Презентація на тему:
Відомості про клінічну мікробіологію

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ В МІКРОБІОЛОГІЇ Бактеріоскопічний Бактеріологічний Серологічний Біологічний Алергічний Експрес-діагностика

Neisseria meningitidis Бактеріоскопічний метод

Neisseria meningitidis Бактеріоскопічний метод

Neisseria gonorrhoeae Бактеріоскопічний метод

Бактеріоскопічний метод

БАКТЕРІОСКОПІЧНИЙ МЕТОД Yersinia pestis

Bacillus anthracis Бактеріоскопічний метод

Mycobacterium tuberculosis Бактеріоскопічний метод

Бактеріоскопічний метод Streptococcus pneumoniae

Бактеріоскопічний метод Clostridium pneumoniae

Cхема виділення чистої культури Бактеріологічний метод

Neisseria meningitidis Бактеріологічний метод

Спиномозкова рідина

Реакція аглютинації Серологічний метод

Реакція аглютинації Серологічний метод

Реакція аглютинації Серологічний метод

РНГА Серологічний метод

Реакція кільцепреципітації Серологічний метод

Реакція імунодифузії за Ухтерлоні Серологічний метод

Реакція преципітації за Манчіні Серологічний метод

Реакція з’вязування комплементу Серологічний метод

ІФА Серологічний метод

СЕРОЛОГІЧНИЙ МЕТОД ІФА

Туберкульоз у гвінейських свинок Туберкульоз у кроликів Біологічний метод

Проба Манту Алергічний метод

РІФ Експрес-діагностика

Клінічна мікробіологія – розділ медичної мікробіології, який вивчає мікробні захворювання в соматичних відділеннях усіх клінічних спеціальностей. Перед клінічною мікробіологією, яка здійснює діагностику гнійно-септичних процесів, стоїть широке коло завдань, які направлені на надання допомогу клініцистам у діагностиці, лікуванні та профілактиці інфекційних ускладнень.

На сучасному етапі розвитку медицини відмічається певна тенденція до підвищення частоти гнійно-септичних процесів, що ускладнюють перебіг післяопераційного періоду і різноманітних соматичних захворювань у хворих у лікувально-профілактичних закладах різного профілю. Це спричинило зростання соціальної та медичної значущості госпітальних інфекцій для служби охорони здоров’я країни.

Ріст числа захворюваності госпітальними інфекціями зумовлено рядом причин, у тому числі збільшенням числа осіб, які належать до контингентів підвищеного ризику, впровадження в практику охорони здоров’я біль складних оперативних втручань, інструментальних методів діагностики, лікування тощо. Особливу роль у цьому процесі відіграє лікарська резистентність мікроорганізмів. Широке і часом безконтрольне застосування антибіотиків у боротьбі з інфекційними процесами призвело до селекції та широкого розповсюдження антибіотикостійких штамів мікроорганізмів, до змін нормальних мікробіоценозів, формуванню госпітальних штамів, які відрізняються множинною лікарською стійкістю, підвищеною резистентністю до дії оточуючого середовища,, в тому числі різномантіних дезінфектантів. Певне значення має також зниження уваги до санітарно-гігієнічних заходів у стаціонарах.

Особливості гнійно-септичних захворювань у нефінфекційній клініці – поліетіологічниість, неспецифічність клінічних проявів – визначають провідну роль мікробіологічних досліджень у розшифровуванні їх етіологічної структури. У сучасному неінфекційному стаціонарі позалікарняні та внутрішньолікарняні гнійно-септичні процеси зумовлюються великим набором збудників – понад 2000. Найчастіше збудниками цієї групи є представники родів Staphylococcus, Streptococcus, Bacteroides, родин Enterobacteriaceae (Proteus, Klebsiella, Escherichia, Serratia, Citrobacter, Hafnia та ін.), Pseudomonadaceae, Neisseriaceae (роди Acinetobacter, Moraxella, Branchamella). В урологічній і гінекологічній клініках збудниками госпітальних інфекцій часто є представники родин Mycoplasmataceae, Chlamydiaceae.

Взаємозв’язок між лікарем і лабораторією. Кожний лікар повиненн вміти здійснювати деякі найпростіші мікробіологічні дослідження (виготовлення та забарвлення мазка, мікроскопічне його дослідження, посів патологічного матеріалу на відповідне живильне середовище). Крім того, будь-який лікар повинен знати, коли і як необхідно зібрати матеріал для дослідження, на які аналізи його слід направити і як інтерпретувати результати.

Належність умовно-патогенних бактерій до природної флори організму людини створює ряд труднощів при оцінці їх етіологічної значущості. Умовно-патогенні мікроби можуть представляти нормальну флору досліджуваних рідин і тканин, контамінувати їх з оточуючого середовища. Тому для правильної інтерпретації результатів дослідження необхідно знати склад природної мікрофлори досліджуваного взірця. У тих випадках, коли досліджуваний матеріал у нормі стерильний (кров, спиномозкова рідина, плевральна та синовіальна рідина, ексудати), всі виділені з них мікрoорганізми можуть вважатись збудниками захворювань.

Виділена чиста культура умовно-патогенних мікрооррганізмів вважається збудником хвороби при наявності таких показників: -  культура присутня в матеріалі з патологічного вогнища у кількості 104-105 колонієутворюючих одиниць (КУО) в 1 мл або 1 г; -  повторне виділення з аналогічного матеріалу тієї самої культури; -  наростання у сироватці хворого антитіл до автоштамів або культури, яку вважають вірогідним збудником.

При збиранні матеріалу необхідно дотримуватись певних правил: -  брати матеріал до початку антибактеріальної терапії або через певний проміжок часу після введення препарата, необхідний для його виведення з організму (практично через 8-10 год після введення більшість антибіотиків виводяться з організму); -  брати матеріал безпосередньо з вогнища інфекції або досліджувати відповідні виділення; -  дотримуватись суворої асептики з метою запобігання забруднення проби мікрофлорою оточуючого середовища;

-  матеріал збирають у стерильний посуд; клінічні зразки для культивування анаеробів слід транспортувати в лабораторію, максимально захищаючи від дії атмосферного кисню; матеріал для мікробіологічного дослідження транспортують у спеціальних біксах, пеналах; - транспортування нативного клінічного матеріалу в лабораторію слід проводити в максимально короткі строки. Якщо матеріал неможливо транспортувати зразу же в лабораторії його слід зберігати в холодильнику або використовувати транспортні середовища. При тривалому зберіганні матеріалу відбувається загибель найвибагливіших до живильних речовин видів мікробів, розмноження менш вибагливих і тих, що швидко ростуть, що призводить до порушення кількісних співвідношень видів і деорієнтує лікаря-мікробіолога при інтерпретації результатів;

  - виділення вірусів, рикетсій, хламідій проводять у спеціалізованих лабораторіях; У такі лабораторії матеріал направляють у добре закритих контейнерах і замороженому стані (сухий лід); -  до клінічного зразка, направленого в лабораторію, додається супровідний документ, який містить основні відомості для проведення мікробіологічного дослідження.