Презентація на тему:
ПАВЛО МИХАЙЛОВИЧ ГУБЕНКО

О С Т А П В И Ш Н Я ПАВЛО МИХАЙЛОВИЧ ГУБЕНКО ПАВЛО МИХАЙЛОВИЧ ГУБЕНКО

Батько - Михайло Кіндратович Губенко Мати - Параска Олександрівна Губенко

ОСВІТА “Оддали мене в школу рано. Не було, мабуть, мені й шести літ. Скінчив школу... Повіз батько мене в Зіньків і віддав у Зіньківську міську двокласну школу. Зіньківську школу закінчив я року 1903-го з свідоцтвом, що маю право бути поштово-телеграфним чиновником. Та куди ж мені в ті чиновники, коли “мені тринадцятий минало”... Повезла мене мати аж у Київ, у військово-фельдшерську школу, бо батько, як колишній солдат мав право в ту школу дітей оддавати на “казьонний кошт”... “Моя автобіографія” Потім служба в армії і робота в хірургічному відділенні лікарні. Працював і одночасно готувався до екзаменів на атестат зрілості. Успішно їх склав і в 1917 р. вступив на історико-філологічний факультет Київського університету.

Перший надрукований твір Остапа Вишні – “Демократичні реформи Денікіна” побачив світ за підписом “П. Грунський” у 1919 р. Псевдонім Остап Вишня вперше з’явився 22 липня 1921 р. в “Селянській правді” під фейлетоном “Чудака, їй-богу!”

Жанрова своєрідність творів ГУМОРЕСКА – невеликий художній твір, у якому події та люди зображені в жартівливому тоні. ФЕЙЛЕТОН – невеликий художньо-публіцистичний твір у періодичному виданні, у якому злободенні події зображені сатирично або гумористично. УСМІШКА Різновид фейлетону й гуморески, уведений в українську літературу Остапом Вишнею. Своєрідність жанру усмішки полягає в поєднанні побутових замальовок і жанрових сценок із частими авторськими відступами, їй властиві дотепність і лаконізм.

“... Я сам для своїх речей вигадав назву – “усмішки”, і це слово я люблю куди більше, ніж слово “фейлетон”.. “Отак і пишу” Характерні особливості усмішок Остапа Вишні: лаконізм, влучність, дотепність, іронічність; обов’язкова присутність автора (у ліричних відступах, окремих репліках оповідача); наявність у творчому доробку тематичних циклів усмішок: сільські, кримські, закордонні, реконструктивні, київські, мисливські тощо

НАЙВІДОМІШІ ТВОРИ “Вишневі усмішки (сільські)” “Вишневі усмішки кримські” “Українізуємось” “Вишневі усмішки закордонні” “Мисливські усмішки” Гумореска “Моя автобіографія”

Тематика творів (пов’язана із злободенними проблемами часу) Українське село у віковічних злиднях Доля інших народів Розвиток української культури Потяг неосвічених людей до нового життя Партійна ідеологія Проблема розвитку національної мови Відродження національної гідності українського народу природа як джерело краси і натхнення тощо

Найповніше видання циклу вийшло у 1958 році “Мисливські усмішки” присвячені М. Рильському – другу, письменнику і чудовому мисливцеві. ТЕМА: змалювання краси рідної природи й заклик до її збереження. ГОЛОВНА ІДЕЯ: любити й берегти природу, утвердження думки про захист природи. Художні компоненти: дотеп, анекдот, пейзаж, що виконує важливу композиційну або ідейно-смислову функцію; портрет, пісня, авторський ліричний відступ, порівняння, епітети, персоніфікація, гіпербола.

М. Рильський: “Остап Вишня – справжній мисливець, і притому поет полювання” ГОЛОВНИМ ПЕРСОНАЖЕМ “Мисливських усмішок” є мисливець чи рибалка, який з почуттям гумору розповідає цікаві бувальщини. Як правило, в основі “невигаданих” історій лежить такий улюблений засіб народної творчості, як художнє перебільшення. Герої усмішок, здається, не полювали по-справжньому: найважливішим під час полювання для них було помилуватися світанковими ранками, тихими вечорами над озерами.

АВТОР постає в “Мисливських усмішках” як співець рідної природи, великий гуманіст, що змалював колоритних мисливців і рибалок, безмежно закоханих у рідні озера і ліси, річки і гаї. У щоденнику за 23 січня 1952 р. Остап Вишня писав: “ Їздили полювати. Це не вперше і не востаннє. Нічого! І як радісно, що я нічого не вбив!”