Презентація на тему:
Платіжний баланс та макроекономічна рівновага країни

Тема 11. Платіжний баланс та макроекономічна рівновага

Тема 11. Платіжний баланс та макроекономічна рівновага 11.1. Платіжний баланс, його структура і методологія складання 11.2. Взаємозв'язок рахунків платіжного балансу 11.3. Фактори впливу на рівновагу платіжного балансу країни: класифікація та управління.

Платіжний баланс – це: балансовий рахунок міжнародних операцій як вартісне вираження всього комплексу світогосподарських зв’язків країни у формі співвідношення надходжень та платежів; агреговане віддзеркалення економічних відносин країни з рештою світу протягом певного періоду часу; статистичний звіт, де у систематичному вигляді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції цієї країни з іншими країнами світу за певний проміжок часу це статистичний звіт, у якому в систематизованому вигляді відображається весь комплекс світогосподарських зв'язків даної країни у формі вартісного співвідношення над ходжень та платежів за певний період часу (рік, квартал, місяць); систематичні записи усіх економічних угод між резидентами даної країни та рештою країн світу протягом певного періоду (за визначенням МВФ).

Структура платіжного балансу РАХУНОК ПОТОЧНИХ ОПЕРАЦІЙ Операції з реальними цінностями, які відбуваються між резидентами та нерезидентами; операції, пов’язані з безоплатним наданням або одержанням цінностей, які призначені для поточного використання: товари, послуги, доходи та поточні трансферти. Торговельний баланс — це співвідношення вартості експорту та імпорту. Економічний зміст активу чи дефіциту торговельного балансу щодо конкретної країни залежить від її положення в світовому господарстві, характеру її зв’язків із партнерами та загальної економічної політики. Інформація Держкомстату, яка базується на даних вантажних митних декларацій та звітах підприємств про товари, які не проходять митне декларування (риба, виловлена в нейтральних водах і продана за кордоном, товари, придбані в портах перевізниками тощо). Для цілей складання платіжного балансу ці дані коригуються за ступенем охоплення (неформальна торгівля) та класифікацію (перерахунок імпорту з цін CIF на ціни FOB, ремонт товарів).

Структура платіжного балансу 2. Баланс послуг та некомерційних платежів Національний банк України формує в основному за власною базою даних, що включає: 2.1) платежі та надходження за транспортні перевезення, страхування, електронний, телекосмічний та інші види зв’язку, міжнародний туризм, обмін науково-технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачу інформації, культурні та наукові обміни, різні комісійні збори, рекламу, організацію виставок, ярмарків, торгівлю ліцензіями, лізингові операції тощо. 2.2) за прийнятими у світовій статистиці правилами у розділ “Послуги” входять, як не дивно, виплати прибутків від інвестицій за кордоном та процентів за міжнародними кредитами, хоча за економічним змістом вони звичайно ближчі до руху капіталу;

Структура платіжного балансу 2.3) за методикою МВФ показують односторонні перекази: 2.3.1) державні операції – субсидії іншим країнам по лінії економічної допомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації; 2.3.2) приватні перекази – перекази іноземних робітників, фахівців, родичів на батьківщину. 3. Доходи. Стаття “Доходи”: Оплата праці включає заробітну плату й інші доходи, отримані резидентами країни за роботу, виконану за межами її економічної території (мешканці прикордонних районів, сезонні робітники, персонал міжнародних організацій тощо). Доходи від інвестицій охоплюють надходження та сплату доходів від прямих, портфельних та інших інвестицій, а також надходження від резервних активів.

Структура платіжного балансу 4. Поточні трансферти передача матеріальних та фінансових цінностей резидентам від нерезидентів і навпаки, яка не передбачає компенсації у вигляді певного вартісного еквівалента: приватні перекази, благодійна допомога в грошовій формі, грошові внески органів державного управління, технічна допомога (інформація Міністерства економічного розвитку та торгівлі), гуманітарна допомога (за інформацією Держмитслужби)

Глобальний рахунок поточних операцій, 2001–11 , % до світового ВВП

Рахунок поточних операцій в єврозоні, 2001–11 , % до ВВП ЄС

Рахунок поточних операцій в 2011 , % до ВВП

Cальдо поточного рахунку, млрд. дол.

