X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
Павло Архипович Загребельний

Завантажити презентацію

Павло Архипович Загребельний

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Павло Архипович Загребельний

Слайд 2

“Жити треба стосовно всіх інших людей чесно і правдиво в словах і вчинках”

Слайд 3

Народився 25 серпня 1924 р. в с. Солошине на Полтавщині. 1941 року закінчив десятирічку

Слайд 4

Вчорашній випускник, ще не маючи повних сімнадцяти років, пішов добровольцем до армії. Був курсантом 2-го Київського артучилища, брав участь в обороні Києва, в серпні 1941р. був поранений. Після госпіталю знову військове училище, знову фронт, тяжке поранення в серпні 1942р., після якого — полон, і до лютого 1945р. — фашистські концтабори смерті. У 1945p. працює у радянській воєнній місії в Західній Німеччині.

Слайд 5

У 1946р. він вступив на філологічний факультет Дніпропетровського університету. Закінчивши університет у 1951 p., розпочав діяльність журналіста в обласній дніпропетровській газеті, в журналі «Вітчизна» в Києві У 1961 —1963 pp. Загребельний працював головним редактором «Літературної газети» П. Загребельний у 1979—1986 pp. очолював Спілку письменників України. Був депутатом Верховної Ради СРСР 10-го і 11-го скликань, Верховної Ради УРСР 9-го скликання.

Слайд 6

Свою кар`єру в літературі почав у 1957році «Думою про невмирущого». Вона стал заявкою на письменницьку зрілість. В другій половині 50-х років П. Загребельним видані збірки оповідань «Учитель» (1957), «Новели морського узбережжя» (1958), повісті «Марево», «Там, де співають жайворонки» (1956), «Долина довгих снів» (1957)

Слайд 7

Левине серце Переходимо до любові (1971) Намилена трава (1974) Євпраксія (1975) - історичний роман про Євпраксію Всеволодівну Роксолана(1980) Південний комфорт («Вітчизна», 1984) Вигнання з раю (1985) (продовження «Левиного серця») Юлія, або запрошення до самовбивства (1994) Брухт (2003) Стовпотворіння (2004) Твори: Європа 45 (1959) Спека (1960) Європа.Захід (1961) День для прийдешнього (1964) Шепіт (1966) Добрий диявол (1967) Диво (1968) трилогія «З погляду вічності» (1970) Розгін (Державна премія СРСР, 1980) — романна будова з чотирьох книг: «Айгюль», «В напрямі протоки», «Ой крикнули сірі гуси», «Персоносфера»

Слайд 8

П. Загребельний власноруч переробляв свої прозові твори на п'єси: «День для прийдешнього» переробив на «Хто за? Хто проти?», а «З погляду вічності» на «І земля скакала мені навстріч», які були поставлені українськими театрами. За його сценаріями на Київській кіностудії ім. О. Довженка були зняті художні фільми: «Ракети не повинні злетіти» (1965), «Перевірено — мін немає»(1966), «Лаври»(1974), «Ярослав Мудрий»(1982).

Слайд 9

Оцінки його творів були далеко не однозначні: від схвальних до знищувальних, але саме це і засвідчувало, що з'явилися твори небуденні, автор здобув славу одного з найерудованіших письменників свого часу. Основний жанр П. Загребельного — це роман, хоча в його доробку є і новели, і оповідання, і повісті. Проте серед жанрово-стильового розмаїття романістики письменника особливе місце, безперечно, займає історична белетристика.

Слайд 10

На сьогоднішній день (значною мірою завдяки сучасній екранізації) найбільш відомим і популярним твором П.Загребельного є роман «Роксолана», в якому письменник вдається до художнього осмислення реальних історичних подій, розповідаючи про п'ятнадцятилітню Анастасію Лісовську. В авторському післяслові П. Загребельний так коментував причину, з якої він звернувся саме до образу Роксолани: «Досі постать Роксолани була безплотною, часто ставала об'єктом псевдопатріотичних захоплень, використовувалася деякими авторами як своєрідний рупор для їхніх розумувань,— тут (тобто в «Роксолані») вона, як принаймні здається авторові, віднаходить ті необхідні виміри і якості, які роблять її особистістю. Власне, роман — це історія боротьби нікому не знаної дівчини й жінки за свою особистість, за те, щоб уціліти, зберегти і вберегти себе, а тоді вознестися над оточенням, може, й над цілим світом».

Слайд 11

Роман «Диво» був першим історичним твором П. Загребельного. Твір має оригінальну композицію: у ньому поєднуються в одній розповіді далека минувшина й сучасність, зіставляється те,'що реально було розділене майже тисячоліттям. Це стало можливим завдяки тому, що центром цих періодів виступає реальний образ Софії Київської — дивовижної пам'ятки архітектури часів князювання Ярослава Мудрого, збудованої, за художньою версією П. Загребельного, талановитим майстром Сивооком.

Слайд 12

… - незвичайне диво, що «ніколи не кінчається й не переводиться», яке однаково належить як XI століттю, так і XX. Великою мірою собор є символічним образом. Софія як художній символ і як реальна історична пам'ятка, сконцентрувала в собі весь волелюбний, сильний дух народу, його невмирущість та нескореність. Собор не нагадував візантійських церков, звідки прийшло на Русь християнство, бо не було в ньому простоти й суворості, а було «щось буйно-рожеве, приховано-поганське», як у тих дерев'яних язичницьких святинях, що їх у той час палили й нищили по всій Русі.

Слайд 13

«Він був барвистий, як душа й уява народу, що створив його»

Слайд 14

Проблеми роману: влада та мистецтво; влада і людина ; талант і держава; тлінне й нетлінне; проблема творчого начала в людині ; свободолюбства ; людської гідності; добра і зла; проблема вибору.

Слайд 15

Коментуючи свій роман «Диво», П. Загребельний у літературно-критичній статті «Спроба автокоментаря» зазначав: «Хотілося показати нерозривність часів, показати, що великий культурний спадок, полишений нам історією, існує не самодостатньо, а входить у наше життя щоденне, впливає на смаки наші й почування, формує в нас відчуття краси й величі, ми ж платимо своїм далеким предкам тим, що ставимося до їхнього спадку з належною шанобою, оберігаємо й захищаємо його».

Слайд 16

«справжня історія — це історія творення, а не руйнування»

Завантажити презентацію

Презентації по предмету Українська література