Презентація на тему:
СПОЖИВЧИЙ ВИБІР: ОСНОВНІ ПОСТУЛАТИ, ОСОБЛИВОСТІ ТА ФАКТОРИ ВПЛИВУ

СПОЖИВЧИЙ ВИБІР: ОСНОВНІ ПОСТУЛАТИ, ОСОБЛИВОСТІ ТА ФАКТОРИ ВПЛИВУ Підготувала: студентка 2 курсу 2 групи факультету економіки та управління Галецька Софія Сергіївна науковий керівник: асистент Кубарева І.В.

Вибір споживача – одне з найактуальніших питань мікроекономіки Щоб зрозуміти економічний зміст категорії «споживчий вибір» необхідно визначити що саме впливає на поведінку споживача на ринку товарів і послуг. По-перше, аналіз поведінки споживача базується на прагненні задовольнити власні потреби. Засоби, що призначенні для задоволення потреб, називають благами. Корисність – уявлена споживачем спроможність певної кількості блага задовольняти одну або кілька потреб. По-друге, треба врахувати те, що індивідуум обмежений в грошовому доході, що безпосередньо впливає на його споживацький кошик. Виходячи з вищевикладеного, споживчий вибір - це розподіл свого обмеженого бюджету між благами з метою отримання максимальної корисності від них.

Свобода вибору споживача Теоретично вважається, що вибір споживача є вільним і не має встановлених норм. Але практика показує, що все ж таки існують певні обмеження. Вони можуть проявлятись по-різному: від введення карткової системи до законодавчої заборони виробництва і споживання певних товарів. Мотивами цих обмежень можуть слугувати надзвичайні обставини (війна, голод, стихійне лихо і т.п.); бажання вберегти споживача від “поганого”, з точки зору суспільства, товару (наркотиків, алкоголю, тютюну) і запропонувати споживачу більше “хорошого” товару (театрів, музики, книг), ніж він обрав би самостійно; прагнення забезпечити людям рівність в споживанні, щоб досягти гармонії в співвідношеннях і “загального щастя”.

Гіпотеза раціональності споживача Різні люди, маючи різний дохід, витрачають його по-різному. Кожний споживач обирає кращий зі своєї точки зору набір товарів. Економісти виходять з того, що не існує єдиної об’єктивної шкали, яка дозволяє визначити який товар кращий, а який гірший, але існує така суб’єктивна шкала, що є індивідуальною для кожного споживача. При чому людина прагне придбати найкращий товар, зважаючи на рівень власного доходу. Це припущення і має назву гіпотези раціональності споживача

Парадокс “вода-алмаз” В історії економічної думки існує парадокс “вода-алмаз”, який був сформований Адамом Смітом. Не беручи до уваги те, що вода для людини набагато корисніша, ніж алмази, проте останні є набагато дорожчими. Бажання вирішити даний парадокс спонукало економічна науку до відкриття граничного аналізу і зробило можливим використання математики в області досліджень нескінченно малих величин.

Сукупна і гранична корисності. Перший закон Госсена Сукупна корисність – сумарний рівень корисності, що досягається при споживанні певної кількості одиниць одного блага. Гранична корисність – приріст корисності при споживанні кожної додаткової одиниці певного блага. Ці дві категорії пов’язані між собою. Їхнє співвідношення визначається так: якщо кількість споживаного блага зростає, то гранична корисність кожної наступної одиниці буде меншою, ніж попередньої, а сукупна корисність при цьому нарощується більш уповільнено. Це правило має назву перший закон Госсена, або закон спадної граничної корисності.

Випадкові корисності Споживач, здійснюючи свій вибір, виходить з того, якою корисністю володіє дане благо. Але не завжди ці припущення виявляються такими, як було передбачено. Існують випадковості, за яких один товар виявляється набагато кращим, ніж очікувалось, а інший – навпаки, розчаровує. Саме ці спостереження були покладені в теорію ігор, за якої наслідки придбання певного блага повністю не залежать від вибору споживача.

Крива індивідуального попиту Криву індивідуального попиту на товар можна отримати, якщо перенести рівноважні обсяги споживання товару у систему координат “ціна – кількість товару”. Крива попиту показує обсяг споживання товару як функцію ціни: чим нижчою є ціна, тим вищий рівень добробуту вона забезпечує споживачеві.

Купівля чи економія? Коли споживач купує потрібну кількість деякого товару за певною ціною, то вважається, що він здійснив еквівалентний обмін між сумою грошей, яку заплатив, та власне товаром. Але можливий наступний випадок: запланована покупка не була здійснена. З одного боку, збереглись гроші, але з іншого - споживач не задовольнив власну потребу. Так чи має він при цьому вигоду? Почнемо з того, що купуючи товар в певній кількості, гранична корисність останньої одиниці дорівнює ціні товару і кожна попередня одиниця товару має більшу граничну корисність, ніж наступна, при цьому ціна у всіх одиниць рівна. Таким чином, корисність кожної одиниці покупки (окрім останньої) більше ціни, яку споживач за неї платить. Отже, вигідніше здійснити заплановану покупку.

Чи існує товар Гіффена? Товар Гіффена - це такий товар, обсяг купівлі якого, всупереч закону попиту, збільшується зі збільшенням на нього ціни. Цей товар займає значну частину у споживанні малозабезпечених сімей і прикладом такого блага може бути картопля, борошно або цукор. Зазвичай товари Гіффена з’являються в умовах нестабільності (загрози кризи, нестабільні доходи, різкі інституційні зміни тощо).