X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
Системи охорони здоров’я в деяких економічно розвинутих зарубіжних країнах світу

Завантажити презентацію

Системи охорони здоров’я в деяких економічно розвинутих зарубіжних країнах світу

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Системи охорони здоров’я в деяких економічно розвинутих зарубіжних країнах

Слайд 2

Головна мета системи охорони здоров'я забезпечення здоров'я населення, його працездатності. Кожна із підсистем охорони здоров'я має свої власні цілі, які по відношенню до головної є підцілями. Через це прийнято говорити про ієрархію мети. Така декомпозиція цілей на складові, подана в графічному вигляді, має вигляд дерева. Тому говорять про «дерево цілей» і кожна із цілей даного «дерева» повинна бути реальною, сумісною і взаємопов'язаною з іншими.

Слайд 3

Особливості охорони здоров'я, як системи: вона є багатоукладною і багаторівневою з ієрархічною організацією управління; складові компоненти (елементи) нерідко підлягають випадковим, неконтрольованим впливам; характер зв'язку складний і тому система певною мірою носить вірогідний, а не детермінований характер; система складається з надзвичайно великої кількості різноманітних підсистем, що відрізняються не лише ступенем складності, складом і характером елементів, але і організаційною структурою, розмірами і метою.

Слайд 4

Класифікація систем охорони здоров’я концептуальні системи (ідеї, задуми управлінців; концепції медичної науки в галузі профілактики, діагностики і лікування хворих або організації та управління); емпіричні системи (конкретні заклади — лікарні, диспансери, поліклініки тощо); організаційні системи (органи охорони здоров'я, організація окремих видів медичної допомоги, моделі управління, фінансування).

Слайд 5

В організаційному плані структура система охорони здоров'я має два основних зрізи: адміністративно-територіальний та галузевий. В адміністративно-територіальному відношенні система охорони здоров'я є складною, багаторівневою, ієрархічно побудованою системою. І тоді в ролі елементів (підсистем) до неї входять лікувально-профілактичні заклади різних рівнів підпорядкування, окремі види медичної допомоги, служби, лікувально-діагностичні процеси, матеріально-технічна база, кадри, фінанси тощо.

Слайд 6

Незалежно від організаційного рівня, з позиції системного підходу охорона здоров'я розглядається управлінцями як керована, єдина, складна, суспільна динамічна система з багатьма складовими елементами. Вони взаємодіють поміж собою і зовнішнім оточенням та об'єднані спільними законами функціонування. Ця система створена і використовується суспільством для здійснення всього комплексу соціальних та медичних заходів, які спрямовані на постійне покращення здоров'я кожної людини та населення країни в цілому.

Слайд 7

Типи систем охорони здоров'я: Державна система або система Бевериджа, яка спрямована на здійснення повноцінної профілактики і лікування, доступних кожному громадянину країни без винятку. Система, що базується на всеохоплюючому страхуванні здоров'я або система Отто Бісмарка і опирається на використання переважно страхових засобів для захисту працюючого населення при нещасних випадках, захворюваннях, непрацездатності і при настанні старості. Ринкова або приватна система охорони здоров'я визначається різноманітними пропорціями поміж коштами державного бюджету, медичного страхування і медичними послугами, що сплачуються пацієнтами безпосередньо.

Слайд 8

Необхідно відмітити, що ні в одній країні світу жодна з названих систем не існує в чистому вигляді. Однак експерти відносять до країн з системою першого типу країни СНД, Великобританію, Грецію, Португалію, Данію, Ірландію, Іспанію, Канаду, Італію. Система другого типу функціонує в Німеччині, Нідерландах, Франції, Бельгії, Люксембурзі, Голландії, Японії. Щодо третього типу системи охорони здоров'я, то типовим представником є США. Однак експерти ВООЗ рекомендують в теперішніх умовах наступну пропорцію різних типів фінансування медицини (рис. 1): 60 % — державний бюджет, 30 % — медичне страхування, 10 % — платні послуги.

Слайд 9

Система США, в якій широко використовується приватна оплата медичних послуг у поєднанні з розвинутою системою комерційного добровільного страхування, вимагає сьогодні суспільних витрат в розмірі 14 % валового національного продукту. Економічно розвинуті країни світу з системою «страхової медицини» при аналогічній якості медичних послуг витрачають на охорону здоров'я 6—8 % валового національного продукту.

Слайд 10

Форми організації обов'язкового медичного страхування: децентралізована, наприклад в Німеччині; централізована — у Франції; змішана — в Японії.

