Презентація на тему:
Новий Заповіт. Мудрість та повчальність євангельських притч

В Боге надо почувствовать просящего подаяние любви нищего, ждущего у дверей души и никогда не дерзающего их взломать. Вл. Лосський

Дійсно, це любов. Вона довготерпить, не заздрить, милосердствує, не думає лихого, не радіє з неправди, не величається, не шукає тільки свого... Саме про неї і йдеться у Вічній книзі — Біблії.

Коли я говорю мовами лю дськими й а нгельськими, та любови не маю,— то став я як мідь та дзвінка або бу бон гудя чий! І коли маю дара пророкува ти, і знаю всі таємни ці й усе знання , і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставля ти, та любови не маю,— то я ніщо! І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я відда м своє тіло на спа лення, та любови не маю,— то пожитку не матиму жа дного! Любов довготе рпить, любов милосе рдствує, не за здрить, любов не величається, не надима ється, не пово диться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не ду має лихо го, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зно сить, вірить у все, сподіва ється всього, усе те рпить! Ніко ли любов не перестає! Хоч пророцтва й існують,— та припи няться, хоч мови існують,— замо вкнуть, хоч існує знання,— та скасу ється. (Перше послання ап. Павла до Коринфян)

В. Тендряков

Г. Сенкевич

До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий і кра де посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою. А посіяне на кам’яни стому ґрунті,— це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його; але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж у тиск або переслідування настають за слово, то він зараз споку шується.

А між те рен посіяне,— це той, хто слухає слово, але кло поти віку цього та омана багатства заглу шують слово,— і воно зостається без пло ду. А посіяне в добрій землі,— це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він прино сить, і дає один у сто раз, другий у шістдеся т, а той утри дцятеро».

«Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев’ятидесяти й дев’яти , та й не піде шукати загинулої, аж поки не зна йде її? А знайшовши, кладе на раме на свої та радіє. І, прийшовши додому, скликає він дру зів і сусідів, та й каже до них: «Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загу блену». Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одно го грішника, що кається, аніж за дев’ятдесятьо х і дев’ятьо х праведників, що не потребу ють покаяння!..

Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не зна йде? А знайшовши, кличе при ятельок та сусідок та каже: «Радійте зо мною, бо знайшла я загу блену дра хму!» Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголів за одного грішника, який кається.

Прочитати притчі про бідного самарянина (Луки; 10), про гірчичне зерно (Матвія; 13) та підготувати їх переказ. Пояснити епіграфи до уроку. Індивідуальне завдання. Учням-читцям вивчити поезії К. Бальмонта, А. Ахматової, Б. Пастернака. Учням-мистецтвознавцям підготувати повідомлення про картину Рембрандта «Повернення блудного сина».