Презентація на тему:
Празька поетична школа

“ Празька поетична школа ” української поезії та її представники.

- дослідити історичні умови й функціонування української літератури за кордоном, причини другої хвилі еміграції українців, створення “Празької школи” української поезії; стисло оглянути творчість представників “ Празької школи”; - розвивати навички сприймати розвиток літератури у світовому контексті.

АУТОТРЕНІНГ: - Я УЧЕНЬ; - Я ОСОБИСТІСТЬ ТВОРЧА; Я ДУМАЮ; ЗАМИСЛЮЮСЬ; - Я ХОЧУ ЗНАТИ.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ Хто редагував журнал “Вісник”? А). Євген Маланюк; Б). Дмитро Донцов; В). Олександр Олесь. 2. Хто народився на Лемківщині? А). Володимир Сосюра; Б). Юрій Клен; В). Богдан – Ігор Антонич. 3. Як називалася перша збірка поезій Б.-І.Антонича? А).”Книга Лева”; В). “Привітання життя”. Б).”Унраїна”;

4. На збірці Антонича “Ротації” позначи- лися естетичні засади літературної течії: А). сюрреалізму; Б). символізму; В). класицизму. 5. Рядки: “Антонич був хрущем, і жив колись на вишні, на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко” з поезії: А). “Автопортрет”; Б). “Село”; В). “Вишні”. 6. “Автопортрет” за жанром: А). елегія; В). верлібр. Б). медитація;

7. Цикл “Бронзові м’язи ”, присвячений рідкісній в українській літературі спортивній темі, є в збірці Антонича: А). “Привітання життя”; Б). “Зелена Євангелія”; В). “Червона зима”. 8. Збірка “Три перстені” була написана в: А). 1931 році; Б). 1933 році; В). 1934 році. 9. Словами “Мої пісні – над річкою часу калиновий міст, я – закоханий в життя поганин” закінчується поезія Б. –І. Антонича: А). “Автобіографія”; В). “Арфами, арфами…” Б). “Ротації”;

10. В уривку з поезії Антонича “Закінчуючи” Хто ж потребує слів твоїх? Чи той, що важить хліб і сіль, Чи той, що чорні тюрми валить, Чи той, що тюрми береже? використано: А). епіфору; Б). риторичний оклик; В). анафору й риторичне питання. 11. Повість Осипа Турянського “Поза межами болю” була написана у: А). 1924 році; Б). 1921 році; В). 1927 році.

12. Кому з героїв повісті “Поза межами болю” належать слова: “Коли у тьмі і в хаосі, в якому ми мучимося, тліє іскра якої – небудь ідеї, то твоя огненна любов до життя й до його вищих цінностей переможе смерть… ”: А). Оглядівському; Б). Добровському; В). Штранцінгеру.

ВІДПОВІДІ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ 1 - Б 7 – А 2 – В 8 – В 3 – В 9 - А 4 – А 10 - В 5 – В 11 - Б 6 – Б 12 - Б

І ХОТІВ БИ ПІДБІГТИ ТИ, ТА ЧИ Ж МОЖНА В СНІГУ ТАКОМУ? О, ЯК ДОВГО ІЩЕ ІТИ! ЯК ДАЛЕКО ІЩЕ ДОДОМУ!!! ОЛЕКСА СТЕФАНОВИЧ ЕПІГРАФ:

ЕМІГРАЦІЙНА ЛІТЕРАТУРА - це література, написана українськими письменниками в еміграції. Діаспорна література – це результат переселення літераторів насамперед через численні політичні репресії на території України у ХХ ст.

Таке явище, як еміграційна література, характерне для багатьох народів світу. Перша хвиля масової української еміграції припала на кінець ХІХ– початок ХХ століття: виїжджало переважно галицьке й буковинське селянство. Друга хвиля припала на роки громадянської війни. З України їхали насамперед ті письменники, які брали активну участь у побудові держави і могли чекати фізичного знищення. Третя хвиля була спричинена Другою світовою війною.

ПСИХОЛОГІЯ ПОЕТА – ЕМІГРАНТА - Україна стає для поета – емігранта раною, болем, святістю, прокляттям, тому вони творили ідеалізований образ Вітчизни; світогляд був перевантажений неймовірною трагедією свого(українського) народу; творчість тематично спрямована найчастіше в минуле ; свої почуття називають “ комплексом уцілілого ”; намагалися збагнути: “ Що буде далі? Зі мною? З Україною? З літературою? Для кого писати?”

