Презентація на тему:
ПАРИЗЬКИЙ КЛУБ

ПАРИЗЬКИЙ КЛУБ

Паризький клуб – це неформальна міжурядова організація індустріально розвинених країн-кредиторів.

Країни члени Паризького клубу: Австралія Іспанія Швейцарія Австрія Італія Швеція Бельгія Канада Франція Великобританія Нідерланди Фінляндія Німеччина Норвегія Японія Данія Португалія Росія Іспанія США

Рік заснування клубу 1956р Було проведено перші переговори в рамках клубу. Уряд Аргентини проводив переговори з метою перегляду графіків платежів.

МЕТА СТВОРЕННЯ: реструктуризація заборгованості країн, що розвиваються. ОСНОВНОЮ ФУНКЦІЄЮ: надання кредитів державам, котрі їх потребують. СТРУКТУРА: зібрання представників суверенних держав-кредиторів під головуванням високопоставленого чиновника державного Казначейства Франції. ОРГ-НА РОБОТА: Генеральний секретаріат на чолі з генеральним секретарем (15 співробітників казначейства Франції).

Представники країн-кредиторів збираються 10— 11 разів на рік у Парижі. Паризький клуб немає штаб -квартири, секретаріату, а головне, немає статуту. Цей клубне немає юридичного статусу.

В переговорному процесі в рамках Клубу може брати участь будь-яка держава-кредитор, що є власником зобов'язань за боргами, за якими може знадобитися перегляд умов погашення. Традиційними учасниками переговорів у Паризькому Клубі є: МВФ, Світовий банк, Конференцію ООН з торгівлі тарозвитку (ЮНКТАД) і країна-боржник.

У 1978 р. з боку ЮНКТАД було висловлено думку про те, що процес ведення переговорів про перегляд умов кредитів рівною мірою має забезпечувати захист інтересів як кредиторів, так і боржників. Переговори в Паризькому клубі жодним чином не сприяють інтересам боржника. По-перше, сама процедура принизлива, по-друге, перегляд боргів дає лише тимчасову відстрочку, але не вирішує проблеми.

Членство в Паризькому Клубі передбачає постійний обмін інформацією міжкредиторами про заборгованість та час її погашення. Всі угоди країн -боржників з Паризьким Клубом містять статтю, що зобов'язує їх ненадавати третім країнам більш вигідних умов погашення боргу перед ними, ніж умови, надані членам Клубу. Найбільш бідним країнам списується до 80% їхнього зовнішнього боргу офіційним кредиторам.

Найбільша активність діяльності клубу припадає на останні 20 років, коли біля 100 країн уклали більше двохсот угод про реструктуризацію боргів на суму понад 350 млрд дол.

Основні принципи діяльності Паризького Клубу. наявність безпосередньої загрози припинення платежів; обумовленість реструктуризації боргу зобов'язанням боржника проводити певну економічну політику; рівномірний розподіл тягаря невиплачених боргів серед кредиторів.

Для створення більш ефективної системи реструктуризації боргу Паризький клуб розробив класифікацію країн за рівнем їхніх доходів, згідно з якою для кожної групи країн застосовуються певні умови при отриманні згоди на реструктуризацію боргу з боку Паризького клубу кредиторів.

Торонтські умови 1988; Х’юстонські умови 1990; Тринідатські умови 1990; Лондонські умови (посилені Торонтські) 1991; Неапольські умови 1995; Ліонські умови 1997; ініціатива НІРС; стандартні класичні умови. Різновиди базових умов реструктуризації боргу (офіційного):

Категорії країн-боржників: Винятки: в окремих випадках сума зовнішнього боргу країни може бути скорочена на особливих умовах з політичних та інших причин. Найбідніші країни — Торонтські, Лондонські, Неапольські та Ліонські умови. Бідніші з країн із середнім рівнем доходу — Х’юстонські умови. Багаті країни з середнім рівнем доходу — стандартні умови Паризького клубу.

Принципи діяльності Паризького клубу Консенсус. Жодне рішення не може бути схвалено Паризьким клубом, якщо воно не є прийнятним для всіх без винятку країн-кредиторів, що беруть участь.

Дії виходячи з конкретної ситуації. Будь-яке рішення, що приймається Паризьким клубом стросовно заборгованості країни-кредитора, має ґрунтуватися на оцінці конкретної економічної та фінансової ситуації в даній країні.

Солідарність між кредиторами. Жоден кредитор не намагається домовитися з країною-боржником про кращі умови, ніж для інших кредиторів Паризького клубу.

Умови. Паризький клуб погоджується на переоформлення заборгованості країни-боржника тільки в тому разі, якщо в цій країні здійснюється програма, що підтримується МВФ у рамках відповідного механізму верхніх кредитних траншів.

Зіставність умов Країна-кредитор, що бере участь, а також будь-який двосторонній кредитор, який не бере участі в роботі Паризького клубу, за жодних обставин не мають ставити для будь-якої країни-боржника умови, менш сприятливі, ніж ті, які передбачені багатосторонньою угодою, укладеною з Паризьким клубом.

Найбільш значними подіями в діяльності Паризького клубу виділяють: анулювання 100% боргу Сьєрра-Леоне в 2007 pp.; дозвіл на дострокову виплату 22 млрд дол. боргу з боку Російської Федерації, наданого в 2006 p.; 16 вересня 2010р. списання 100% боргу Ліберії ($1,4 млрд.); у березні 2010р. Списання 100% боргу Республіки Конго ($2,4 млрд.); списання зовнішнішнього боргу Афганістану на суму $1,026млрд.

До зобов'язань України перед Паризьким Клубом відноситься заборгованість з кредитів, наданих іноземними банками в рамках міжурядових угод під гарантії своїх урядів чи застрахованим урядовими страховими організаціями. Слід зазначити, що Україна вже підписала міжурядову угоду з усіма країнами - членами Паризького Клубу. Україна в 2001 році призупинила платежі з боргів Паризькому Клубу (Туркменістану), оголосивши про намір їх реструктуризації. Загальний обсяг прямого державного і гарантованого боргу України в першому півріччі 2006 року зменшився на $185 млн..

Основними країнами-кредиторами України є: Росія - $1,974 млрд, Туркменістан - $0,282 млрд, США - $0,318 млрд, Німеччина - $0,349 млрд. Згідно даним уряду, борг України Японії за станом на кінець 2005 року складав $165 млн. У 2005 році Україна вчасно й у повному обсязі обслужила платежі приватним кредиторам, анулювавши колишні облігації, випустивши замість них нові і погасивши накопичені відсотки в розмірі біля $300 млн. У рамках пропозиції про обмін були анульовані облігації на суму біля $2450 млн.

Дякую за увагу!!!