Презентація на тему:
Історія мікробіології

ЗНАЧЕННЯ МІКРОБІОЛОГІЇ В ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІКАРЯ. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МІКРОБІОЛОГІЇ. КЛАСИФІКАЦІЯ І МОРФОЛОГІЯ МІКРООРГАНІЗМІВ ФІЗІОЛОГІЯ МІКРООРГАНІЗМІВ. РІСТ І РОЗМНОЖЕННЯ БАКТЕРІЙ Кафедра мікробіології, вірусології та імунології Лектор проф. С.І. Климнюк

План лекції Історія мікробіології. Вклад українських учених в розвиток мікробіології Класифікація мікроорганізмів. Будова бактеріальної клітини

Мікробіологія (від гр. - малий, - життя і logos - вчення) - наука, яка вивчає найдрібніші, переважно одноклітинні, жива істоти, названі мікроорганізмами. Об’єктами вивчення мікробіології є бактерії, гриби, найпростіші, рикетсії та віруси. Вона вивчає їх форму, будову і ультраструктуру (морфологію), біохімічну активність, прояви і закономірності життєдіяльності (фізіологію), спадковість і мінливість (генетику), роль в кругообізі речовин у природі, в підтриманні екологічної безпеки, у виникненні і розповсюдженні інфекційних хвороб серед людей, тварин і рослин (мікробну екологію).

Структура інфекційної захворюваності

Brueghel: Триумф смерті (1560)

При середній гостроті зору людина може бачити неозброєним оком лише ті об’єкти, розмір яких не менше 0,08 мм. Дрібніші тіла і істоти недоступні для простого спостереження. Термін “мікроб” вперше введений у науку французьким ученим Шарлем Седійо у 1878 р. Він походить від грецького слова “міkrов” (той, який “живе недовго”, а в більш широкому тлумаченні- найдрібніша жива істота.

Порівняльні розміри бактерій

Специфічні групи мікроорганізмів Водорості Найпростіші Гриби (дріжджоподібні та плісень) Бактерії Рикетсії Віруси Пріони

Загальна Медична Сільського- сподарська Промислова Ветеринарна Водна Галузі мікробіології Геологічна Космічна Мікологія Вірусологія Паразито- логія

Неінфекційні хвороби За останні роки для багатьох захворювань, які вважались неінфекційними, доведено, що вони спричиняються мікробами, наприклад, виразкова хвороба шлунка, викликається Heliobacter spp. Встановлено зв’язок між деяким формами раку та вірусами, цукровим діабетом та вірусами Коксаки, шизофренією та борнавірусами Висновок: ми повинні вивчати як жити з мікроорганізмами, тому що жити без них ми не можемо.

Періоди розвитку мікробіології: - морфологічний - фізіологічний - профілактичний

. Antony van Leeuwenhoek (1632-1723)

Едвард Дженнер (1749-1823) вакцинує Джеймса Фіппса (біля 1800 року

Louis Pasteur (1822-1895)

Л. Пастер вакцинує Джозефа Мейстера, 9-річного хлопчика, покусаного скаженою собакою

Роберт Кох

І.І. Мечников

Д.Й. Івановський (1864-1920) У 1892 р. відкрив першого представника царства – вірусів - вірус мозаїчної хвороби тютюну

С.М. Виноградський (1856-1953) Відкрив сірко- і залізобактерії, нітрифікуючі та азотофіксуючі мікроби, з'ясував їх роль у кругообігу речовин у природі. Провів фундаментальне вивчення мікробіоценозу грунту

Д.К. Заболотний (1866-1929) Дослідження чуми, холери та інших інфекційних хвороб. У 1893 р. разом з І.Г. Савченком успішно провів героїчний дослід самозараження холерним вібріоном після попередньої імунізації через рот вакциною з убитих вібріонів. Створив вчення про природну вогнищевість чуми і експериментально довів етіологічну ідентичність бубонної та легеневої форм цієї хвороби. Президент заснованої ним Академії Наук України

М.Ф. Гамалія (1859-1949) Він вперше в Україні здійснив вакцинацію людей проти сказу, відкрив явище бактеріофагії, розробив інтенсивний метод виготовлення вісп'яної вакцини. Праці з етіології чуми та холери, бактерійних токсинів, питань інфекції та імунітету.

