Презентація на тему:
Біохімія жовчосекреторної функції печінки

Обучение БІОХІМІЯ ПЕЧІНКИ. Ч.ІІ. БІОХІМІЯ ЖОВЧОСЕКРЕТОРНОЇ ФУНКЦІЇ ПЕЧІНКИ

В основі сучасних уявлень про механізми секреції первинної (канальцевої) жовчі - гіпотеза осмотичної фільтрації Sperber (1959): активний транспорт речовин (головним чином, жовчних кислот (ЖК)) через апікальні мембрани гепатоцитів у просвіт жовчних канальців створює осмотичний градієнт, який стає рушійною силою для надходження у канальці води

Пара гепатоцитів

Структурна основа секреції канальцевої жовчі Канальцева (первинна) жовч секретується гепатоцитами (гцт) у просвіт жовчного канальця. Функціональною секреторною одиницею при цьому є пара гепатоцитів. Мембрани гцту: - базальна (синусоїдальна) - 70% поверхні, межує із синусоїдами - венозними капілярами; через неї у кров надходять речовини; має мікроворсинки; - латеральна - 15% поверхні, контактує з поверхнею сусідньої клітини і спеціалізована на здійсненні міжклітинних взаємодій, утворюючи міжклітинні контакти - прості, типу замка, щілинні, щільні, десмосоми, зони злипання; - каналікулярна - 13% поверхні, обмежена щільними контактами ділянка, що утворює стінку жовчного канальця; має мікроворсинки

Печінкова долька Має форму 6-кутника В центрі 6-кутника- центральна вена (ЦВ) радіально від ЦВ до сторін 6-кутника відходять гцти, утворюючи балки На периферії дольки - у “кутах” 6-кутника - містяться портальні тріади (ПТ) - печінкова артерія +портальна вена + жовчна протока

Печінковий ацинус Це мікроциркуляторна одиниця печінки - група гцтів, які локалізовані у суміжних зонах (І, ІІ, ІІІ за Раппапортом), що променями відходять від портальних тріад має форму ромбу з 2-мя вершинами у місцях розташування центральних вен, а 2-мя іншими - портальних тріад Належність гцту до І, ІІ чи ІІІ зони визначається його локалізацією щодо печінкових артеріол і портальних венул: - зона І - перипортальні гцти, розташовані ближче до артеріол і венул ацинусу; мають найкраще кровопостачання - ці гцти найактивніші з т.з. всіх біохімічних процесів - зона ІІ - кровопостачання гірше за І - зона ІІІ - зовнішня частина ацинусу, доходить до центральних вен (перивенозні гцти)

Жовчні кислоти Це стероїдні монокарбонові кислоти, що синтезуються у гцтах із холестерину і, подібно до нього, у своєму складі мають циклопентанпергідрофенантренове ядро Первинні ЖК - холева (ХК) і хенодезоксихолева (ХДХК) - синтезуються у гцтах; вторинні ЖК - дезоксихолева (ДХК), літохолева (ЛХК) і урсодезоксихолева (УДХК) - утворюються в кишечнику під впливом мікрофлори ЖК присутні у жовчі у кон югованій формі з таурином (2/3 всіх ЖК) або з гліцином. Особливості будови молекул ЖК зумовллюють наявність у них амфіфільних властивостей

Амфіфільні властивості ЖК Молекули ЖК містять стероїдне ядро, в якому кільця А і В знаходяться у цис-положенні, завдяки чому молекула має жорстку структуру в формі сплощеного еліпсоїду, по одну чи обидві сторони від якого розташовані ОН-групи Стероїдне ядро і СН3-групи є неполярним гідрофобним радикалом; -ОН і -СООН - гідрофільні групи Рівень гідрофобності ЖК залежить від числа ОН-груп та їх локалізації в молекулі У більшості ЖК -ОН-групи містяться на одному боці молекули (альфа), друга - бета - на якій розташовані -СН3-групи - є гідрофобною При агрегації в міцели гідрофобні зони молекул контактують між собою, а гідрофільні - з водним середовищем Детергентні властивості ЖК характеризує ККМ - критична концентрація міцелоутворення. Гідрофобні ЖК мають менше її значення