“ Празька поетична школа ”

“ Пражани ”, за своїм стилем були неоромантиками, але філософською заглибленістю і любов’ю до класичних форм споріднювались з київськими неокласиками. Їхні твори відбили болісні роздуми над причинами поразки у визвольній війні. Вони сформулювали своє бачення людини – це духовно сильна й вольова особистість, національно свідомий українець, який з ідейних переконань віддасть життя за незалежність України. Волелюбність, мужність, почуття відповідальності перед поневоленою Батьківщиною,щирий патріотизм - основний мотив їхньої творчості.

МОНОЛОГІЧНА РОЗПОВІДЬ ПРО ПОЕТІВ “ПРАЗЬКОЇ ПОЕТИЧНОЇ ШКОЛИ” ( учнівські проекти)

“ГРОНУВАННЯ” БІОГРАФІЧНІ ВІДОМОСТІ.ПОДОРОЖІ. 2. ТВОРЧІСТЬ. 3.ГРОМАДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ. 4. ДРУЗІ.

СНИТЬСЯ ГОМІН ДУБІВ ПРАДІДІВСЬКИХ ТА РІЧКА, БІЛА ХАТА ТА ТЕПЛА ДОЛОНЯ СЕСТРИ… ТІЛЬКИ Б РІДНОГО ПОЛЯ ЗВОРУШЛИВА СТРІЧКА! ТІЛЬКИ Б СІРА СОЛОМА ПРАБАТЬКІВСЬКИХ СТРІХ! ЄВГЕН МАЛАНЮК

ТВОРЧІСТЬ Є.МАЛАНЮКА ЗБІРКА” СТИЛЕТ І СТИЛОС”(1923), “ГЕРБАРІЙ”(1924), ”ЗЕМНА МАДОННА” (1924), “ЗЕМЛЯ Й ЗАЛІЗО” (1930), “ПЕРСТЕНЬ ПОЛІКРАТА”(1939). «Стилет і стило (1925), «Гербарій» (1926), «Земля й залізо» (1930), «Земна Мадонна» (1934), «Перстень Полі

Вірші     Євгена Маланюка Вчора Німий осінній день над полем Сіріє мертвим мовчанням , А ми похмуре небо молим, Шлемо надії сірим дням. А ми йдемо самі стернями В закутий сумом небосхил, Де небо в захваті нестями Припало до землі без сил. Далеко бідне око бачить - Там села, села між ярів... О мати! Очі знов заплачуть З-під мукою зіпнутих брів. О мати! Серце б'є, як птиця, До тебе зламаним крилом: Куди ж іти? І як молиться? Де той тропар? Де той псалом? Одна пісня В кінці греблі Шумлять верби... Бува, почуєш пісню і спахнеш Пекучим болем пізньої любові — І от — далечина Твоїх безмеж, Твоїх небес нестриманая повінь: Пливе, пливе блакитна широчінь, Росте, росте співучим колом обрій; Від білих хмар лиш смарагдова тінь Біжить ланами, лиш вітри недобрі Напружують свій навіжений чвал... О, як забуть Тебе, єдину в світі! Твій зір мені ясніш за сонце світить, Твоя далека пісня, як хорал. Моя весна. Моя, моя Земля! Яке ж залізне серце муку стерпить: Отут, в недужих мріях уявлять, Як «в кінці греблі шумлять верби».

ЮРІЙ ДАРАГАН ТАК ПИШНО ВМЕРТИ, ЯСНО ЖИТИ!

ТВОРЧІСТЬ Ю. ДАРАГАНА ЧАСОПИС «ВЕСЕЛКА», «ПОХІД», «КИЇВ», «МЕЛОДІЯ», «СВАТИ», «САГАЙДАК» (1925).