О.М. Безредка Розробив спосіб десенсибілізації організму при введенні чужорідних сироваток

Л.В. Громашевський Грунтовно розробив вчення про механізми передачі інфекції та наукову класифікацію інфекційних хвороб. Класичні дослідження з епідеміології холери, черевного тифу, дизентерії та гепатиту, розкриття причин сезонності захворювань. Л.В. Громашевський написав фундаментальні підручники з загальної та спеціальної епідеміології

Визнання серед мікробіологів отримала класифікація мікроорганізмів, яка подана у Визначнику бактерій Д. Бергі (Bergey’s Manual of Systematic Bacteriology Класифікації бактерій: природні штучні

Whitaker – 5 царств (1969)

Три домени (імперії) живих істот Figure 10.1 Woese - домени (1978) Прокаріоти

Бактерії

Класифікаційні системи у прокаріотів Miкроскопічна морфологія Maкроскопічна морфологія – властивості колоній appearance Фізіологія / біохімічна характеристика Хімічний аналіз Серологічний аналіз Генетичний і молекулярний аналіз (філогенетичний аналіз) Вміст G + C ДНК аналіз генетичними зондами Послідовність амінокислот and rRNA aналіз

Таксономія Домен Царство Тип Клас Порядок Родина Рід Вид

Taксономічні групи бактерій Том 1A: Домен Archaea прімітивні, адаптовані до існування в екстремальних умовах Том 1B: Домен Bacteria Том 2-5: Тип Proteobacteria – грамнегативна клітинна стінка Тип Firmicutes – в основному грампозитивні бактерії з низьким вмістом G + C Тип Actinobacteria – грампозитивні бактерії з високим вмістом G + C

Мікробна філогенія Філогенія домену Bacteria Поділяється на 23 типи.

Філогенія мікробів Філогенія домену Bacteria (продовж.) Тип Proteobacteria Найбільша група грамнегативних бактерій Понад 400 родів і 1300 названих видів Представлена більшість типів живлення бактерій: фототрофія, гетеротрофія, різні типи хемолітотрофії

Філогенія мікробів Філогенія домену Bacteria (продовж.) Тип Proteobacteria (продовж.) Поділено на 5 класів: Alphaproteobacteria, Betaproteobacteria, Gammaproteobacteria, Deltaproteobacteria, Epsilonproteobacteria

Філогенія мікробів Філогенія домену Bacteria (продовж.) Тип Proteobacteria (продовж.) Значущі родини і роди включають: Родини Enterobacteriaceae, грамнегативні кишкові бактерії,” роди Escherichia, Proteus, Enterobacter, Klebsiella, Salmonella, Shigella, Serratia, and others Родина Pseudomonadaceae включає рід Pseudomonas та пов’язані з ним роди Інші медично важливі роди типу Proteobacteria - Haemophilus, Vibrio, Camphylobacter, Helicobacter, Rickettsia, Brucella

Філогенія мікробів Філогенія домену Bacteria (продовж.) Тип Firmicutes Грампозитивні бактерії з низьким вмістом G + C Поділено на 3 класи Клас I – Clostridia; включає роди Clostridium, Desulfotomaculatum та ін. Клас II – Mollicutes; бактерії, що не мають пептидоглікану та клітинної стінки; Роди Mycoplasma, Ureaplasma та ін. Клас III – Bacilli; включає родиi Bacillus, Lactobacillus, Streptococcus, Lactococcus, Geobacillus, Enterococcus, Listeria, Staphylococcus та ін.