Роль детергентних властивостей ЖК у секреції канальцевої жовчі На рівень осмотичного градієнту, що створюється ЖК у жовчному канальці, впливає агрегація ЖК у міцели - гідрофільні ЖК, що утворюють міцели за вищих значеннях ККМ, мають більший холеретичний ефект ЖК як детергенти впливають на структуру і функції клітинних мембран гцтів і змінюють їх фізико-хімічний стан - плинність, щільність латеральної упаковки, та функції мембранних транспортерів Гідрофобні ЖК здатні спричиняти холестатичні стани через: - пошкодження плазматичних та внутрішньоклітинних мембран гцтів, їх цитоскелету, міжклітинних контактів; - збільшення генерації АФК і ПОЛ через здатність гідрофобних ЖК вбудовуватися у мітохондріальні мембрани гцтів і порушувати процеси транспорту електронів - порушення функцій мембран ЕПР - мікросомальної ферментативної системи, яка забезпечує детоксикацію токсичних для організму сполук, у т.ч. і гідрофобних ЖК - через порушення цитоскелету порушується везикулярний транспорт синтезованих мембранних рецепторів, транспортерів, ін. білків до відповідного полюсу клітини - можлива поява у цитоплазмі гцтів “псевдоканальців”, структурно і функціонально близьких до канальців - токсичні ЖК здатні індукувати загибель гцтів шляхом апоптозу чи некрозу Гідрофільні ЖК - УДХК і ХК - знижують зазначені ефекти гідрофобних ЖК через модуляцію мітохондріальної проникності, зниження утворення ПОЛ, сприяючи репарації мембран

ЖК-залежний і ЖК-незалежний осмотичний градієнт Аналіз кореляції між інтенсивністю секреції ЖК і швидкістю секреції жовчі у людини і різних видів тварин показує, що ЖК не є єдиним компонентом, причетним до жовчоутворення: екстраполяція лінії кореляційної залежності до рівня “0” секреції ЖК показує позитивне значення швидкості секреції жовчі (n) В утворення такого осмотичного градієнту робить внесок активний транспорт у жовчні канальці інших органічних і неорганічних компонентів жовчі На розвиток осмотичного градієнту впливає стан парацелюлярної проникності (через щільні вузли). Сполуки, що її збільшують (естрадіол, вазопресин, ін.) спричиняють розсіювання осмотичного градієнту і холестаз (припинення секреції жовчі)

Системи транспорту речовин у ПМ гепатоцитів

Системи транспорту речовин у ПМ гепатоцитів людини і тварин

Системи транспорту речовин у ПМ гепатоцитів: базолатеральна (синусоїдальна) мембрана Na-залежний транспортер для поглинання ЖК (NTCP - Na+-taurocholate cotransporting polypeptide) - окрім ЖК, переносить кон юговані статеві стероїди, фалоїдин, буметаніданід транспортери органічних аніонів (OATPs - organic anion transporting polypeptides : основні - ОАТР-А і -С людини й, відповідно, Оatp-2 і -1 щура) - є поліспецифічними: переносять кон юговані і некон юговані ЖК, бромсульфофталеїн, серцеві глікозиди, лінійні й циклічні пептиди, ін., діючи у 2-х напрямках - із гцту та в гцт. У поглинанні ЖК більшою мірою залучені ОАТР-С й, відповідно, Оatp-1 . транспортери органічних катіонів (OCTs - organic cation transporters) Na+/K+-АТФаза К-канали Na+/H+-обмінник Na+/HCO3-симпортер MRP1 i MRP3 (загальну характеристику білків МRP див. далі) - відповідають за АТФ-залежний вихід з гцтів у судинне русло глюкуронідів і глутатіонових кон югатів ендо- і екзогенних речовин, у тому числі й за транспорт ЖК у вигляді сульфатованих таурокон югатів

