Презентація на тему:
Класифікація витрат

Класифікація витрат

План Класифікація витрат для прийняття управлінських рішень Класифікація витрат на виробництво для визна-чення собівартості Функція витрат і методи її визначення

Найбільш поширені в управлінському обліку наступні способи класифікації витрат: 1. Стосовно обсягу виробництва: змінні і постійні; 2. За ступенем усереднення: загальні і середні ( витрати на одного робітника, на одиницю продукції, на годину і ін.); 3. Стосовно періоду генерування прибутку: витрати на продукт і витрати на період; 4. За способом віднесення на собівартість окремих видів продукції: прямі і непрямі; 5. За залежністю від прийняття того або іншого рішення: релевантні та іррелевантні; 6. Стосовно дійсності: дійсні (реальні) та можливі; 7. За можливістю контролювати: підконтрольні та не-підконтрольні.

Групування витрат стосовно обсягу виробництва Групування витрат за першою з перерахованих ознак - стосовно обсягу виробництва на змінні і постійні - покладене в основу системи «директ-кост». Змінні витрати змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва, тобто збільшення обсягу виробництва в 2 рази викликає збільшення сукупних змінних витрат також у 2 рази. Отже, сукупні змінні витрати мають лінійну залежність від обсягу виробництва, а змінні витрати на одиницю продукції є постійною величиною. Прикладами змінних виробничих витрат є основні матеріали, енергія. Постійні витрати залишаються незмінними для різних масштабів виробництва за визначений період часу. Наприклад, амортизаційні відрахування по будівлях, зарплата адміністрації підприємства.

Динаміка змінних витрат Сукупні змінні витрати, грн. Обсяг виробництва, шт. Обсяг виробництва, шт. Змінні витрати на одиницю продукції, грн.

Динаміка постійних витрат Обсяг виробництва, шт. Сукупні постійні витрати, грн. Обсяг виробництва, шт. Постійні витрати на одиницю продукції, грн.

Напівзмінні та напівпостійні витрати Існують також напівзмінні (або частково змінні) витрати. Вони складаються з частини змінних і частини постійних витрат. Загальна сума напівзмінних витрат зростає разом із ростом обсягу виробництва, але не прямо пропорційно. Так, при збільшенні обсягу виробництва на 10%, вони можуть зрости усього на 7%. Напівпостійні, або східчасто (дискретно) зростаючі, витрати є постійними для конкретного обсягу виробництва, але в якійсь критичний момент вони починають зростати на певний постійний розмір. Обсяг виробництва, шт. Напівпостійні витрати, грн.

Витрати на продукт і витрати на період Стосовно періоду генерування прибутку витрати поділяються на витрати на продукт і витрати на період. Витрати на продукт, це витрати пов’язані з функцією виробництва продукції, тобто витрати, які формують собівартість продукції. Витрати періода – це витрати, які не відносяться до собівартості запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. Підприємства, які виготовляють продукцію, відносять до таких витрат витрати на управління, маркетинг, дослідження і таке ін.

Прямі і непрямі витрати За способами перенесення вартості на продукцію витрати діляться на прямі і непрямі. До прямих витрат відносяться ті, що безпосередньо пов'язані з виробництвом окремих видів продукції і включення яких до собівартості окремих видів продукції є економічно доцільним. До непрямих - ті витрати, що беруть участь у виробництві декількох видів продукції і не можуть бути безпосередньо включені в собівартість конкретних видів продукції.

Релевантні та іррелевантні витрати За залежністю від прийняття того або іншого рішення витрати бувають релевантні та іррелевантні. При прийнятті рішення враховуються тільки ті видатки, розмір яких залежить від прийнятого рішення. Вони називаються релевантними, тобто прийнятими в розрахунок. Релевантні витрати являють собою витрати майбутнього періоду, що зміняться в залежності від прийняття того або іншого управлінського рішення. Витрати, розмір яких не залежить від цього рішення, називаються іррелевантними.

Приклад Підприємству необхідно вирішити чи купувати запчастину в зовнішнього постачальника чи виробляти її самому. Постачальник пропонує цю запчастину за 500 грошових одиниць. Для прийняття рішення необхідно зіставити дані про витрати виробництва та витрати на придбання: Таким чином, частка постійних накладних витрат буде понесена підприємством незалежно від того закупить воно запчастину чи виготовить його. У цьому прикладі постійні накладні витрати є іррелевантними. Виробництво своїми силами, гр. од. Закупівля, гр. од. Трудовитрати 100 - Матеріальні видатки 300 - Змінні накладні 50 - Постійні накладні 100 100 Ціна закупівлі - 500 Разом 550 600

Дійсні і можливі витрати Розглядаючи альтернативні варіанти рішень, слід враховувати не лише дійсні, а й можливі витрати. Дійсні витрати - це витрати, що вимагають виплати грошей або розходу других активів. Ці витрати відбиваються в бухгалтерських реєстрах при їх виникненні. Можливі витрати - це вигода, що втрачається, коли вибір одного з варіантів рішення вимагає відмовитися від іншого. Можливі витрати не відбивають в облікових реєстрах, але приймають до відома при прийнятті управлінських рішень. Дійсні витрати плюс можливі витрати складають релевантні витрати.

