Презентація на тему:
РЕГУЛЯЦІЯ ДИХАННЯ. ТРАНСПОРТ ГАЗІВ

ТЕМА ЛЕКЦІЇ: “РЕГУЛЯЦІЯ ДИХАННЯ. ТРАНСПОРТ ГАЗІВ.”

Основні етапи газопереносу 1) конвекційне надходження повітря в повітроносні шляхи і дифузія газів між повітроносними шляхами та альвеолами (зовнішнє дихання); 2) дифузія газів між альвеолами і кров'ю; 3) перенос газів кров'ю; 4) дифузія газів між капілярною кров'ю і тканинами; 5) внутрішнє або тканинне дихання.

Парціальний тиск газів (мм.рт.ст.) у різних частинах дихальної системи.

Особливості дифузії кисню і вуглекислого газу через легеневу мембрану Газообмін у легенях людини відбувається на площі 50-90 м2. Товщина легеневої мембрани становить 0,4-1,5 мкм. Газообмін через цю мембрану залежить від: 1) поверхні, через яку відбувається дифузія; 2) товщини мембрани; 3) градієнту тиску газів у альвеолах та крові; 4) коефіцієнту дифузії; 5) стану мембрани.

Обмін газів у легенях

Газообмін у легенях

Дифузійна здатність легень Кількість газу, яка проходить через легеневу мембрану за 1 хв при градієнті тиску 1 мм рт. ст. Для кисню цей показник складає 25–З0 мл/хв мм рт. ст. Ефективність газообміну у легенях залежить від швидкості кровотоку. Еритроцит проходить по капіляру за 0,6-1 с.

Особливості транспортування кисню в крові Кисень, що надходить у кров, спочатку розчиняється у плазмі крові. Кисень, що розчинився у плазмі крові, за градієнтом концентрації проходить через мембрану еритроцита і утворює оксигемоглобін (НЬО2). Оксигемоглобін – нестійка сполука і легко розкладається. Пряма реакція називається оксигенацією, а зворотний процес – дезоксигенацією гемоглобіну. Кожна молекула НЬ може приєднати 4 молекули О2, що у перерахунку на 1 г НЬ означає 1,34 мл О2. Знаючи кількість гемоглобіну в крові, можна визначити кисневу ємкість крові (КЄК): КЄК = Нb 1,34. Враховуючи те, що 100 мл крові містять тільки 0,3 мл розчиненого О2, можна уявити, що основний об'єм кисню транспортується у стані хімічного зв'язку з гемоглобіном. Розчинність газу в рідині залежить від температури, складу рідини, тиску газу і його природи.

Крива дисоціації оксигемоглобіну

Фактори, які впливають на криву дисоціації температура, рН, РСО2, концентрація в еритроциті 2,3-ДФГ. При зниженні рН крива зміщується вправо, що свідчить про зменшення спорідненості НЬ до О2. При підвищенні рН збільшується спорідненість НЬ до О2 і крива зміщується вліво. Утворення великої кількості СО2 в тканинах сприяє збільшенню віддачі кисню за рахунок зниження спорідненості НЬ до нього. При виділенні СО2 у легенях зменшується рН крові і поліпшується оксигенація. CO2 також впливає на дисоціацію НbO2. При зниженні температури віддача О2 оксигемоглобіном сповільнюється, а при її збільшенні прискорюється цей процес. Зміщенню кривої вправо сприяє також збільшення вмісту в еритроцитах 2,3-ДФГ.

Особливості транспорту вуглекислоти 1) вугільна кислота (Н2СО3) – переноситься 7 % СО2; 2) бікарбонатний іон (НСО3-) – переноситься 70 % СО2; 3) карбогемоглобін (HНbCO2) – переноситься 23 % СО2.

Обмін газів у тканинах

ДИХАЛЬНІ НЕЙРОНИ 1. Ранні інспіраторні нейрони (імпульсація швидко наростає і повільно знижується під час вдиху). 2. Пізні інспіраторні нейрони (активуються у кінці вдиху). 3. Повні інспіраторні нейрони (повільно активуються під час вдиху). 4. Бульбоспінальні інспіраторні нейрони (активуються під час вдиху і активність поступово знижується у постінспірації) 5. Постінспіраторні нейрони (імпульсація в них наростає після вдиху). 6. Пізні експіраторні нейрони (активуються під час видиху).

Рецептори, які приймають участь у регуляції дихання Хеморецептори: а) центральні; б) периферичні. 2. Механорецептори верхніх і нижніх дихальних шляхів. 3. J-рецептори. 4. Іритантні рецептори. 5. Рецептори плеври. 6. Пропріорецептори дихальних м’язів.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!