Презентація на тему:
Пам’ять століть, відтворена у слові

„Пам’ять століть, відтворена у слові (українська історична проза ХХ – ХХІ ст.)”

«...історичний роман, а тим паче для української літератури, - це особливий жанр, який формував національну свідомість, зберігав і утверджував історичну пам'ять, завжди відгукувався  на найгостріші проблеми сучасності” Роман Іваничук

Серед тих, хто працював у жанрі історичної художньої прози, помітне місце посідають: П.Куліш, М.Костомаров, І.Нечуй-Левицький,  А.Чайковський, А.Кащенко, З.Тулуб, Б.Лепкий, Ю.Косач  та інші. Цей список продовжують  письменники другої половини ХХ  – початку ХХІ століть: - І. Білик, - М.Вінграновський, - П. Загребельний, - Р. Іваничук, - Ю.Мушкетик...

Основні факти життя і творчості письменників

Іван Білик Білик Іван Іванович — український письменник. Народився 17 січня 1929р. в с. Градизьку, тепер смт Глобинського р-ну Полтавської області. Закінчив 1961р. Київський університет, факультет журналістики Лауреат Державної премії імені Т. Г. Шевченка, Всеукраїнської літературної премії за найкращий роман року.

Творчість: Історичний роман «Меч Арея» (1972) розповідає про Київ і киян V ст. (піддавався критиці за відступ від усталених в історіографії поглядів). У романі «День народження Золотої рибки» (1977) порушено проблеми відповідальності особи перед суспільством і природою. Історичний роман «Похорон богів» (1986) — про події ІХ —Х століть на землях Київської Русі.

Білик Іван Іванович. Меч Аpея Книга розповідає про Київ і киян V століття. У ній автор відійшов від усталених поглядів на історію. Він стверджує, що літописні гунни – це беспосередні предки українців, а загадкова постать гуннського царя Атилли постає в романі як образ київського володаря Богдана Гатила. «Меч Арея» – це роман-гіпотеза, в якому оригінально поєднано сміливі історичні реконструкції і карколомні пригоди героїв, художній вимисел і правда. Книга, яка стала сенсацією 1972 року, - захоплююче читання, бо має в собі тисячолітню таємницю.

Білик Іван Іванович. Hе дратуйте ґрифонів «Не дратуйте грифонів» - друга книга з трилогії. Усі події роману тісно пов’язані з ймовірною мандрівкою Геродота до Скіфії у V ст. до н.е. Саме через образ грецького історика-дослідника, письменник подає своє бачення тогочасного життя скіфів. У центрі оповіді — конфлікт між двома братами Осмогрудом і Соболем. Нетрадиційний підхід до розкриття історії, характерна мова і стиль роблять оповідь цікавою не тільки для шанувальників творчості І. Білика, а й широкого читацького загалу.

Микола Вінграновський (1936 – 2004) Вінграновський Микола Степанович народився 7 листопада 1936 р. в м. Первомайськ Миколаївської обл. У 1960 р. закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії - майстерня О.П.Довженка. Письменник, актор, кінорежисер. Лауреат Національної премії України ім.Т.Г.Шевченка, премії "Благовіст", премії фундації Антоновичів (США).

Творчість М.Вінграновського: Автор книжок віршів: "Атомні прелюди", "Сто поезій", "Поезії", "На срібнім березі", "Київ", "Губами теплими і оком золотим", "Цю жінку я люблю", "З обійнятих тобою днів«. Збірок для дітей: "Андрійко-говорійко", "Мак", "Літній ранок", "Літній вечір", "Ластівка біля вікна", "На добраніч"; повістей "Первінка", "Сіроманець", "У глибині дощів«. Роману "Северин Наливайко".

Павло Загребельний Павло Архипович Загребельний народився 25 серпня 1824 р. у с Солошине на Полтавщині. У 1941 p., щойно закінчивши середню школу, пішов добровольцем на фронт, був курсантом 2-го Київського артучилища, в серпні цього ж року був поранений. Наступного року знову був тяжко поранений, потрапив у полон. У 1945 р. П. Загребельний працював у радянській воєнній місії в Західній Німеччині. У 1946р. він вступив на філологічний факультет Дніпропетровського університету. Закінчивши університет у 1951 p., розпочав діяльність журналіста.

