Презентація на тему:
Конкурентоздатні регіони у глобалізованій економіці

Конкурентоздатні регіони у глобалізованій економіці Гжегож Горжеляк EUROREG, Варшавський університет IV ЩОРІЧНИЙ ФОРУМ: “СТРАТЕГІЇ КОНКУРЕНТОЗДАТНОСТІ РЕГІОНІВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ: УКРАЇНСЬКИЙ ТА ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД” Київ, 12 листопада 2008 р.

Від кількості до якості Перехід від економіки, що базується на ресурсах, до економіки, що розвивається на основі інновацій: сировина вже не має значення. Зараз важливі знання і, особливо, нові знання (інновації). Креативність – найбільш важливий фактор розвитку (напр. Річард Флорида): технологія: території з великим потенціалом для досліджень (R&D) розвиваються швидше; талант: економічна діяльність слідує за (креативними) людьми, а не навпаки, як це було при попередній парадигмі розвитку; толерантність: соціальний та культурний клімат, що дозволяє розвиватися інноваціям, стимулює креативність. Від кількісних критеріїв розташування до якісних.

Сегментація глобальної економіки „Малорозвинуті” та „високорозвинуті” сегменти глобальної економіки

Конкурентні переваги Тільки той, хто створює інновації, може мати довготривалі конкурентні переваги та стати багатим. Ті, хто змагаються ціною (напр. низькі витрати на виробництво і,таким чином, низькі зарплати) повинні залишатися бідними (М.Портер). „Створюй інновації або помри” (Р.Райх).

Від територій до потоків Перехід від „економіки територій” до „економіки потоків” (М.Кастельс). Взаємопов’язаність глобальної економіки. Великі міста (метрополіси) – найбільш важливі елементи глобальної мережі - так звана метрополізація розвитку.

Територіальна поляризація Метрополіси послаблюють зв’язки зі своїми прилеглими територіями. Переважання зворотного ефекту: метрополіс затягує найбільші людські ресурси з прилеглих територій, не віддаючи нічого назад. Поляризація регіонального розвитку – досвід практично усієї Європи.

a: 1998 для Румунії b: 1998 для Румунії та 2000 для Мальти Джерело: Г. Петракос, 2008 Зважені коефіцієнти варіації, ВВП / житель країни-члена ЄС

Галузь versus регіон За часів парадигми розвитку на основі ресурсів, території, де знаходилася сировина та / чи сприятливі умови для масового транспортування, були привабливими для капіталу. Були створені індустріальні територіальні комплекси. В економіці, основаній на знаннях, індустрія стає більш „вільною”. Зростаюча роль транснаціональних компаній – приносять капітал, створюють нові робочі місця, технології, прибутки. „Території” стають слабкішими за „галузі” – державні органи влади змагаються за приваблення капіталу.

Розташування найбільших транснаціональних компаній http://www.forbes.com/free_forbes/2005/0418/200.html

Зростаюча роль ендогенних факторів Екзогенні фактори є сприятливими для регіону тільки, якщо ендогенний клімат сприяє ефективному зростанню. Існує безліч прикладів регіонів з усього світу, які отримали значні зовнішні трансфери і залишились нерозвиненими (Центральна Аппалакія, Південна Італія, Східна Німеччина). Чого бракувало? Здебільшого підприємницького духу, кваліфікації та належної інституційної інфраструктури. Культура має значення! (Гарісон, Хантінгтон)

Як Польські регіони справляються з цими викликами? У різний спосіб: метрополіси: найбільш успішні, розвиваються швидше, ніж решта країни; деякі успішні регіони швидко розвиваються (сучасна індустрія, туризм); старі індустріальні регіони – перебувають чи у стані спаду розвитку, чи залежать від світових цін на сировину (напр., на даний час ціна на мідь упала). Затягування реструктуризації може зашкодити розвитку! сільські регіони на периферії перебувають у стані відносного спаду розвитку (в окремих випадках – абсолютний спад). Польща: типова ситуація для інших нових країн-членів ЄС

Центральна та Східна Європа „Території збитків” „Території зростання” „Території спаду” „Території – переможці” Джерело: дані Євростату

Зміни у видобутку вугілля у Польщі після 1989р. Виробництво: 50% Зайнятість: 25% Продуктивність: 200%

Метрополізація: Варшава – нове місто

Метрополізація – від індустрії до бізнесів та торгівлі: Варшава, Торгівельні центри

Однак, залишки старих часів все ще помітні...

… і нові будівлі ще не замінили старі

Катовіце: 19-те та 21-е століття

Рибнік: шахти та університетський комплекс

Автомобільна промисловість Fiat Opel Isuzu Delphi

Помилки промислової реструктуризації Занадто пізно, занадто довго, занадто дорого. “Купівля” соціального миру за рахунок економічної раціональності (надання субсидій на експорт вугілля!). Деякі заходи – неправильні (стимули для полишення шахт). Все ще дуже високий рівень забруднення та накопичення відходів. Загалом – нарешті, рухаємось у правильному напрямку.

Що може зробити регіональна політика? Вона не може відвернути „природні” процеси, але може надати їм потрібну форму. Зокрема, регіональна політика не може ставити за мету вирівнювання регіонального розвитку. Це буде даремними витратами грошей та часу. Однак, вона може підвищити привабливість вже відносно привабливих регіонів шляхом створення сприятливих умов для розвитку бізнесу. Вона може також стимулювати та раціоналізувати реструктуризацію у старих промислових регіонах (затягування реструктуризації є помилкою!). У відсталих регіонах вона може допомогти підвищити ендогенний потенціал найбільш активних та багатообіцяючих територій. Вона повинна сприяти координації галузевих політик („імпліцитна регіональна політика”), яка зазвичай має набагато більше грошей, ніж „експліцитна” регіональна політика.

Пропозиції для України – якщо дозволите ... Підтримувати найбільш багатообіцяючі міста та регіони шляхом: підвищення їхнього інноваційного та технологічного потенціалу; навчання якомога більшої кількості людей, також за кордоном, налагодження міжнародних контактів у сфері науки та вищої освіти; покращення їхнього зв’язку зі світом. Прискорити процес реструктуризації старих промислових регіонів. Покращити ендогенний потенціал найбільш багатообіцяючих територіальних одиниць шляхом надання їм допомоги щодо розвитку інфраструктури та здобуття кваліфікації. Створити інституції та організації, що підтримували би розвиток бізнесу на національному, регіональному та місцевому рівнях. Не концентрувати зусилля на підтримці „депресивних” територій. Та – зробити національну політику стабільною.