Системи транспорту речовин у ПМ гепатоцитів: каналікулярна мембрана Містить низку АТФ-залежних експортних насосів, що належать до родини АТФ-зв язуючих касетних (ABC - ATP-binding cassete) мембранних транспортерів і переносять катіони органічних сполук, пептиди, білки, цитотоксичні природні речовини і ксенобіотики. Саме активний транспорт речовин через каналікулярну мембрану гцтів є кроком, що лімітує формування первинної жовчі. 2 основні підгрупи: підгрупа Р-глікопротеїнів (Pgps - P-glycoproteins): - експортний насос жовчних кислот (BSEP - bile salts export pomp) - Р-глікопротеїни мультилікарської резистентності (MDR - multidrug resistance): MDR-3 (Р-глікопротеїн людини) і Mdr2 (Р-глікопротеїн гризунів) - АТФ-залежна фліппаза фосфатидилхоліну; MDR-1 - опосередковує каналікулярну екскрецію великої кількості ліпофільних катіонів (у т.ч. протипухлинних препаратів, блокаторів Са-каналів, циклоспорину А, стероїдних гормонів, гідрофобних пептидів, гліколіпідів) підгрупа білків мультилікарської резистентності (МRP - multidrug resistance proteins): МRP2 - відповідає за транспорт у канальці амфіпатичних аніонних субстратів ( зокрема, лейкотрієну С4, кон югатів глутатіону, глюкуронідів, сульфатів) і частково відповідає за секрецію жовчі, незалежну від ЖК С1-/НСО3-обмінник НСО3-/SO4-- -обмінник С1- -канали

Транспорт ЖК через клітину (трансцелюлярний транспорт) Здійснюється у напрямку від базолатеральної до каналікулярної мембрани у сполученні з цитоплазматичними білками - це знижує рефлюкс ЖК через синусоїдальні мембрани і знижує токсичність ЖК у гепатоцитах Частина ЖК у вільному стані досягає каналікулярної мембрани шляхом дифузії

Т.я. жовчні кислоти є основним компонентом вмісту жовчного канальця, який забезпечує швидкість надходження у жовчні канальці води, а, отже, і швидкість утворення первинної жовчі, регуляція надходження жовчних кислот у каналець через відповідні транспортні системи є відповідальною за інтенсивність секреції жовчі В ролі таких регуляторів виступають перш за все самі жовчні кислоти, які здатні регулювати функціонування транспортерів для жовчних кислот за двома основними механізмами:

ЖК як регулятори функцій їх мембранних транспортерів

Гострі зміни функціональної активності мембранних транспортерів ЖК реалізуються переважно за посттранскрипційними механізмами, тоді як хронічні адаптивні відповіді здійснюються шляхом регуляції їх транскрипції

ЖК як регулятори функцій їх мембранних транспортерів: регуляція на рівні транскрипції Найважливіші ядерні рецептори для ЖК: фарнезоїдний Х-рецептор (farnesoid-X-receptor, FXR) стероїдний Х-рецептор (steroid-X- receptor, SXR) людини і відповідний йому прегнан- Х-рецептор щура (pregnan-X-receptor, PXR) Жовчні кислоти як ліганди цих рецепторів можуть регулювати експресію мембранних транспортерів ЖК у плазматичних мембранах гцтів, забезпечуючи захист гцтів від затримки токсичних ЖК

Загальна схема функціонування ядерних рецепторів

Фарнезоїдний Х-рецептор Специфічно експресується у тканинах, де функціонують ЖК - печінка, кишечник, нирки Функціонує як гетеродимер з іншим ядерним рецептором - ретиноїд-Х-рецептором (retinoid-X-receptor, RXR) (рис. 7) Найсильніший ліганд - гідрофобна тауроХДХК; гідрофільна тауроУДХК не є лігандом Взаємодія ЖК з FXR активує експресію BSEP, що сприяє виходу ЖК з гцтів і запобігає холестазу; є дані про активацію МRP2 людини (але не Мrp2 щура) і MDR3 людини (Mdr2 щура) - фліппази фосфатидилхоліну (які не транспортують ЖК) Зв язування ЖК з FXR також індукує експресію транскрипційного супресору SHP-1 (short heterodimeric protein-1), з яким пов язані інші регуляторні впливи зв язування ЖК з FXR

Регуляторний вплив ЖК-спричиненої індукції SHP-1 на експресію мембранних транспортерів ЖК і на біосинтез ЖК знижує експресію NTCP знижує експресію холестерин-7-альфа-гідроксилази (CYP7A) - фермента, що лімітує синтез ЖК з холестеролу