Поезії Юрія Дарагана Де зазирають в прірву скелі... Де  зазирають  в  прірву  скелі, Де,  як  поема,  барвний  світ, Над  сном  маленької  оселі  – Мов  стрічка,  синій  оксамит. І  тільки  гук  прудкої  річки Та  дикий  спів  із  верховини  - То  з  мінарету  тужно  кличе Старий  і  сивий  муедзин. Не знало, де  згорає  сонце, Прозорий  день  вже  спопелів... Зникають,  ніби  в  ополонці, Намиста  молдовських  снів. То я та вітер в дикім полі... То  я  та  вітер  в  дикім  полі, Отруйні  стріли,  сагайдак,— Таким  міцним  солодким  болем Наповнить  їх  смертельний  знак! Кому,  однаково,  цілунки, Удари,  рани  і  вино!.. В  одно  —  густі  червоні  трунки, Та  кінь,  та  руку  на  стегно! Так  пишно  вмерти,  ясно  жити! Ось  білий  лебідь  —  все  вперед... І  раптом,  стрілами  прошитий, Паде  в  зелений  очерет.      

 . ВІТРАМИ Й СОНЦЕМ БОГ МІЙ ШЛЯХ НАМІТИВ, ТА ТАМ, ДЕ ТРЕБА, - Я ТВЕРДА Й СУВОРА. О КРАЮ МІЙ, МОЇХ ЯСНИХ ПРИВІТІВ НЕ ДІСТАВАВ ВІД МЕНЕ ЖОДНИЙ ВОРОГ. ОЛЕНА ТЕЛІГА

ТВОРЧА СПАДЩИНА О. ТЕЛІГИ “ДУША НА СТОРОЖІ”, “ПРАПОРИ ДУХА”, “ПОЛУМ’ЯНІ МЕЖІ”, “СУЧАСНИКИ”, “РАДІСТЬ”, “ПЛОМІННИЙ ДЕНЬ”.

ТВОРЧІСТЬ ОЛЕНИ ТЕЛІГИ Гострi очi розкритi в морок Гострi очi розкритi в морок, Б'є годинник: чотири, п'ять… Моє серце в гарячих зморах, Я й сьогоднi не можу спать. Але завтра спокiйно встану, Так, як завжди, без жодних змiн, I в життя, як в безжурний танок, Увiйду до нiчних годин. Придушу свiй невпинний спогад. Буду радiсть давати й смiх. Тiльки тим дана перемога, Хто й у болi смiятись змiг! Не треба слів. Хай буде тільки діло !  Не треба слів. Хай буде тільки діло. Його роби — спокійний і суворий, Душі не плутай у горіння тіла, Сховай свій біль. Стримай раптовий порив. Але для мене — у святім союзі Душа і тіло, щастя з гострим болем. Мій біль бринить. Зате, коли сміюся, І сміх мій рветься джерелом на волю. Не лічу слів. Даю без міри ніжність. А може в цьому й є моя сміливість: Палити серце — в хуртовині сніжній, Купати душу — у холодній зливі. Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив, Та там, де треба, я тверда й сувора: О краю мій, моїх ясних привітів Не діставав від мене жодний ворог.

…ВПЕРЕД УКРАЇНО! В ТЕБЕ – ТЯЖКІ СТОПИ, ПОЖАРИ ХАТ ДИМЛЯТЬСЯ З – ПІД НИХ. НІ РОСІЇ, НІ ЄВРОПІ НЕ ЗРОЗУМІТИ СИНІВ ТВОЇХ!!! ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ

ЗБІРКИ “РІНЬ”, “ВЕЖІ”, “ПОДЗАМЧА”, “ГОСПОДЬ БАГАТИЙ НАС БЛАГОСЛОВИВ”, “ЗАХОЧЕШ І БУДЕШ!”.

Твори Олега Ольжича Нічний напад Перекинувся у небі місяць. Духи вже його третину з'їли. Та доволі ще спливає світла, Щоб пройти крізь нетрі занімілі. Ось вже чути дим безжурних огнищ, Вже лунають співи очманілі... В нас криві ножі, блискучі списи, Білі знаки бойові по тілі. Утікає скільки сили місяць, Западає навскоси за мряку... Догадались — і товпляться нетрі, Зазирає гілка за гілляку. Та як нагло увірвуться співи, Як заб'ється бубон з переляку — В нас криві ножі, блискучі списи, Бойові по тілі білі знаки. Поцілуєш, різко і суворо Поцілуєш, різко і суворо, А в очах — морозяна блакить, А в очах — розриви і простори… Ех, не нам, товаришу, любить! Ще зіниці тугою розкриті І сухі тривогою уста (Скоростріли мовкнуть, перегріті, І кіннота лаву розгорта…) У вухах ще досі п'янюче-лунко Дзвін копит і скреготи землі… Хай дарують: в наших поцілунках Наші хижі, спрагнені шаблі.

