Презентація на тему:
"Ч. Діккенса «Пригоди Олівера Твіста»"

Проект по літературі на тему: « Ч. Діккенса «Пригоди Олівера Твіста»

Вступ; Історія життя; Влюбливий Ч. Діккенс; Цікаві факти з життя Ч. Діккенса; Творче надбання; Сюжет роману «Пригоди Олівера Твіста»; Літературна характеристика. Видання роману; Екранізація та театральні постановки; Зміст

Введення Діккенс належить до тих великих письменників, світова слава яких затверджувалася безпосередньо слідом за появою перших творів. Не тільки в Англії, але і в Німеччині, Франції, Росії дуже скоро після виходу в світ перших книг Боза (псевдонім молодого Діккенса) заговорили про автора «Піквікського клубу», «Олівера Твіста», «Ніколас Нікльбі». Особливо в Росії твори Діккенса були гідно оцінені дуже рано і з початку 40-х років систематично і багаторазово друкувалися як на сторінках літературних журналів, так і окремими виданнями. Ця обставина було відзначено ще Ф. М. Достоєвським, який писав: «...ми російською мовою розуміємо Діккенса, я впевнений, майже так само, як і англійці, навіть, може бути, з усіма відтінками...». Зупиняючись на причинах такого яскраво вираженого інтересу до Діккенсу як з боку російських читачів, так і з боку російської критики, М. П. Алексєєв справедливо бачить причину особливої популярності Діккенса в Росії, насамперед, в демократичному і гуманістичному характері його творчості. При всьому розмаїтті дійшли до нас відгуків про Диккенсе великих російських письменників і критиків, таких, як Бєлінський, Чернишевський, Островський, Гончаров, Короленко, Горький, провідною є думка про демократизм і гуманізм Діккенса, про його велику любов до людей. Так, Чернишевський бачить в Диккенсе «захисника нижчих класів проти вищих», «карателя брехні і лицемірства». Бєлінський підкреслює, що романи Діккенса «глибоко пройняті щирими симпатіями нашого часу». Гончаров, називаючи Діккенса «загальним вчителем романістів», пише: «Не один спостережливий розум, а фантазія, гумор, поезія, любов, якої він, за його висловом, «носив цілий океан» в собі, - допомогли йому написати всю Англію в живих, безсмертних типах і сценах». Гіркий схилявся перед Діккенсом, як людиною, який «дивовижно збагнув важке мистецтво любові до людей». При цьому, поряд з самою суттю, з основним пафосом творчості Діккенса, підкреслюється його «точна і тонка спостережливість», «майстерність в гуморі», «рельєфність і точність зображень» (Чернишевський). В оповіданні В. Р. Короленка «Моє перше знайомство з Діккенсом» особлива проникливо-цілюща атмосфера диккенсовских творів, найбільше уміння Діккенса створювати переконують читача образи героїв, як би залучати його у всі перипетії їхнього життя, змушувати співчувати їх страждань і радіти їхнім радостям показано образно, конкретно і переконливо.4 В наші дні Діккенс продовжує залишатися одним з улюблених письменників молоді та дорослих. Книги його розходяться масовими тиражами і перекладаються на всі мови народів, що населяють нашу країну. У 1957-1964 роках російською мовою було видано накладом у шістсот тисяч примірників повне зібрання творів Діккенса в тридцяти томах.

