Презентація на тему:
Методи визначення річного приросту лишайників

Методи визначення річного приросту лишайників, ліхенологічні дослідження

Лишайники - групи грибів, яка завдяки симбіозу з водоростями або ціанопрокаріотами пристосувались до виживання там, де вищі рослини відсутні.

Різноманітність і поширення лишайників Лишайники здатні виростати не тільки на корі дерев або грунті, але і на безплідних голих скелях і каменях, на пісках, а також настінні і дахах будинків, бетонних стовпах і т.п. Їх можна знайти і в Антарктиді, і в найвищих горах світу-Гімалаях, і в найбільш посушливих чилійських пустелях. Головне - щоб було світло і хоча б іноді-атмосферна волога. Лишайники стійкі до нестачі води і перепадів температур. При відсутності вологи вони швидко висихають і в такому стані можуть місяцями чекати випадання опадів. Коли ж це трапляється, лишайник за кілька хвилин насичується водою і відновлює активність. Через часті періодів спокою лишайники ростуть повільно. Лишайник, висотою 10 см, може мати вік понад 100 років. Деякі лишайники занесені до Червоної книги України.

Будова лишайників За особливостями зовнішньої будови тіла (слані) можна виділити три групи лишайників. Одні з них нагадують щільну кірочку, яка приростає до стовбурів дерев, каменів тощо. Це так звані накипні лишайники .Вони найневибагливіші та найпоширеніші представники лишайників (наприклад, роди Лецидея, Леканора), адже можуть мешкати там, де не виживають інші, наприклад на голих скелях. А слань таких лишайників, як пармелія чи ксанторія, нагадує листочки, які звуженою частиною кріпляться до субстрату. Це - листу-ваті лишайники .Слань кущистих лишайників нагадує прямостоячі або звислі кущики. Декотрі з них, наприклад бородач, слань якого звисає з різних предметів, може сягати завдовжки до 3 м. Накипні (1,3), листуваті (2), кущисті (4-6) лишайники

Внутрішня будова лишайника Якщо зробити зріз через його тіло, то під мікроскопом можна помітити, що щільно переплетені гіфи гриба утворюють верхню, а часто й нижню кірочку. Верхня кірочка може бути яскраво забарвлена в різні кольори завдяки пігментам, що містяться у гіфах. Усередині ли-шайника гіфи переплетені не так щільно й утворюють його серцевину. Саме там розташовані клітини водорості або ціанобактерії. В одних лишайників ці клітини поширені більш-менш рівномірно по всій серцевині, в інших - зібрані в один шар.

Приріст лишайників Швидкість приросту лишайників залежить від загальних екологічних умов.

Метод ліхенометрії

Лишайники по-різному реагують на забруднення повітря: деякі з них не витримують, навіть, найменшого забруднення та гинуть, інші, навпаки, живуть лише у містах чи інших населених пунктах з відповідними антропогенними умовами. У зв’язку із цим з’явився напрямок індикаційної екології – ліхеноіндикація.

При вивченні лишайників, які ростуть у містах були виявлені загальні закономірності: чим більше індустрії в місті, тим більше забруднене повітря, і тим менше зустрічається в таких місцях лишайників, вони менше покривають стовбури дерев і мають низьку життєздатність; при підвищенні ступеня забруднення повітря першими зникають кущисті лишайники, за ними – листуваті, а вже потім накипні. Видовий склад лишайників у різних частинах міста (у центрі, на околицях, в індустріальних районах, у парках) виявляється настільки різноманітним, що вчені стали у межах міст виділяти так звані «зони лишайників». Вперше вони були виділені у Стокгольмі, де: фабричний район назвали «лишайниковою пустелею», бо повітря було досить забрудненим і лишайників майже не було; «зоною змагання» називали частину міста із середнім забруднення повітря, де лишайників було зовсім мало; «нормальна зона» - периферійні райони, де зустрічається велика кількість видів лишайників. Пізніше такі області стали виділяти і в інших великих індустріальних містах. Цікаво, що з кожним десятиріччям «лишайникова пустеля» збільшується за площею.

Суворі умови проживання лишайників обумовлюють їх пові льне зростання. Наприклад, приріст накипних лишайників ста новить 0,25-0,5 мм. на рік, ягелю — 2-7 мм. на рік, а лишайників, що ростуть на ґрунті та мохах, — до 1-3 см. на рік. Але в цілому швидкість зростання лишайників невелика, повільне зростання зумовлює і високу тривалість їх життя — до 50-100 років.