Презентація на тему:
Теми й образи ранньої лірики В. В. Маяковського

Теми й образи ранньої лірики В. В. Маяковського

Починав поет з гучних футуристичних виступів, знущальних «ляпасів суспільному смаку». З перших кроків він заявив про себе різко й грубо. З усією бескомпромисностью молодості «кидався» Маяковський у нове мистецтво, вірячи, що, викинувши з поезії «слова із чужими черевами», він принесе в життя новий настрій. Сам поет витлумачив цей період як «формальну роботу, оволодіння словом». Роки, коли Маяковський починав поетичний шлях, були повні складних протиріч, напружених духовних шукань. Ця бурхлива епоха перетворень жадала від поезії нової мови. Звідси його прихильність до «самокрученого слова», що віддає швидкий темп епохи «розпатланим синтаксисом», звідси його прагнення поповнити «словник новими словами». Маяковський призивав відточити поетичну мову для відбиття строкатого, бурхливого життєвого потоку

Ранні вірші («Ніч», «Ранок», «Вуличне», «Адище міста» і ін.) уводять у мир, де міста «повішені», де «розп'яті городові», де «у пораненого сонця випливає очей», де мир «з перекошеною мордою». Головним тут є відчуття болю, безцільності існування. У душі ліричного героя зріють злість і виклик «грубого гуна», виривається лемент обурення й борошна. Він стає «чужим» у далекому йому світі. При цьому автор використовує, за словами В. Шкловского, прийом «остранения» (уміння показати звичне дивним) і гротеску, звертається до ораторської інтонації. Поет вражає своєю винахідливістю в «конструюванні» неологізмів, які змушують читача брати участь у створенні зримого образа: «особи не вигрущу», «дикий обезуміюся» і т. д. Але поруч із холодним злісним почуттям у герої живе й інше. Ліричний герой Маяковського мріє про любов, він хоче віддати всі «за одне тільки слово ласкаве, людське» («Дешевий розпродаж»). З рівною силою він відкидає вульгарність, цинізм, дурість. І ніхто так, як він, не міг у лірику «вивернути себе», виставити напоказ свої почуття

Таким чином, можна затверджувати, що в ранніх віршах Маяковського виникає складний, часом суперечливий образ ліричного героя: У перших віршах поета («Ніч», «Адище міста», «Ранок», «Вуличне» і ін.) ліричне «я» ще не визначене. Основою в цих добутках є критична спрямованість проти вульгарності миру, у якому порушені нормальні зв'язки. Переважає урбаністичний пейзаж, насичений мальовничими образами. Через виразні деталі («поранене сонце», «в'ялий місяць», «трамвай, що скинув зіниці») опосередковано виражається відношення ліричного героя до миру. З одного боку, він готовий увібрати в себе всю скорботу людську, все людське страждання, замість віддавши їм свою любов, з іншого боку - він різко протестує проти миру, де жорстокість і насильство. Основним віршах стає протистояння - «я» і «вони», чутні мотиви трагічної самітності, відчуження людей. Тема самітності в міській юрбі, у навколишньому світі - основна тема в ранній поезії Маяковського.

Своєрідною формою захисту для поета всі частіше стають епатаж, грубі випади проти «шлунка в панамі», «ситої» публіки, що звикла сприймати мистецтво винятково як забаву. У вірші «Нате!» автор пише про відносини творчої особистості і юрби, що рівняється з «стоглавой ушию». У вірші «А ви могли б?» (1913) поет затверджує, що мистецтво повинне перетворювати буденне життя, розцвічуючи її яскравими фарбами. (Правда, письменник А. Платонов пропонує інше прочитання цього вірша, у якому відданий трагізм поета, позбавленого в реальному житті можливості чути прекрасні звуки музики й бачити океан. Саме тому він створює цей мир у своїй уяві, використовуючи самі невідповідні предмети речового миру.)

Герой Маяковського (нерідко поет, художник) не може жити у світі «беззоряному», тому, знехтувавши всі умовності, він звертається до Бога й просить його запалити зірки, щоб освітити життя людей («Послухайте!», 1914). Зірка образ метафоричну, означаючу мрію, любов, добро, до чого завжди прагнуть люди. Використовуючи ряд ключових слів-образів у вірші «Послухайте!» («плевочки», «перлини», «зірки», «борошно»), автор формулює найважливіші питання буття (сенсу життя, творчості). Не випадково обрана форма прямого обігу - герой прагнути разом із читачем знайти відповіді на найважливіші питання життя В вірші «Послухайте» Маяковський використовує безліч засобів для впливу на читача: можливості композиції (трехчастная кільцева композиція), з'єднання фантастики з вірогідністю, акцентний вірш (тонічний вірш із перехресним римуванням), розташування рядків «драбинкою», повтори, достаток знак оклику

У поезії Маяковського 1914-1915 років з'являється образ поета-пророка идущего «до зачумлених», злиденним, грішникам. Цей образ не новий для російської літератури (згадаємо вірші Пушкіна А. С., Лермонтова М. Ю., Блоку А. А.), але поет-пророк Маяковського з'єднує в собі високу романтику із прозаїзмом і самоіронією, у ньому з'єднується свідомість високої місії (проголосити нові закони життя) і зовнішня буденність (наприклад, замість тернового вінця - «чоло, вінчана капелюхом фетрової») Цей поет повідомляє себе «тринадцятим апостолом» («Хмара в штанях»).