Cальдо поточного рахунку,% до ВВП

Структура платіжного балансу ІІ. РАХУНОК ОПЕРАЦІЙ З КАПІТАЛОМ ТА ФІНАНСОВИХ ОПЕРАЦІЙ 2.1. Рахунок операцій з капіталом. Одержання або оплата капітальних трансфертів (трансферти на інвестиційні цілі, прощення боргу, перекази мігрантів тощо), придбання або реалізація нефінансових активів та прав власності (торгові марки, патенти, авторські права, права на видобуток корисних копалин та інші).

Структура платіжного балансу 2.2. Фінансовий рахунок. У фінансовому рахунку відображаються всі операції, в результаті яких відбувається перехід прав власності на зовнішні фінансові активи та вимоги країни, або, іншими словами, виникнення та погашення фінансових зобов’язань між резидентами та нерезидентами. А. Прямі інвестиції: акціонерний капітал, реінвестовані доходи та інший капітал (кредити підприємствам прямого інвестування). Б.Портфельні інвестиції: цінні папери, що дають право на участь у капіталі, та боргові цінні папери (облігації та інші довгострокові боргові цінні папери), інструменти грошового ринку (векселі, ноти тощо) та похідні фінансові інструменти.

Структура платіжного балансу В. Інші інвестиції: торгівельні та банківські кредити, позики, включаючи кредити та позики МВФ та міжнародних фінансових організацій, угоди про фінансовий лізинг, готівкова валюта та депозити, а також інші короткострокові активи/пасиви Резервні активи: монетарне золото, спеціальні права запозичення, резервна позиція в МВФ (25% квоти країни), активи в іноземній валюті, що складаються з готівкових коштів, депозитів, цінних паперів та інших вимог. Баланс руху капіталів і кредитів – виражає співвідношення вивозу та ввозу державних і приватних капіталів, наданих і одержаних міжнародних кредитів. За економічним змістом ці операції поділяються на дві категорії: міжнародний рух підприємницького капіталу; міжнародний рух позикового капіталу.

15 країн з найбільшими резервами у 2008 році Усього резервів Частка у світових Зміна за Місяці (млрд. дол.) резервах (%) рік (%) імпорту 2007 2008 2008 2007-08 2008 Китай 1.546 1.966 25.8 27.1 18.2 Японія 973 1.031 13.5 5.9 13.2 Росія 479 427 5.6 -10.8 10.8 США 278 294 3.9 5.9 1.1 Індія 277 257 3.4 -6.9 7.9 Республіка Корея 263 202 2.6 -23.2 4.5 Бразилія 180 194 2.5 7.5 8.5 Гонконг, Китай 153 183 2.4 19.5 4.0 Сінгапур 163 174 2.3 6.9 4.6 Алжир 115 148 1.9 28.8 … Німеччина 136 139 1.8 1.9 0.9 Таїланд 87 111 1.5 26.9 6.0 Італія 94 106 1.4 12.3 1.5 Франція 115 103 1.4 -10.5 1.2 Лівія 83 96 1.3 15.7 38.7

Global Balances on Capital and Financial Accounts, 2004 –2010 (In billions of U.S. dollars)

Структура платіжного балансу Платіжний баланс складається з двох підрозділів: а) надходження (кредит) — це операції, які забезпечують країну додатковою іноземною валютою, тому у платіжному балансі перед ними ставлять знак «плюс». Кредит відповідає поняттю «доходи» і означає відплив за кордон цінностей, за які мають надійти платежі в дану країну. Кредитова частина відображає експорт товарів та послуг, одержані доходи та трансферти, приплив іноземної валюти (тобто її пропозицію), зменшення матеріальних та фінансових активів, збільшення пасивів; б) платежі (дебет) — це операції, пов'язані з використанням запасу іноземної валюти, тому в платіжному балансі перед ними ставлять знак «мінус». Дебет відповідає поняттям «зобов'язання», «витрати» і означає приплив цінностей з інших країн до даної країни, за які резиденти повинні сплачувати за кордон. Дебетова частина відображає імпорт товарів і послуг, сплачені доходи та трансферти, використання іноземної валюти (тобто попит на неї), зменшення пасивів або збільшення активів.