Слайд 11

Децентралізована форма організації обов'язкового медичного страхування Розглядається на прикладі сучасної Німеччини. Тут за проблему охорони здоров'я на федеральному рівні несуть відповідальність 4 міністерства: Федеративне міністерство у справах молоді, сім'ї, жінок і охорони здоров'я. Федеральне міністерство праці і соціальних справ. Федеральне міністерство охорони навколишнього середовища, захисту природи і ядерної безпеки. Федеральне міністерство досліджень і технологій

Слайд 12

Система охорони здоров'я Німеччини обов'язкового медичного страхування (страхування на випадок хвороби), на яке припадає більш ніж 53 % усіх коштів, призначених для охорони здоров'я населення; страхування від нещасних випадків на виробництві; пенсійного страхування щодо передчасного виходу на пенсію за станом здоров'я і проведення реабілітаційних заходів; комунальної соціальної допомоги, яка призначена для догляду за хворими і немічними людьми та зміцнення їх матеріального становища; надання медичної допомоги жертвам війни та інвалідам; приватного медичного страхування; аптекарської служби.

Слайд 13

Фінансування охорони здоров'я в Німеччині забезпечується на 60 % внесками в фонди медичного страхування, на 10 % — коштами приватного страхування, на 15 % — державними коштами (за рахунок податків) і на 15 % — особистими коштами громадян.

Слайд 14

В Німеччині, для робітників з заробітком нижче визначеного максимального рівня, пенсіонерів, студентів і школярів існує обов'язок страхування на випадок хвороби. У випадку хвороби для них медичне обслуговування, перебування в лікарні, фармацевтичне забезпечення і лікувальні процедури в цілому безкоштовні. Це стосується не тільки самого застрахованого, але і членів його сім'ї, які автоматично застраховані разом з ним. На осіб, заробіток яких перевищує встановлений максимальний рівень, обов'язок страхуватися на випадок хвороби не поширюється. Вони можуть не страхуватися, застрахуватися в приватній лікарняній касі або залишатися в системі обов'язкового медичного страхування.

Слайд 15

Обов'язковим медичним страхуванням охоплено 90 % населення, де 2/5 складають члени сімей застрахованих. Майже 10 % громадян, які належать до вищих прошарків суспільства, охоплено тільки приватним страхуванням, а біля 3 % із числа залучених до системи обов'язкового медичного страхування здоров'я, також користуються і приватним страхуванням, що дозволяє вибрати лікаря, кращі умови госпіталізації або отримати додаткову грошову компенсацію при захворюванні.

Слайд 16

Система забезпечення на випадок хвороби за рахунок медичного страхування передбачає як мінімум наступні медичні послуги: отримання медичної допомоги у лікарів, які займаються загальною практикою, лікарів-спеціалістів і стоматологів (з можливістю вільного вибору лікаря); лікування в стаціонарі і реабілітацію; пологодопомогу; забезпечення медикаментами, засобами по догляду за хворим і пристосуваннями; надання лікарської і сестринської допомоги в домашніх умовах.

Слайд 17

Централізована форма організації обов'язкового медичного страхування У Франції системою медичного страхування охоплено 80 % населення країни. І працюючі, і самі підприєм ства в обов'язковому порядку вкладають регулярно внески в касу соціального страхування («Секюріте сосьаль»). Щомісячні відшкодування підприємств на соціальне страхування складають 36 % від фонду оплати праці, із якого біля 6,5% утримується із заробітної плати працюючих. Цей вид соціального захисту населення є обов'язковим для всіх категорій робітників і службовців. У випадку хвороби, тимчасової або тривалої непрацездатності службовцю відшкодовують частину його витрат на медикаменти в межах 70—90 % суми, передбаченої конвенцією «Секюріте сосьаль». Проводиться обов'язкове страхування студентів і школярів. Особи вільних професій самі купують медичну страховку (приватне страхування).

Слайд 18

Колективне та індивідуальне медичне страхування є обов'язковим і включає покриття трьох основних ризиків: смерті, тимчасової непрацездатності, інвалідності та хвороби. Як правило, страхові компанії уникають страху вання тільки медичних витрат, так як за статистикою вони є збитковими. Тільки при страхуванні в комплексі вищевказаних ризиків можливо очікувати позитивний результат, про що засвідчують показники провідних страхових компаній Франції, зокрема групи АЖФ, яка займає перше місце за охопленням населення цим видом страхування.

Слайд 19

Безкоштовні медичні послуги надаються важкохворим, які не мають засобів для лікування, та інвалідам. На інвалідність переводять тих, хто протягом трьох років перебував на лікарняному листку. Інвалідність у залежності від тяжкості захворювання буває трьох ступенів. Пенсії по інвалідності складають відповідно 30, 50 і 80 % заробітної платні і виплачуються до досягнення інвалідом 60 років, після чого він отримує пенсію за старістю.

Слайд 20

Змішана форма організації обов'язкового медичного страхування В організації медичного страхування серед країн Азії найбільш цікавий є досвід Японії, в якій форма організації медичного страхування змішана, у якій наявні елементи централізації і децентралізації. Систему страхування здоров'я в Японії відрізняє складність видів і багатогранність форм. До недавнього часу функціонувало 8 основних видів державного і громадського страхування, а також ряд систем для осіб певних професій.

Слайд 21

Сьогодні переважна більшість населення Японії підпадає під дію двох основних систе