Презентація на тему:
ЛЮДСЬКИЙ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КАПІТАЛ

ТЕМА 1 ЛЮДСЬКИЙ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КАПІТАЛ

ПЛАН 1. Базисні поняття, еволюція та особливості людського капіталу у системі економічних категорій 2. Теорії людського капіталу

Незалежно від того, якими матеріальними ресурсами володіє система, самі по собі вони не примножуються. І держава, і фірма розвиваються енергією й інтелектом людей Пітер Дракер

1. Базисні поняття, еволюція та особливості людського капіталу у системі економічних категорій Робоча сила, як вважають економісти-теоретики, є головним рушійним фактором процесу виробництва, а суспільне відтворення в широкому, світогосподарському аспекті є поновленням виробництва товарів і відтворення самої робочої сили. А.Сміт писав, що “збільшення продуктивності корисної праці залежить насамперед від вдосконалення уміння працівника, а потім від вдосконалення машин і інструментів, за допомогою яких він працює”.

Людський капітал Людський капітал, як визначають його більшість західних економістів, складається з знань, навичок, мотивацій і енергії, якими наділені особи і можуть використовуватися протягом визначеного періоду часу з метою виробництва товарів і послуг. “Він є формою капіталу, через те, що є джерелом майбутніх заробітків, чи майбутнього задоволення, чи того й іншого разом. Він людський, тому що є складовою частиною людини”.

Поділяють категорії культурного, інтелектуального і соціального капіталу, що базуються на поділі сфер інтелектуального життя: науки, мистецтва, релігії, освіти, а також трьох соціальних ролей людини: -трудової, -сімейної, -досугової.

Культурний людський капітал Це мовна і культурна компетенція людини, багатство у формі знання чи ідей, яке легітимізують статус і влада, підтримують установлений соціальний порядок, існуючу в суспільстві ієрархію. Культурний капітал особи характеризується наступними показниками: інтелектуальна культура (інтелектуальний капітал), освітня культура (освітній капітал), моральна культура (моральний капітал), символічна культура (символічний капітал), соціальна культура (соціальний капітал).

Інтелектуальний людський капітал Це сукупність вродженого і розвиненого інтелектуального багатства людини у формі його інтелектуальної культури. Інтелектуальний капітал складається із запасів і потоків знань, наявних в організації. Він може розглядатися як нематеріальний ресурс, який разом із матеріальними (гроші і активи підприємства) складає загальну вартість і цінність бізнесу.

Бонн (1996,1998) визначає нематеріальні ресурси як фактори, які більше ніж фінансові і фізичні активи роблять внесок у розвиток організації. Едвісон і Малоне (1997) включають в інтелектуальний капітал всі стосунки всередині і поза межами організації, враховуючи постачальників і замовників. Вони також включають такий нематеріальний капітал фірми як репутація, престиж, імідж і бренд.

Елементи інтелектуального капіталу 1)Людський капітал 2)Соціальний капітал 3)Організаційний капітал (або структурний капітал)

"Соціальний капітал " Світовий банк пропонує на своєму сайті наступне визначення соціального капіталу: (www.worldbank.org) Соціальний капітал відноситься до інституцій, взаємовідносин і норм, що відображають якість і кількість соціальних взаємодій у суспільстві. Соціальний капітал це не просто сума інституцій, які підтримують суспільство, це "клей", який тримає їх разом.

Організаційний капітал (або структурний капітал) Юндт у 2000р. дає визначення організаційному капіталу як інституційні знання, власником яких є організація, що зберігаються в базах даних, збірниках і т.п. Його ще часто називають структурним капіталом (Едвісон і Малоне, 1997). А терміну організаційний капітал Юндт надав перевагу тому, що він передає більш чітко, що це є знання, якими володіє організація.

Трьохстороння концепція інтелектуального капіталу полягає в тому, що є: індивідууми, які генерують, зберігають і використовують знання (людський капітал), ці знання примножуються і підсилюються завдяки взаємодії між ними (соціальний капітал) з метою генерування інституційних знань, якими володіє організація (організаційний капітал).

Освітній капітал це сукупне освітнє багатство людини у формі його освітньої культури (особиста власність власників дипломів і вчених ступенів). Моральний капітал - сукупність моральних якостей людини

Індекс людського розвитку (ІЛР) Експерти Організації Об'єднаних Націй оцінюють рівень людського розвитку, досягнутий у різних країнах, за допомогою спеціального індексу людського розвитку

ІЛР відбиває досягнення країни в забезпеченні трьох найважливіших аспектів людського добробуту 1) здоров'я і довголіття, вимірюваних очікуваною тривалістю життя; 2) освіти, вимірюваного комбінацією двох показників - грамотності дорослого населення й охоплення населення трьома ступінями освіти (початковою, середньою і вищою); 3) матеріального рівня життя, вимірюваного величиною реального ВВП на душу населення.

Досягнення в кожній з цих трьох областей спочатку оцінюються у відсотках від деякої ідеальної, жодною країною ще не досягнутої ситуації: 1) очікуваної тривалості життя, рівним 85 рокам; 2) грамотності й охоплення населення освітою усіх трьох ступіней на рівні 100%; 3) реального ВВП на душу населення на рівні 40000 дол. Потім обчислюється середнє значення цих трьох індексів

МІСЦЕ КРАЇН ЗА ІЛР (ЗВІТ ПРООН)

Показники ВВП і тривалості життя погіршують і «тягнуть вниз» загальний ІЛР і рейтинг України. Освітні показники — грамотності й валового охоплення навчанням — досить високі, особливо за грамотністю.