Прибуткові (+) та витратні (-) статті балансу міжнародних рахунків Прибуткові статті (+) КРЕДИТ Витратні статті (-) ДЕБЕТ Експорт товарів та послуг Імпорт товарів та послуг Приток капіталу Вивіз капіталу Приватні та державні дари із-за кордону Дари за кордон Транспортні послуги, що надані нерезидентам Використання транспорту інших держав Витрати іноземних туристів в даній країні Витрати на туризм за рубежем Військові витрати інших держав Військові витрати за кордоном Проценти та дивіденди, отримані із-за кордону Проценти та дивіденди, що виплачуються нерезидентам Продаж активів даної країни нерезидентам Придбання іноземних активів (наприклад, акцій, облігації та нерухомості) Депозити нерезидентів в депозитних установах даної країни Депозити в іноземних депозитних установах Продаж золота нерезидентам Придбання золота за кордоном Продаж національної валюти нерезидентам Купівля іноземної валюти

Пасиви та активи, 2004-2011

Методика МВФ Методологія складання платіжного балансу визначається за допомогою міжнародного стандарту – “Керівництво з платіжного балансу”, що розробляється і періодично публікується МВФ. Останнє, п’яте видання Керівництва опубліковано у 1993 р. Прийнята МВФ система класифікацій статей платіжного балансу використовується країнами-членами Фонду як основа національних методів класифікації. Однак платіжні баланси промислово розвинутих країн і країн, що розвиваються, суттєво відрізняються як за методикою складання, так і за змістом. Схеми платіжних балансів, прийнятих сьогодні МВФ і ОЕСР, враховують спільні риси, притаманні всім розвинутим країнам, і водночас дають змогу кожній країна вносити свої корективи.

Методика МВФ Сучасна класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ: А. Поточні операції Товари Послуги Доходи від інвестицій Інші послуги та доходи Приватні односторонні перекази Офіційні односторонні перекази В. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал Прямі інвестиції Портфельні інвестиції Інший довгостроковий капітал

Методика МВФ Підсумок А+В відповідає концепції базисного балансу в США С. Короткостроковий капітал D. Помилки та пропуски Підсумок: А + В + С + D відповідає концепції ліквідності в США Е. Компенсуючі статті Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл і використання СПЗ. F. Надзвичайне фінансування G. Зобов’язання, що складають валютні резерви іноземних офіційних органів. Підсумок А + В + С + D + Е + F + G відповідає концепції офіційних розрахунків в США Н. Підсумкова зміна резервів СПЗ Резервна позиція в МВФ Інші вимоги Кредити МВФ

Міжнародна платіжна позиція країни (правило Вальраса) IM = X + NA + NR, де IM – імпорт країни, X – експорт, NA (net assets) – чисті продажі активів (різниця вартості активів, проданих іноземцям і куплених у них), NR (net interests) – чисті платежі відсотків (різниця вартості відсотків на вкладений капітал, отриманих з-за кордону, і виплачених іноземцям) IM - X – NR = NA, де ліва сторона – поточний баланс, права – баланс операцій з капіталом Для врегулювання незбалансованості платіжного балансу використовуються офіційні резерви (OR) ЦБ країни: IM - X – NR = NA ± OR Взамозв’язок рахунків платіжного балансу

Фактори, що впливають на стан платіжного балансу Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція. Циклічні коливання економіки. Зростання закордонних державних витрат, пов’язаних із мілітаризацією економіки і військовими витратами. Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності. Зміни в міжнародній торгівлі. Вплив валютно-фінансових факторів. Негативний вплив інфляції. Торгівельно-політична дискримінація певних країн. Надзвичайні обставини – неврожай, стихійні лиха, катастрофи.

Економічні фактори, що впливають на платіжний баланс держави Фактори Спосіб впливу Темп інфляції В результаті надмірного підвищення цін товари та послуги, що виробляються в середині в країні, стають надмірно дорогими для покупців – нерезидентів. В силу цього підвищення скорочується рівень експорту. Одночасно із-за підвищення рівня цін імпортні товари стають все більш принадливими для покупців в порівнянні з товарами, що виробляються в цій країні. Це сприяє збільшенню обсягу імпортних операцій. Реальний ріст ВВП Високі темпи росту ВВП ведуть до збільшення обсягів імпорту товарів та послуг, Ця тенденція пояснюється тим, що високі темпи росту ВВП означають, що підвищується рівень прибутків в середині країни, частина яких може бути використана на імпорт. Низькі темпи росту ВВП, навпаки, приведуть до зниження рівня імпорту товарів та послуг.