. ЛЕОНІД МОСЕНДЗ МОВЧИ!.. НА МИТЬ!.. ХАЙ ДОСПІВАЄ, ДАСТЬ ВЧЕНІЙ ПЕВНЕНОСТІ КРИЛ: ЦЯ Ж САМА ПІСНЯ НАС ЧЕКАЄ, НАД МОРЕМ УКРАЇНСЬКИХ СИЛ!!!

ТВОРЧА СПАДЩИНА ЛЕОНІДА МОСЕНДЗА Збірка «Зодіак» (1941), збірки поем «Вічний корабель» (1940), «Канітферштан» (1945), «Волинський рік» (1948), збірки новел і оповідань «Засів», «Людина покірна», «Відплата», незавершений роман «Останній пророк» (посмертне видання 1960).

Поезії Леоніда Мосендза Осіння ніч… Коротка, як і влітку… Осіння  ніч…  Коротка,  як  і  влітку…   —  Ніщо  не  вдієш,  дівчино,  прощай!   —  Я  буду  ждать.  Повернешся  ти  швидко?   —  Я  буду  вірною!..  Не  забувай!..   Був  ясний  ранок.  Злотом  старовинним   прозорився  напроти  сходу  ліс.   Усе  здавалось  довіку  незмінним,   як  ти  сама  в  спижевій  рямці  кіс…   Та  я  через  далеке  і  прадавнє   минув  межу  твоїх  здогадних  меж!   Чи  ж  ще  ти  Пенелопо  —  Ярославно,   снуєш  безплідність  килимних  мереж?   Загув мотор у високості... Загув  мотор  у  високості і  плинний  виклад  перебив... Спинився  ти  в  безсилій  злості та  крейду  точену  зломив... Навіщо,  канторе  учений, ця  злісна  павза,  злісний  рух? Чи  ж  не  твоїм  взірцем  натхненний стремить  в  зеніт  звитяжний  дух? Потужну  мову  інтеграла мотор  у  пісню  перелив. Яку  ще  хочем  більшу  славу укласти  в  блідість  власних  слів? Мовчи!..  на  мить!..  хай  доспіває, дасть  вченій  впевненості  крил: ця  ж  сама  пісня  нас  чекає над  морем  українських  сил!

І ХОТІВ БИ ПІДБІГТИ ТИ, ТА ЧИ Ж МОЖНА В СНІГУ ТАКОМУ? О, ЯК ДОВГО ІЩЕ ІТИ! ЯК ДАЛЕКО ІЩЕ ДОДОМУ!!! ОЛЕКСА СТЕФАНОВИЧ

НАТАЛЯ ЛІВИЦЬКА – ХОЛОДНА ТАКИЙ ПОХМУРИЙ ВЕЧІР НИНІ… СТЕПІВ КВІТЧАСТЕ ПОЛОТНО, І БИТИЙ ШЛЯХ МЕНІ ПРИСНИТЬСЯ, І ПІД ГОРОЮ, ЗА СЕЛОМ, МАТУСЯ ВИГЛЯДАЄ ДОНЮ… ЯКІЙ ДОДОМУ ВСЕ ДАВНО ПОРА!..

ЩОВЕСНИ ЛЕТЯТЬ ЛЕЛЕКИ, НОСЯТЬ ВІСТІ ПРОВЕСНІ ІЗ РІДНОЇ СТОРОНИ. ОКСАНА ЛЯТУРИНСЬКА

“МІКРОФОН” ВІН – УКРАЇНЕЦЬ, ЕМІГРАНТ…

“ВІЛЬНЕ ПИСЬМО” НАПИШІТЬ ТВІР –ЕСЕ “ЯКБИ Я БУВ ЕМІГРАНТОМ….”

“МОЗКОВА АТАКА” НА УРОЦІ Я: -ДІЗНАВСЯ… -ЗРОЗУМІВ… -НАВЧИВСЯ… -НАЙБІЛЬШИЙ МІЙ УСПІХ ЦЕ... -Я ЗМІНИВСЯ… -НА НАСТУПНОМУ УРОЦІ Я ХОЧУ…

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ. ВИВЧИТИ НАПАМ’ЯТЬ ОДНУ З ПОЕЗІЙ ( НА ВИБІР).