Філогенія мікробів Філогенія домену Bacteria (продовж.) Тип Actinobacteria Грампозитинві бактерії з високим вмістом G + C Включає роди Actinomyces, Streptomyces, Corynebacterium, Micrococcus, Mycobacterium, Propionibacterium Тип Chlamidiae Малий тип, що включає рід Chlamydia

Філогенія мікробів Філогенія домену Bacteria (продовж.) Тип Spirochaetes Спірохети Рухомі клітини із завитками з модифікованою зовнішньою мембраною,модифікованими джгутиками (аксілярний філамент) Медично важливі роди включають Treponema, Borrelia та Leptospira Тип Bacteroidetes Включає роди Bacteroides, Flavobacterium, Flexibacter, Cytophyga; Flexibacter, Cytophyga

Основною такcономічною категорією є вид - група близьких між собою організмів, які мають спільне походження, єдиний генотип, подібні морфологічні, фізіологічні, біохімічні, серологічні, екологічні та інші ознаки.

Відповідно до неї царство Procaryotae поділено на 4 відділи за особливостями будови клітинної стінки, відношенням до фарбування за методом Грама та ін.: Gracilicutes (gracilis - тонкий, cutis - шкіра) - грамнегативні бактерії, Firmicutes (firmus - міцний) - грампозитивні бактерії, Tenericutes (tener - м’який, ніжний) - мікроби, які не мають клітинної стінки, Mendosicutes (mendosus - помилковий) - представники мікробного світу, що мають нетиповий пептидоглікан.

Генетичні механізми, що лежать в основі мінливості, здатні забезпечувати тільки відносну стабільність ознак в межах одного виду, тому введено поняття про варіанти (типи) бактерій, які за деякими особливостями відрізняються від стандартних видів: морфовари (за морфологічними ознаками), біовари (за біологічними), ферментовари (за ферментативними), фаговари (за чутливістю до бактеріофагів), серовари (за антигенними властивостями), ековари (за екологічними нішами помешкання), патовари (за патогенністю для лабораторних тварин).

Таксономія бактерій Ранг Приклад Царство Procaryotae Тип Spirochaetеs Порядок Spirochaetales Родина Leptospiraceae Рід Leptospira Вид L. interrogans

Морфологічна класифікація бактерій Бактерії (Gk. bakterion) одноклітинні мікроорганізми, які не мають хлорофілу. Сферичні (коки) Паличковидні (бактерії або бацили, клостридії) Спиралеподібні (вібріони, спірили, спірохети)) Ниткоподібні (непатогенні)

Значно більше корисних бактерій, ніж патогенних

Кокоподібні бактерії

Мікрококи (Micrococcus). ( M. roseus, M. luteus, etc.).

Диплококи Neisseria meningitidis Neisseria gonorrhoeae Pneumococcus (Streptococcus pneumoniae)

Стрептококи

Тетракоки

Стафілококи

Сарцини

Паличкоподібні бактерії

монобактерії монобацили E. coli Y. pestis C. tetani C. botulinum

диплобактерії диплобацили K. pneumoniae

стрептобактерії стрептобацили Haemophilus ducreyi (м’який шанкр) Bacillus anthracis (сибірка)

Спіралеподібні бактерії Vibrio cholerae

Спірили. Spirillum minus Хвороба укусу щурів, хвороба содоку

Спірохети Borrelia. Borrelia hispanica, Borrelia persica Бореліоз, поворотний тиф, хвороба Лайма

Лептоспіри. Leptospira interrogans Лептоспіроз

Трепонеми Treponema pallidum Сифіліс, ендемічні трепонематози

Структура клітини прокаріотів

Нуклеоїд

Плазміди R, Col, Hly, Ent, Sal

Включення: Метахроматичні гранули Полісахаридні гранули Ліпіди Сірка Карбоксисоми Магнетосоми Пухирці газу

Гранули волютину Метод Леффлера Метод Нейсера

Мезосома

Структура пептидоглікану

Клітинна стінка грампозитивних бактерій

Клітинна стінка грамнегативних бактерій

Відмінності грампозитивних і грамнегативних клітин

L-форми бактерій

Глікокалікс Капсула Захищає бактерії від фагоцитозу Слизовий шар Забезпечує прикріплення та агрегацію бактерій