Людський розвиток є метою, а економічне зростання - лише засобом до її досягнення. Доповідь про людський розвиток" (Програма розвитку ООН)

2. Теорії людського капіталу У 1992 р. професора економіки і соціології Чикагського університету Гері Бекера було нагороджено Нобелівською премією в галузі економіки за поширення сфери мікроекономічного аналізу на цілу низку аспектів людської поведінки і взаємодії, включаючи неринкову поведінку.

Г. БЕКЕР автор декількох фундаментальних досліджень і багатьох десятків статей. Три головні його книги перевидавалися двічі. 1."Економіка дискримінації" 2."Людський капітал“ 3."Трактат про родину“

Пропоновані ним моделі мають репутацію класичних і ставали базовими для наступних розробок. Він стояв у початків нових розділів економічної теорії - економіки дискримінації, теорії людського капіталу, економіки злочинності, економіки домашнього господарства, тощо. У 1987 р. він обирався президентом американської економічної асоціації.

Економічний підхід до соціальних питань так сам Г. Бекер визначає суть свого наукового пошуку, плодотворність якого продемонстрував на прикладі таких позаринкових форм діяльності, як дискримінація, освіта, злочинність, шлюб, планування родини, а також при поясненні ірраціональної й альтруїстичної поведінки. Колеги, учні і послідовники Г. Бекера поширили цей підхід на ще більш екзотичні для традиційної економічної науки явища - від ідеологічних процесів і релігійної діяльності до суїцидів і сексуальної активності.

"Людський капітал" Класикою сучасної економічної думки стала велика робота Г. Бекера "Людський капітал". Хоча основний внесок у популяризацію ідеї людського капіталу був внесений Т. Шульцем, колегою Г. Бекера по Чикагському університету, розробка мікроекономічних основ цієї теорії була подана в фундаментальній праці Г. Бекера. Сформульована в ньому модель стала основою для всіх наступних досліджень у цій області.

Людський капітал це наявний у кожного запас знань, навичок, мотивацій. Інвестиціями в нього можуть бути: освіта, накопичення виробничого досвіду, охорона здоров'я, географічна мобільність, пошук інформації.

Відправним пунктом для Г. Бекера слугувало припущення, що при вкладанні своїх засобів у підготовку й освіту учні і їхні батьки поводяться раціонально, зважуючи відповідні вигоди і витрати. Подібно до звичайних підприємців, вони зіставляють очікувану граничну норму віддачі від таких вкладень із прибутковістю альтернативних інвестицій (відсоток по банківських вкладах, дивідендами по цінних паперах і т.д).

Залежно від того, що економічно доцільніше, приймається рішення про продовження навчання, або про його припинення. норми віддачі виступають, як регулятор розподілу інвестицій між різними типами і рівнями освіти, а також між системою просвіти в цілому й рештою економіки. Високі норми віддачі свідчать про недоінвестування, низькі - про переінвестування.

Крім теоретичного обґрунтування Г. Бекер першим здійснив і практичний, статистично коректний підрахунок економічної ефективності освіти. Для визначення доходу від вищої освіти з життєвих заробітків тих, хто закінчив коледж, віднімалися заробітки тих, хто не пішов далі середньої школи. У складі витрат навчання як головний елемент виділялися "втрачені заробітки", тобто дохід, недоотриманий учнями за роки навчання.

Зіставлення вигод і витрат освіти дає можливість підрахувати рентабельність вкладень у людину. Згідно розрахунків Г. Бекера виявлялося, що в США віддача вищої освіти знаходиться на рівні 10-15%, що перевищує показники прибутковості для більшості фірм.

В кінці 90 – х р. в Україні віддача від освіти досягла 7-8% - рівня. Наприклад, в США норма віддачі вкладень в отримання середньої освіти складає від 10 до 13%, а вкладень в отримання вищої освіти ≈ від до 15 %.

СПЕЦІАЛЬНІ І ЗАГАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ Величезне теоретичне значення мало обгрунтування Г. Бекером різниці між спеціальними і загальними інвестиціями в людину. Спеціальна підготовка наділяє працівників знаннями і навичками, що представляють інтерес лише для тієї фірми, де вони були отримані (наприклад, ознайомлення новачків зі структурою і внутрішнім розпорядком підприємства).

ЗАГАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ У ході загальної підготовки працівник здобуває знання і навички, що можуть знайти застосування і на інших фірмах. Г. Бекер показав, що загальна підготовка непрямим шляхом оплачується самими працівниками, коли, прагнучи до підвищення кваліфікації, вони погоджуються на більш низьку в період навчання заробітну плату, і їм же тому дістається доход від неї. Адже якби її фінансування йшло за рахунок фірм, вони при звільненні таких працівників позбавлялися б своїх вкладень, втілених у їхні особистості.

СПЕЦІЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ Спеціальна підготовка оплачується фірмами, і вони ж отримують доход від неї, тому що в противному випадку при звільненні з ініціативи фірм втрати несли б працівники.