X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
"Місяць"

Завантажити презентацію

"Місяць"

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Місяць Виконала учениця 11 класу Ярмолюк Анастасія

Слайд 2

Місяць – найближче до Землі небесне тіло, яке знаходиться від неї на середній віддалі 384 400 км і має радіус 1 738 км. Маса значно поступається масі Землі , а сила тяжіння на його поверхні приблизно у 6 разів менша, ніж на Землі.

Слайд 3

Що таке Місяць Місяць – єдиний супутник нашої планети. Він обертається навколо Землі не менше 4 мільярдів років. Це кам’яна куля за розмірами приблизно в 4 рази менша за Землю. Земля і Місяць утримуються в рівновазі на своїх орбітах силами взаємної гравітації. Учені вважають, що Місяць утворився на ранньому етапі розвитку Землі, коли з нею зіштовхнулася блукаюча планета. Удар був настільки сильним, що від планети не залишилося нічого, окрім кількох розплавлених уламків породи, відкинутих назад у космос. Ці уламки зблизилися завдяки гравітації й утворили Місяць.

Слайд 4

Відношення маси Місяця до маси Землі у порівнянні з подібною величиною для супутників інших планет дуже велике і становить 1:81. Друге місце (якщо не врахувати систему Плутон-Харон, 7:1) посідає супутник Нептуна Тритон, але його маса вже у 700 разів менша за масу планети. Тому є всі підстави вважати систему Земля-Місяць подвійною планетою.

Слайд 5

Місяць не випромінює власного світла, а світить відбитим сонячним світлом. Одна половина Місяця завжди освітлена Сонцем, друга ж занурена в пітьму. Так само одна половина Землі завжди залита світлом дня, а на другій панує нічний морок. Коли Місяць рухається навколо Землі, видно різні частини його півкулі, освітленої Сонцем. Тому здається, що Місяць увесь час змінює свою форму

Слайд 6

Найкрупніші деталі поверхні Місяця можна бачити з Землі навіть неозброєним оком. До них належить світлі й темні ділянки. Першим спостерігав Місяць у телескоп Галілей, він і назвав темні ділянки морями. Ця назва за традицією збереглася, хоча відомо, що у місячних морях немає води.

Слайд 7

Світлі ділянки – материки – займають близько 60% видимої з Землі місячної поверхні. Це нерівні, гористі райони, пересічні гірськими хребтами. Більшість із них мають земні: Карпати, Кавказ, Альпи тощо. Моря являють собою рівнинні ділянки місячної поверхні. Ще у ХVІІ сторіччі деякими з них було присвоєно екзотичні назви: Море Вологості, Море Достатку, Море Криз тощо. Найбільша різниця у висотах на Місяці 11 км, а по регіонах вона коливається в межах 4 – 6 км. На окремих ділянках місячної поверхні є також тріщини та рови, довгі й круті урвища, загадкові форми, що нагадують русла висохлих річок.

Слайд 8

Місяць – це єдиний супутник нашої планети. Місяць обертається навколо Землі по своїй осі. Повний круг навколо Землі Місяць виконує за 29,5 днів.

Слайд 9

А назва “Місяць” прийшла до нас від стародавніх римлян. Стародавні греки називали Місяць Селеною.

Слайд 10

Відповідні Вимірюван- ня показали, що в полу- день на ек- ваторі тем- пература поверхні Мі- сяця сягає 390К, а вночі 120К.

Слайд 11

Близько 40% невидимої із Землі місячної поверхні залишалися недосяжними для досліджень доти, доки радянська міжпланетна станція “Луна - 3”(1959 року) не здійснила обліт навколо Місяця. З'ясувалося, що на зворотному боці Місяця є такі ж деталі рельєфу, що й на видимому, але в меншій кількості. Найбільший кратер – Ціолковський (діаметр 789 км).

Слайд 12

Від початку космічної ери досліджень в астрономії до Місяця було відправлено понад 60 космічних апаратів. Два з них доставили на Місяць самоходи “Луноход - 1” та “Луноход - 2”, а дев'ять були пілотовані американськими астронавтами (з них шість апаратів здійснили м'яку посадку.)

Слайд 13

Першою людиною, яка 20 липня 1969 року ступила на Місяць був відомий астронавт Нейл Армстронг. Разом з Едвіном Олдріном вони здійснили м'яку посадку у місячному модулі корабля “Аполлон - 11” на західній околиці Моря Спокою, тоді як третій астронавт, Майкл Коллінз, залишався на орбіті Місяця. Відтоді і до грудня 1972 року 12 дослідників США провели на поверхні Місяця загалом 300 годин, встановили там різноманітні наукові прилади, зібрали і доставили на Землю 400 кг зразків місячного ґрунту.

Слайд 14

Зразки місячних порід мають магматичне походження, їхній хімічний склад загалом такий же, як і склад земних порід, але з нестачею нікелю і кобальту та перевагою заліза, титану, цирконію та ітрію. В місячних породах особливо багато кремнезему, глинозему, окислів заліза та кальцію. Вік місячних порід становить 3 – 4,6 млрд. років.