Творчий спадок П.Загребельного: Протягом 1960—1980 pp. письменник створив основну частину своїх романів, які принесли йому світове визнання: «День для прийдешнього» (1963), «Диво» (1968), «З погляду вічності» (1970), «Переходимо до любові» (1971), «Первоміст» (1972), «Смерть у Києві» (1973), «Євпраксія» (1975), «Розгін» (1976), «Роксолана» (1980), «Я, Богдан (Сповідь у славі)» (1983) та інші.

У романі «Роксолана» письменник відтворює події XVI століття, розповідає про дивовижну долю української дівчини Настасі Лісовської. Її разом з іншими дівчатами захопив у полон татарський військовий загін. А далі невільничий ринок, і юна красуня опиняється в гаремі турецького султана Сулеймана. Але вона не стала приниженою рабинею. Своїм незвичайним розумом, волею і вродою горда слов’янка виборює собі іншу долю. Запаливши серце могутнього султана вогнем любові, вона незабаром стає його законною дружиною, володаркою Сходу, відомою світу на ім’я Роксолана.

П.Загребельний «Євпраксія» Події в романі відбуваються на межі XI—XII століть. Внучка Ярослава Мудрого київська княжна Євпраксія виходить заміж за Генріха IV і стає германською імператрицею. Але ж доля молодої жінки складається трагічно: на чужині вона зазнає тяжких принижень і страждань, втрачає любов. Проте, долаючи злобу, чвари, інтриги імператорського двору, Євпраксія дістається рідної землі.

П.Загребельний «Диво» Роман розповідає про Київську Русь доби Ярослава Мудрого, за часів якого сталося об’єднання земель руських та було зведено у Києві Софійський собор. Життєві шляхи героїв – зодчого Сизоока і князя Ярослава - перетинаються на майдані, де піднімався дивовижний храм. Софія Київська з'єднала долі талановитого майстра і мудрого правителя. Сивок, для якого будівництво храму стало головною справою життя, трагічно гине, і його ховають під плитами собору. Ярослав Мудрий вінчається в Софії на кесаря землі Руської. Але владу він дістає ціною великих душевних втрат. Твір має оригінальну композицію: у ньому поєднуються в одній розповіді далека минувшина й сучасність, зіставляється те, що реально було розділене майже тисячоліттям.

У 1974р. за романи «Первоміст» і «Смертьу Києві» П. Загребельний отримав Державну премію ім. Т. Шевченка. У 1980р. твір «Розгін» був відзначений Державною премією СРСР. П. Загребельний у 1979—1986 pp. очолював Спілку письменників України. Був депутатом Верховної Ради СРСР 10-го і 11-го скликань, Верховної Ради УРСР 9-го скликання. Протягом 1980—1990 pp. письменник видав твори: «Південний комфорт» (1984), збірник «Неймовірні оповідання» (1987), «В-ван» (1988), фантастичний роман «Безсмертний Лукас» (1989), «Гола душа» (1992), пригодницьку повість «Ангельська плоть» (1993), «Тисячолітній Миколай» (1994), «Юлія» (1997) та інші твори.

Роман Іванович Іваничук Народився 27 травня 1929 р. у с.Трач, тепер Косівського району Івано-Франківської області. У 1954р. у студентському альманасі Львівського університету, де він навчався, опублікував першу новелу «Скиба землі», яку схвально зустріла критика. У 1957 р. Іваничук закінчив філологічний факультет Львівського державного університету, працював викладачем мови й літератури. Протягом 1963—1990 pp. письменник працював у редакції журналу «Жовтень». З 1990 р. завідував відділом прози журналу «Дзвін».

Творчий доробок Р.Іваничука Автор збірок новел «Прут несе кригу» (1958), «Не рубайте ясенів», «Під склепінням храму» (обидві—1961), «Тополина заметіль» (1965), «Дім на горі» (1969), «Сиві ночі» (1975), трилогії «Край битого шляху» (1964), повістей «Місто» (1977) і «Сьоме небо» (1985). Наприкінці 60-х pp. письменник звернувся до історичної прози, яка швидко принесла йому заслужене визнання: роман «Мальви» (1968), «Черлене вино» (1977), «Манускрипт з вулиці Руської» (1979), «Вода з каменю» (1982), «Четвертий вимір» (1984), «Шрами на скалі» (1987).

