Презентація на тему:
Загальні питання екології. Основні елементи понятійно-термінологічного апарату екології і неоекології

Навчальна дисципліна: Загальна екологія. Основна мета модуля - ознайомлення з об'єктом і предметом екології і неоекології, формування знань про основи понятійно-термінологічного апарату екології і неоекології. МОДУЛЬ 1. I. Загальні питання екології. Основні елементи понятійно-термінологічного апарату екології і неоекології

Відкриття приходять до тих, хто підготовлений до їх розуміння. /Л. Пастер/

При вивченні теми необхідно набуття таких компетентностей: 1. Етапи історії розвитку екології. Поява терміну "екологія", автор першого визначення поняття "екологія"; еволюція поняття "екологія", починаючи з 1866 року і до сучасного розуміння термінуа (визначення поняття "екологія" за Е. Геккелем, В. Радкевичем, В.Д. Федоровим, Т.Г. Гільмановим, Н.Ф. Реймерсом і ін.). 2. Науки, на основі яких сформувалася екологія. Ключова роль біології в цьому процесі. 3. Об'єкт і предмет екології. Автор першого визначення поняття "екосистема". Точки зору різних вчених на розуміння об'єкта екології. 4. Неоекологія як нова галузь знання Виникла з 60-х років ХХ ст. на базі деяких фізико-хімічних і технологічних галузей, біоекології, географії, соціології й ін. наукових напрямків.

ЛІТЕРАТУРА 1. Чернова Н.М. Билова А.М. Екологія: Посібник для студентів біол. спец. пед. ін-тів. – К.: Освіта, 1988. -272 с. 2. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань. – К.: Любідь, 1995. – 286 с. 3. Злобін Ю.А. Основи екології. – К.: Лібра, 1998. – 248 с. 4. Корсак К.В., Плахотник О.В. Основи екології. – К.: Наукова думка, 2000. 5. Кучерявий В.П. Екологія. – Львів:Світ, 2000. – 499 с. 6. М'якушко В.К., Вольвач Ф.В. Екологія, К.: Вища школа, 1984, - 168 с. 7. Некос. В.Ю. Основи загальної екології та неоекології: Навчальний посібник у 2-х ч. – Ч.2. – Основи загальної та глобальної неоекології. – Вид. 2-ге, доп. Та перероб.-Х.: Прапор, 2001. – 287с. 1. Дедю И.И. Экологический энциклопедический словарь. Кишинев, 1990 – 406с. 2. Одум Ю. Экология: в 2 т.-М.: Мир, 1986. – Т.1.- 328с.; Т.2. – 376с. 3. Радкевич В.А. Экология. Краткий курс. – Мн.: Высшая школа, 1983. – 320 с. 4. Чернова Н.М. Былова А.М. Экология: Учеб. пособие для студентов биол. спец. пед. ин-тов, 2-е изд. перераб.– М.: Просвещение, 1988. 272 с. 5. Стадницкий Г.В. Родионов А.И. Экология. М.: Высшая школа, 1988, - 272с.

Методології ставлення людини до природного середовища антропоцентризм біоцентризм екоцентризм

Історичні етапи формування екології як науки. Емпіричний (поява людини – поява сучасних релігій) – неусвідомлений біоцентризм Пошуковий (поч. Хр. Ери – кінець 17 ст.) - схоластичний антропоцентризм Експериментальний (кінець 17 ст.- поч. 20 ст.) - усвідомлений антропоцентризм Науковий: формування екології як науки (поч. - 70-80 рр. 20 ст.) - біоцентризм; формування неоекології (90 рр. 20 ст. - ...) - екоцентризм

Етимологічно термін "екологія" походить від грецького слова "oikos"- будинок і "logos" - наука і перекладається, як наука про місцеперебування тварин. Вперше термін "екологія" був ужитий відомим німецьким біологом Ернстом Геккелем (1834-1919) у 1866 році, яке він потім повторив у 1868 році. У трактаті "Загальна морфологія організмів", у розділі "Загальні основи науки про органічні форми", заснованому на теорії еволюції сформованої Ч. Дарвіном. Е. Геккель так сформулював поняття "екологія": одночасне дослідження усіх взаємин живого з органічними і неорганічними компонентами середовища, включаючи неодмінно антагоністичні й антагоністичні взаємини тварин і рослин, що контактують один з одним.

ІНШІ (пізніші) ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОЛОГІЇ За Федоровим В.Д. і Гільмановим Т.Г. (1980) екологія вивчає сукупність організмів, які взаємодіють один з одним і утворюють з навколишнім середовищем існування єдність (тобто систему), у межах якої здійснюється процес трансформації енергії й органічної речовини.