Таким чином, активація ЖК фарнезоїдного рецептору спричиняє посилений вихід ЖК із гепатоцитів із одночасним пригніченням надходження ЖК із судинного русла і синтезу ЖК із холестеролу в гепатоцитах. Це сприяє зменшенню токсичних впливів гідрофобних ЖК, зокрема, тауроХДХК, на гепатоцит

Стероїд-Х-рецептор людини і прегнан-Х-рецептор щура Як функціональні ліганди мають ЖК і, крім того, є рецепторами ксенобіотиків і регулюють експресію генів, причетних до детоксикації багатьох лікарських речовин. За таким механізмом ЖК: - посилюють експресію ферментів цитохрому Р450 - посилюють експресію транспортерів для поглинання і виходу речовин, зокрема, ОАТР-А людини і, відповідно, Оatp-2 щура посилюють експресію Mrp3 щура ( щодо MRP3 людини - мало даних) гідрофільна УДХК, яка не є лігандом для FXR, є сильним стимулятором SXR i PXR, і через це - сильним індуктором ізоформ цитохрому р450 у гцтах людини, що може бути одним із пояснень її ефективності при лікуванні холестатичних ушкоджень печінки

Посттранскрипційна регуляція ЖК функції мембранних транспортрерів ЖК із залученням вторинних месенжерів Вторинні месенжери, залучені у регуляцію: - іони Са++ - ПкС - цАМФ, ДАГ, І3Ф Посттранскрипційні модифікації функцій мембранних транспортерів при цьому відбуваються через: - фосфорилювання/дефосфорилювання транспортних білків - зміну їх вмісту в плазматичній мембрані гцтів через поповнення з внутрішньоклітинних пулів - активацію везикулярного транспорту транспортерів - активацію їх вбудовування у мембрану

іони Са++ - Знижують Na+-залежне поглинання ЖК; - Посилюють вихід кон югованих ЖК з гцтів Механізми: фосфорилювання/дефосфорилювання транспортерів через активацію Са++-чутливої ізоформи ПкС; регуляція продукції АТФ у мітохондріях; посилення скоротливості каналікулярної мембрани; зміна проникності щільних контактів; зміна Nа++-градієнту ЖК підвищують вміст іонів Са++ у клітині (різні ЖК - у різному ступені) через зміну входу і виходу Са++ із клітини, а також впливаючи на його мобілізацію з Са++-депо

Протеїнкіназа С (ПкС ) - знижує Na+-залежне поглинання ЖК; - посилює їх вихід з гцтів - посилює парацелюлярну проникність, таким чином знижуючи загальну секрецію жовчі Механізми: фосфорилювання/дефосфорилювання транспортерів; стимуляція мікротрубочкозалежного везикулярного транспорту ЖК активують ПкС: - посилюючи синтез діацилгліцеролу (ДАГ) - ЖК імітують ефект фосфатидилсерину - ЖК діють як кофактори ПкС - ЖК, викликаючи мобілізацію внутрішньоклітинного Са++, активують Са++-чутливу ізоформу ПкС - ЖК стимулюють транслокацію й активацію ПкС (альфа-, дельта-, епсілант-ізоформ; різні ЖК - різні ізоформи)

цАМФ - посилює Na+-залежне поглинання ЖК; - посилює їх вихід з гцтів Механізми: гіперполяризація ПМ через цАМФ-опосередковане фосфорилювання Na+/K+-АТФази і посттранскрипційна активація Ntcp шляхом посилення транслокації цього транспортера з місця його ендоплазматичного походження до синусоїдальної мембрани; каналікулярний вихід ЖК посилюється через активацію мікротрубочкозалежної везикулярно-транспортної системи, якою транспортуються BSEP i Mrp2 до каналікулярної мембрани ЖК прямо не впливають на синтез цАМФ, але можуть знижувати його стимульовану продукцію в гцтах

