Презентація на тему:
Компоненти, які сприяють розвиткові комунікації

Компоненти, які сприяють розвиткові комунікації і побудови взаємовідносин у сестринській справі.

Принцип інформованої згоди затвердився в сучасній охороні здоров’я разом з визнанням пріоритетного значення прав людини в усіх сферах життя. Цей принцип означає, що лікар, медсестра, фельдшер або який-небудь інший медичний працівник повинен максимально повно інформувати пацієнта, дати йому оптимальні поради, враховуючи їх можливості спілкування і соціальний статус. Потім пацієнт вільно вибирає напрямок своїх подальших дій, той, який, на його думку, є найбільш сприятливим і найкращим.

Дуже важливим принципом, на якому базуються стосунки між медичним працівником і пацієнтом є принцип незаподіяння шкоди. Це обов’язковий принцип, який допускає певну долю ризику. Застосування сили для утримання пацієнта, який став агресивним і небезпечним для інших, можна розглядати і як навмисне заподіяння йому шкоди, але воно морально виправдане. Ризикувати пацієнтом можна лише в тих випадках, коли це пояснюється досягненням якоїсь ясної мети, яка стосується його здоров’я і коли нема іншого вибору.

Батьківська турбота медичного працівника про свого пацієнта дала підстави назвати таку модель стосунків між ними паренталізмом або патерналізмом.

Патерналізм може проявлятися сильніше або слабше, залежно від здатності пацієнта приймати самостійні рішення. Сильний патерналізм відкидає навіть ті рішення, які пацієнт прийняв добровільно, на основі достатньо повної інформації про свій стан. Патерналізм є слабким, коли здатність пацієнта приймати самостійні рішення знаходиться під впливом емоцій, або коли пацієнт недостатньо проінформований і його рішення не можуть бути відповідними до ситуації, що склалася. Сильний паренталізм, надмірна турбота про пацієнта, нав’язування йому своєї думки не завжди морально виправдані, на відміну від паренталізму в слабкій формі.

Якщо турботу про здоров’я пацієнта і відповідальність за нього бере на себе не один спеціаліст, а декілька, то ми можемо говорити про колегіальну модель стосунків.

В умовах спеціалізації, профілізації бригадних методів лікування, коли з пацієнтом працює кілька лікарів, медсестер, які мають різний рівень професійної і моральної підготовки, відбувається деформація стосунків в системі медичний працівник – пацієнт. Необхідність контактів хворого з великою кількістю медичних працівників робить проблематичним збереження лікарської таємниці.

Сутність контрактної моделі стосунків пацієнта і медпрацівника зрозуміла з назви. Вони укладають між собою контракт, договір, угоду, в якій визначаються рамки їхніх стосунків. Моральний бік в контракті не відображається, але не важко здогадатися, що великим успіхом у пацієнтів користується спеціаліст, який поєднує високий професіоналізм з старанним дотриманням норм і правил медичної етики.

Існує модель стосунків, яку точно і образно називають «моделлю автомеханіка» , за якою пацієнт зустрічається з медичним працівником тільки для «усунення поломки» в своєму організмі.

Але і для автомеханіків існують якісь моральні норми і гарантійні зобов’язання. При «моделі автомеханіка» в медицині медичний працівник не виявляє турботи (патерналізму) про свого пацієнта після завершення «ремонту». І, разом з тим, якщо цей ремонт буде погано зроблений, навряд чи хтось звернеться до нього повторно, або порекомендує це зробити своїм друзям, родичам, знайомим.

Одним із найважливіших принципів стосунків між медичним працівником і пацієнтом є принцип дистрибутивної справедливості. Це означає обов’язковість надання і однакову доступність медичної допомоги.

Дистрибутивна несправедливість дуже часто виникає під час розподілу дорогих ліків, використання складних медичних технологій. В умовах дефіциту вона стає звичним явищем і завдає величезної моральної і психічної шкоди тим, хто був обділеним з тих чи інших причин новими ліками, не зміг оплатити обстеження на новому діагностичному приладі чи складну операцію.

Сестринський процес – спосіб мислення і дій стосовно основних об’єктів сестринської справи – людей, оточуючого середовища, здоров’я.

Цілі сестринського процесу включають: Визначення потреби пацієнта в догляді; Визначення пріоритетів у догляді і очікуваних цілей і результатів догляду; Застосування сестринської стратегії, спрямованої на задоволення потреб пацієнта; Оцінку ефективності сестринського догляду.

Організаційна структура сестринського процесу складається з 5 етапів: Обстеження (збір інформації про стан здоров’я пацієнта); сестринський діагноз (визначення існуючих і потенційних проблем пацієнта, які вимагають сестринського втручання); складання плану (визначення програми дій); дії, необхідні для здійснення плану; оцінка (дослідження реакцій пацієнта на втручання сестри).