Презентація на тему:
Вимірювання часу та календар

Вимірювання часу та календар

Доба розділена на 24 години, година - на 60 хвилин. Тисячі років тому люди помітили, що багато чого в природі повторюється: Сонце встає на сході і заходить на заході, літо змінює зиму і навпаки. Саме тоді виникли перші одиниці часу - день, місяць і рік. За допомогою найпростіших астрономічних приладів було встановлено, що в році близько 360 днів, і приблизно за 30 днів силует Місяця проходить цикл від одного повного місяця до наступного. Тому халдейські мудреці взяли в основу шістдесятирічну систему числення: добу розділили на 12 нічних і 12 денних годин, окружність - на 360 градусів. Кожну годину і кожен градус розділили на 60 хвилин, а кожну хвилину - на 60 секунд. Проте подальші більш точні вимірювання безнадійно зіпсували цю досконалість. Виявилося, що Земля робить повний оборот навколо Сонця за 365 діб 5 годин 48 хвилин і 46 секунд. Місяцю ж, щоб обійти Землю, потрібно від 29,25 до 29,85 діб.

За Римською міжнародною угодою 1883 р., за початковий меридіан для географічних довгот лічби прийнято Гринвіцький меридіан, який проходить через астрономічну обсерваторію в Гринвічі поблизу Лондона і має довготу 0°00'00". Місцевий гринвіцький час, що відраховується від півночі, умовились називати всесвітнім, або світовим часом. Ідея С. Флемінга полягає у тому, що вся поверхня земної кулі умовно поділена меридіанами на 24 годинні пояси, кожний шириною 15°. Кожному з 24-х годинних поясів присвоюється відповідний номер від 0 (нульового) до 23-го.Нульовим меридіаном є 24-й. У межах поясу один час – місцевий, визначений за середнім меридіаном цього поясу. Час сусіднього поясу відрізняється на 1 годину. Пояси відлічують від Гринвіцького меридіана на схід, оскільки Земля обертається із заходу на схід. Номер поясу показує, на скільки годин час даного поясу відрізняється від Гринвіцького (на схід від Гринвіча час доби збільшується, на захід – зменшується). Поясний час було схвалено на Міжнародному астрономічному конгресі у 1884 р. З 1883 р. поясний час введено у США і Канаді, з 1924 р. – в Україні.

Сонячний час та зодіак Зодіа к (грец. ζῳδιακός κύκλος — звірине коло) — сукупність 12 рівних секторів уявної смуги, яка розташована обабіч і вздовж екліптики — великого кола небесної сфери, по якому відбувається видимий річний рух Сонця. Це смуга чи пояс завширшки 8° по широті обабіч екліптики, в межах якої відбувається також видимий рух Місяця і планет Сонячної системи (Меркурій, Венера, Марс, Юпітер, Сатурн). Розташування будь-якої планети чи зірки всередині чи назовні Зодіаку визначається перпендикуляром від неї до екліптики, а точка перетину цього перпендикуляра з екліптикою визначає екліптичну довготу зірки чи планети.

Зодіак розділений на 12 відрізків по 30°. Кожний з них названий по імені сузір'я, що займає велику його частину в 1-му тисячоріччі до н.е. Імена цих сузір'їв, починаючи з першого і рухаючи зі сходу на захід по екліптиці, такі: Pisces - Риби, Aries - Овен, Taurus - Телець, Gemini - Близнюки, Cancer - Рак, Leo - Лев, Virgo - Діва, Libra - Терези, Scorpio - Скорпіон, Sagittarius - Стрілець, Capricorn – Козеріг, Aquarius – Водолій. У березні Сонце знаходиться в сузір'ї Риб. Усі зірки цього сузір'я слабкі, не яскравіше 3-й зоряної величини. У сузір'ї Риб розташована крапка весняного рівнодення, у якій Сонце переходить з південної півкулі неба в північне. У квітні Сонце вступає в сузір'я Овна. Близько 2 тис. років тому в цьому сузір'ї знаходилася крапка весняного рівнодення. Зараз, унаслідок прецесії , вона перемістилася в сузір'я Риб. У травні Сонце - у сузір'ї Тельця. У цьому сузір'ї біля сотні зірок, видимих неозброєним оком. Найбільш яскрава - Альдебаран - червоний гігант. Виділяється також розсіяне зоряне скупчення Плеяди. У 1054 р. у сузір'ї Тельця відбувся спалах зверхонової зірки. В даний час на місці цього спалаху знаходиться виникла в результаті її Крабовидна туманність.

У червні Сонце приходить у сузір'я Близнюків. Найбільш яскраві зірки цього сузір'я – Поллукс і Кастор. У цьому сузір'ї розташована крапка літнього сонцестояння. У липні Сонце- у сузір'ї Раку. У цьому сузір'ї немає ні однієї світлої зірки. У двадцятих числах серпня Сонце вступає в сузір'я Лева. У цьому сузір'ї кілька десятків зірок. Найбільш яскраві- Регул і Денебола.У вересні денне світило - у сузір'ї Діви. Найбільш яскрава зірка цього сузір'я – Спіка. У сузір'ї Діви був виявлений один з перших квазарів. У цьому сузір'ї розташована крапка осіннього рівнодення. У жовтні Сонце проходить сузір'я Терезів - невелике сузір'я, у якому неозброєним оком видні всего три зірки. У листопаду Сонце - у сузір'ї Скорпіона. Сама яскрава зірка цього сузір'я - червонуватий Антарес. Цікава зірка дзета Скорпіона- її світність перевершує світність Сонця в 400 000 разів.