Підконтрольні та непідконтрольні витрати За можливістю контролю за ними витрати поділяються на підконтрольні та непідконтрольні. Стаття витрат називається підконтрольними витратами, якщо на їхній розмір може істотно впливати менеджер. Підконтрольність припускає саме істотний вплив, а не повний, тому що від менеджера залежать не всі фактори, що впливають на окрему статтю витрат. Розподіл витрат на підконтрольні та непідконтрольні в значній мірі залежить від повноважень менеджера.

Класифікація витрат на виробництво для визначення собівартості Основними документами, що регламентують облік витрат промисловими підприємствами є П(С)БО № 16 та Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затв. Наказом Державного комітету промислової політики від 09.07.2007р. №373. Даний документ визначає собівартість промислової продукції (робіт, послуг), як виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво. У вітчизняній системі обліку прийняте наступне групування витрат. За місцем виникнення витрат: витрати виробництва, цеху, дільниці, служби; За видами продукції, робіт, послуг: витрати на вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, валову, реалізовану продукцію; За єдністю складу витрат: одноелементні, комплексні; За видами витрат: витрати по економічних елементах, витрати по статтях калькуля-ції; За способами перенесення вартості на продукцію: витрати прямі, непрямі; За календарними періодами: витрати поточні, одноразові; За доцільністю витрат: продуктивні, непродуктивні.

У залежності від характеру і призначення виконуваних процесів виробництво ділиться на: основне, допоміжне і непромислове господарство. Відповідно до цього і витрати бувають витратами основного виробництва, витратами допоміжного виробництва і більш деталізованими - витрати окремого цеху, дільниці і т.д. Усі витрати на виробництво включаються в собівартість окремих видів продукції, робіт і послуг або груп однорідних виробів. За єдністю складу витрат: одноелементні – складаються з одного елементу; комплексні з кількох економічних елементів. За видами витрати класифікуються по економічних елементах і по статтях калькуляції. Під економічним елементом розуміється первинний економічно однорідний вид витрат.

За способами перенесення вартості на продукцію витрати діляться на прямі і непрямі. До прямих витрат відносяться, ті котрі безпосередньо пов'язані з виробництвом окремих видів продукції і можуть бути прямо включені в їхню собівартість. До непрямих - відносяться ті витрати, що беруть участь у виробництві декількох видів продукції і їх віднесення до певного об’єкту не є економічно доцільним. Такі витрати відносяться на собівартість за допомогою спеціальних методів. Це - витрати на утримання й експлуатацію машин і обладнання, загальновиробничі, загальногосподарські витрати. У залежності від календарних періодів витрати бувають поточними й одноразовими. Поточні, тобто постійні, це витрати, що періодично повторюються, зазвичай їхня періодичність менше місяця. Одноразові (однократні) витрати здійснюються з періодичністю більше місяця і направляються на забезпечення виробництва протягом тривалого часу. За доцільністю витрат: продуктивні – витрати передбачені технологією та організацією виробництва. Непродуктивні – ті, що виникають внаслідок недоліків організації або порушення технологічного процесу.

Групування витрат за економічними елементами та статтями калькуляції Кожне підприємство обов’язково групує витрати операційної діяльності за економічними витратами та статтями калькуляції. П(С)БО № 16 групує всі витрати в п'ять економічних елементів: Матеріальні витрати Витрати на оплату праці Відрахування на соціальні заходи Амортизація Інші операційні витрати. Ця класифікація дозволяє відповісти, про розмір витрат на виробництво, але не відповідає на запитання, з якою конкретною метою здійснюються ці витрати. Відповідь на це питання дає групування витрат по статтях калькуляції.

Типова номенклатура статей калькуляції Сировина і матеріали; Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій; Паливо й енергія на технологічні цілі; Зворотні відходи (віднімаються); Основна заробітна плата; Додаткова заробітна плата; Внески на соціальне страхування; Витрати, пов'язані з підготовкою і освоєнням виробництва продукції; Загальновиробничі витрати; Втрати внаслідок технічно неминучого браку; Супутня продукція (віднімається); Інші виробничі витрати; До номенклатури статей калькуляції міністерства можуть вносити зміни з урахуванням особливостей технології та організації виробництва у відповідній галузі, а також об’єднувати декілька типових статей калькуляції.