Перший історичний роман «Мальви» (1968) приніс письменнику величезний успіх у читачів і шалену партійну критику. Він зображує події мало або й зовсім не висвітлені в українській літературі. Автор розповідає про історію життя української полонянки Марії та її дітей, котрі, як і мати, потрапляють у турецьку й татарську неволю. Повстання Богдана Хмельницького розбудило до життя затурканих басурманством юнаків і дівчинку, яких автор символічно називає мальвами. У романі «Орда» (1992) відтворені події мазепинської доби в історії України — зруйнування гетьманської столиці Батурина.

Роман «Журавлиний крик» присвячений подіям, що відбувалися у переломні часи української історії. Остаточна ліквідація гетьманства, знищення Запорізької Січі, спроба гайдамаків під проводом Івана Ґонти і Максима Залізняка відродити втрачену українську державність, утвердження Катерини II на престолі Московської імперії, розгром повстання Пугачова… На цьому історичному тлі діє головний герой роману — філософ Павло Любимський.

За роман «Манускрипт з вулиці Руської» Р. Іваничук у 1979 р. отримав премію ім. А. В. Головка. У 1985 р. за романи «Вода з каменю» та «Четвертий вимір» — Державну премію УРСР ім. Т. Т. Шевченка. У 90-х pp. письменник збагатив українську літературу новими творами: «Бо війна — війною...» (1991), «Орда» (1992), «Ренегат» та «Євангеліє від Томи», написав автобіографічний твір «Благослови, душе моя, Господа...» (1993), в якому розповів про своє життя.

Юрій Мушкетик Юрій Мушкетик — визнаний майстер сучасної української прози. За три десятиліття літературної праці ним опубліковано більше десяти романів, низку повістей і збірок оповідань, написано кілька п'єс. За роман «Крапля крові» автора відзначено Республіканською премією ім. М. Островського (1965), за роман «Позиція» — Державною премією УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1980).

Народився Юрій Михайлович Мушкетик 21 березня 1929р. в с. Веркиївці на Чернігівщині. 1953р. Ю. Мушкетик закінчує Київський університет, потім ще три роки навчається в аспірантурі при кафедрі української літератури. Літературний дебют Ю. Мушкетика припадає на 1954р., коли «Радянський письменник» опублікував його перший твір — повість «Семен Палій»

Новим витком у розвиткові таланту Ю. Мушкетика стали романи й повісті 70 — 80-х років — «Жорстоке милосердя» (1973), «Біла тінь» (1977), «Смерть Сократа», «Біль», «Суд над Сенекою» (1978), «Позиція» (1979), «Вернися в дім свій» (1981), «Віхола» (1982), «Рубіж» (1984), «Обвал», «Жовтий цвіт кульбаби», «Сльоза Офелії» (1985), «Яса» (1987).

У романі "Гетьманський скарб" письменник досліджує історію пошуку легендарного скарбу наказного гетьмана Полуботка. Події роману показано з погляду молодого козака Івана Сулими, закоханого в Улясю – дочку гетьмана Івана Скоропадського. Палке кохання, насильницька розлука закоханих, таємні та випадкові зустрічі, страждання, сльози – і все це на тлі підступів, зрад, смертей і пошуку головного скарбу.

Юрій Мушкетик «Яса» В центріроману «Яса» історична постать - кошовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко, який ще за життя став легендою, бо під його проводом запорожці не програли майже жодного бою. Усе своє життя славетний кошовий віддав Україні: заради неї — щоб боротися з ворогами — він покинув домівку, заради її свободи полягли сини Сірка.

Українська історична проза має свою давню традицію.  Інтерес до минулого, осмислення подій з відстані часу завжди приваблювали   не тільки науковців, але й майстрів художнього слова.  Письменники постійно звертались до важливих,  зламних періодів в історії України, створюючи, силою  свого таланту і творчої уяви, яскраві образи минулих часів.