Презентація на тему:
Шляхами Слави і Ганьби славетного філософа . поета, прозаїка Вольтера

НАВЧАЛЬНА МЕТА: викликати в учнів інтерес до вивчення життя і творчості Вольтера, поглибити знання учнів про письменника, сприяти розвитку особистих зацікавлень школярів; удосконалити навички роботи з програмою Mікrосоft Word ЦІЛІ: формування вміння працювати в команді. учні знатимуть: цікаві факти з біографії письменника, алгоритм організації та проведення літературних експедицій; способи опрацювання зібраного матеріалу; умітимуть: розподіляти доручення; спланувати свою роботу під час підготовки та проведення експедиції; збирати і систематизувати матеріали про письменника; спогади, біографічні відомості, перекази, розповіді співвітчизників; оформляти матеріал; працювати спільно для реалізації мети проекту.   ТИП ПРОЕКТУ: творчий проект   ПРОЕКТ «ЖУРНАЛІСТСЬКИЙ ВІЗИТ У ФРАНЦІЮ «Шляхами Слави і Ганьби славетного поета, філософа, прозаїка Вольтера

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ І.ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ.  1. ПЕРШИЙ ЕТАП – ПІДГОТОВКА ДО ПРОЕКТУ. Мета першого етапу – спланувати роботу для реалізації проекту. 1.1 Обговорення маршруту, визначення часу, цілей подорожі. 1.2 Збирання матеріалу про письменника: спогадів, біографічних відомостей. 1.3 Розподіл обов’язків: * журналіст; * фотограф; * художник; * оператор; 1.4 Визначення способів представлення результатів експедиції: * стаття у шкільну газету; фоторепортаж; відеоролик.

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ  2. ДРУГИЙ ЕТАП РОБОТИ – РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОЕКТУ. 2.1 Відвідування батьківщини поета, прозаїка, філософа. 2.2 Знайомство і спілкування з співвітчизниками, з друзями поета, очевидцями подій. 2.3 Збирання матеріалу про життя та творчість Вольтера, розповіді очевидців подій. 2.4 Оформлення результатів журналістських зустрічей.  3. ТРЕТІЙ ЕТАП - ПРЕДСТАВЛЕННЯ ПРОЕКТУ. Мета третього етапу - представити проект, зацікавити ним учнів, батьків. 3.1 Презентація на уроці світової літератури. 3.2 Фоторепортаж у школі. 3.4 Стаття в газету для батьків.    

ФОРМА РОБОТИ. * Для зручності та ефективності роботи утворити журналістський склад з п’яти учнів. Пл * Очікуваний результат: захист проекту на уроці Зах перед однокласниками. *Очікувана поведінка: ПРАЦЮВАТИМЕ СПІЛЬНО, ДОПОМОГАЮЧИ ОДИН ОДНОМУ, ВИКОНУЮЧИ ВІДПОВІДНО СВОЇ РОЛІ. ПРИ НАГОДІ ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА ДОПОМОГОЮ ДО ВЧИТЕЛЯ.

Постать великого Вольтера Наш журналістський візит у Францію – це можливість зрозуміти велику постать - ВЕЛИКОГО ВОЛЬТЕРА, гордість сучасної Франції ! Всемогутній гучний тріумф і одночасна заборона скромного поховання - хіба так можливо? Щоб зрозуміти ці протиріччя, треба повернутися у ХVІІІ ст. на батьківщину письменника. Кажуть, щоб зрозуміти творця, треба побувати на його батьківщині. Рушаймо… подумки, шляхами слави й ганьби філософа, поета, прозаїка,публіциста, правозахисника. 2 – й журналіст Париж, 10 лютого 1778 року. Вольтеру 83 роки. Він ще раз вирішив побачити свою батьківщину. Натовпи радісних парижан скандували: «Слава! , «Хай живе Вольтер!» Я чую ці радісні голоси, бачу , як їде блакитна карета, прикрашена зірками, і хочу зрозуміти , чому таке шанування цієї літньої людини. Кажуть він був скептиком, мав дуже складний характер. Його називали «фернейським патріархом», монархи Європи (Катерина ІІ, Фрідріх ІІ, Густав ІІІ наввипередки розшаркувалися перед ним, його називали , навіть, «окремою державою», оскільки він при всіх дворах Європи мав своїх послів. І все-таки, чому така слава ? Виявляється приводом послужила майбутня постановка нової трагедії , на якій він збирався бути присутнім. Прем’єру було призначено на 30 березня. Ми знайшли документи, які розповідають про незвичайне лікування парижан. Ось , що згадують очевидці цієї незвичайної події:

ПАТРІАРХ ФРАНЦУЗЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ 3 –й журналіст «Патріарх французької літератури на своїй блакитній, прикрашеній зірками, кареті виїхав з дому. Спочатку карета зупинилася біля будинку академії. Академіки зустріли Вольтера овацією і одностайно обрали його головуючим на сесії. Потім він поїхав на виставу.» 4 –й журналіст Друзі поета з захопленням розповідали:  «Коней і карету разом з Вольтером мало не на руках пронесли через усю столицю аж до театру «Комедії Франсез», де як раз ставили його трагедію «Ірина». Театральна площа була переповнена. У театрі Вольтера зустріла ще одна овація.»  5 –й журналіст  Дуже цікаво було читати спогади артистів, які свідчили :  «Важко сказати, куди більше дивилися в той вечір глядачі: на сцену, де відбувалася дія і стояв бюст Вольтера, чи на ложу, де сиділа сама модель. Після закінчення спектаклю всі актори вийшли на сцену й увінчали бюст Вольтера лавровим вінком. Але такий самий вінок одночасно прикрасив і голову старого драматурга».

СПОГАДИ НАЗАВЖДИ 1 - й журналіст Працюючи з документами, починаєш розуміти той час, ту епоху, надії і сподівання співвітчизників Вольтера. Париж! Яким жаданим був він для поета, як багато відбулося тут цікавих зустрічей. Ось і учорашній день залишиться назавжди в пам’яті . Бо в цьому місті його шанувальники, його однодумці , його друзі. Читаємо враження одного із друзів: «Скільки б пошанувань не зазнав Вольтер протягом свого життя , я переконаний, учорашній день, був найкращим». 2 – й журналіст Свідком тріумфа Вольтера був російський письменник Денис Фонвізін. Ось про що він розповів нам: «Прибытие Вольтера в Париж произвело точно такое в народе здешнем действие, как бы сошествие какого – нибудь божества на землю». Але це «божество» відчувало свою смерть . Ось про що розповідає скульптор Антуан Гудон :   «Цей геніальний скептик , володар сміху не міг просто так позувати мені для статуї. З якоюсь сумною посмішкою він сказав: «Годі позувати, іду помирати». 3 – й журналіст До смерті залишалося… два місяці. Цікаво, що Вольтер ще встигає вступити в паризьку масонську ложу Дев’яти Сестер. При цьому в ложу супроводжував його Бенджамін Франклін, на той час американський посол у Франції. 4 – й журналіст 30 травня 1778 року відійшов у вічність Франсуа Марі Аруе, Вольтер. Всенародний гучний тріумф і одночасна заборона скромного поховання. Як це може бути?

ЦІКАВІ ФАКТИ З БІОГРАФІЇ 5 - й журналіст Геніальний земляк Віктор Гюго про це розповідає так:  «Він покидав цей світ під супровід проклять і благословень - проклять минулого і благословень майбутнього… Лежачи на смертному одрі, він чув, з одного боку, овацію сучасників, а з другого- гикання і гул ненависті, якої минуле не шкодує для тих, хто з ним боровся.»  1 –й журналіст   Цікаві факти з біографії поета ми знайшли в документах, які допомогли нам дізнатися, як скрутно прийшлося його небожу абату Міньо. Дядечко Франсуа попросив поховати його за межами Парижу в абатстві Сельєр, бо католицька церква забороняла ховати своїх запеклих ворогів, а Вольтер був найпершим серед них.  Нам, як журналістам, конче необхідно було дізнатися все про поета…  Чому спалювали його книги? Чому забороняли його друкувати? Чому приходилося ховатися за чужим ім’ям? З 80-х років до ХХ ст. духовенство Російської православної церкви критикувало ідеї Вольтера, намагалися знищити його творче надбання. І знову листаємо вже пожовкли сторінки документів, які так люб ‘язно надали нам працівники музею. Відвідування музею Вольтера , ще одна цікава зустріч з філософом-просвітником, ще пролилася на світ божий цікава таємниця про нього.

