Презентація на тему:
Лондонський клуб кредиторів

Лондонський клуб кредиторів London Club

Лондонський клуб кредиторів консультативний комітет найбільших банків-кредиторів, який засідає у зв'язку з переговорами їх з урядами країн-боржників з питань реструктуризації приватної заборгованості форум з перегляду строків погашення кредитів, що надані комерційними банками без гарантій з боку урядів країн-кредиторів, оскільки такі переговори між боржниками та комерційними кредитори найчастіше проходять саме в Лондоні, цей клуб отримав назву „Лондонський клуб”; неофіційна організація, до складу якої входять комерційні банки, перед якими мають заборгованість країни „третього світу".

Історія клубу Перше засідання Лондонського клубу відбулося у 1976 р. у контексті переоформлення заборгованості Заїру; Діяльність Лондонського клубу поступово набирала масштабів, лише у 80-х роках минулого сторіччя було підписано близько 50 Угод щодо перегляду умов погашення заборгованості з країнами, що розвиваються; У 1985 р. було розроблено План Бейкера, який визначив основні завдання в проведенні аналізу програми фінансової рівності країн-боржників; Подальший, ще більш фундаментальний крок було зроблено у 1989 р. в контексті плану Брейді, у якому визнавалася необхід-ність полегшення сукупного боргового тягаря за допомогою за-ходів зі скорочення боргу і його обслуговування; У 90-ті роки XX ст. через механізм Лондонського клубу пройшли такі країни, як Аргентина, Болівія, Бразилія, Болгарія, Мексика, Нігерія, Польща, Філіппіни та ін.

Організаційна структура Лондонського клубу інтереси банків-кредиторів представляє консультаційний комітет, до складу якого входять ті банки, на частку яких припадає максимальна частина боргу країни; організація не має постійного голови або секретаріату, тому ЇЇ процедури мають досить вільний характер, що дозволяє застосувати гнучкий підхід під час розгляду питання реструктуризації боргу для кожної конкретної країни; не має формальних процедур перегляду строків погашення боргу; комерційні банки, які є головними кредиторами країни, яка бажає реструктуризації своєї заборгованості, становлять Банківський консультативний комітет (БКК) для захисту інтересів комерційних банків-кредиторів;

до складу БКК зазвичай входить не більш 15 банків; реструктуризація боргу в Лондонському клубі проводиться у сім етапів: спочатку боржник заявляє про мораторій на платежі, створює групу по врегулюванню боргу та складає Інформаційний меморандум; паралельно з цим формується БКК, після чого сторони скликають раду з вивчення ситуації та узгоджують основні умови; якщо між краіною-боржннком та комітетом була досягнута згода щодо реструктуризації, вона повинна отримати підтримку усіх банків, що мають 90-95% не-оплачених зобов'язань боржника ; після цього угода може бути офіційно підписана та оформлена.

Угоди про реструктуризацію боргів комерційними банками під егідою Лондонського клубу засновані на трьох головних положеннях: Положення про спільний доступ. При виплаті заборгованос-ті не припускається дискримінація жодного з кредиторів; Положення про рівноправ’я. Усі позики розглядаються на рівноправній основі, що передбачає однакові права на платежі і заставу, які залежать від фактичного обсягу ризику банку; Положення про обов’язкову передплату. У випадку достро-кових платежів у рахунок погашення боргу їх розподіл між кре-диторами проводиться на рівній основі.

Етапи реструктуризації боргу Лондонським клубом Боржник оголошує мораторій на платежі та складає Інформа-ційний меморандум. Кредитори формують Банківський консультативний комітет. Вибір посередників з обслуговування, адвокатів та юридичних консультантів. Збори з вивчення стану заборгованості, боржника. Узгодження основних умов. Документальне оформлення угоди про перегляд боргу.

Лондонський клуб і Україна переговори з Лондонським клубом були початі в 1991 р; в 1995 р. у Франкфурті-на-Майні уряд і члени Банківського консультативного комітету клубу підписали меморандум про погоджені принципи глобальної реструктуризації боргу колишнього СРСР на суму 32,3 млрд. дол. (основний борг — 24 млрд. дол. і відсотки — 8,3 млрд. дол.); наприкінці 1997 р. Україна підписала з Лондонським клубом угоду про реструктуризацію заборгованості; до моменту завершення роботи з реструктуризації боргу були підписані протоколи вивірки заборгованості з 423 окремими кредиторами по більш ніж 27 тисячам заявлених позицій, що є абсолютним рекордом в історії проведення Лондонським клубом реструктуризації заборгованості суверенних позичальників перед комерційним.

Додатково Інтереси банків-кредиторів у Лондонському клубі становить банківський консультативний комітет (БКК), в якому представлені ті банки, на які припадає максимальна частина боргу даної країни. Угода, досягнута між країною-боржником і комітетом, має отримати підтримку банків, на які припадає 90-95% непогашених зобов'язань боржника, і тільки після цього дана угода може бути офіційно підписана. Процедура врегулювання боргу включає підготовчу роботу, яка включає в себе розробку стратегії врегулювання боргу. Потім країна-боржник проводить консультації зі своїми головними кредиторами з метою утворення керівного комітету. Зазвичай країна-боржник вибирає банки, з розумінням відносяться до висунутим нею умов роботи в складі БКК і представляють географічні регіони, перед якими країна має боргові зобов'язання. У БКК з реструктуризації російського зовнішнього боргу в останні роки входили: Deutsche Bank, Credit Lyonnais, BNP, Commerzbank, BNL, Bank of Tokyo-Mitsubishi, Bank Austria, Dresdner Bank. Завдяки досвіду роботи Банківських консультативних комітетів вони стали досить компетентними органами для детальної оцінки економічної ситуації країни-позичальника і побудови схеми рефінансування боргу.

Виконала Студентка 342 групи Пантєлєєва Н. С.