Слайд 15

Місяць – спокійне в тектонічному відношенні небесне тіло. Найбурхливіша епоха у його формуванні закінчилася ще 3,16 млрд. років тому. У наш час повна енергія місяцетрусів, зареєстрована сейсмометрами, менша, ніж енергія землетрусів, на 1 млрд. разів. В основному це місяцетруси, викликані падінням метеоритів. Але у 1958 році співробітники Кримської астрофізичної обсерваторії М. Козирєв та В. Єзерський спостерігали в телескоп виверження газів з катера Альфонс. А В листопаді 1971 року група американських дослідників виявила в районі Океану Бур діючий гейзер.

Слайд 16

Стале магнітне поле Місяця принаймні у 1 000 разів менше, ніж геомагнітне. Це свідчить про відсутність у Місяця рідкого ядра. Місяць оточений надзвичайно розрідженою газовою оболонкою з водню, гелію, неону та агрону, а також протяжною пиловою хмарою.

Слайд 17

Діаметр Місяця майже у 4 рази менший від діаметра Землі.

Слайд 18

Найефективнішими деталями місячної поверхні є кратери, які носять імена видатних вчених. Серед них одинадцять імен належать українцям. Кратерів на видимому із Землі боці налічується близько 30 000. Найбільші серед них – кратер Клавдій з діаметром 235 км та Гримальді – 200 км. На фотографіях з космічних апаратів кратерів з діаметром від 60 см налічується більше 200 000. Біля деяких кратерів добре видно яскраві промені, де речовина відбиває до 20% падаючого на неї світла. У деяких кратерах є центральні гірки.

Слайд 19

Якщо дивитися на цей супутник, то він виглядає невеликою п'ятнистою кулею, однак у телескопі, або навіть у гарний бінокль, ми бачимо, що це не так, адже на Місяці наявні гори та безліч кратерів.

Слайд 20

Багато років тому вчений Галлілео Галлілей назвав їх морями. Тепер ми уже знаємо, що ніякий морів на цьому супутнику немає , але по традиції кратери зберегли свої назви. У багатьох з них не звичайні для Землі – Море Ясності, Море Спокою, Море Криз, Море Хмар, Море Дощів. Кратери , що мають менші розміри носять імена відомих людей - Кратеры поменьше носят имена знаменитых людей – Тихо Браге, Коперніка, Птоломея, Юрія Гагаріна. Заглиблення на поверхні Місяця називаются кратерами.

Слайд 21

А це місячні гори. Їх назви спів- падають із земними - Кавказ, Алтай, Альпи, Апенніни, Піренеї, тощо. Висота гір може сягати 8 км, але Зазвичай вона сягає 3-5 км.

Слайд 22

Ось як, на думку вчених, багато років тому виникли кратери на Місяці. У наш час нові кратери уже не виникають, адже в космосі майже не залишилось великих метеоритів. 1. Наближається метеорит. 2. Він зіштовхується з поверхнею та створює совп пилу. 3. Після того, як пил осяде, ми можемо побачити, що на поверхні з'явилася заглибина, а в її центрі – пагорб. 4. Так як в той час на Місяці ще були вулкани, то потоки лави під час виверження заповнили кратери та вони стали менше глибокими.

Слайд 23

Це невеликий шматок одного з метеориту.

Слайд 24

Хоча Місяць і обертається навколо Своєю осі, але робить це досить повільно – 27.3 доби. Майже за цей час він обертається навколо Землі. І дивлячись , що напрямок оберту співпадають, то виходить так, що до Землі він завжди повернений лише однією стороною. Цю темну сторону ми ніколи не зможемо побачити на місяці із нашої планети. Люди вперше побачили темну сторону Місяця лише в 1959 році, коли станція «Луна 3»зробила її знімок.

Слайд 25

Перебуваючи на невеликій відстані від Землі, Місяць спричиняє на її поверхні явища припливі та відпливів. Припливи і відпливи виникають через те, що розміри Землі порівняно з відстанню до Місяця виникають через те, що розміри Землі порівняно з відстанню до Місяця не безмежно малі, тому дія сили місячного тяжіння на різні її точки неоднакова. Уявимо собі, що вся поверхня Землі вкрита океаном. Тоді частинки води, найближчі до Місяця у певний момент притягуються сильніше, а частинки, найвіддаленіші від нього – слабкіше, ніж частинки в центрі Землі. Як наслідок, водна оболонка, створюючи припливний горб, набирає форми еліпсоїда, витягнутого в напрямку до Місяця. На відверненому від Місяця боці Землі також спостерігається припливний гроб, але менших розмірів.

Слайд 26

Земля обертається навколо осі, атому припливні виступи пересуваються вздовж поверхні морів та океанів услід за Місяцем із сходу на захід зі швидкістю 1 800 км/год. Над кожним пунктом припливна хвиля проходить двічі на добу. У відкритому морі рівень води піднімається на 1-2 м, а біля узбережжя, особливо у вузьких затоках чи бухтах, рівень води піднімається значно вище – на 4-5 м. Найбільші припливи – близько 18 м – спостерігаються на узбережжі Канади, де берег порізаний вузькими глибокими фіордами.

Слайд 27

Тяжіння Місяця створює припливні деформації не тільки у гідросфері, але і в атмосфері, викликаючи двічі на добу зміну тиску пові