Капсула Капсула прилягає до клітинної стінки Пов’язана з вірулентністю бактерій Приклад: Streptococcus pneumoniae

Слизовий шар Слизовий шар тісно прилягає до клітини Карбогідрати забезпечують адгезію клітин до поверхонь Приклад: Streptococcus mutans, формування зубних бляшок

Біоплівки Слизовий шар асоціюється з агрегацією клітин і формуванням біоплівок Приклад: Плівка із Staphylococcus epidermidis на поверхні катетера

Капсули Klebsiella pneumonie Bacillus anthracis Streptococcus pneumoniae

філамент гак L-кільце P-кільце S-кільце M-кільце ЦПМ Периплазматичний простір Пептидоглікан Зовнішня мембрана Джгутики грамнегативних клітин Стрижень Базальне тіло

Джгутики грампозитивних клітин ЦПМ Периплазматичний простір Пептидоглікан

Монотрихи (V. cholerae) лофотрихи (бактерії синьо-зеленого молока, Alcaligenes faecalis) Амфітрихи (Spirillum volutans) Перитрихи (E.coli, Salmonella) Джгутики

Джгутики

Рух бактерій

Хемотаксис

Ворсинки

Пілі Забезпечують процес кон’югації бактерій

Спори Особливості складу: Діпіколінова кислота (ДПК) Кальцій (Ca2+) Структура Серцевина / Цитоплазма ЦПМ Стінка серцевини/ стінка спори Кора Оболонка спори Екзоспоріум

Спора

Утворення вегетативної клітини Активація Ініціація Проростання

Спороутворення

Спори розташовуються: центрально (B. anthracis); 2) термінально (С. tetani); 3)cубтермінально (C. botulinum, C. perfringens)

Спори витримують автоклавування при температурі 115-125 C, а також сухий жар температури 150-170 C.

ФІЗІОЛОГІЯ МІКРООРГАНІЗМІВ. РІСТ І РОЗМНОЖЕННЯ БАКТЕРІЙ

План лекції Хімічний склад бактерій Клітинний метаболізм Конструктивний метаболізм Типи живлення бактерій Mеханізми проникнення речовин Ферменти мікроорганізмів Типи дихання бактерій Ріст і розмноження бактерій Живильні середовища

Фізіологія мікроорганізмів вивчає біохімічні й енергетичні процеси, що відбува-ються в бактеріальній клітині й забезпечують відтворення її струк-турного матеріалу та енергетичні потреби.

Хімічний склад бактерій. Бактерійна клітина складається з чотирьох основних елементів: азот, 8-15 % вуглець, 45-55 % водень, 6-8 % кисень, 25-30 %

Залежно від виду бактерії містять від 70 до 90 % води. Вона може знаходитись у вільному (в цитоплазмі) або зв’язаному стані.

Сухий залишок становить 10-30 %. Він формується з білків, нуклеїнових кислот, ліпідів, вуглеводів, полісахаридів, низькомолекулярних органічних речовин і солей.

Білок складає до 55 % сухого залишку клітини. Його представлено простими (протеїнами) та складними білками. Основна їх маса міститься в цитоплазмі клітини, цитоплазматичній мембрані, клітинній стінці грамнегативних мікробів, нуклеоїді. Токсини збудників газової анаеробної інфекції, правця, ботулізму, фермент гіалуронідаза є простими білками.

Складні білки – протеїди: нуклеопротеїди, глікопротеїди, ліпопротеїди, хромопротеїди.

У клітині нараховується понад 25 млн різноманітних молекул Білок 55 % 2,4 млн. мол РНК 20,5% 250 тис. мол. ДНК 3,1 % 2 молекули Ліпіди 9,1 % 22 млн. молекул Ліпополісахариди 3,4 % 1,5 млн. молекул Пептидоглікан 2,5 % 1 молекула

Важливою складовою частиною будь-якої мікробної клітини є мінеральні елементи. Вони входять до складу вітамінів, ферментів, білків і можуть знаходитись у вільному стані в цитоплазмі. Загальна їх кількість - 2-4 % сухого залишку. Сірка і фосфор, їх похідні постачають клітину енергією. Калій і натрій необхідні для нормальної життєдіяльності бактерій, забезпечують функціонування натріє-калієвого насосу. Магній й кальцій здатні активувати багато ферментів; залізо – невід’ємний складник цитохромів.