У грудні Сонце рухається по сузір'ю Стрільця. У напрямку цього сузір'я знаходиться центр нашої Галактики. У цьому сузір'ї крапка зимового сонцестояння. У січні Сонце – у сузір'ї Козерога, не утримуючих яскравих зірок. У лютому Сонце - у сузір'ї Водолія. Ще в стародавності всі зодіакальні сузір'я одержали символічні позначення, що вживаються до нашого часу.

Пора ро ку (сезон фр. saison, від лат. satio — сівба, час сівби) — період у річному циклі розвитку природи. В помірному кліматі північної кулі, зокрема в Україні, розрізняють такі пори року: весна, літо, осінь, зима. Вони являють собою чотири рівних періоди, на які умовно поділено річний цикл розвитку природи. В астрономії пора року — це проміжок часу між днями рівнодення і сонцестояння: астрономічна весна триває від весняного рівнодення (21 березня) до літнього сонцестояння (22 червня), літо — від літнього сонцестояння до осіннього рівнодення (23 вересня) і т. д. Зміна пір року на Землі обумовлена її рухом навколо Сонця та нахилом осі її добового обертання до площини екліптики.Для нас стали звичними певні ритмічні зміни в навколишній природі, які повторюються з року в рік. Ми називаємо їх порами року. Пори року впливають на нашу господарську діяльність, планування робочого часу і відпочинку, побут і стан здоров'я. Зміна пір року на Землі

Земля робить повний оберт навколо Сонця за 365 діб 5 годин 48 хвилин 46 секунд. Цей період називається роком. За кожні чотири роки із «зайвих» шести годин набирається один день, який приєднують до лютого (29 лютого); такий рік називається високосним. Земля рухається рівномірно зі швидкістю 30км/с. На одному боці орбіти наша планета нахилена до Сонця своєю північною частиною — Сонце освітлює Північну півкулю; у цей час у Північній півкулі — літо, у Південній — зима. Коли відбувається зміна нахилу Землі, Сонце освітлює Південну півкулю — у Південній півкулі настає літо, у Північній — зима. Зміна пір року — це природний циклічний процес.

У Північній півкулі існують особливі дні: 21 березня — день весняного рівнодення, тривалість дня дорівнює тривалості ночі. 22 червня — день літнього сонцестояння, найдовший день у році. 23 вересня — день осіннього рівнодення, тривалість дня дорівнює тривалості ночі. 22 грудня — день зимового сонце-стояння, найкоротший день у році.

Система відліку великих проміжків часу (літочислення) з поділом на окремі періоди — роки, місяці і доби — називається календарем. За основу календарних одиниць лічби часу взято природні одиниці часу: сонячний рік, синодичний місяць і сонячну добу. Ці одиниці часу між собою несумірні, а тому узгодження їх ускладнювало побудову календарів і породжувало плутанину в літочисленні різних народів, усуненню якої астрономи приділяли великої уваги. Незалежність основних одиниць часу зумовлювала існування трьох типів календарів: сонячний, місячний і місячно-сонячний. У сонячному календарі основною одиницею часу є тривалість тропічного року (365,2422 середньої доби). Сучасний календар належить до сонячних. В основу місячного календаря покладено тривалість синодичного місяця (29,5 доби). Рік у ньому дорівнює 354 або 355 середнім сонячним добам, тобто 12 місяцям по 29,5 доби. Місячно-сонячний календар — це комбінація сонячного і місячного календаря. Календар

Сучасний календар складається з основних елементів сонячного римського календаря, який був розроблений олександрійським астрономом Созігеном і введений в 45 p. до н. е. Юлієм Цезарем. Рік у ньому становив 365,25 сонячної доби, причому для зручності лічби запропоновано вважати три роки по 365 діб, а кожний четвертий рік по 366 діб. Роки з 365 добами названо простими, а з 366 — високосними. Всі роки, номери яких діляться на 4, вважались високосними. Рік складався з 12 місяців, тривалість і назви яких зберігалися в європейському і російському календарях; в тому числі і назви — "июль" та "август" на честь Юлія Цезаря і імператора Августа. Дійшов до нашого часу і вавілонський семиденний тиждень.

Новий календар став називатися григоріанським, або "новим стилем", на відміну від юліанського календаря, або "старого стилю". У папській буллі наказувалось вважати наступний після 4 жовтня 1582 p. день не 5, а 15 жовтня. Так було ліквідовано 10 днів відставання. Щоб надалі не допускати відставання, домовились з кожних 400 років вважати високосними не 100, як в юліанському календарі, а 97 років і вважати простими ті вікові роки, в яких число сотень не ділиться на 4 без остачі, наприклад 1700, 1800, 1900. У Радянській Росії щоб ліквідувати відставання в 13 діб, день після 31 січня 1918 p. стали вважати не 1, а 14 лютого.