ЗАПЕКЛІШИЙ ВОРОГ 4 –й журналіст Єдиному, кому довіряв Вольтер, був небіж абат Міньо. Знав абат Міньо, як ненавиділи його дядька представники католицької церкви,І тому хотів зробити все, щоб полегшити участь рідної йому людини. Він запросив до себе приходського кюрі церкви св.Сульпінія, а також абата Готьє, щоб примирити дядька з католицькою церквою. Візит відбувся 30 травня. Абат Міньо згадував: «Абат Готьє звернувся до дядька з проханням покаятися, відректися від САТАНИ І прийти до ГОСПОДА. Але він відмовив: «Для чого перед смертю плодити собі нових ворогів?». Його останніми словами було: «Заради Бога, дайте мені померти спокійно». Вони пішли. Незабаром не стало дядька, треба було таємно вивезти його тіло з Парижу. Хіба не ганьбою буде , як його, немов непотріб, викинуть на смітник?» 5 –й журналіст Не проти Бога боровся Вольтер, а проти того, що зображували його жорстоким. «Як можна такого любити ?» - запитував він. Віольтер не був атеїстом. Він навіть боровся проти них. Правдолюб Вольтер був впевнений, що БОГ є, І Всесвіт створений саме НИМ. Він з повагою відносився до ХРИСТА . Не проти нього він боровся, він просто не міг переносити релігійного фанатизму. Відразу ж після того,як приходський кюрі пішов , Вольтер помер. Неспокійно билося серце небожа. Треба дядька негайно поховати. Затамувавши подих, гортаємо далі історію минулого, дух захоплює… Уявляємо собі картину: темна ніч надворі, в домі померлий дядько. До ранку треба поховати, що робити?..

ОСТАННЯ ТРАВНЕВА НІЧ 1 –й журналіст. І небіж вирішує вивезти тіло з Парижу. Добре, що остання травнева ніч 1778 року була темною. Звідки ж знати було вартовим паризької застави, що в блакитній, оздобленій зірками кареті везуть їх «підвищення по службі, грошову винагороду», хіба вони пропустили б абата Міньо з тілом покійного? А так спить собі стариган… Так, стариган дійсно спав, але вічним сном. «Ось я і виконав Ваше прохання, дядечку Франсуа», - з теплою думкою прошепотів абат, витираючи з лоба холодний піт, коли Париж залишився позаду. Слава Богу, не зупинили , не перевірили, не дізналися кого віз абат Міньо. Так було врятовано від ганьби прах одного з найвидатніших синів Франції і людства - великого Вольтера. « Я люблю істину, але не люблю мучеництва» - улюблена Вольтерова приповідка. Вже посмертно мучеництва він уникнув …  

ЗАБОРОНА ПОХОВАННЯ 2 – й журналіст А зранку на паризькому тракті здійснялася рожева від променів ранкового сонця курява. Майже на ходу з карети вискочив чоловік і побіг до абатства, плутаючись у довгих полах риси, щось волаючи і розмахуючи якимось папером. Пріор удав крайнє здивування : «Хіба існувала заборона на поховання пана Франсуа Марі Аруе? Ні, якби я з цією забороною був ознайомлений, то звичайно не подумав би ослухатися грізного наказу, але що зроблено, те зроблене, не розкривати ж могилу. Чи розкривати? Що скажете на те, пан кур’єр?». Пан кур’єр був спантеличений. Могила так і залишилася незайманою… 3 – журналіст Вольтер ще раз, вже посмертно, посміявся над своїм запеклим ворогом – католицькою церквою. Водночас Вольтер – національна гордість Франції…