Клітинний метаболізм - це сукупність усіх біохімічних перетворень у клітині. Він відбувається за двома основними напрямками: Біосинтез (конструктивний метаболізм або анаболізм) забезпечує синтез складних клітинних сполук із більш простих. Тому він одержав назву. Енергетичний метаболізм (катаболізм) представляє собою потік реакцій, які супроводжуються накопиченням електрохімічної енергії, що потім викорстовується клітиною.

Конструктивний та енергетичний метаболізм - тісно пов’язаний між собою комплекс перетворень, часто їх шляхи співпадають, і одні й ті ж речовини використовуються для різних потреб. Такі субстрати називаються амфіболітами, а шляхи - амфіболічними.

Конструктивний метаболіз прокаріотів Залежно від того, який вуглець засвоюють бактерії, вони поділяються на дві групи: автотрофи; гетеротрофи.

Ступінь вираження гетеротрофії у бактерій може бути найрізноманітніша. Найвищу гетеротрофність мають прокаріотичні організми, які здатні жити тільки всередині живих клітин (рикетсії, хламідії). Їх метаболічні шляхи повністю залежать від організму хазяїна. Такі мікрорганізми називають облігатними (суворими) паразитами.

Багато мікробів можна вирощувати на штучних живильних середовищах, до складу яких входять білки, пептиди, вітаміни, фрaгменти нуклеїнових кислот. Форми бактерій, здатних рости поза клітинами людини або тварин при створенні необхідних умов, називають факультативними паразитами.

Більшість бактерій, що населяють земну кулю (понад 99 %), належать до сапрофітів. Вони безпосередньо від живих організмів не залежать і живляться за рахунок мертвих органічних залишків.

Дикі штами бактерій здатні синтезувати всі необхідні їм речовини з обмеженого числа органічних сполук, наприклад, глюкози та солей амонію, називаються прототрофами. Окремі мікроорганізми (варіанти прототрофів) втратили здатність до синтезу деяких необхідних їм ростових факторів, отже не можуть рости на мінімальних живильних середовищах, називаються ауксотрофними організмами.

Джерела енергії та донори електронів Залежно від джерела енергії, що засвоюють мікробні клітини, їх поділяють на фототрофи і хемотрофи. Залежно від донора елетронів: літотрофи (неорганічні субстрати) та органотрофи (органічні)

Основні типи живлення мікроорганізмів Тип живлення Джерела енергії, H/e-, вуглецю Приклади мікроорганізмів Фотоліто- трофи автотрофи Енергія світла Неорганічні донори H/e- CO2 джерело вуглецю Водорослі сульфобактерії ціанобактерії Фотооргано- трофи гетеротрофи Енергія світла, Органічні донори H/e- Органічні джерела вуглецю Пурпурні і зелені бактерії Хемоліто- трофи автотрофи Хімічні джерела енергії (неорганічні) Неорганічні донори H/e- CO2 джерело вуглецю Нітрифікуючі бактерії, залізобактерії Хемооргано- трофи гетеротрофи Хімічні джерела енергії (органічні) Органічні донори H/e- Органічні джерела вуглецю Найпростіші Гриби Більшість бактерій

Мікроорганізми, які здатні викликати у людини захворювання, належать до хемоорганогетеротрофів

Бактерії, яким притаманний один із спосібів живлення, позначають як облігатні, а ті, які використовують два джерела енергії, - міксотрофи.

Надходження речовин у клітину. Встановлено, що мікробам притаманний голофітний тип живлення, тобто вони здатні поглинати живильні речовини тільки в розчиненому вигляді .