Діккенс Чарльз (7 лютого 1812 року - 9 червня 1870 року)- англійський письменник, один з найбільших англійських прозаїків XIX століття, гуманіст, класик світової літератури. Близька до істини характеристика, яку дає Діккенсу Честертон: «Діккенс був яскравим виразником, - пише цей багато в чому споріднений йому англійський письменник, - свого роду рупором хто заволодів Англією загального натхнення, порив і п'янкого ентузіазму, який кликав всіх і кожного до високих цілей. Його кращі праці є захопленим гімном свободи. Всі його творчість світить відбитим світлом революції». Проза Діккенса пронизані дотепністю, що вплинула на оригінальність національного характеру і способу мислення, відомого у світі як «англійський гумор». Чарльз Діккенс народився 7 лютого 1812 року в місті Портсмут. Його батько був досить заможним чиновником, людиною досить легковажним, але веселим і добродушним, зі смаком користувався тим затишком і комфортом, яким так дорожила всяка заможна родина старої Англії. Своїх дітей і, зокрема, свого улюбленця Чарлі, містер Діккенс оточив турботою і ласкою. Маленький Чарльз успадкував від батька багата уява, легкість слова, мабуть, приєднавши до цього деяку життєву серйозність, успадковану від матері, на плечі якої падали всі життєві турботи щодо збереження добробуту сім'ї. Багаті здібності хлопчика захоплювали батьків, і артистично налаштований батько буквально переважав свого синочка, змушуючи його розігрувати різні сцени, розповідати про свої враження, імпровізувати, читати вірші і т. д. Діккенс перетворився на маленького актора, сповненого самозакоханості і марнославства. Незабаром сім'я Діккенса була розорена і ледь могла зводити кінці з кінцями. Батько був кинутий на довгі роки в боргову в'язницю, матері довелося боротися з бідністю. Зніжений, крихкий здоров'ям, повний фантазії і закоханий у себе хлопчик потрапив на фабрику з виробництва вакси, де йому довелося перебувати у важких умовах. Всю свою подальшу життя Діккенс вважав розорення сім'ї та роботу на фабриці найбільшою образою для себе, незаслуженим і принизливим ударом. Він не любив про це розповідати, однак тут, з дна потреби, Діккенс почерпнув свою гарячу любов до скривджених і нужденним, своє розуміння їх страждань, розуміння жорстокості, з якими вони стикаються, глибоке знання життя бідноти і таких жахливих соціальних установ, як тодішні школи для бідних дітей та притулки, як експлуатація дитячої праці на фабриках, робітні будинки і боргові в'язниці, де він відвідував свого батька і т. п. Юним Діккенсом володіла честолюбна мрія знову опинитися в лавах людей, які користувалися певним добробутом, перерости своє принизливе соціальне становище, здобути фінансову незалежність та особисту свободу. Діккенс відрізнявся вмінням чудово вести бесіду. У будь-якій компанії він завжди був у центрі уваги. В останні роки свого життя він виявив, що отримує набагато більше задоволення (і грошей) від публічного читання своїх старих творів, ніж написання нових. Діккенс був прекрасним виконавцем, і глядачі завжди залишали театр, де проходили читання, отримавши величезну насолоду. У свої виступи, а всього він провів їх понад 470, Діккенс незмінно вкладав всю свою енергію і всі свої почуття і сили. Вважається, що такі перевантаження стали однією з причин його передчасної смерті у віці 58 років. Історія життя

Добре збереглися листи, написані Діккенсом, з яких можна отримати деяку інформацію про його інтимного життя. У різних державних і приватних колекціях і музеях збереглося понад 10 000 листів, написаних Діккенсом різних кореспондентам. Цікавий, проте, той факт, що практично не залишилося листів, написаних самому Діккенсу. Маючи репутацію людини, яка веде здоровий сімейний спосіб життя, Діккенс щорічно влаштовував велике вогнище, в якому спалював всі свої неділові листи. 17-річним юнаком Діккенс закохався в Марію Биднелл, 18-річну красуню На протязі 4 років Марія грала з ним, то наближаючи його до себе, то віддаляючись від нього, поки в Диккенсе не заграла гордість, і він не припинив за нею доглядати. Цей перший досвід любові не пройшов безслідно для Діккенса. Він навчився придушувати, стримувати і приховувати свої почуття і емоції, написавши пізніше, що він до кінця життя, мабуть, залишиться людиною, яка "не в змозі відкрито проявляти свою любов навіть до своїх власних дітей". Не дивно тому, що коли Діккенс вирішив, що йому пора обзавестися сім'єю і що він знайшов жінку, здатну стати його дружиною, він діяв абсолютно інакше. Влюбливий Ч. Діккенс М. Биднелл