За Радкевичем В.А. (1972 р.): екологія - наука, що досліджує закономірності життєдіяльності організмів (у будь-яких її проявах, на всіх рівнях інтеграції) у їхньому природному середовищі існування з урахуванням змін, внесених у середовище діяльністю людини.

У підручнику Г.А. Білявського, Н.Н. Падуна і Р.С. Фурдуя (1995) "Основи загальної екології" приводиться наступне визначення: “Екологія – наука про середовище нашого існування, її живі і неживі компоненти, взаємозв'язки, взаємодію між цими компонентами, - людиною, рослинним і тваринним світом, літосферою, гідросферою й антропосферою. Це наука про особливості взаємозв'язків і узгодження Стратегії Природи і Стратегії людини, що повинна базуватися на ідеї самообмеженості, розумної коеволюції, техносфери і біосфери”.

Ф. Реймерс (1990) приводить 5 точок зору на визначення поняття екології. Ці точки зору зводяться до того, що екологія це: 1) Частина біології, що вивчає взаємовідносини організмів (особин, популяцій, біоценозів) між собою і навколишнім середовищем, включає екологію особин (аутекологія), популяцій (демекологія), угруповань (синекологія). 2) Дисципліна, що вивчає загальні закономірності функціонування екосистем різного ієрархічного рівня. (З'явився об'єкт вивчення - екосистеми). 3) Комплексна наука, що вивчає середовище існування живих істот (включаючи людину). 4) Галузь знань, що розглядає якусь сукупність предметів і явищ з погляду суб'єкта або об'єкта (як правило, живого або за участю живого), прийнятого за центральний у цій сукупності (наприклад, екологія рослин, тварин, людини, с/г). 5) Дослідження місця людини як виду і суспільства у екосфері планети.

Таким чином, починаючи з 1866р. поняття "екологія" еволюціонувало в міру розширення і поглиблення знань в галузях біології, географії і т.д. Схематично цей процес можна відобразити в такий спосіб: - екологія - наука про взаємодію рослин і тварини - організмів або груп організмів - організму на всіх рівнях інтеграції; екологія - усі форми взаємозв'язку людини й оточуючого середовища, не тільки природного, але і створюваного самою людиною (включаючи правові, інженерно-технологічні, етнічні й інші аспекти проблеми. Це зручне слово виявилося дуже ємним, багаторазово повторювалося засобами масової інформації, загубило значення строго наукового терміна, але придбало важливий соціальний, а часом і політичний зміст. Часто екологія при цьому представляється не як цілісна наука, а як ідеологія, принцип, що пронизує всі науки і сфери людської діяльності.

Систематичні науки Морфологічні науки Функціональні науки Теорія адаптації Теорії біологічної еволюції

Екологія організмів і їх угруповань у середовищах їх існування Екологія людини Екологічний імператив: екол. філософія, психологія тощо Екологія як триєдина система знань та діяльності Аналіз змісту сучасної (негеккелівської) екології чітко показує, що первісний зміст екології трансформований. Виходячи з цього "сучасну екологію" зараз часто називають”неоекологією", а за традиційною екологією, тією екологією, якою її бачив Е. Геккель, залишають біологічну складову.

Пріоритетні теоретичні завдання традиційної і сучасної екології: Глибоке вивчення функціональної структури і метаболізму екосистем усіх типів і таксономічних рівнів до біосфери. 2. Визначення основних факторів, що забезпечують динамічну рівновагу різних екосистем; 3. Встановлення основних закономірностей взаємодії суміжних і більш відокремлених екосистем; 4. Дослідження характеру реакцій екосистем на різні види антропічних впливів; 5. Обґрунтування раціональних форм взаємодії природи і людського суспільства;

Пріоритетні прикладні завдання: Визначення припустимих антропічних навантажень на різні види і різнотипні екосистеми ; 2.Конструювання нових антропічно-природниых систем, що володіють необхідною видовою розмаїтістю, великою стійкістю, високою біологічною продуктивністю, значною естетичною привабливістю; 3. Розробка основних принципів комплексного управління екосистемами; 4. Розробка раціонального режиму, що дозволяє більш широко використовувати природні екосистеми для забезпечення ресурсами;

Об'єктом екології є екосистема. предметом екології є вивчення умов і закономірностей існування, формування і функціонування екосистеми різних ієрархічних рівнів. Термін “Екосистема” був запропонований у 1935 р. англійським геоботаніком А. Тенслі. Під екосистемою А. Тенслі мав на увазі сукупність комплексів організмів з комплексом фізичних факторів, тобто факторів місця проживання в широкому розумінні. За Віллі і Детьє: екосистема - природна одиниця, що складається з ряду живих і неживих елементів, у результаті взаємодії цих елементів утвориться стабільна система, у якій існує постійний колообіг речовин.