Внутрішньопечінкові жовчні протоки Жовчні канальці (= капіляри, =каналікули); Канальці Герінга і холангіоли (навколодолькові жовчні проточки); Жовчні протоки різного рівня, що формують “жовчне дерево”, у тому числі міждолькові та сегментарні жовчні протоки, а також частина дольових жовчних проток;

Позапечінкові жовчні протоки Є продовженням внутрішньопечінкових жовчовидільних шляхів: 2 дольові жовчні протоки (ліва та права) – (1); Вони об єднуються у загальну печінкову протоку (2); Жовчний міхур (5); Міхурова протока (3); Загальна жовчна протока (4) (яка є загальною печінковою протокою, в яку впала міхурова протока), що відкривається у 12-палу кишку

Функція жовчних проток – модифікація каналікулярної жовчі шляхом секреції й реабсорбції в холангіоцитах – клітинах, що утворюють стінки жовчних проток При проходженні по жовчним протокам первинної жовчі, утвореної гепатоцитами, між нею і плазмою крові встановлюється рівновага електролітів, а також здійснюється активний і пасивний транспорт із крові глюкози, электролітів, креатиніну, вітамінів, гормонів та ін. та зворотнє всмоктування в кров із жовчних протоків й жовчного міхура води й деяких сполук. Хоча холангіоцити складають біля 3 – 5% загальної популяції клітин печінки, вони секретують біля 10% загальної кількості жовчі у щурів і 40% - у людини. При цьому здатність жовчних проток секретувати більше жовчі – холерез – передбачає вплив секретину

Транспортні системи холангіоцитів Na-залежний транспортер жовчних кислот (аналог кишкового транспортеру) – забезпечує зворотнє всмоктування ЖК із жовчі у холангіоцити Зростання току жовчі асоціюється із зростанням у жовчі вмісту іонів НСО3- і реципрокному зниженні вмісту іонів С1-, що передбачає наявність С1-/НСО3- -обмінника; С1-канали; Водні канали (аквапорини) – можуть регулювати секрецію жовчі через зміни в проникності протоків для води

С1-/НСО3- -обмінник Разом із С1-каналами є контрибутом току жовчі, незалежного від жовчних кислот Міститься на апікальній мембрані холангіоцитів Відповідає за секрецію бікарбонатів у жовч Його активність стимулюється секретином, причому ця стимуляція залучає активацію цАМФ-залежних С1-каналів (ефекти секретину блокуються специфічним інгібітором цАМФ-залежних С1-каналів)

цАМФ-залежні С1-канали Секретин взаємодіє із своїми базо-латеральними рецепторами Зростає синтез цАМФ цАМФ із залученням ПкА фосфорилює і активує білок CFTR – cystic fibrosis transmembrane regulator, який функціонує як С1-канал CFTR – член родини АТФ-зв язуючих касетних білків – має 2 АТФ-зв язуючих центри; саме зв язування АТФ регулює відкриття С1-каналу С1-канал CFTR повертає С1- із холангіоцитів, куди надійшли іони С1- внаслідок функціонування С1-/НСО3- -обмінника, у простір протоки

цАМФ-незалежні С1-канали погано досліджені є 2-х типів: - ті, що залежать від внутрішньоклітинної концентрації Са++; - Са++-незалежні

Водні канали (аквапорини) Їх активність зростає під впливом секретину внаслідок руху латентного неактивного аквапорину (асоційованого з внутрішніми цитоплазматичними везикулами холангіоцитів) до апікальної мембрани цих клітин, де він стає активним водним каналом

Na-залежний транспортер жовчних кислот = ASBT, apical sodium-dependent bile salt transporter Це потенційний механізм реабсорбції жовчних солей, який також залучає гетеродимерний транспортер органічних розчинів (OSTα -OSTβ) – останній служить для повернення реабсорбованих жовчних кислот в системну циркуляцію

Таким чином, клітини жовчних проток змінюють склад секрета (первинної жовчі) за рахунок додавання у нього НСО3-. Тому кінцева жовч має лужну реакцію і є ізоосмолярною плазмі крові, що забезпечує нейтралізацію кислого хімусу шлунку