З самого початку він заявив Кейт Хогарт, своїй дружині, що се основне призначення - народжувати дітей і робити те, що він їй скаже. Кейт погодилася. За роки їхнього спільного життя вона народила десять дітей, і весь цей час вона беззаперечно виконувала будь-яку вказівку Діккенса. З роками він не тільки перестав любити свою дружину, але і почав її просто зневажати. Він дуже любив пофліртувати, особливо з молоденькими дівчатами і навіть дівчатками, вважаючи їх самим досконалістю невинності. Особливе місце в житті Діккенса зайняла, однак, не Кейт, його дружина, а її молодша сестра Марія. Коли Чарльз одружився з Кейт в 1836 році, 16-річна Мері оселилася у них в будинку. Вони все чудово ладнали один з одним. Мері не була такою красунею, як Кейт, але вона краще знала і відчувала літературу, і Діккенс насолоджувався спілкуванням з нею. Одного разу ввечері в травні 1837 року Кейт, Мері і Діккенс повернулися з театру. У будинку вони побажали один одному добраніч і вирушили в свої кімнати. Через кілька хвилин Чарльз почув з кімнати Мері здавлений крик. З Мері стався серцевий напад. На наступний день Мері тихо померла на руках у Діккенса. Їй було 17 років. Він зняв з її пальця перстень, поклав його на свій мізинець і не розлучався з ним до останніх днів свого життя. Кілька місяців Мері снилася йому ночами. Він довго зберігав її одяг і протягом двох місяців поспіль не написав ні рядка, чого з ним ніколи не бувало. Ні одна жінка не могла для Діккенса зрівнятися з Мері. Вона назавжди залишилася в його пам'яті як світлий образ чистої незіпсованої дівчини.

Коли в 1855 році Діккенс одержав лист від однієї з шанувальниць його літературного таланту, в ньому спалахнуло почуття, схоже на ту юнацьку пристрасть, яка охоплювала його, коли він зустрічався з Марією Биднелл. Саме вона і була автором цього листа, написаного через 20 років після їх юнацького роману. Тепер її звали Марія Уинтср. Вона була одружена і виховувала двох доньок. Марія попередила Діккенса в листі, що вона стала "беззубою, толстой, старої і страшною"., але для нього вона залишалася красунею, яку він зустрів ще в 1830 році. Він відправив їй кілька пристрасних листів, в яких благав її зустрітися з ним наодинці. Коли їх побачення відбулося, Діккенс був просто розчавлений. Марія стала товстою і дурною і була разюче схожа на його дружину, а не на ту Марію Биднелл, спогади про яку збереглися в його серці. Як тільки Діккенс побачив Марію, він сделалвсе для того, щоб їх перша зустріч виявилася і останньою.

Незважаючи на те, що Діккенс проводив багато часу в компанії різних жінок, цілком ймовірно, що у нього за все життя була лише одна сексуальна зв'язок поза власної сім'ї. Через два роки після такої невдалої зустрічі з Марією Уінтер 45-річний Діккенс познайомився з актрисою Еллен Тернан, якій було 18 років, стільки ж, скільки і його старшої дочки. Еллен була красива і розумна. Діккенс так часто зустрічався з нею, що навіть його дружина Кейт відчула щось на зразок боязких уколов ревнощів. Менше ніж через рік шокована публіка дізналася про те, що Діккенс розлучається зі своєю дружиною, з якою прожив разом 22 роки. Ця новина, яка стала сенсацією, породила чутки про те, що Діккенс збирається одружитися на Жоржині Хогарт, ще однією з сестер Кейт. Вона почала жити в будинку Диккенсов в 1842 році, коли їй було 15 років, і з часом стала справжньою господинею дому, керуючи слугами і навіть беручи участь у вихованні дітей. Не збереглося яких-небудь доказів, що у Діккенса коли-небудь був інтимний зв'язок з Георгиной, хоча це не виключено. В останні роки свого життя Діккенс часто проводив вільний час з Еллен і завжди підтримував її і її сім'ю. Говорили навіть, що у них народилася дитина, який помер у ранньому дитинстві, але доказів цього не існує. Еллен першою була названа в заповіті Діккенса.