Процентні ставки Рівні процентних ставок впливають на потоки капіталу, що вливаються в ринок облігацій і використовуються для інвестицій в грошовий ринок. Якщо в країні підвищуються процентні ставки, то можна чекати збільшення притоку капіталу для інвестицій в облігації з високою прибутковістю та в інші інструменти грошового ринку. І навпаки, якщо процентні ставки знижуються, то можна чекати відтоку капіталу, тому що фінансові центри інших країн стають більш принадливими для інвесторів. Валютний курс “спот” Валютний курс “спот” впливає на : Відносну вартість імпортних товарів в порівнянні з вартістю товарів, що вироблені в середині в країні. На відносну вартість експортних товарів в порівнянні з товарами інших країн (в країнах – імпортерах). Високий курс іноземної валюти перешкоджає проведенню імпортних операцій та сприяє проведенню експортних операцій. І навпаки, низький курс іноземної валюти створює сприятливі умови для імпорту та перешкоджає експорту.

Рівновага платіжного балансу Умови рівноваги платіжного балансу: Нульове сальдо (рівність дебетової та кредитової частин) Повна зайнятість у країні Відсутність серйозних обмежень щодо міжнародних операцій

Рівновага платіжного балансу Аналіз рівноваги ПБ ґрунтується на: Балансі поточних розрахунків; Базовому балансі; Балансі офіційних розрахунків. Довгострокова рівновага Середньострокова рівновага Короткострокова рівновага Нульове сальдо торгівлі товарами та послугами (поточного рахунку ПБ) IM – X – NR = 0 Нульове сальдо базового балансу (сальдо поточного рахунку + сальдо рахунку капіталу) IM – X – NR – NA = 0 Нульове сальдо рахунку офіційних резервів (сальдо поточного рахунку + сальдо рахунку капіталу + сальдо резервів) IM – X – NR – NA – OR = 0 Причини дисбалансів: Сезонні; Структурні – недостатня швидкість пристосування попиту на експорт та імпорт; Циклічні; Спекуляції та втеча капіталів; Зміни валютного регулювання.

Методи врівноваження платіжного балансу можуть бути 1) національними (внутрішніми). У свою чергу національні методи поділяються на: 1.1) ринкові методи (фінансові, валютні, грошове-кредитні) передбачають зміни валютних курсів, цін, доходів, процентних ставок, грошової маси тощо. До ринкових методів можна віднести: 1.1.1) продаж іноземних та національних цінних паперів за іноземну валюту (наприклад, розміщення облігацій державної скарбниці у центральних банках інших країн); 1.1.2) вплив на темп інфляції в країні через зміну процентних ставок, контроль за заробітною платою та рівнем цін;

Методи врівноваження платіжного балансу можуть бути 1.1.3) зміни в структурі експорту (шляхом урізноманітнення товарного асортименту та перерозподілу ресурсів на користь продукції, конкурентноздатної на світовому ринку); 1.1.4) зміни валютного курсу (зниження курсу національної валюти сприяє здешевленню вітчизняної продукції на міжнародних ринках і подорожчанню імпортних товарів; тому девальвація призводить до розширення експорту та скорочення імпорту); 1.1.5) використання країною своїх золотовалютних резервів (у певних межах, щоб не призвести до їх вичерпання та негативних наслідків у макроекономічному середовищі).

Методи врівноваження платіжного балансу можуть бути 1.2.) неринкові (адміністративні) методи, які передбачають регламентацію зовнішньо економічних операцій за допомогою нормативних актів та органів державного контролю. Наприклад, вплив на потоки зовнішньої торгівлі та рух капіталу між країнами може здійснюватися за допомогою протекціоністської політики уряду, яка включає запровадження тарифів, квот, ліцензій, субсидій тощо; 2) міждержавними (зовнішніми) методами: 2.1) позики інших країн та використання світового ринку позичкових капіталів (кредити банківських консорціумів, облігаційні позики); 2.2) ввезення підприємницького капіталу;

Методи врівноваження платіжного балансу можуть бути 2.3) позики міжнародних фінансових організацій (МВФ надає країнам-учасникам резервні кредити у межах 25 % їх квот); 2.4) іноземна допомога (пільгові кредити, подарунки, субсидії, надані іншими країнами). Регулювання платіжного балансу за допомогою ринкових методів передбачає поєднання двох протилежних комплексів заходів: рестрикційних – кредитні обмеження, у т. ч. підвищення процентних ставок, стримування росту грошової маси; експансіоністських — стимулювання експорту, девальвація.