Пасивна дифузія - градієнт концентрації речовини всередині бактеріальної клітини та зовні. Вона відбувається пасивно, тому що не вимагає затрат енергії. Полегшена дифузія здійснюється за рахунок особливих білків - пермеаз, які містяться в цитоплазматичній мембрані. Цей процес також не вимагає енергетичного забезпечення. Mеханізми проникнення речовин

Механізм живлення бактерій

Більшість поживних речовин, метаболітів, іонів проникають у клітину за допомогою активного транспорту. Його забезпечують білки-пермеази, Цей процес відбувається за рахунок енергії, яку генерує клітина, тому можливий перенос і проти градієнта концентрації речовини.

Якщо цьому процесу передує певна хімічна модифікація молекули, його називають транслокацією хімічних груп. Виділяють також механізм іонного транспорту, при якому відбувається перенос у клітину окремих неорганічних іонів.

Ферменти мікроорганізмів належать до 6 класів: гідролази (забезпечують реакції розщеплення за участю води), оксидоредуктази (каталізують окисно-відновні реакції, беруть участь у процесах дихання), ізомерази (здійснюють перенос фосфатних груп у молекулах, спонукаючи процеси ізомеризації), трансферази (переносять аміногрупи, аденілові групи з одних субстратів на інші), ліази (каталізують реакції відщеплення хімічних груп негідролітичним шляхом), лігази (відповідають за синтез нових речовин, який відбувається за рахуноко енергії АТФ).

ФЕРМЕНТИ МІКРООРГАНІЗМІВ ГІДРОЛАЗИ АДАПТИВНІ ОКСИДОРЕДУКТАЗИ КОНСТИТУТИВНІ ІЗОМЕРАЗИ ТРАНСФЕРАЗИ ЛІАЗИ ЛІГАЗИ ЕНДОФЕРМЕНТИ ЕКЗОФЕРМЕНТИ

Ферменти бактерій

Значення ферментів Загальнобіологічне значення. Участь бактерій у кругообізі речовин у природі, формуванні родовищ корисних копалин (нафта, вугілля, поклади сірки). Мікроорганізми - прекрасні санітари довкілля. Вони здатні біодеградувати будь-які речовини, що забруднюють навколишнє середовище. Їх широко використовують у різних галузях хімічної, харчової, фармацевтичної, парфумерної промисловостей, сільському господарстві, медицині.

Протеазами видаляють волосяний покрив зі шкір тварин, знімають желатиновий шар з кіноплівки. Ферменти, що забезпечують бродіння, використовуються для одержання бутанолу, ацетону, необхідних для проведення хроматографічних досліджень, етилового спирту, масляної кислоти. Кисломолочні продукти - кефір, йогурт, кисляк, кумис - також продукти діяльності бактерій бродіння.

Мікроорганізми використовуються у виноробстві, виробництві пива, при виготовленні вершкового масла, силосуванні кормів, квашенні овочів. Із дріжджів одержують білково-кормові добавки для вигодовування худоби. Як живильне середовище використовують парафіни - відходи нафти. За допомогою мікроорганізмів та їх ферментних систем в медичній промисловості одержують гормони гідрокортизон, преднізолон, різноманітні алкалоїди.

Пропіонібактерії, актиноміцети синтезують вітаміни (В12 ). Із стрептококів одержано фібринолізин, стрептодорназу і стрептокіназу, які руйнують тромби в кровоносних судинах. Оскільки здатність утворювати ферменти певної специфічності притаманна всім мікроорганізмам, це широко використову-ється в лабораторній практиці для ідентифікації бактерій. Її проводять за комплексом цукролітичних, протеолітич-них, пептолітичних, ліполітичних та інших ферментів.

Енергетичний метаболізм прокаріотів - реакції, що забезпечують клітину внутрішньою енергією, значно перевищують біосинтетичні процеси. Мікроорганізми можуть використовувати не всі форми енергії, що існують у природі. Вони здатні користуватись тільки енергією сонячного світла (фотосинтезуючі бактерії) та хімічною (хемотрофні мікроби). Недоступні для них ядерна, механічна та теплова енергії.