Оскар Уайльд не сприймав всерйоз твори Діккенса і з приводу насміхався над ними. Взагалі, сучасні Чарльзу Діккенсу критики без кінця натякали на те, що він ніколи не увійде у список кращих британських письменників; Чарльз Діккенс завжди спав головою на північ. Також він сідав обличчям на північ, коли писав свої великі твори; Одним з найулюбленіших розваг Чарльза Діккенса були походи в паризький морг, де виставлялися невпізнані тіла; Чарльз Діккенс захоплювався гіпнозом, або, як тоді говорили, месмеризм; Чарльз Діккенс не закінчував початкової школи (grade school). Коли Чарльзу Діккенсу було 11 років, він працював на фабриці з виробництва крему для взуття; Діккенс нерідко мимовільно впадав в транс, був схильний до видінь і час від часу зазнавав стану дежавю. Про інший дивацтва письменника розповів Джордж Генрі Льюїс, головний редактор журналу «Фортнайтли ревью». Діккенс одного разу розповів йому про те, що кожне слово, перш ніж перейти на папір, спочатку їм виразно чується, а персонажі його постійно знаходяться поруч і спілкуються з ним; В 1857 році до Діккенсу приїхав у гості Ганс Християн Андерсен. Андерсен з Діккенсом познайомилися ще в 1847 році, прийшли в повний захват один від одного, і ось, 10 років, датчанин вирішив скористатися даним йому запрошенням. Біда в тому, що за ці роки в житті Діккенса все дуже змінилося і ускладнилося - він був не готовий прийняти Андерсена, а той прожив у нього майже п'ять тижнів! «Він не володіє ніякими мовами, крім свого данського, хоча є підозри, що він теж не знає» - в такому ключі розповідав друзям про своє гостя Діккенс. Бідолаха Андерсен став мішенню для насмішок численного потомства Діккенса, а коли він поїхав, тато Діккенс залишив в його кімнаті запис: «Ганс Андерсен ночував у цій кімнаті п'ять тижнів, які здалися нашій родині роками»; Чарльз Діккенс назвав злісного негідника з роману «Олівер Твіст» Фэйгин - точно так, як звали його кращого друга, Боба Фэйгина; З самого початку відносин Чарльз Діккенс заявив Кейт Хогарт, своїй дружині, що її основне призначення - народжувати дітей і робити те, що він їй скаже. За роки їхнього спільного життя вона народила десять дітей, і весь цей час вона беззаперечно виконувала будь-яку вказівку Діккенса. З роками він не тільки перестав любити свою дружину, але і почав її просто зневажати; Діккенс до того ненавидів пам'ятники, що у своєму заповіті заборонив, щоб йому зводили які-небудь статуї. Але хто з шанувальників його таланту не послухався і все-таки замовив монумент. Сім'я Діккенса відкинула скульптуру, і та, зрештою, знайшла притулок у філадельфійському Кларк-парку. Цікаві факти з життя про Ч. Диккенсе

Творче надбання

Пригоди Олівера Твіста - другий роман Чарльза Діккенса і перший в англійській літературі, головним героєм якого став дитина. Сюжет : Олівер Твіст - хлопчик, мати якого померла при пологах у робочому будинку. Він росте в сирітському притулку при місцевій парафії, кошти якого вкрай убогі. Голодуючі однолітки змушують його попросити добавки до обіду. За цю норовистість начальство збуває його в контору трунаря, де Олівер піддається знущанням старшого підмайстри. Після бійки з підмайстром Олівер біжить до Лондона, де потрапляє в банду юного злодія на прізвисько Проноза. Лігвом злочинців верховодить хитрий і підступний єврей Феджин (Фейгін). Туди ж навідується холоднокровний вбивця і грабіжник Білл Сайкс. Його 17-річна подружка Ненсі бачить в Олівері споріднену душу і виявляє до нього доброту. У плани злочинців входить навчання Олівера ремеслу кишенькового злодія, проте після зірвалося пограбування хлопчик потрапляє в будинок доброчесної джентльмена - містера Браунлоу, який з часом починає підозрювати, що Олівер - син його друга. Сайкс і Ненсі повертають Олівера в світ злочинного підпілля з тим, щоб він взяв участь у пограбуванні. Як з'ясовується, за Феджином варто Монкс - зведений брат Олівера, який намагається позбавити його спадщини. Після чергової невдачі злочинців Олівер потрапляє спочатку в будинок міс Троянд Мейл, в кінці книги оказывающейся тіткою героя. До них приходить Ненсі з звісткою про те, що Монкс і Феджин не розлучаються з надією викрасти або вбити Олівера. І з такою новиною Троянд Мейл їде в будинок містера Браунлоу, щоб вирішити з його допомогою цю ситуацію. Потім Олівер повертається до містера Браунлоу. Про візити Ненсі до містера Браунлоу стає відомо Сайксу. У припадку гніву лиходій вбиває нещасну дівчину, але незабаром гине і сам. Монксу доводиться відкрити свої брудні таємниці, змиритися з втратою спадщини і поїхати в Америку, де він помре у в'язниці. Феджин потрапляє на шибеницю. Олівер щасливо живе в будинку свого спасителя містера Браунлоу. Сюжет роману «Пригоди Олівера Твіста»

