з центром у Києві), Львівська, Південна (центр у Харкові), Донецька, Придніпровська (центр у Дніпропетровську) й Одеська. Основними вантажами є мінеральні добрива, будівельні матеріали, кам'яне вугілля та руди, зокрема залізні. Важливе місце займають також різноманітні метали і нафтові вантажі. Ці вантажі становлять близько чверті усіх перевезень. Найбільш напруженими лініями вантажопотоків є Кривий Ріг — Дніпропетровськ — Дебальцеве, Кривий Ріг — Фастів — Козятин — Львів, а також лінії до морських портів: Одеси, Бердянська, Маріуполя та ін. Найважливішою проблемою для України при її інтеграції у європейську єдину залізничну систему є звуження ширини української залізничної колії (1520 +8;-4 мм) до європейського зразка (1435 мм), як у сусідніх Польщі, Словаччині, Угорщині та Румунії. Зараз на кордоні з цими державами існують складні системи переведення рухомого складу поїздів з колії на колію, що значно знижує ефективність роботи залізничного транспорту, зокрема в часі.

Автомобільний транспорт Автомобільний транспорт зараз — найпоширеніший вид транспорту. Автомобільний транспорт молодше залізничного і водного, перші автомобілі з'явилися в наприкінці XIX століття. Після Другої світової війни автомобільний транспорт почав складати конкуренцію залізниці. Переваги автомобільного транспорту — маневреність, гнучкість, швидкість. Вантажні автомобілі перевозять нині практично всі види вантажів, але навіть на великих відстанях (до 5 і більше тис. км) автопотяги (вантажівка-тягач і причіп або напівпричіп) успішно конкурують із залізницею при перевезенні цінних вантажів для яких критична швидкість доставки, наприклад швидкопсувних продуктів. Особистий автомобільний транспорт Абсолютна більшість нині існуючих автомобілів — автомобілі індивідуального користування (легкові). Їх використовують, як правило, для поїздок на відстані до двохсот кілометрів. Громадський автомобільний транспорт Широко поширені також автобуси (багатомісні пасажирські автомобілі з місткістю від 8 пасажирів). Для експлуатації в містах і передмістях нині використовуються переважно міські автобуси з низькою підлогою, а для міжміських і міжнародних рейсових і туристичних перевезень — міжміські і туристичні лайнери (кочі). Останні відрізняються від міських моделей компоновкою з підвищеним рівнем підлоги (для розміщення під ним багажних відсіків), комфортабельним салоном тільки з сидячими місцями, наявністю додаткових зручностей (кухні, гардероба, туалету). У зв'язку з підвищенням в кінці XX століття комфортності туристичних автобусів, вони цілком успішно конкурують в області перевезення туристів із залізницею. Переваги і недоліки Автомобільний транспорт вимагає хороших доріг. Зараз в розвинених країнах існує мережа автомагістралей — багатосмугових доріг без перехресть, на яких допускаються швидкості руху понад ста кілометрів на годину. Незважаючи на переваги, автомобільний транспорт має багато недоліків. Легкові автомобілі — найвитратніший транспорт у порівнянні з іншими видами транспорту в перерахунку на одного пасажира. Основна частка (63%) екологічної шкоди планети пов'язана з автотранспортом. Значна екологічна шкода завдається навколишньому середовищу і суспільству на всіх стадіях виробництва, експлуатації і утилізації автомобілів, палива, масел, покришок, будівництва доріг та інших об'єктів автомобільної інфраструктури. Зокрема, оксиди азоту і сірки, що викидаються в атмосферу при спалюванні палива, викликають кислотні дощі. Транспортний засіб: різні типи автомобілів — легкові, автобуси, вантажні Шляхи сполучення: автомобільні дороги, мости, тунелі, шляхопроводи, эстакади Сигналізація та керування: правила дорожнього руху, світлофори, дорожні знаки, автотранспортні інспекції Транспортні вузли: автостанції, автовокзали, автостоянки Енергетичне забезпечення: автомобільні заправні станції (азс), контактна мережа Технічне забезпечення: СТОА, парки (автобусний, тролейбусний), автодорожні служби

Трубопровідний транспорт Трубопровідний транспорт досить незвичайний. Він не має транспортних засобів, точніше, сама інфраструктура «за сумісництвом» є транспортним засобом. Трубопровідний транспорт дешевший за залізничний. Він не вимагає великої кількості персоналу. Основний тип вантажів — рідкі (нафта, нафтопродукти) або газоподібні. Труби укладають на землі або під землею, а також на естакадах. Рух вантажу забезпечують насосні станції. Існують експериментальні трубопроводи в яких тверді сипкі вантажі переміщаються в змішаному з водою вигляді. Інші приклади трубопроводу для твердих вантажів — пневмопошта, сміттєпровід. Найповсякденніший вид трубопровідного транспорту — водопровід і каналізація.Відбуваеться постійна передача

Гужовий транспорт Використання тварин для перевезення людей і вантажів відоме з давніх часів. Люди можуть їздити на деяких тваринах верхи або запрягати поодинці чи групами у вози (хвіра, фіра, фура, хура, підвода) або сани для перевезення вантажів або пасажирів, або нав'ючувати їх. Як транспортні засоби використовувалися: коні, воли, слони, верблюди, лами, собаки. В Україні за розміром розрізняють «Воловий» або «кінський» вози. На Лівобережжі найтиповіший віз невеликого розміру, правобережні «хури» й «фурманки» довші й глибші. Існують драбинясті, збіжжеві вози — «гарби» та «літерняки». Чумацькі вози, «мажі» перевелися ще на початку 20 ст. При всій різнорідності форм українського воза, його будова однакова так само, як і назви складових частин. Щодо упряжі варто зауважити різницю між лівим і правим берегом Дніпра. На лівому всі кінські вози мають голоблі й дугу, дишель — тільки волові. На правому — знають для цих возів дишлі без дуги, замість «хомута» — «шлею». При воловому запрягу вживають, за винятком півночі, тільки ярма з «підгірлицею». У 18 столітті — першій половині 19 століття чумакування стало одним із найвизначніших позахліборобських зайнять селян і козаків. У другій половині 18 століття — першій половині 19 століття воно було також основним видом транспорту на Наддніпрянщині. Головним вантажем був хліб, експортований за кордон через Одеський та інші порти Чорного й Азовського морів, далі шкіра, мед, віск; привозили сіль, сушену рибу.

Дякуємо за увагу!!!