Презентація на тему:
Персько-Таджицька поезія

Середньовічна література Персько-Таджицька поезія

Найвидатніші поети Рудакі Омар Хайям Гафіз

Рудакі (860-941 рр) Рудакі  (Абуабдулло Джафа р Ібн Мухаммад, народився в 852 році, селище Панджрудак, тепер це Пенджикентський районТаджикистану, помер в 941, там же) — перський і таджицький поет, вважається засновником персько-таджицької літератури.

Життєпис Рудакі Видатний персько-таджицький Рудакі (Абу Абдаллах Джафар ібн Мухаммад) був осліплений за наказом «осяйного» еміра Бухари. Сам поет походив із народу і цього ніколи не цурався. Інакше б не обрав собі за псевдонім (перс. тахаллус) назву рідного села Рудак. Тогочасні поети зазвичай обирали гучні назви або імена покровителів. Він писав справжньою поезією. Рудакі не любив панегіриків.

Уривок вірша Хто мудрих слухає, у того мир на думці. Війною й чварами втішаються безумці. За недотепу ситий голодного вважає, Бо на чуже страждання в нас відгуку немає. Знання — це скарб, йому й ціни незложиш. Визбируй же його, де тільки можеш!

Омар Хайям (1048-1132 рр.) Ома р Хайя м (перс. عمر خیام , Omar Khayyám; 18 травня 1048 — 4 грудня 1131) — перський поет, математик, філософ. Представник жанру рубаї.

Поетичне надбання Ймовірно, сам Хайям не записував свої вірші (рубаї). Але кількість збереженого поетичного надбання поета дивує. Допомогла давня арабська традиція усного збереження віршів у дописьмовий період. Найдавніші письмові збірки рубаї датують 15 століттям. Дехто стверджує, що сам Омар Хайям записав деякі вірші на чистих смужках своїх наукових трактатів, і цим зберіг їх від втрати.

Уривок вірша Юначе, підведись — горить зоря ясна! В прозорі келихи налий вогню-вина! В цім тліннім закутку живеш ти мить… а потім, Хоч як жадатимеш, не вернеться вона. Найкраще пить вино у віці молодім, укупі з милою, з товаришем своїм, цей ненадійний світ на сон і пустку схожий, і пить без просипу - єдине щастя в нім. Вставай і серце нам розвесели, кохана! Від погляду твого зціліє в серці рана. Налий вина, а ми — укупі вип'єм, поки Із праху нашого не виліпили жбана.

Гафіз (1300-1389рр.) Гафі з (Хафіз, Гафез, Гафіз Ш(и/і)разький; літературний псевдонім Мохаммеда Шамседдіна або Шамс ад-діна Мухаммада; перс. خواجه شمس الدین محمد حافظ شیرازی ; * бл.1325, Шіраз — †1389 чи 1390, там же) — перський і таджицький поет, народний співець.

Творчість Гафіз був високоосвіченою людиною. Він залишив по собі велику літературну спадщину, об'єднану за перським звичаєм у збірку, яку називають «Диваном». Його вірші, газелі, відрізняються незвичайною майстерністю форми і глибиною змісту. Краса і любов, свобода почуття, радість життя, страждання нерозділеного кохання, викриття лицемірства офіційної моралі — ось теми його газелей.

Мавзолей Гафіза у Шіразі,2005

Літературні терміни Бейт — двовірш, у якому міститься певна закінчена думка, може бути римованим і неримованим. У східній поезії з бейтів складали газелі, рубаї тощо. Газель — вірш, що складається не менш ніж з 3, але не більш ніж з 12 бейтів, пов’язаних наскрізною моноримою кожного 2-го рядка, об’єднаних спільним мотивом. У кінцевому бейті автор може називати своє ім’я або псевдонім. Основний зміст газелей — любов, туга закоханих, філософські роздуми. Рубаї — чотиривірш, де римуються 1, 2 та 4 рядки. Вірш філософського змісту, що містить певну думку, підкреслену в останньому рядку. Касида – урочистий вірш, де римуються між собою лише перші два рядки (бейт), в інших рима повторюється через рядок за схемою: аа ба ва га і т.д., мала 100-150 рядків. Кита – невеликий вірш філософського змісту, частина газелі.

Висновок Розквіт культури середньовіччя на Сході мав величезний вплив на літературу. Твори набувають філософського звучання, поети звертаються до внутрішнього світу людини, до мотивів любові, краси, вічності життя.

КІНЕЦЬ