Для управління витратами важливо знати, як вони поводяться в процесі господарської діяльності. Характер реагування витрат на зміни в діяльності підприємства називають поведінкою витрат. Склад та величина витрат змінюються під впливом певних подій та операцій, що мають місце в господарській діяльності. Тому діяльність, що впливає на розмір витрат, називають фактором витрат.

Приклади факторів для різних функцій бізнесу Функція бізнесу Фактори витрат Дослідження і розробки Кількість проектів. Технічна складність проектів. Виробництво Обсяг виробництва. Кількість наладок устаткування. Пряма зарплата. Маркетинг Кількість рекламних оголошень. Кількість продавців. Виручка Доставка Кількість замовників. Вага вантажів. Відстань перевезень. Обслуговування клієнтів Кількість замовлень. Час обслуговування. Управління Чисельність персоналу.

Діапазон релевантності – це діапазон діяльності, в межах якого зберігається взаємозв’язок між величиною витрат та їх фактором. Оцінка витрат – це процес обчислення поведінки витрат, тобто встановлення кількісного взаємозв’язку між витратами та різними факторами (чинниками), в основному, на підставі дослідження минулої діяльності. Функція витрат – це математичний опис взаємозв’язку витрат та їх фактора.

У спрощеному варіанті функція витрат має такий вигляд: Y = a x+ b, де Y – сукупні витрати; а – змінні витрати на одиницю обсягу діяльності; b – сукупні постійні витрати; х – значення фактора витрат (обсяг діяльності).

Для визначення функції витрат застосовують різні методи: метод технологічного аналізу; аналіз рахунків; метод вищої-нижчої точки; спрощений статистичний метод; метод найменших квадратів

Технологічний аналіз - це системний аналіз функцій діяльності задля визначення технологічного зв’язку між витратами ресурсів та результатами діяльності. Такий аналіз потребує детального вивчення всіх операцій, їх доцільність, визначення необхідних операцій, потреби ресурсів та оцінки адекватності їх використання. Це своєрідний функціонально-вартісний аналіз діяльності. Перевагою такого аналізу є те, що він орієнтований на майбутні операції, а не на вивчення майбутньої діяльності. Проте він потребує значних витрат часу і коштів.

Метод аналізу рахунків Цей метод передбачає розподіл витрат на змінні та постійні щодо відповідного чинника на підставі даних з рахунків бухгалтерського обліку. Він досить широко використовується на практиці. Але слід врахувати, що він в значній мірі базується на досвіді та інтуїції менеджера та аналізі минулих подій. Тому його недоліком є певна суб’єктивність і можливість суттєвих відмінностей між минулими та майбутніми умовами діяльності.

Метод вищої-нижчої точки передбачає визначення параметрів функції витрат на основі припущення, що змінні витрати – це різниця між сукупними витратами при найвищому та найнижчому рівнях діяльності.

При найвищому рівні діяльності, який дорівнює Х1, функція витрат має такий вигляд: Y1 = a + bX1 При найнижчому рівні діяльності Х2 функція витрат має такий вигляд: Y2 = a + bX2 Звідси Y1 – Y2 = bX1 – bX2, b = (Y1 – Y2) / (X1 - X2) A = Y1 – bX1 = Y2 – bX2

Вихідні дані для визначення функції витрат Місяць Час роботи обладнання, машино-годин Витати на утримання та експлуатацію обладнання 1 302 362 2 372 409 3 305 375 4 172 289 5 215 312 6 284 398 7 295 401 8 303 431 9 292 444 10 285 370 11 214 299 12 233 287

Визначення функції витрат методом вищої-нижчої точки Змінні витрати на 1 машино-годину: 120/200=0,6грн. Постійні витрати: 409-372 х 0,6=185,8грн. Функція витрат: у=185,8+0,6х Результати спостережень Фактор витрат машино-годин Витати на обслуговування устаткування, грн. Найвище значення фактору 372 409 Найнижче значення фактору витрат 172 289 Різниця 200 120

Спрощений статистичний метод Цей метод можу бути використаний при наявності достатньої кількості даних статистичного спостереження. Сутність розрахунку базується на розподілі всієї сукупності даних на дві групи показників в міру зростання обсягу діяльності і визначенні середніх показників обсягу діяльності та витрат по кожній групі. Далі застосовується метод вищої-нижчої точки, при цьому за вищу та нижчу точку обсягу діяльності приймаються середні показники кожної групи.

Метод найменших квадратів Для визначення параметрів функції витрат a та b необхідно вирішити систему рівнянь: де хі, уі – статистичні показники обсягу діяльності та сукупних витрат; п – кількість спостережень.

Кінець теми 2