Регуляція протокової секреції: секретин і холецистокінін Основна регуляція – гуморальна Холангіоцити містять рецептори до секретину, соматостатіну, ацетилхоліну, естрогену, гастрину Секретин і холецистокінін виробляються клітинами глибоких відділів слизової оболонки проксимального відділу тонкого кишечника і на секрецію жовчі діють синергічно, спричиняючи стимуляцію бікарбонат-зв язаної секреції через розглянутий раніше цАМФ-залежний шлях. Збільшення рівня цАМФ веде до відкриття С1-каналів і активації С1-/НСО3- -обмінника, що результується у секреції іонів бікарбонату у жовч – це було детально розглянуто раніше. В залежності від розмірів діаметру жовчних проток розрізняють малі (діаметр < 15 м), середні й великі холангіоцити ( 15 м). Малі холангіоцити не експресують рецептори до секретину, CFTR і С1-/НСО3- -обмінник і не відповідають на сигнал від секретину Стимуляція холангіоцитів секретином окрім впливу на секрецію жовчі може бути потенціальним агентом щодо модуляції проліферації холангіоцитів Холецистокінін діє аналогічно – із залученням цАМФ, ПкА - через ССК-А-рецептор (cholecystokinin-A receptor)

Регуляція протокової секреції: соматостатін Соматостатін знижує як базальну, так і секретин-стимульовану секрецію бікарбонату і, відповідно, жовчі жовчними протоками після взаємодії із своїм рецептором на поверхні холангіоцитів (SSTR2, експресується тільки на холангіоцитах), що спричиняє зниження внутрішньоклітинного рівня цАМФ, зниження відкриття С1-каналів та активності С1-/НСО3-обмінника

Регуляція протокової секреції: інші регулятори Гастрин – на базальний рівень секреції не впливає, знижуючи секретин-індукований холерез через ССК-В-рецептор (cholecystokinin-В receptor) і активацію інозитол-3-фосфатного каскаду за участю інозитол-3-фосфату, внутрішньоклітинного Са++ і ПкС Бомбезин , вазоактивний інтестинальний пептид – стимулють активність С1-/НСО3- -обмінника; наявність відповідних рецепторів і механізми дії – не встановлені Інсулін та ендотелін – не впливають на базальний рівень секреції, знижуючи секретин-індукований холерез шляхом зниження секретин-індукованого синтезу цАМФ; рецептори – відповідно інсуліновий та ЕТ-а i ET-b; ендотелін також може діяти через систему інозитол-3-фосфату і зростання внутрішньоклітинного вмісту Са++. Ацетилхолін – підсилює і базальну, і секретин-стимульовану секрецію бікарбонатів; механізми - система інозитол-3-фосфату і зростання внутрішньоклітинного вмісту Са++, цАМФ; рецептори – М3.

Жовчний міхур: функції Накопичення жовчі, що секретується печінкою; Концентрація жовчі, що накопичується; Виведення у 12-палу кишку жовчі із необхідною концентрацією її компонентів у потрібні інтервали часу та в необхідній для нормального травленя кількості

Склад міхурової жовчі Поза травленням печінкова жовч надходить у жовчний міхур, де відбувається її згущення через всмоктування (реабсорбцію) води й електролітів. Відносна густина печінкової жовчі – 1,01, а міхурової – 1,04. Вміст основних компонентів (жовчних кислот, пігментів, холестерину, Са++) у міхуровій жовчі у 5-10 разів вище, ніж у міхуровій, внаслідок концентрування жовчі за рахунок всмоктування води й електролітів

Будова стінки жовчного міхура

Функціонування жовчного міхура За добу через жовчний міхур протікає 800 – 1000 мл жовчі, що секретується печінкою. Статична ємкість жовчного міхура – 40 – 70 мл Виведення жовчі із жовчного міхура у 12-палу кишку здійснюється у відповідь на прийом їжі; наповнення міхура жовчю регулюється нервовими і гуморальними сигналами, які натще координують послаблення стінки жовчного міхура і закриття сфінктера Одді (рефлекс Дойона); при цьому жовч концентрується у жовчному міхурі В той же час завдяки скороченням м язового шару стінки міхура навіть натще він періодично то частково наповнюється печінковою жовчю, то частково випорожнюється, і біля 50% всього потоку жовчі, що виробляється протягом доби, шунтується паралельним током жовчі безпосередньо по печінковому протоку у 12-палу кишку, минуючи жовчний міхур Після прийому їжі, коли жири їжі надходять у 12-палу кишку, жовчний міхур скорочується і випорожняється від жовчі