Протягом своєї еволюції бактерії виробили три способи одержання енергії: бродіння, дихання і фотосинтез.

Енергія, яку генерує клітина, запасається у формі електрохімічного трансмембранного градієнта іонів водню - н+ або в молекулах АТФ. Протонний АТФ-синтетазний комплекс

На прикладі E. coli визначено, скільки необхідно енергії, щоб синтезувався 1 г клітинної речовини - 37 ммоль АТФ: 20 ммоль - синтез білка, 7 ммоль - синтез ДНК і РНК, 2 ммоль - полімеризація цукрів, решта - підтримання життєдіяльності (осмос, рух клітини тощо)

Іншою універсальною клітинною енергією є енергія трансмембранного потенціалу Н+.

Дихання бактерій. Це один із шляхів біологічного окислення, який відбувається з утворенням молекул АТФ, тобто супроводжується нагромадженням енергії.

Облігатні аероби (збудники туберкульозу, чуми, холери) Облігатні анаероби (збудники правця, ботулізму, газової анаеробної інфекції, бактероїди, фузобактерії) Факультативні анаероби (стафілококи, ешеріхії, сальмонели, шигели та інші) Мікроаерофіли (молочнокислі, азотфіксуючі бактерії) Капнеїчні (збудник бруцельозу бичачого типу) Аеротолерантні бактерії (Streptococcus pyogenes) Поділ бактерій за типами дихання

Ріст бактерій Oблігатні аероби Факультативні анаероби Oблігатні анаероби

Під ростом розуміють координоване відтворення бактеріальних структур і відповідно збільшення маси мікробної клітини. Розмноження - це здатність мікробів до самовідтворення, при цьому збільшується кількість особин у популяції на одиницю об’єму середовища Ріст і розмноження

Бактерії розмножуються у геометричній прогресії. Якщо вважати, що за оптимальних умов бактерія подвоюється кожні 30 хвилин, то за годину їх буде 4, через дві години - 16, через 4 - 256, через 15 - мільйони. Через 35 год їх об’єм становитиме до 1000 м3, а маса - понад 400 т.

Крива, яка описує залежність логарифму числа живих клітин від часу культивування, називається кривою росту Розрізняють чотири основні фази росту періодичної культури: початкову (або лаг-) фазу, експоненціальну (або логарифмічну) фазу, стаціонарну та фазу відмирання

Ріст мікробної популяції Виділяють чотири основні фази росту 1) Lag фаза 2) Log або логарифмічна фаза 3) Стаціонарна фаза 4) Фаза відмирання

Крива бактеріального росту

LAG-ФАЗА Мікроб призвичаюється до середовища Поділу практично немає Синтез ДНК, рибосом. ензимів Засвоєння живильних речовин, які використовуються для росту Mouse click for lag phase adjustment

Логарифмічна фаза (Log фаза) Поділ відбувається на постійному рівні (час генерації) Клітини найчутливіші до інгібіторів

СТАЦІОНАРНА ФАЗА Відмирання та поділ клітин на постійному рівні (рівновага) Смерть пов’язана із зменшенням кількості живильних речовин, змінами рН, токсичною дією речовин, зменшенням кисню Клітини менші і мають небагато рибосом Деколи клітини не гинуть, але не розмножуються

СТАЦІОНАРНА ФАЗА

ФАЗА ВІДМИРАННЯ Популяція відмирає у геометричні прогресії, більше відмирає клітин, ніж утворюється нових Загибель відбувається внаслідок: 1) факторів, які діють в стаціонарній фазі 2) дії літичних ферментів, які утворюються при руйнуванні клітин

ФАЗА ВІДМИРАННЯ

in 37oC, pH 5.1 ; in 45oC, pH 6.2 Біореактор BC Yang For lecture only

Визначення кількості бактерій 1) Підрахунок числа колоній на чашках 2) Прямий підрахунок бактерій Клінічно значуща концентрація - 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Підрахунок колоній на чашках Серійне розведення матеріалу , мірний посів його на чашки, інкубація та підрахунок числа колоній після