Літературна характеристика: Спроба злому будинку Браунлоу на ілюстрації до видання 1894 року. «Пригоди Олівера Твіста» віщують соціальні романи зрілого Діккенса тим, що вже в цій книзі подано зріз всього англійського суспільства від аристократичних лондонських особняків до глухого притулку і показано єднальні їхні нитки. Мішенню критики автора стають робітні будинки та дитячий працю, байдужість уряду до залучення дітей у злочинні заняття. У передмові до роману, Діккенс критикував зображення життя злочинців у романтичному світлі. Він писав: Мені здавалося, що зобразити реальних членів злочинної зграї, намалювати їх в усіх їхній потворності, з усією їх гнусностью, показати убогу, злиденне їхнє життя, показати їх такими, якими вони є насправді, - вічне крадуться вони, охоплені тривогою, з найбруднішим стежках життя, і куди б не глянули, всюди маячить перед ними велика чорна страшна шибениця, - мені здавалося, що зобразити це значить спробувати зробити те, що необхідно і що послужить службу суспільству. І я це виконав в міру моїх сил. - Передмова до роману Чарльза Діккенса «Олівер Твіст» Між тим, і в «Олівері Твісте» є багато романтичних умовностей (підглядання, підслуховування, ангельська зовнішність невинного Олівера, потворна зовнішність лиходіїв) і разючих збігів (після провалу пограбування Олівер потрапляє в будинок свого родича), що забезпечують книзі традиційний для класичного англійського роману хеппі-енд. Це зближує книгу з готичними і плутовскими романами попередньої епохи. Видання роману; Публікувався з ілюстраціями Джорджа Крукшенка в літературному журналі Bentley's Miscellany з лютого 1837 по березень 1839 р. Роман також був випущений окремим виданням за угодою з видавцем журналу Bentley's Miscellany в жовтні 1838 року. У 1846 році роман був виданий Діккенсом у щомісячних випусках, що виходили з січня по жовтень. У Росії роман вперше почав друкуватися в 1841 році, коли перший уривок (глава XXIII) з'явився в лютневому номері «Літературної газети» (№ 14). Голова була названа «Про те, який вплив мають чайні ложки на любов і моральність». Перша повна публікація роману в Росії була здійснена у тому ж році: роман був випущений анонімно окремою книгою в Санкт-Петербурзі в перекладі А. Горковенко Літературна характеристика. Видання роману;

Олівер Твіст - німий фільм, 1922 рік Олівер Твіст - класична екранізація 1948 року, реж. Девід Лін. Олівер! - мюзикл, 1960 (Уест-Енд, Лондон), 1962 (Бродвей), 1984 (поновлення на Бродвеї), 1994 (відновлення в Уест-Енді), 2002 (Тур по Австралазії), 2003 (Таллінн), 2009 (відновлення в Уест-Енді), з грудня 2011 (тур по Великобританії) Олівер! - фільм-мюзикл, поставлений за однойменним мюзиклу, 1968 рік Олівер Твіст - мультфільм, 1982 рік Олівер Твіст - телесеріал, 1985 рік. Реж. Гарет Дейвіс (Великобританія) Олівер Твіст - телесеріал, 1997 рік. Режисер - Тоні Білл (США) Олівер Твіст - фільм, 2005 рік. Режисер - Роман Поланскі. Олівер Твіст - серіал 2007 рік. Режисер - Коки Гидройк. Екранізації і театральні постановки