Регуляція діяльності жовчного міхура Гормони-стимулятори: 1) Холецистокінін – бере участь у запуску і в управлінні скороченнями жовчного міхура та розслабленням сфінктеру Одді 2) Мотилін 3) Бомбезин 4) Субстанція Р Гормони-інгібітори: Панкреатичний поліпептид; Соматостатін Нейрогенні регуляторні сигнали – мають менший вплив

Реабсорбція і секреція у жовчному міхурі Це функції слизової оболонки жовчного міхура, що зумовлюють утворення міхурової жовчі: - Секреція – транспорт слизовою оболонкою жовчного міхура органічних і неорганічних речовин у жовч; - Реабсорбція – “ “ “ із жовчі;

Реабсорбція у жовчному міхурі Реабсорбція неорганічних сполук і води буде розглянута далі – під терміном “концентрування” Переміщення органічних компонентів жовчі через слизову оболонку жовчного міхура залежить від розчинності цих сполук у ліпідах – чим більше ця величина, тим гірше вони реабсорбуються. Тому кон югація оргнічних речовин (напр., білірубіну, тиреоїдних гормонів), яка є приєднанням до їх молекул полярних груп, веде до збільшення рочинності цих сполук у воді і до зростання їх реабсорбції із жовчі Інші сполуки – напр., ферітин – можуть захоплюватися клітинами слизової оболонки жовчного міхура (ендоцитоз), надалі потрапляючи або у порожнину лізосом, або безпосередньо у внутрішньоклітинне середовище

Секреція у жовчному міхурі Н+ - забезпечує певне підкислення жовчі (протони, в свою чергу, утворюються внаслідок присутності в цитоплазмі клітин слизової оболонки жовчного міхура карбоангідрази (КА) – фермента, що здійснює реакцію: Н2О +СО2 ↔ Н2СО3 ↔ Н+ +НСО3- КА Глікопротеїни – напр., остеопонтін, який утворюється в епітеліальних клітинах як матеріал у вигляді тонких ниток у везикулах Гольджі і у цитоплазматичних гранулах, що зв язані з мембраною; після екзоцитозу він локалізується в ділянці апікального глікокаліксу епітеліальних клітин Муцини – синтезуються і резервуються у вигляді гранул в цитоплазмі апікальних кінців клітин. В потрібні проміжки часу і в потрібних кількостях муцини шляхом екзоцитозу надходять у порожнину жовчного міхура і потрапляють у жовч; синтез і виведення муцинів є регулюємими процесами

Концентрування і накопичення жовчі у жовчному міхурі Здійснюється в ті проміжки часу, коли хімус не надходить зі шлунку в 12-палу кишку Н2О: за 4 години більше 90% Н2О, що надходить в жовчний міхур із жовчю по загальній печінковій протоці, видаляється у складі ізотонічного розчину, що містить іони Na+, Cl-, НСО3-. При цьому утворюється концентрована міхурова жовч Всмоктування Na+ і Cl- на апікальній мембрані жовчного міхура - кілька Na+-котранспортерів: - Na+/Cl- симпорт, - Na+/К+/2Cl- -котранспорт - подвійні спряжені іонообмінні механізми Na+/H+-обміну та Cl-/НСО3—обміну - CFTR-подібний цАМФ-залежний С1- канал з високою проникністю для іонів НСО3- Всмоктування води відбувається за осмотичним градієнтом через клітинні мембрани, меншою мірою – через щільні контакти клітин. Крім того, в базолатеральних і апікальних мембранах є різні ізоформи транспортних каналів для води – це інтегральні білки аквапорини (AQPs) Рідина, що реабсорбується через апікальні мембрани клітин і (або) через щільні контакти між клітинами, надходить у внутрішньоклітинний простір і надалі переміщується субепітеліально і потрапляє у кровоносне русло Na+/K+-АТФаза базолатеральної мембрани

Концентрування жовчі у жовчному міхурі