Підрахунок колоній на чашках Число колоній на чашці повинно бути в межах від 30 до 300

Підрахунок колоній на чашках 42 колонії Розведення 1:10 000 (10 -4) Підрахувати кількість бактерій в 1 мл Інкубація

Перемножити число колоній, які виросли на чашках на розведення і знайти кількість бактерій у досліджуваному матеріалі Приклад Число колоній = 42 Розведення = 1:10 000 мл Підрахунок 42 X 10 000 = 420 000 бактерій в 1 мл Підрахунок колоній на чашках

Класифікація мікроорганізмів за температурним оптимумом Мікроорга- нізми Т е м п е р а т у р н и й оптимум максимум мінімум Термофіли 50-60 С 75 С 45 С Мезофіли 30-37 С 43-45 С 15-20 С Психрофіли 10-15 С 25-30 С 0-5 С

Оптимальна температура росту Варіює 100 50 0 0 0C % Maкс. росту 37 0C 90 0C Психрофіли Meзофіли Tермофіли

Вплив температури на ріст

Вимоги до живильних середовищ 1. Забезпечення потреб в азоті, вуглеці та водні для побудови власних білків. Водень і кисень для клітин постачає вода. Джерелом азоту виступають численні речовини, в основному, тваринного походження (м’ясо яловиче, риба, м’ясо-кісткова мука, казеїн), а також білкові гідролізати, пептиди, пептони. 2. Ростові фактори (вітаміни, ферменти). Універсальним джерелом їх служать екстракти з білків тваринного й рослинного походження, білкові гідролізати. Для мікробів з більш складними харчовими потребами до складу середовищ включають нативні субстрати - кров, сироватку, асцитичну рідину, яєчний жовток, кусочки печінки, нирок, мозкової тканини та ін.

3. Середовища повинні бути збалансованими за мікроелементним складом і містити іони заліза, міді, марганцю, цинку, кальцію, натрію, калію, мати у своєму складі неорганічні фосфати. 4. Допустимим є вживання речовин, які усувають дію інгібіторів росту і токсиноутворення мікробів (окремі амінокислоти, твіни, активоване вугілля тощо). 5. Стабілізація оптимуму рН середовища, його високої буферності. 6. Середовища повинні мати певну в’язкість, густину 7. Ізотонічність, прозорість, обов’язково стерильність

Класифікація живильних середовищ П р о с т і С к л а д н і Рідкі: ПВ, МПБ Щільні: МПЖ, МПА Спеціальні: цукров. МПА, МПБ, сиров. МПА, кров. МПА, асцит. МПА Збагачення, накопичення: селенітовий МПБ, с-ща Мюллера, Кауффмана, Кітт-Тароцці Елективні: Ру, 1% лужна ПВ Диференціально-діагностичні: 1.для визначення цукролітичних властивостей (с-ща Гіса, Ендо, Левіна, Плоскірева) 2. для визначення протеолітичних властивостей (згорнута сироватка, МПЖ, кусочки м’язів) 3. для визначення пептолітичних властивостей (МПБ, ПВ) 4. для визначення гемолітичних властивостей (кров. МПА) 5. для визначення редукуючих властивостей (середовища з різними барвниками)

Різноманіття форм і поверхні колоній

Різні види поверхні бактеріальних колоній

1 - макро- i мiкроскопiчне вивчення дослiджуваного матерiалу i посiв на щiльнi поживнi середовища для одержання окремих колонiй; 2 - макро- i мiкроскопiчне вивчення колонiй i пересiв на скошений агар; 3 - перевiрка чистоти виділеної культури та її iдентифiкацiя; 4 - висновок про видiлену культуру. Етапи видiлення чистих культур аеробних мiкроорганiзмiв:

Етапи виділення чистої культури бактерій

Методи одержання ізольованих колоній

Біохімічні властивості бактерій

Просимо зауважити: